Рішення

від 24.12.2020 по справі 320/8722/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року справа №320/8722/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-6278-57 від 12.11.2019 в розмірі 26539,26 грн., яка складена Головним управлінням ДПС у Київській області відносно ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він з 28.05.2008 по 08.09.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак з 2010 року позивач не здійснював діяльності як фізична особа-підприємець та не отримував дохід від такої діяльності, не був платником єдиного податку та не подавав звітність про отримані доходи.

Позивач зазначив, що 25.08.2020 на електронну пошту позивача прийшло повідомлення від ПАТ ПриватБанк про накладення арешту на рахунок позивача. 28.08.2020 року позивач отримав інформацію з Єдиного реєстру боржників, з якої дізнався про орган, в якому перебуває на виконанні виконавчий документ: Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 10.09.2020 позивач звернувся до державного виконавця Тхоржевської О.В. Фастівського міськрайонного відділу держаної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та надання копій документів.

14.09.2020 року позивач отримав від державного виконавця Тхоржевської О.В. лист №34789 копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№61962016 від 04.05.2020 та копію виконавчого документа: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 №Ф-6278-57. У вимозі відповідачем не зазначено, за який період виникла та була нарахована недоїмка в сумі 26539,26 гривень.

Позивач зазначив, що він постійно працює як найманий працівник та за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувався роботодавцем, про що свідчать відомості за 2017-2020 роки.

Позивач вважає вимогу від 12.11.2019 № Ф-6278-57 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 26539,26 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволено повністю. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області від 12.11.2019 №Ф-6278-57-У на суму 26539,26 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву від 03.11.2020 зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.05.2008 року, номер запису про проведення державної реєстрації 23610000000003951. Згідно даних ІТС Податковий блок ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на загальній системі оподаткування.

Відповідач зазначає, що починаючи з 1 січня 2017 року фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704 грн. за місяць, у 2018 році - не менше 819, 06 грн. за місяць, у 2019 - не менше 918, 06 грн. за місяць. Отже, не зважаючи на те, що Позивач не отримував дохід у звітному році або окремому місяці, останній як ФОП зобов`язаний сплачувати ЄСВ, незважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 не здійснював підприємницьку діяльність. При цьому зазначив, що для платників, які застосовують загальну систему оподаткування, впроваджено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску, тобто ФОП на загальній системі оподаткування зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 2 Закону N2464).

У зв`язку з наявністю в ІКП Позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону 2464 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 року № Ф-6278-57 в сумі 26539,26 грн. за період з І кварталу 2017 року по ІІІ квартал 2019 року.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки з відповідними клопотаннями учасники справи до суду не звертались, суд з урахуванням викладеного, вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Фастівським РВ ГУ МВС України в Київській області 24 вересня 1997 року, зареєстроване місце проживання з 11.09.2013 року : АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Позивач 27.05.2008 зареєстрований фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_2 ), про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 23610000000003951, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.42).

28.05.2008 позивача взято на облік як платника податків в податковому органі за місцем реєстрації, перебував на загальній системі оподаткування.

08.09.2020 позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що свідчить відповідний реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.42).

12.11.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів станом на 24.02.2020 складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6278-57, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску складає 26539,26 грн.

За даними відповідача, контролюючим органом нарахований єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску позивача у розмірі мінімального страхового внеску:

- за 2017 рік - 704 грн. х 12 = 8448,00 грн.;

- за І квартал 2018 року (граничний термін сплати 19.04.2018) - 819,06 грн. х 3 - 2457,18 грн.;

- за IІ квартал 2018 (граничний термін сплати 19.07.2018) - 819,06 грн. х 3 - 2457,18 грн.;

- за IIІ квартал 2018 (граничний термін сплати 19.10.2018) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.;

- за IV квартал 2018 (граничний термін сплати 21.01.2019) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.;

- за I квартал 2019 (граничний термін сплати 19.04.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.;

- за II квартал 2019 (граничний термін сплати 19.07.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.;

- за IIІ квартал 2019 (граничний термін сплати 19.10.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн.; всього за вказаний період сума боргу склала 26539,26 грн.

Позивач стверджує, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6278-57 від 12.11.2019 поштовим зв`язком від відповідача не отримував, про її існування дізнався, звернувшись до державного виконавця після арешту його банківського рахунку.

Судом встановлено, що 04.05.2020 державним виконавцем Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тхоржевською О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61962016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави боргу в сумі 26539,26 грн. на підставі вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-6278-57-У (а.с.35).

Також 26.05.2020 в межах виконавчого провадження ВП №61962016 державним виконавцем Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тхоржевською О.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.36).

Крім того, 25.08.2020 державним виконавцем Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тхоржевською О.В. було винесено постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника (а.с.37-38).

10.09.2020 позивач звернувся до державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тхоржевської О.В. із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №61962016 та надання копій документів (а.с.12).

Листом від 14.09.2020 №34789-7 Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив позивача про те, що державний виконавець отримав заяву ОСОБА_1 від 10.09.2020 та надає йому належним чином посвідчену копію постанови про відкриття виконавчого провадження №61962016 від 04.05.2020 та копію виконавчого документа, а саме вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 №Ф-6278-57 У (а.с.13).

Надані відповідачем докази направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6278-57 від 12.11.2019 свідчать, що така вимога 21.11.2019 направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням зі штрих кодовим ідентифікатором №0315122750591 за наступною адресою: АДРЕСА_2 , яке у зв`язку із неврученням було повернуто відповідачу із зазначенням причин невручення: за закінченням терміну зберігання (а.с.85-87).

В той же час, матеріали справи свідчать про те, що поштова адреса, за якою відповідач 21.11.2019 направив засобами поштового зв`язку позивачу, а саме АДРЕСА_3 не є зареєстрованим місцем проживання позивача на день направлення вимоги.

Так, згідно відомостей паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Фастівським РВ ГУ МВС України в Київській області 24 вересня 1997 року, слідує, що ОСОБА_1 06.03.1999 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але 11.09.2013 був знятий з реєстрації за цією адресою та того ж дня 11.09.2013 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Отже, позивач 14.09.2020 року отримав копію оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6278-57 від 12.11.2019 листом від 14.09.2020 №34789-7 Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), до суду із даним позовом звернувся 21.09.2020, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті (а.с.39), з дотриманням передбаченого 10-денного строку на оскарження.

Не погоджуючись із вимогою Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-6278-57 у розмірі 26539,26 грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом спору у цій справі є правомірність визначення позивачеві як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності отримання ним доходу від здійснення підприємницької діяльності та з огляду на те, що позивач, зокрема у період нарахування ЄСВ, є найманим працівником та його роботодавці сплачують за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний страховий внесок.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ("Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань") в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.), відповідно щоквартальний платіж складає 2112,0 грн. (3200,00 грн. х 3 х 22% = 2112,00 грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:

до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).

Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.), поквартально:

до 19.04.2019 за І квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);

до 19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);

до 19.10.2019 за ІІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.).

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачу зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за І квартал 2017 року - ІІІ квартал 2019 року у сумі 26539,26 грн.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, за позивачем станом на час розгляду справи за даними відповідача обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску на суму 26539,26 грн., як недоїмка з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка складається з суми боргу, яка нарахована відповідачем як мінімальний внесок за І квартал 2017 року - ІІІ квартал 2019 року.

У позовній заяві позивач посилається на те, що є найманим працівником, як фізична особа-підприємець у спірному періоді не отримував доходу від підприємницької діяльності, а його роботодавцями виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за нього як найманого працівника єдиного соціального внеску, зокрема, за І квартал 2017 року - ІІІ квартал 2019 року.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву вказує на те, що фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає), з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок , відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, суд при вирішенні спору повинен зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Судом встановлено, що згідно з даними трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 01.06.1993 ОСОБА_1 :

- 16.04.2013 прийнятий до Колективної багатопрофільної фірми Рубіж (ідентифікаційний код 13553657, адреса місцезнаходження: 10003, м.Житомир, вул. Чехова, буд.1) на посаду оператора, звідки 31.03.2017 був звільнений по переведенню на ТОВ Меркс Інтеріо ;

- 03.04.2017 прийнятий до Товариства з обмеженою відповідальністю Меркс Інтеріо (ідентифікаційний код 38797324, адреса місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45) на посаду оператора верстатів з програмним керуванням в порядку переведення з КБФ Рубіж , звідки був звільнений 07.09.2020 р. (а.с.60-67).

Відповідно до довідки ТОВ Меркс Інтеріо про доходи від 16.10.2020 №470 роботодавцем - ТОВ Меркс Інтеріо (ідентифікаційний код 38797324) підтверджено, що позивач працював на посаді оператора з 03.04.2017 по 07.09.2020, нарахований дохід (заробітна плата) за період квітень-грудень 2017 року склав 28191,50 грн. (а.с.69). Відповідно до довідки ТОВ Меркс Інтеріо про доходи від 16.10.2020 №471 нарахований дохід (заробітна плата) за період січень-грудень 2018 року склав 46143,56 грн. (а.с.70). Відповідно до довідки ТОВ Меркс Інтеріо про доходи від 16.10.2020 №472 нарахований дохід (заробітна плата) за період січень-грудень 2019 року склав 50122,74 грн. (а.с.71).

У клопотанні від 17.10.2020 позивач зазначив про неможливість подати довідку з місця роботи в КБФ Рубіж за період роботи з 01.01.2017 по 01.04.2017 у зв`язку з відсутністю контактів з підприємством. В той же час всі відомості щодо нарахованого доходу (заробітної плати) на даному підприємстві відображені в довідці за формою ОК-5, яка підтверджує сплату за позивача страхових внесків.

Надана до матеріалів довідка за формою ОК-5, яка містить індивідуальні відомості про заробітну плату застрахованої особи з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містить дані про нарахований дохід позивача в КБФ Рубіж (ідентифікаційний код 13553657) за період січень-березень 2017 року у сумі 11144,28 грн., а також містить відомості щодо нарахованого доходу позивача в ТОВ Меркс Інтеріо (ідентифікаційний код 38797324) за період квітень-грудень 2017 року у сумі 29240,74 грн., за період січень-грудень 2018 року у сумі 46975,96 грн., за період січень-грудень 2019 року у сумі 50899,13 грн. (а.с.50-59).

Так, Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1).

Відповідно до п.1 Положення №10-1 це Положення відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п.5 Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.6 Положення №10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за таими формами: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3-5 до цього Положення.

Своєю чергою у додатку 4 до Положення №10-1 затверджено форму ОК-5, яка містить індивідуальні відомості про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Отже, надана позивачем до матеріалів справи довідка за формою ОК-5, є належним, допустимим та самостійним доказом, що підтверджує нарахований дохід позивача, з якого сплачено страхові внески до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, вказані вище юридичні особі як роботодавці, нараховуючи позивачу заробітну плату, зокрема за період І квартал 2017 - ІІІ квартал 2019 року, сплачували за нього як страхувальники єдиний соціальний внесок у розмірі не нижчому, ніж мінімальний страховий внесок за відповідний квартал відповідного року. Відповідачем не було надано доказів щодо несплати або сплати у розмірі нижчому, ніж мінімальний страховий внесок за відповідний квартал відповідного року позивачем єдиного соціального внеску.

Доказів отримання позивачем, зокрема, у період з 01.01.2017 по 31.12.2019, доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено.

Контролюючий орган, при надісланні оспорюваної вимоги від 12.11.2019 №Ф-6278-57 керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач був фізичною особою-підприємцем.

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього, зокрема, за період з І кварталу 2017 року по ІІІ квартал 2019 року нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Отже, встановлені у цій справі обставини свідчать, що у період з 01.012017 по 30.09.2019 року, за який контролюючим органом позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка становить 26539,26 грн., останній перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у зазначеному періоді, суд вважає, що оскаржувану вимогу на суму 26539,26 грн. складено неправомірно, у зв`язку з чим дана вимога підлягає скасуванню.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджено квитанцією №22171 від 20.09.2020, а також судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у сумі 630,60 грн., згідно квитанції №22193 від 20.09.2020 (а.с.5, 31).

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, а також задоволення заяви позивача про забезпечення позову, судові витрати позивача на загальну суму 1471,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області на користь позивача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2019 № Ф-6278-57 на суму 26539,26 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) судові витрати у сумі 1471,40 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят одна грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 24.12.2020.

Суддя Кушнова А.О.