Рішення

від 13.01.2021 по справі 425/2631/20

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2021 Провадження № 2/425/23/21

Справа № 425/2631/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря - Чикунової Ю.С.,

учасників справи:

представника позивача - Лобаса С.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рубіжному Луганської області цивільну справу за позовом Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_1 про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з зазначеною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач відповідно до договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 02.06.2017 року № 622 придбав об`єкт нерухомого майна, загальною площею 576, 1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та того ж дня відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.06.2017 року № 89018446 зареєстрував право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна. 18.02.2020 року відповідач звернувся із заявою про надання земельної ділянки в оренду та 17.07.2020 року укладено відповідний договір оренди на вищевказану земельну ділянку. Таким чином відповідач фактично користувався вказаною земельною ділянкою з 02.06.2017 року, а отже без достатніх правових підстав за рахунок власника земельної ділянки зберіг кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

У зв`язку з вищевказаним, з урахуванням збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 5998 га, кадастровий номер: 4412500000:08:013:0077, у розмірі 140 026, 65 грн., а також судовий збір у розмірі 2 197,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідача та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, раніше до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти позовних вимог, зазначивши що 06.05.2020 року рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області № 109/40 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та надано дозвіл на укладення договору оренди землі з Рубіжанської міської радою Луганської області, здійснено заходи щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою. Землею, яка є предметом оренди до підписання договору оренди не користувався і ніякої господарської діяльності на ній не вів, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, адже відповідно до ст. 1212 ЦК України початок перебігу позовної давності починається вже на наступний день після набуття особою безпідставно набутого майна чи на наступний день після того як така підстава виникла, оскільки про порушено право позивач був обізнаний з 02.06.2017 року, і саме з цього часу почав спливати строк позовної давності щодо звернення до суду з позовом до відповідача.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, заслухавши учасників справи, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна донести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і в заємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями Рубіжанської міської ради Луганської області від 05.10.2020 року

№ 023-010/4977 (а.с. 51).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.06.2017 року № 89018446 об`єкт нерухомого майна, загальною площею 576,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.2017 року, реєстровий номер № 622, виданий приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на праві приватної власності (розмір частки 1/1) належить ОСОБА_1 (а.с. 17-19,33).

Згідно зі службовою запискою начальника відділу земельних відносин Виконавчого комітету Рубіжанської міської ради встановлено, що розглянувши заяву ОСОБА_1 від 22.11.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, підготовлений проект рішення Рубіжанської міської ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 , а 10.01.2019 року проект підготовленого рішення оприлюднений на офіційному сайті Рубіжанської міської ради (а.с. 15).

30.01.2019 року Рубіжанської міською радою Луганської області (сьомого скликання) за заявою ОСОБА_1 від 22.11.2018 року ухвалено рішення № 71/15, відповідно до якого вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,5998 га (кадастровий номер 4412500000:08:013:0077), із земель комунальної власності з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 02.07.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області відділом у

м. Сєвєродонецьк за № 436, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 1 493 617,10 грн. (а.с. 8, 14, 32).

Управлінням землеустрою, архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області від 15.09.2020 року за № 353 написаний службовий лист, відповідно до якого здійснено математичний розрахунок розміру орендної плати, що належить до сплати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою:

АДРЕСА_1 , відповідно до якого, річна орендна плата складає 44 808, 51 грн., орендна плата за місяць складає 3 734,04 грн. та орендна плата за день складає 124,47 грн. (а.с. 7).

17.07.2020 року між орендодавцем - Рубіжанською міською радою Луганської області та орендарем - ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 022/20, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку згідно з рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 06.05.2020 року № 109/40, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4412500000:08:013:0077, а відповідно до п. 9 вказаного договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на дату укладання договору становить 1 493 617, 10 грн. (а.с. 9-11).

Землекористувач ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 для розміщена та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,5998 га, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.29-30).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом глави 15 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України , виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Отже, ОСОБА_1 маючи на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належним чином не оформив право користування земельною ділянкою на якій перебуває зазначений об`єкт нерухомого майна, не уклавши з Рубіжанською міською радою Луганської області відповідного договору оренди.

Згідно зі статтями 13 , 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і законами України.

Відповідно до положень Конституції України право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб`єктів. Кожне порушення закону під час використання земельної ділянки є порушенням інтересів держави.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

ОСОБА_1 у спірний період не був ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не є суб`єктом плати за землю у ромі земельного податку, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю, для нього як для землекористувача є орендна плата відповідно до ст. 14.1.72 Податкового кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

У п. 65 Постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд враховує відповідний правовий висновок, викладений у п. 65 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/5877/17.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України , випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов:

1) відбувається набуття чи збереження майна;

2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні;

3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається, що в даному випадку наявні усі три названі ознаки.

Відповідачем було збережено (заощаджено) кошти, які він мав би сплатити у вигляді орендної плати, що нараховується за користування земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0, 5998 га за кадастровим номером: 4412500000:08:013:0077. Збереження цього майна почалося з моменту укладення договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна, а саме з 02.06.2017 року. А також відповідачем було збережено майно, а саме безпідставно збережено кошти за орендну плату за користування земельною ділянкою за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є Рубіжанська міська рада Луганської області. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Стосовно клопотання відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності вимог, суд зазначає наступне.

За умовами ст. 256 ЦК України , позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Строк, за який позивачем нараховано до стягнення з відповідача безпідставно збережені кошти, становить з 02.06.2017 року по 16.07.2020 року включно.

Позовна заява по даній справою подана до Рубіжанського міського суду Луганської області 25.09.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду відміченої на позовній заяві, а також протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с. 1, 49).

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2020 року по справі № 922/2843/19.

З огляду на вищевикладене, позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної сплати за користування земельною ділянкою за період з 02.06.2017 року по 24.09.2017 року, а саме 3 місяця 22 дні, що відповідно до розрахунку сплати оренди за користування земельною ділянкою складають безпідставно збережені кошти в сумі 14 064,99 ( 29 днів х 124,47 грн. + 2 місяці х 3 734, 04 грн. + 24 дні х 124, 47 грн. = 14 064, 99 грн.)

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 02.06.2017 року по 24.09.2017 року в сумі 13 940, 46 грн. При здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів за зазначений період суд керується здійсненим позивачем розрахунком. Також суд вказує, що обов`язок відшкодування збережених коштів у розмірі орендної плати у відповідача виник саме з моменту виникнення обставин позадоговірного використання земельної ділянки; відповідно і у позивача виникло право на їх стягнення саме з вказаного моменту.

В силу положень ст. 319 , 322 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доцільним задовольнити позовні вимоги частково, в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 25.09.2017 року по 16.07.2020 року в сумі 125 961,66 грн. (140 026,65 грн. - 14 064,99 грн. = 125 961,66 грн.), а в решті позову слід відмовити з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.п.1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною осою становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а оскільки ціна позову становить 140 026, 65 грн., то судовий збір становить 2 102,00 грн.

Враховуючи те, що задоволено 89,9 % позовних вимог (125 961,66 * 100 % : 140 026, 65 = 89,9 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 1 889,70 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2 102 * 89,9 % : 100 = 1 889,70).

Керуючись ст. ст. 4-13, 76-81 , 141, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Рубіжанської міської ради Луганської області до ОСОБА_1 про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Рубіжанської міської ради Луганської області (юридична адреса: Луганська область, м. Рубіжне, площа Володимирська, 2, ЄДРПОУ 37904431, банк одержувача - банк УК у м. Рубіжне, розрахунковий рахунок

НОМЕР_2 ) безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користуванням земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4412500000:08:013:0077 у розмірі 125 961 (сто двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят одна) гривня 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Рубіжанської міської ради Луганської області (юридична адреса: Луганська область, м. Рубіжне, площа Володимирська, 2, ЄДРПОУ 37904431, банк одержувача - банк УК у м. Рубіжне, розрахунковий рахунок

UA 628999980334119815000012071) судовий збір в розмірі 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) гривень 26 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Рубіжанський міський суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 18 січня 2021 року.

Суддя Є.О. Романовський