Ухвала

від 12.01.2021 по справі 640/20333/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа№640/20333/18 Головуючий I інстанції: ОСОБА_1 ,

Провадження №11кп/818/801/21 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2020 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м.Харкова, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого малолітню дитину 2016 року народження, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-10.12.2018 року Московським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.125, ч.1 ст.186, ч.2 ст.185, ст.70 КК України на 3 роки позбавлення волі, із застосуваннями положень ст.75 КК України;

-29.08.2019 року Московським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.185, ст.71 КК України на 3 роки 1 місяць позбавлення волі,

засуджено:

-за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

-за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеного за вироком Московського районного суду м.Харкова від 29 серпня 2019 року, визначено остаточне покарання- 3 роки 1 місяць позбавлення волі.

Як установив суд, 25 жовтня 2018 року приблизно о 12 год. 05 хв. (точного часу встановити не вдалось) ОСОБА_7 , знаходячись у Гіпермаркеті «Епіцентр» за адресою: м.Харків вул.Героїв Праці, 9-А, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, повторно, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу взяв з полиці Гіпермаркету «Епіцентр», належний ТОВ «Епіцентр К» товар: викрутку з бітами 32 предмета TM «Stanley 3-70885» загальною вартістю 221 грн. 24 коп., замок навісний «Aspect ЗН-С- 2 шт. загальною вартістю 256 грн. 24 коп. У подальшому ОСОБА_7 сховав вказаний товар у кишені одягу, у який був одягнений та пройшов лінію каси антикрадіжних воріт, при цьому не сплативши за вищевказаний товар, чим заподіяв ТОВ «Епіцентр К» матеріальну шкоду на загальну суму 477 грн. 48 коп.

Однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з незалежних від нього причин, так як був зупинений, після проходження лінії антикрадіжних воріт з неоплаченим товаром співробітниками служби безпеки.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинену повторно.

Крім того, 05 листопада 2018 приблизно о 09 год. ОСОБА_7 , знаходячись на парковці гіпермаркету «Епіцентр» біля пункту охорони за адресою: м.Харків вул.Героїв Праці, 9-А, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, повторно, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом відкриття дверцят, незаконно проник до пожежного щита гіпермаркету «Епіцентр» та взяв, належний ТОВ «Епіцентр К», вогнегасник переносний порошковий закачний ПВ-5(3) вартістю 330 грн. 25 коп. У подальшому ОСОБА_7 сховав вказаний вогнегасник під куртку, у якій був одягнений та діючи з метою реалізації вищезазначеного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, пішов від пожежного щита, намагаючись таємно викрасти вказане майно, тим самим вчинив всі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, однак злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від ного оскільки ОСОБА_7 був зупиненим співробітниками служби охорони гіпермаркету, які викрили його в скоєнні даного злочину.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 міг спричинити потерпілому ТОВ «Епіцентр К» матеріальну шкоду на суму 330 грн. 25 коп.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, а саме закінчений замахна таємневикрадення чужогомайна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинена повторно.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, посилається на суворість призначеного покарання. Указав, що має дружину, неповнолітню дитину, батьків - пенсіонерів, батько є інвалідом ІІ групи, за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарня нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та співпрацював зі слідством. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити більш м`яке покарання із застосуванням положень ст.69 КК України або ст.75 КК України, або Закону України «Про амністію у 2017 році».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про можливість призначення йому більш м`якого покарання на підставі ст.69 КК України, безпідставні.

За змістом ч.1 ст.69 КК України суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Як убачається із матеріалів провадження суд визнав пом`якшуючою покарання лише одну обставину щире каяття у вчиненому злочині.

Твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого про наявність ще й такої пом`якшуючої покарання обставини, як сприяння розкриттю злочину, є безпідставними, оскільки матеріали провадження таких даних не містять.

Згідно висновків,які містятьсяу ПостановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 03липня 2019року (кримінальнепровадження №288/1158/16-к),під активнимсприянням розкриттюзлочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням розкриттю злочину.

Як слідує із матеріалів кримінального провадження, у них не міститься даних про повідомлення обвинуваченим органам досудового розслідування таких обставин вчинення злочину, які б не були встановлені ними на підставі показань потерпілого та інших доказів.

З огляду на наведене, при призначенні покарання наявність лише однієї обставини, що пом`якшує покарання, унеможливлює застосування положень ст.69 КК України.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.

При цьому враховано характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, ніде не працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має малолітню дитину, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Судом також було враховано наявність пом`якшуючої покарання обставини щире каяття та відсутність обтяжуючих покарання обставин, у зв`язку з чим суд призначив обвинуваченому мінімальне покарання, передбачене в санкції ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, без застосування ст.75 КК України.

Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив злочин до постановлення попереднього вироку Московським районним судом м.Харкова від 29 серпня 2019 року, суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому остаточне покарання за правилами, встановленими ч.4 ст.70 КК України, тобто за сукупністю злочинів, шляхом застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене остаточне покарання за своїм видом та розміром є справедливим і підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно положень ст.75 КК України, - не вбачає.

Відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які не позбавлені батьківських прав і які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років, дітей-інвалідів та /або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про амністію в 2016 році» дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.

Як слідує із матеріалів провадження ОСОБА_7 засуджено за злочини, у тому числі, за тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, які він вчинив після набрання чинності цим Законом, що унеможливлює застосування до нього амністії.

З огляду на наведене, підстави для зміни або скасування вироку - відсутні.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Київського районного суду м.Харкова від 10 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, - у той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: