Вирок

від 18.01.2021 по справі 340/691/18

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 340/691/18

Провадження № 1-кп/347/19/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018090130000173 від 20.09.2018 року про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, працюючого директором Верховинський РЕМ філії АТ «Прикарпаттяобленерго», депутатом не є, раніше не судимого,

за ч.2 ст.121 КК України

в с т а н о в и в:

Так, 19.09.2018 року близько 22.50 год., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , будучи працівниками Верховинський РЕМ філії АТ «Прикарпаттяобленерго», та перебуваючи в приміщенні даного підприємства, розташованого по АДРЕСА_1 , на застіллі, під час якого між ними раптово виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_6 , діючи з необережності у формі кримінально-протиправної недбалості, наніс ОСОБА_7 не більше двох ударів рукою по обличчю, один з яких удар кулаком правої руки в лобну ділянку голови, внаслідок чого утворився синець в цій ділянці, з наданням тілу прискорення та наступним падінням і ударом правою передньо-боковою поверхнею голови до тупого твердого предмету, внаслідок чого утворилися решта тілесних ушкоджень. Внаслідок падіння і удару правою передньо-боковою поверхнею голови до тупого твердого предмету, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м?яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку, оболонку мозочка, забоєм речовини головного мозку тяжкого ступеня, крововиливами в м?які тканини голови, яка ускладнилась набряком головного мозку, в результаті чого настала смерть потерпілого, за що передбачена кримінальна відповідальність ч.1 ст.119 КК України (вбивство, вчинене через необережність).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, тобто нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7 , не визнав, просив перекваліфікувати його дії на ч.1 ст.119 КК України, вчинення вбивства через необережність, в чому свою вину визнає, так як вважає, що смерть потерпілого наступила не від удару, який він йому наніс, а через удар голови до твердого тупого предмета в результаті падіння. В судовому засіданні дав показання, що дійсно 19.09.2018 року він, як керівник підприємства, дозволив провести у після робочий період часу святкування з приводу декретної відпустки ОСОБА_8 . На святкування, яке відбувалось в підсобному приміщенні підприємства, він прийшов близько 17.30 год., привітав ОСОБА_8 , посидів декілька хвилин і залишив вказане застілля, поїхавши по своїх справах. Ввечері разом зі своєю сім?єю приїхав на територію підприємства, і вирішив подивитись чи все добре. У кімнаті, де відбувалося застілля, ще були ОСОБА_8 , її чоловік ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 і він залишився з ними. Через якийсь час ОСОБА_10 вийшла та привела дружину ОСОБА_6 , яка в той час перебувала на вулиці у машині разом із дітьми. ОСОБА_7 також вийшов і повернувся назад приблизно через 30 хв. Всі сиділи спілкувались, через деякий час пішли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , потім ОСОБА_11 , і в кімнаті залишилося троє: він, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . Жодних суперечок чи конфліктних ситуацій між ними не було. ОСОБА_10 вийшла, і вони залишилися з ОСОБА_7 удвох, сиділи спілкувалися. Водночас, останній почав згадувати, що просився на вищу посаду, і при цьому, через стіл, схопив його за лікоть, а потім несподівано наніс йому один удар в область ключиці і хотів нанести ще один удар. Але він ухилився і у відповідь на таку поведінку ОСОБА_7 , наніс йому, також через стіл, удар рукою у чоло, від чого ОСОБА_7 впав і не рухався. Він одразу вийшов з-за столу, і почав його окликати та надавати медичну допомогу у вигляді штучного дихання та непрямого масажу серця. Одночасно із цим, крикнув ОСОБА_10 принести воду і кликати на допомогу. Конфлікт відбувся миттєво, і тривав кілька секунд. Тяжких тілесних ушкоджень завдавати йому не бажав, як і не бажав йому смерті. Можливість настання таких наслідків навіть не міг допустити, і вважає їх нещасним випадком. Просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні дала показання про те, що 19.09.2018 року її чоловік ОСОБА_7 перебував на роботі. В другій половині дня вона подзвонила чоловіку спитатись коли він буде вдома. Він їй відповів, що довго на роботі не буде, при чому вона чула багато голосів поряд із ним. Однак, час ішов, а чоловіка все не було, і вона почала систематично йому телефонувати. Він трубку не брав, а близько 03 год. ночі їй зателефонували і повідомили про подію. Вона одразу ж пішла туди. В приміщення її не допустили, але через вікно вона побачила свого чоловіка, який лежав на підлозі з перехрещеними ногами, а біля нього на підлозі та на його обличчі бачила кров. Цивільний позов підтримала в частині відшкодування моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 500 000 грн., так як матеріальні збитки та витрати на правову допомогу обвинуваченим їй повністю відшкодовано. Просить обвинуваченого покарати суворо.

Безпосередніх свідків події не було, однак показання допитаних в судовому засіданні свідків суд вважає належними та допустимими.

Зокрема, свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в судовому засіданні дали однакові показання та підтвердили той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 19.09.2018 року дійсно був на святкуванні в період їх перебування там. А саме, прийшов туди близько 17.30 год., привітав ОСОБА_8 , побув ще деякий час, приблизно до 30 хв., а потім пішов, пославшись на справи.

Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 в судовому засіданні підтвердили лише той факт, що працівники поліції брали у них пояснення з приводу характеристики особи обвинуваченого, а також відомості щодо відсутності його за місцем проживання. Проте, жоден із вказаних свідків не підтвердив факт довготривалої відсутності ОСОБА_6 за його місцем проживання в період часу з 19.09.2018 року до 18.10.2018 року, оскільки зі слів вказаних свідків, працівники поліції до них приходили в перші декілька днів після дня самої події (переважно на наступний день), про яку вони почули незадовго до цього від односельчан чи родичів. А щодо місця перебування ОСОБА_6 на момент дачі пояснень працівникам поліції, нічого сказати не могли, бо не знали. Всі вищевказані свідки позитивно відкликались про особу ОСОБА_30 та його сім?ю.

Свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 дали суду показання, що є працівниками РЕМу, проте про саму подію знають із чужих слів. А свідок ОСОБА_33 також зазначив, що в той час взагалі перебував у відпустці, але у нього вдома працівники поліції проводили обшук на предмет наявності там заборонених речей (зброї, наркотиків), а також перебування там ОСОБА_6 .

Показання наступних свідків більш детально та обширно розкрили суду обставини події кримінального правопорушення, яке мало місце 19.09.2018 року.

Так, свідок ОСОБА_34 , який працює в охороні підприємства, дав суду показання, що 19.09.2018 року перебував на своїй зміні з 08.00 год. ранку до 20.00 год. вечора, записував автомобілі, які заїжджали та виїжджали з території підприємства. При здачі зміни здійснив обхід території підприємства, а також заходив у кімнату, де відбувалося святкування. Станом на 20 год. в кімнаті були ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , подружжя ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , які сиділи за столом.

Свідок ОСОБА_37 , дав суду показання про те, що о 20.00 год. прийняв чергування на підприємстві. Близько 23 год. до нього забігла ОСОБА_10 і сказала, що ОСОБА_7 стало погано і йому потрібна допомога. Він, одразу вийшовши на вулицю, подзвонив охоронцю ОСОБА_38 і попросив прийти. Зайшовши в приміщення кімнати, де відбувалося святкування, він побачив, що на підлозі на спині лежав ОСОБА_7 , а біля нього знаходився ОСОБА_6 і надавав йому першу допомогу шляхом здійснення штучного дихання із застосуванням непрямого масажу серця. Побачивши його, Літинський попросив продовжувати надавати допомогу, бо сказав, що втомився, а сам вийшов. Він продовжив надавати допомогу, а коли в кімнату прибіг ОСОБА_39 , то сказав останньому викликати швидку медичну допомогу. Одночасно із цим, в кімнату зайшла ОСОБА_36 і вилила на потерпілого воду. При наданні першої допомоги він тіло ОСОБА_40 обертав на бік і за допомогою носовика перевіряв наявність у роті сторонніх предметів. Крім того бачив ззаду на голові та у носі згусток крові. Швидка медична допомога хоч і приїхала дуже швидко (5-7 хв.), але медики допомогти уже не змогли, і лише констатували факт смерті ОСОБА_7 . Після приїзду швидкої меддопомоги, в приміщення також зайшов ОСОБА_41 , який казав медикам щось робити, надавати допомогу, бо людина помирає. Потім він сказав, що їде додому переодітись, бо на вулиці стало холодно, і через деякий час повернувся. Після цього всі досить довго чекали працівників поліції.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання дала показання, що дійсно 19.09.2018 року з дозволу керівництва, в після робочий період часу проводилося святкове частування з приводу її декретної відпустки. Святкування почалося приблизно після 17.20 год., на якому було багато співробітників. ОСОБА_6 прийшов на святкування близько 17.30 год., привітав її, побув декілька хвилин і пішов. Вона перебувала там весь час. До 19.30 год. частина людей вже розійшлися. Приблизно біля 20 - 21 год. до них приєднався ОСОБА_42 разом із ОСОБА_43 , а після цього, також близько 21 год. до них знову зайшов директор, ОСОБА_44 . Через якийсь час по неї приїхав її чоловік, вони ще трохи посиділи поспілкувалися, і поїхали. В приміщенні залишилися ОСОБА_36 , ОСОБА_45 , а також ОСОБА_46 з дружиною ОСОБА_47 . У її присутності ніякого конфлікту не було, всі гарно і спокійно спілкувалися.

Свідок ОСОБА_9 в суді підтвердив той факт, що дійсно 19.09.2018 року близько 16.20 год. привіз дружину на роботу із святковими стравами, і залишив її там. А близько 22 год. поїхав туди знову і забрав її додому.

Свідок ОСОБА_48 . Дав суду показання про те, що 19.09.2018 року близько 20.00 год. приїхав на роботу і прийняв чергування після ОСОБА_49 . Об?їхав територію, а після цього зробив обхід і приміщень. Дорогою привітався з ОСОБА_16 та ОСОБА_50 . Бесащука ОСОБА_51 бачив в кімнаті святкування через вікно. Близько 21 год. на територію підприємства приїхав ОСОБА_46 з дружиною і дітьми та попросив його відвезти їх додому. Водночас, директор сказав зачекати, бо він іде подивитись в кімнату святкування. Через 15 хв. з того приміщення вийшла ОСОБА_36 і покликала з машини дружину директора, забравши її з собою. Діти залишились сидіти в автомобілі. Близько 22.05 год. вийшов ОСОБА_42 і сказав, що забирає дітей поїсти. Потім, приблизно о 22.15 год. з території виїхали Кубайчуки, а ще через 10-15 хв. з приміщення вийшла дружина ОСОБА_52 з дітьми і пішла додому. Далі, близько 23 год. йому зателефонував ОСОБА_37 , сказав, що ОСОБА_53 погано, сказав викликати швидку допомогу і швидко принести туди води. Він одразу подзвонив за медиками і прибіг туди. Допомагав ОСОБА_54 , а потім зустрічав швидку допомогу. Після того прибрав зі стола порожні пляшки і викинув. Сліди крові бачив у ОСОБА_40 ззаду голови. ОСОБА_6 був присутній, коли і з ким покинув територію не знає і не бачив.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала показання, що святкування почалося після 17.20 год., на якому було багато співробітників. ОСОБА_6 прийшов на святкування близько 17.30 год., привітав ОСОБА_8 , побув декілька хвилин і пішов. До 19.30 год. частина людей розійшлися. Приблизно біля 20 - 21 год. до них приєднався ОСОБА_55 разом із ОСОБА_50 , який побув декілька хвилив і пішов. Після цього, близько 21 год. до них зайшов ОСОБА_6 . Потім приїхав чоловік ОСОБА_8 , трохи посидів, і сказав дружині збиратися. Близько 22.10-22.15 год. вони зібрали речі та поїхали додому. Після цього їй стало погано і вона вийшла у вбиральню. Коли повернулася, то побачила, що ОСОБА_55 лежав на підлозі, а біля нього був нахилений ОСОБА_44 . Вона одразу побігла в диспетчерську. Потім прибіг ОСОБА_37 і став надавати ОСОБА_53 допомогу. Пізніше, ОСОБА_39 приніс воду, яку вона вилила на ОСОБА_40 , бажаючи привести його до тями. Коли вона виходила з кімнати, то ОСОБА_46 та ОСОБА_42 спокійно розмовляли, і ніякого конфлікту між ними не було. Двері у вбиральню знаходяться напроти дверей у кімнату застілля і жодних криків, сварки чи бійки вона не чула.

Зазначені показання свідків суд визнає логічними та послідовними, та такими, що повністю розкривають хід подій того вечора. Крім того, вони повністю співпадають із показаннями обвинуваченого, що вказує на достовірність його слів.

Також, судом було допитано працівника поліції ОСОБА_56 , який суду дав показання, що був у слідчо-оперативній групі з 19 на 20 вересня 2018 року. І коли поступив виклик, був на місці події, проводив опитування присутніх там людей, спілкувався з ОСОБА_6 . Фото відповідають побаченій обстановці місця події.

Працівник поліції ОСОБА_57 в судовому засіданні дав показання, що працює слідчим СВ Верховинського відділення поліції та 19.09.2018 року проводив огляд місця події. Труп мав видимі тілесні ушкодження на голові. Підтвердив, що особисто оглядав руки ОСОБА_6 , на яких жодних слідів не було, тобто ні синців, ні слідів ударів не бачив. Додому ОСОБА_6 не відпускали, але і йти не забороняли. Початкова версія слідства полягала в тому, що тілесні ушкодження просто так утворитись не могли. А тому працівники поліції співставляли всі предмети в приміщенні із раною на голові потерпілого. Але так як жоден предмет не підійшов, то після огляду виникла версія про наяність бійки.

Суд не враховує показання свідка (працівника поліції ОСОБА_58 ) про те, що працівники поліції не змогли співставити жоден предмет із раною на голові потерпілого, що може свідчити про наявність бійки, оскільки такі показання спростовуються відсутністю у працівників поліції відповідної кваліфікації щодо надання таких висновків (припущень), а також висновками судово-медичних експертиз (№ 164 та №73), які підтвердили про виникнення вказаного тілесного ушкодження в результаті взаємодії із твердим тупим предметом.

Допитана експерт ОСОБА_59 в судовому засіданні свій висновок за №160 підтвердила та суду дала показання, що експертне дослідження проводила лише на підставі ухвали слідчого судді без наявності матеріалів кримінального провадження. Тілесні ушкодження не розмежовувала, а описала всі загалом, оскільки вони знаходились на одній частині тіла, на голові.

Окрім показань обвинуваченого, потерпілої, свідків та експерта судом було досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Зокрема, згідно з фактичними даними, які відображені в протоколі огляду місця події від 20.09.2018 року із фототаблицею, при огляді місця події, яким є виробниче приміщення в ДЕМІ та виробнича дільниця механізації транспорту Верховинського РЕМ, було встановлено, що при вході у виробниче приміщення є коридор, підлога якого викладена із плитки, яка забруднена залишками ґрунту, води, і на її поверхні виявлено сліди речовини бурого кольору (РБК). Із вказаного коридору справа знаходиться кабінет №2, при огляді якого безпосередньо перед вхідними дверима було виявлено труп чоловіка, а саме ОСОБА_7 , який перебував в горизонтальному положенні (лежачи на спині) на підлозі. На трупі виявлено тілесні ушкодження у вигляді розсічення шкіри голови справа та садно в ділянці правого ока з нижньої повіки та синець в ділянці правої верхньої повіки і брови.

Крім того, у протоколі огляду вказано, що сліди речовини бурого кольору (РБК) було виявлено також: в кімнаті №2 на підлозі справа біля пластикового відра, краплю РБК на другій дверці та групу плям РБК на п?ятій дверці шафки для роздягання, на 6,7,8 дверках цієї ж шафки, на дерев?яній лавці, на рушнику просякнутому РБК, що знаходився на меблевому кріслі, на ножці крісел зліва від входу (а.с.22-52 Т.4).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 20.09.2018 року з фототаблицею, під час огляду приміщення кімнати третьої справа від вхідних дверей, на зовнішній поверхні дверцят шафи білого кольору було виявлено краплі та потертості РБК (а.с.53-57 Т.4).

Під час огляду службового кабінету директора філії АТ «Верховинський РЕМ», фактичні дані якого вказані в протоколі огляду місця події від 20.09.2018 року з фототаблицею, було виявлено та вилучено керуючий блок системи відеоспостереження та предмет схожий на пістолет Форт-12 R (а.с.58-65 Т.4).

Згідно з відомостями вказаних у протоколі огляду трупа від 20.09.2018 року, при огляді трупа ОСОБА_7 було виявлено такі тілесні ушкодження: синець неправильно овальної форми в лобній ділянці посередині, синець овальної форми в правій підбрівній ділянці, рана подовгуватої форми в правій скроневій ділянці в 6-ти см від повздовжньої лінії склепіння та 7,5 см від передньої лінії склепіння до переду (а.с.66-68 Т.4).

Згідно з копією лікарського свідоцтва про смерть, причиною смерті ОСОБА_7 вказано: набряк та набухання головного мозку, крововиливи в речовину головного мозку, закрита черепно-мозкова травма (а.с.69 Т.4).

Для об`єктивного з`ясування обставин події, її наслідків та причинного зв?язку між діями обвинуваченого та наслідками кримінального правопорушення, які у справах, пов`язаних із заподіянням тілесних ушкоджень є визначальними та впливають на кримінально-правову кваліфікацію протиправного діяння, судом особливо уважно та детально було досліджено висновки судово-медичних експертиз в порівнянні, та у сукупності з іншими доказами.

При цьому, оскільки судово-медичну експертизу № 160 від 20.09-02.11.2018 року експертом було проведено на підставі ухвали слідчого судді від 20.09.2018 року, даних судово-медичної експертизи трупа та даних лабораторних експертиз (а.с.70-72 Т.4), а проведення комісійної судово-медичної експертизи № 73 від 08.10.-02.11.2020 року та складання відповідного висновку було здійснено із дослідженням і врахуванням, крім попереднього висновку експерта, ще і матеріалів кримінального провадження, які в розпорядження попередньому експерту надано не було, то суд оцінивши кожний з вищевказаних висновків з точки зору належності, допустимості та достовірності, приходить до переконання, що більш повну інформацію на поставлені експертам питання висвітлено у висновку комісійної судово-медичної експертизи № 73 (а.с.207-211 Т.4).

Зокрема, у висновку №73 більш детально диференційовано виявлені на трупі ОСОБА_7 тілесні ушкодження із зазначенням ступеня їх тяжкості, а також вказано механізм та порядок утворення тілесних ушкоджень.

Так, згідно вказаного висновку, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 було виявлено тілесні ушкодження: одна закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під м?яку мозкову оболонку та речовину головного мозку та оболонку мозочка, забоєм речовини головного мозку тяжкого ступеня, крововиливом в м?які тканини голови в правій скроневій ділянці, синцем в лобній ділянці посередині, синцем в правій надбрівній ділянці, забійною раною в правій скроневій ділянці, садном в правій виличній ділянці.

Смерть ОСОБА_7 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під м?яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку, оболонку мозочка, забоєм речовини головного мозку тяжкого ступеня, крововиливами в м?які тканини голови, яка ускладнилась набряком головного мозку.

Далі експерти детально описали механізм і порядок утворення тілесних ушкоджень, прийшовши до висновку, що внаслідок удару в лобну ділянку голови, утворився синець в цій ділянці, з наданням тілу прискорення та наступним падінням і ударом правою передньо-боковою поверхнею голови до тупого твердого предмету, яким могла бути як дерев`яна лавка, так інші тупі тверді предмети зі схожою характеристикою.

Зокрема, було виявлено ще і закриті косо-поперечні переломи 5,6-го ребер зліва по середньо-ключичній лінії з крововиливами в міжреберні м?язи, які можуть бути наслідками проведення непрямого масажу серця, про що свідчать їх характер та локалізація.

У висновку судово-медичної експертизи №160, експерт також не виключала можливості утворення тілесних ушкоджень внаслідок падіння з ударом до виступаючих тупих твердих предметів.

Також, у обох висновках експертами підтверджено швидке настання смерті після отримання потерпілим тілесного ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що підтверджує правдивість показань обвинуваченого про наявність раптово виникнутого короткотривалого конфлікту між ним та потерпілим, який тривав кілька секунд.

Тобто, судом точно встановлено, що смерть потерпілого наступила раптово, а саме, обвинувачений у відповідь на раптово виниклий конфлікт зі сторони потерпілого, завдав йому удар у чоло (синець в лобній ділянці посередині), внаслідок чого потерпілий із значним прискоренням впав, вдарився правою передньо-боковою поверхнею голови до твердого тупого предмета, в результаті чого утворились решта тілесних ушкоджень. При ударі потерпілого правою передньо-боковою поверхнею голови до твердого тупого предмета утворились тілесні ушкодження несумісні із життям, внаслідок яких потерпілий раптово помер.

Саме таку картину складають досліджені судом в сукупності вищенаведені докази, а також продемонстровані в судовому засіданні стороною захисту із наданням та долученям до матеріалів справи, відповідні фотосвітлини макета черепа людини із відміченими тілесними ушкодженнями наявними у потерпілого у взаємодії із твердим тупим предметом (а.с.174-176 Т.2).

Крім того, судом було досліджено та оцінено також ряд висновків і інших експертиз проведених на стадії досудового розслідування, фактичні дані яких підтвердили встановлені судом вищенаведені факти.

Зокрема, відповідно до акту №1120 судово-токсикологічного дослідження від 27.09.2018 року, в крові та сечі від трупа ОСОБА_7 було виявлено етиловий спирт в концентрації 1,70 проміле в крові та 3,34 проміле в сечі (а.с.73 Т.4), що вказує на перебування потерпілого в момент конфлікту в стані алкогольного сп?яніння.

Кров із трупа ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО, що підтверджується актом №452 експерта судово-медичної імунології (а.с.74 Т.4).

Згідно з висновком експерта № 164 судово-медичної криміналістики від 22-23.10.2018 року, при дослідженні шматка шкіри правої скроневої ділянки від трупа ОСОБА_7 , було виявлено забійну рану, яка заподіяна внаслідок удару тупим твердим предметом з обмеженою контактною поверхнею, на краях рани накладень заліза не виявлено (а.с.75-78 Т.4).

Також, висновком експерта №454 від 01-05.10.2018 року підтверджується, що на речових доказах, а саме одягу, вилученому у ОСОБА_10 знайдена кров людини. А саме, у слідах на кофті та колготах, виявлена кров групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО, що не виключає можливості приналежності крові ОСОБА_7 (а.с.79-80 Т.4).

При дослідженні піднігтьового вмісту рук потерпілого ОСОБА_7 було знайдено поодинокі епітельні клітини, походження яких вважається найбільш ймовірним за рахунок власного нігтьового ложе, а також кров людини, статеву належність якої встановити немає можливості через відсутність в препаратах клітинних елементів крові висновок експерта №125 від 27.09.2018 року (а.с.81-83 Т.4).

Крім того, кров групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО, що не виключає можливості приналежності крові ОСОБА_7 було виявлено: у слідах на футболці, джинсових штанах, туфлях, вилучених при огляді трупа потерпілого ОСОБА_7 (висновок експерта №455 від 08-11.10.2018 року, а.с.85-86 Т.4), а також у слідах на рушнику, у змивах РБК на марлевих тампонах із поверхні дерев?яної лавки, поверхні шаф, з ніжки крісел, і з підлоги приміщення кабінету №2, з підлоги коридору, вилучених в ході огляду місця події (висновок експерта № 453 від 08.-12.10.2018 року, а.с.91-93 Т.4).

Ухвалами слідчого судді Верховинського районного суду від 24.09.2018 року про накладення арешту на речові докази (а.с.94-97 Т.4) та постановами слідчого від 02.11.2018 року (а.с.101, 109, 114-117 Т.4) вилучені з місця події об?єкти були визнані речовими доказами та були передані на відповідальне зберігання у Верховинський ВП ГУНП України в Івано-Франківській області, що підтверджується квитанціями про прийняття речових доказів на зберігання уповноваженою особою Верховинського ВП (а.с.102-108 Т.4).

Цілісність оглянутих в судовому засіданні речових доказів, а саме, одягу потерпілого та обвинуваченого, зокрема цілісність їх футболок, підтвердили факт відсутності слідів боротьби між обвинуваченим та потерпілим.

Також, в свою чергу, наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 20.09.2018 року за №1395-Д, було створено комісію спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 19.09.2018 року із електромонтером з експлуатації РМ ОСОБА_7 . І згідно матеріалів розслідування вказаної комісії, комісія прийшла до висновку, що вищевказаний нещасний випадок не визнаний таким, що пов?язаний з виробництвом (а.с.124-169 Т.4).

Згідно з постановою слідчого Верховинського ВП від 21.09.2018 року, ОСОБА_6 було оголошено в розшук (а.с.144 Т.4). Проте, жодних доказів на підтвердження відсутності обвинуваченого за його місцем проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності судом встановлено не було. А допитані судом з цього приводу свідки не підтвердили факт довготривалої відсутності ОСОБА_6 по місцю проживання.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується за ч.2 ст.121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть, а саме, що 19.09.2018 року близько 22.50 год., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , будучи працівниками Верховинський РЕМ філії АТ «Прикарпаттяобленерго», та перебуваючи в приміщенні даного підприємства, розташованого по вул. С.Бандери 15, в смт. Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, спільно розпивали спиртні напої, під час чого між ними раптово виник, внаслідок їх стану стану сп?яніння, конфлікт, у ході якого ОСОБА_6 діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдав кулаками рук не менше як трьох ударів ОСОБА_7 в область голови, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 94 КПК України, оцінку доказів суд здійснює за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відтак, суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_6 в ході досудового розслідування було помилково кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

А тому, при вирішенні питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд виходив з наступного.

Положенням ч.3 ст. 337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Зважаючи на наслідки, які потягли за собою дії обвинуваченого та причинно-наслідковий зв?язок між ними, суд приходить до переконання, що дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст.119 КК України, а саме, вбивство, вчинене через необережність, оскільки розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (ч.2 ст.121 КК України), і вбивство, вчинене через необережність (ч.1 ст.119 КК України), здійснюється як за об?єктивною, так і суб?єктивною сторонами цих злочинів.

Правовий висновок з цього приводу висловлено і у постанові Верховного Суду від 15.09.2019 року по справі №750/3256/17.

Відповідно до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК України. Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Необхідність у перекваліфікації судом дій обвинуваченого із ч.2 ст. 121 КК України на ч.1 ст.119 КК України викликана тим, що оцінюючи всі досліджені судом докази в сукупності, об?єктивна та суб?єктивна сторони пред?явленого ОСОБА_6 обвинувачення не відповідали встановленим судом фактам та дослідженим доказам.

Так, саме у диспозиції ч.2 ст.121 КК України нормативно визначена об?єктивна сторона вказаного злочину (вчинення особою умисного тяжкого тілесного ушкодження) з наявністю кваліфікуючих ознак (в даному випадку, таке, що спричинило смерть потерпілого). Об?єктивна сторона даного складу злочину охоплює ознаки, що характеризують злочин із точки зору його зовнішнього прояву і містить більше інформацій, необхідної для кваліфікації діяння. Зокрема, в даному випадку вона характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на здоров?я іншої людини, наслідком якого є заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, та причинним зв?язком між дією (бездіяльністю) та наслідками. І саме зміст ознак об?єктивної сторони є критерієм розмежування суміжних складів злочинів.

Суб?єктивна сторона цього складу злочину, якраз таки полягає у ставленні обвинуваченого до вчинюваних ним дій та їхніх наслідків (у формі умислу до спричинення тяжких тілесних ушкоджень та у формі необережності до спричинення смерті). Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його первинний суспільно небезпечний наслідок (первинний наслідок - сричинення тяжких тілесних ушкоджень) і бажає (або хоч і не бажає, але свідомо припускає) його настання, а також передбачає можливість настання похідного суспільно небезпечного наслідку свого діяння (похідний наслідок - спричинення смерті), але легковажно розраховує на його відвернення, чи не передбачає можливості настання похідного суспільно небезпечного наслідку, при наявності можливості та обов`язку його передбачити. При цьому винний повинен усвідомлювати можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність. А в даному випадку, як зі слів самого обвинуваченого, так і з показань свідків встановлено, що ні суперечок, ні бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 19.09.2018 року не було, і жодних на те підстав під час їх застілля не виникало, та не вказувало на можливе їх виникнення в подальшому. Тобто, подія, що призвела до таких наслідків, дійсно підпадає під ознаки раптово виниклого конфлікту. При цьому, смерть потерпілого наступила швидко та раптово. Тобто, як встановлено судом, ОСОБА_6 не мав умислу на нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тобто не усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, не передбачав його суспільно небезпечні наслідки (сричинення тяжких тілесних ушкоджень та смерті потерпілому) і не бажав та свідомо не припускав їх настання.

В свою чергу, вбивство вчинене через необережність (ч.1 ст.119 КК України) характеризується: з об?єктивної сторони:1) діянням - посяганням на життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді її смерті; 3) причиновим зв`язком між вказаним діянням і наслідками; з суб`єктивної сторони: 1) виною у формі необережності (кримінально-протиправної самовпевненості або кримінально-протиправної недбалості).

Таким чином, тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_7 , було не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим удару в ділянку голови потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, чого обвинувачений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачати.

Отже, встановлення судом відсутності у обвинуваченого будь-якого умислу до спричинення тяжких тілесних ушкоджень, дає суду підстави вважати, що в даному випадку мало місце не умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, а вбивство через необережність.

А тому суд приходить до переконання, що в діях обвинуваченого міститься склад кримінального правопорушення передбаченого саме ч.1 ст.119 КК України, тобто вбивство вчинене через необережність.

Згідно правового висновку висловленого в Постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року по справі №712/13361/15 (провадження №51-1604км18), відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, оцінивши всі зібрані докази в їх сукупності та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні вбивства через необережність, доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.119 КК України.

Призначаючи покарання, суд, виходячи з вимог ст.65 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових правопорушень враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Досліджені дані про особу ОСОБА_6 вказують на те, що він позитивно характеризується по місцю проживання та роботи, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, до кримінальної відповідальності притягається вперше.

Обставинами, що пом`якшують покарання, передбаченими ст.66 КК України, суд визнає надання медичної допомоги потерпілому, з?явлення зі зізнанням, наявність на утриманні обвинуваченого трьох неповнолітніх дітей, те, що до кримінальної відповідальності притягається вперше та повне добровільне відшкодування обвинуваченим завданої злочином матеріальної шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, в ході судового розгляду не встановлено.

З урахуванням вищенаведених обставин у сукупності, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 119 за вчинене кримінальне правопорушення, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Окрім того, потерпіла ОСОБА_12 подала до суду цивільний позов, який підтримала в частині стягнення з обвинуваченого 500 000 грн. моральної шкоди. Матеріальну шкоду в розмірі 24523 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн. обвинувачений відшкодував повністю.

Згідно з вимогами ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування їй обвинуваченим моральної шкоди, суд бере до уваги понесені нею моральні страждання від даного кримінального правопорушення, а також враховує наслідки такого правопорушення.

Однак, зважаючи на те, що відшкодування моральної шкоди не повинно бути засобом збагачення, а має ґрунтуватися на принципах розумності, справедливості та з врахуванням реальної можливості її відшкодування особою, яка її завдала, суд вважає за доцільне позов задовольнити в частині стягнення моральної шкоди частково, та стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_12 250 000 грн. моральної шкоди, розмір якої буде розумним і достатнім в даному конкретному випадку.

Долю речових доказів вирішити в порядку вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З урахуванням вимог ст. 374 КПК України, враховуючи визначену міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув?язнення за правилами ст. 72 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 94, 100, 337, 368, 370, 371, 373-374, 376, 392 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити та залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 18.30 год. 18.10.2018 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання, строк його перебування під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» починаючи з 18.10.2018 року 18.30 год., тобто з моменту його фактичного затримання до вступу вироку в законну силу, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 250000 (двісті п?ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.

Скасувати арешт накладений на речові докази згідно ухвал слідчого судді Верховинського районного суду від 24.09.2018 року, а речові докази:

1) керуючий блок системи відеоспостереження, який переданий в камеру зберігання речових доказів Верховинського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області повернути уповноваженій особі Верховинського РЕМу;

2) предмет схожий на пістолет марки «Форт-12R», який переданий в камеру зберігання речових доказів Верховинського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області повернути власнику;

3) жіночий одяг: кофту жовтого кольору, спідницю чорного кольору та капронові колготи, які передані в камеру зберігання речових доказів Верховинського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області повернути власнику ОСОБА_10 ;

4) спортивну куртку та штани зеленого кольору з білими полосами, футболку білого кольору з надписом «Spiring of Brazil», які передані в камеру зберігання речових доказів Верховинського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_6 ;

5) чоловічий одяг: футболку сірого кольору, штани джинсові синього кольору, ремінь шкіряний коричневого кольору, плавки світло-зеленого кольору, пару шкарпеток чорного кольору, черевики шкіряні темно-коричневого кольору, що належали потерпілому, які передані в камеру зберігання речових доказів Верховинського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_12 ;

6) рушник та змиви РБК на марлевих тампонах в окремих 6 паперових конвертах, зрізи нігтьових пластинок рук потерпілого ОСОБА_7 , два марлеві тампони із змивами з обох рук трупа ОСОБА_7 , дві склянні пляшки знищити.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілій.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1