Ухвала

від 18.01.2021 по справі 820/3218/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3218/18

адміністративне провадження № К/9901/36148/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 820/3218/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екомобілі до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Екомобілі звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0000091415, № 0000101415 та № 0000111415 від 02 лютого 2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Харківській області вперше звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла повторно подана касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 820/3218/18.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона є ідентичною тій касаційній скарзі, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року (провадження К/9901/27458/20).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не вірно застосовано положення статей 67, 68, 69 Митного кодексу України, не враховано правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 23 січня 2018 року № 2А/1770/3979/12, від 20 березня 2018 року у справі № 820/2466/13-а, від 07 серпня 2018 року у справі № 821/751/17.

Верховний Суд в своїх ухвалах про повернення касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 821/751/17 є не доцільними, з огляду на те, що зазначеною постановою справу направлено на новий розгляд, а тому остаточні висновки щодо відповідних норм права Верховний Суд не формулював. При цьому у касаційній скарзі не доведено подібність правовідносин між цією справою та справами, наведеними у скарзі та не зрозуміло, який висновок саме щодо застосування положень зазначених норм Митного кодексу України застосовано всупереч висновку Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які встановлені та оцінені судами залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником наведено ті ж самі постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року № 2А/1770/3979/12, від 20 березня 2018 року у справі № 820/2466/13-а, від 07 серпня 2018 року у справі № 821/751/17.

Отже, при зверненні до суду вдруге з касаційною скаргою роз`яснення Верховного Суду щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень скаржником не враховані, що свідчить про формальний підхід заявника до оформлення касаційної скарги.

Враховуючи, що обґрунтування касаційної скарги є ідентичним тій касаційній скарзі, яку судом визнано неналежно оформленою в частині визначення підстав, недоцільним є повторне роз`яснення скаржникові, чому такі доводи є недостатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому, Суд касаційної інстанції наголошує, що останній не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Отже, у випадку, якщо скаржник має на меті перегляд судового рішення саме на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, він має обґрунтувати подібність правовідносин і зазначити, який саме висновок суду апеляційної інстанції і щодо застосування якої норми права не відповідає висновками, викладеним у наведених постановах.

Суд повторно звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі № 820/3218/18 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Яковенко