Рішення

від 27.11.2020 по справі 160/8645/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Справа № 160/8645/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, третя особа Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

28.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 08.06.2018 р. № 1004384-1319-0464 про нарахування орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в частині нарахованої суми 296 225,43 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області форми Ш від 06.05.2020 р. №0037705240 про нарахування штрафу 20% в сумі 155 732,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку державної та комунальної власності фізичної особи ОСОБА_1 . За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 09.07.2019 року від 06.12.2019 року №51725/04-36-52-40/ НОМЕР_1 , з якого вбачається факт встановлення відповідачем порушення фізичною особою ОСОБА_1 термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 р. № 1004384-1319-0464 та податкових декларацій по орендній платі з фізичних осіб за 2017 та 2018 роки, протягом строків, визначених п. 287.3, п. 287.5 ст. 287 ПК України. На підставі зазначеного Акту ГУ ДПС у Дніпропетровській області позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб на 575 805,47 грн., з яких оскаржується сума 296 225, 43 грн., та від 06.05.2020 р. №0037705240, яким визначено зобов`язання сплати штрафних санкцій у розмірі 20% за платежем орендна плата з фізичних осіб, що становить суму 155 732, 04 грн. Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, з огляду на невірне, на його думку, застосування податковим органом більшого розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, застосування більшого коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, та безпідставне нарахування штрафних санкцій з огляду на відсутність факту вручення податкового повідомлення-рішення у встановлені законодавством строки, та невірного визначення суми основного зобов`язання, на яку нараховувались штрафні санкції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.09.2020 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважав правомірним донарахування грошових зобов`язань позивачу. Зазначив, що позивачем було невірно здійснено розрахунок орендної плати, а саме: з урахуванням розміру коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, не у відповідності до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489. В свою чергу, відповідачем законно застосовано оновлені дані з відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 12.06.2017 року №8-4-0.38-547/107-17. Стосовно штрафних санкцій відповідач у відзиві вказав на порушення позивачем строків сплати узгодженого грошового зобов`язання, у зв`язку із чим, вважає правомірними дії податкового органу з визначення штрафних санкцій.

21.09.2020 року ОСОБА_1 було надано відповідь на відзив, в якій вказано на протиправність врахування відповідачем нормативно-грошової оцінки, зазначеної у листі відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 12.06.2017 року №8-4-0.38-547/107-17, оскільки в листі міститься інформація про майбутній очікуваний розмір нормативно-грошової оцінки у 2017 році, та не вказано про встановлення такого розміру на 2018 рік. При цьому, позивачем надано витяг з технічної документації від 25.08.2020 року №2164/0/197-20, згідно якого розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки складає 23 032 181,86 грн., а не 38 387 031,57 грн., тобто суму, яку було взято за базу для нарахування податку на землю позивачу у 2018 році.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпровську міську раду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про розгляд справи в загальному провадженні.

27.11.2020 року Дніпровською міською радою було надано письмові пояснення по справі, в яких третя особа не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 та просить відмовити у їх задоволенні з підстав, аналогічних наведеним відповідачем, із посиланням на положення Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, відповідно до примітки 1 додатку 1 якого зазначено, що станом на 2017 рік для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки застосовується із значенням 2,0.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку державної та комунальної власності ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), за наслідками якої складено Акт від 06.12.2019 року №51725/04-36-52-40/ НОМЕР_1 .

У висновках акту перевірки зазначено, що фізичною особою ОСОБА_1 порушено терміни сплати узгоджених податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення-рішення форми Ф за 2018 рік від 30.06.2018 року (від 08.06.2018 року) № 1004384-1319-0464, та податкових декларацій по орендній платі з фізичних осіб за 2017 рік від 17.02.2017 №9022833131 та за 2018 рік від 20.02.2018 року №9025665058, протягом строків, визначених п. 287.3, п. 287.5 ст. 287 ПК України.

Предметом позову у даній справі є правомірність податкових повідомлень-рішень: від 08.06.2018 р. № 1004384-1319-0464, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб на 575 805,47 грн., з яких оскаржується сума 296 225, 43 грн., та від 06.05.2020 р. №0037705240, яким позивачу визначено зобов`язання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 20% за платежем орендна плата з фізичних осіб, що становить суму 155 732, 04 грн.

27.01.2020 року позивачем було оскаржено до Державної податкової служби України податкове повідомлення-рішення від 16.12.2019 №0078245240 (що передувало ППР від 06.05.2020 р. №0037705240). Згідно рішення ДПС України від 30.03.2020 року №Т/99-00-080504-09, скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області від 16.12.2019 №0078245240 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 55 916,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

В матеріалах справи, зокрема, містяться податкові декларації ОСОБА_1 з плати за землю за 2017 від 17.02.2017 №9022833131 та за 2018 рік від 20.02.2018 року №9025665058, в яких самостійно визначено податкові зобов`язання за земельну ділянку площею 0,8578 га, кадастровий номер 1210100000:04:244:0001, 252 638, 68 грн. та 279 580, 04 грн. відповідно.

08.06.2018 року контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення форми Ф № 1004384-1319-0464 в сумі 575 805,47 грн., що направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом. Проте рекомендований лист було повернуто до контролюючого органу з відміткою За закінченням терміну зберігання .

ОСОБА_1 також подавалась уточнююча податкова декларація з плати за землю від 27.11.2019 №9311942251 за 2018 рік, в якій позивачем зменшено суму орендної пати в розмірі 279 580, 04 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п.п. 271.1.1 п.271.1 ст.271 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Також положеннями вищевказаного пункту передбачено право платника податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних, зокрема, щодо розміру ставки податку та нарахованої суми податку.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати відповідно до пункту 288.4 тієї самої статті встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства (п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України).

Згідно статті 20 Закону України Про оцінку земель від 11 грудня 2003 року

№ 1378-IV, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 23 Закону України Про оцінку земель ).

Окрім того, статтею 21 Закону України Про оренду землі визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 1 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року

№ 161-XIV визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата запису 07.02.2007 р., номер запису 2 224 000 0000 042232, основний вид діяльності - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна .

28.11.2006 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди землі, предметом якого є передання в строкове платне користування строком на п`ятнадцять років земельної ділянки площею 1,7155 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 50%, а саме - 0, 85775 га. Орендована земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:04:244:0001; цільове використання 1.10.4 (виробництво будівельних матеріалів).

Відповідно до п. 2.3 Договору оренди від 28.11.2006 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 3 642 100, 73 грн.

Пунктами 4.1 - 4.3 Договору оренди землі від 28.11.2006 року визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), з урахуванням п. 2.1 цього договору, у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Орендар повинен щорічно, протягом першого кварталу, надавати до комітету земельних відносин Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Вищезазначену земельну ділянку з дати реєстрації в якості фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 використовував у підприємницькій діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог податкового законодавства та Договору оренди земельної ділянки від 28.11.2006 року, позивач здійснював самостійно обрахунок річної орендної плати за землю, та подавав до податкового органу податкові декларації по орендній платі з фізичних осіб за 2017 рік від 17.02.2017 №9022833131 та за 2018 рік від 20.02.2018 року №9025665058, сплачуючи щомісячно податок на землю, згідно поданих декларацій.

У матеріалах справи міститься також витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:244:0001 від 21.03.2016 року № 03-07/220816/11, розмір якої складає 21 728 456, 10 грн., коефіцієнт Кф - 1,20.

Дані із вказаного витягу від 21.03.2016 року й були використані позивачем під час обрахування зобов`язання з орендної плати за 2017 та 2018 рік, враховуючи розмір орендної плати - 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Водночас, як вбачається з акту перевірки та пояснень, наданих у відзиві на позовну заяву, під час проведення розрахунків з плати за землю податковим органом, було використано відомості, зазначені у листі Відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 12.06.2017 року №8-4-0.38-547/107-17, підготовленого на запит податкового органу відповідно до даних Державного земельного кадастру. Так, згідно інформації наведеної у вказаному листі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 1,7155 га, кадастровий номер 1210100000:04:244:0001, в 2017 році буде складати 38 387 031, 57 грн., із застосуванням Кф=2,0, згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів .

Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який застосовується з 01.01.2017 року (далі - Порядок).

У пункті 5 вказаного Порядку визначена підстава для встановлення коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки Кф, а саме коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306.

Згідно примітки 1 та 2 додатку 1 Порядку для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Пунктами 1, 2 розділу ІІІ Порядку передбачено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Як було встановлено судом під час судового розгляду, п.п. 4.2, 4.3. Договору оренди від 28.11.2006 року зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України. При цьому, суд зазначає, що на позивача покладено обов`язок протягом першого кварталу кожного року подавати до комітету земельних відносин Дніпропетровської міської ради копію довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Зважаючи на зазначене, саме на користувача земельної ділянки Договором оренди від 28.11.2006 року покладено обов`язок щороку отримувати відомості з Державного земельного кадастру щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки станом на кожний поточний рік. Відповідно, у разі отримання відомостей нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 2017, та 2018 роки, позивачем мали бути скореговані обрахунки земельного податку за вказані періоди.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, при розрахунку земельного податку ОСОБА_1 використовувалась інформація про нормативну грошову оцінку станом на 2016 рік, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:244:0001 від 21.03.2016 року № 03-07/220816/11, розмір якої складає 21 728 456, 10 грн., коефіцієнт Кф - 1,20.

Доказів на підтвердження об`єктивної неможливості отримання та використання при розрахунку земельного податку оновленої інформації з Державного земельного кадастру щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:244:0001 станом на 2017 рік, та станом на 2018 рік, відповідно, позивачем до суду не надано.

Поряд з цим, позивачем не враховано змін до законодавства, внесених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489. Як вбачається з матеріалів справи, до 2020 року у Державному земельному кадастрі була відсутня інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:01:504:0024, а тому в силу прямої вказівки наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів і до внесення до нього змін наказом від 27.03.2018 року № 162, який набрав чинності 17.07.2018 року, для земельних ділянок, інформацію про які не внесено до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2.0.

Щодо наданого позивачем до матеріалів справи витягу з технічної документації від 25.08.2020 року №2164/0/197-20, згідно якого розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки складає 23 032 181, 86 грн., суд зазначає, що такий витяг сформовано у 2020 році, в ньому містяться відомості про коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки 1,2, з огляду на що, нормативно-грошову оцінку за 2020 рік визначено з урахуванням внесених відомостей. Водночас, позивачем до матеріалів справи не надано витягів або довідок з Державного земельного кадастру щодо нормативної грошової оцінки станом на 2017 рік та 2018 рік.

Натомість, при проведенні камеральної перевірки контролюючим органом було використано офіційні дані щодо нормативної грошової оцінки, надані Відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у вигляді листа від 12.06.2017 року №8-4-0.38-547/107-17, у порядку, передбаченому п. 286.1 статті 286 Податкового кодексу України. Також розрахунок було проведено відповідачем з урахуванням ставки орендної плати, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в користування. Такі ставки були встановлені Рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №13/27, що набрало чинності 01.01.2018 року.

Згідно до ч. 1ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. У той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Таким чином, за результатами розгляду справи, судом встановлено правомірність дій податкового органу в частині прийняття податкових повідомлень-рішень від 08.06.2018 р. № 1004384-1319-0464 та від 06.05.2020 р. №0037705240.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

У зв`язку з тим, що в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, третя особа Дніпровська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В.Кальник

27.11.2020

Рішення не набрало законної сили 27 листопада 2020 р.

Суддя В.В. Кальник