Постанова

від 16.01.2021 по справі 638/1312/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року

м. Харків

справа № 638/1312/20

провадження № 22-ц/818/36/1

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Кругової С.С., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Київський національний торговельно-економічний університет, Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

розглянувши в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Київського національного торговельно-економічного університету про стягнення заборгованості з вихідної допомоги при ліквідації підприємства, затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Київського національного торговельно-економічного університету, Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року у складі судді Цвіра Д.М. ,-

в с т а н о в и в:

30 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ (ХТЕІ КНТЕУ), Київського національного торговельно-економічного університету ( КНТЕУ) , в якому просила стягнути з відповідачів 59 513 грн., з яких 12474 грн. - вихідна допомога при ліквідації підприємства, 5000 грн. - відшкодування моральної шкоди, 42039 грн. - середньоденна зарплата за кожен день затримки заробітної плати у період з 1 серпня 2019 року по 19 листопада 2019 року без урахування вихідної допомоги за звільнення.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Київського національного торговельно-економічного університету на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 23 873 грн. 01 коп. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто у рівних частинах з Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Київського національного торговельно-економічного університету на користь держави судовий збір у розмірі по 195,60 гривень з кожного.

В апеляційній скарзі представник Харківського торговельно-економічного інститут КНТЕУ, Київського національного торговельно-економічного університету - адвокат Чайковська А.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Зазначає, що трудові відносини позивач мала з Харківським інститутом фінансів Київського національного торговельно-економічного університету, який було реорганізовано та всі його права та обов`язки перейшли до Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ, який є відокремленим підрозділом Київського національного торговельно-економічного університету.

Вказує, що застосування статті 117 КЗпП України можливо лише за наявності вини власника або уповноваженого ним органу. В даному випадку єдиним можливим шляхом виплати заборгованості із заробітної плати було здійснення комісією з реорганізації відповідного графіку погашення та визначення відповідних джерел фінансування, отримання коштів поворотної фінансової допомоги, об`єднання Зазначеним обґрунтовано відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачу, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції. по Міністерству освіти і науки України рахунків та кошторисів Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ з Харківським інститутом фінансів КНТЕУ завершилося 15.11.2019, 16 та 17 листопада 2019 року були вихідними днями, у зв`язку з чим борг погашався 19.11.2019.

Також відповідно до наданої позивачем довідки, з жовтня 2019 року позивач була працевлаштована в Харківському національному університеті міського господарства ім. О.М.Бекетова, таким чином обґрунтування позивачем моральної шкоди наявністю переживань щодо подальшого працевлаштування є безпідставним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

З апеляційної скарги вбачається, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами порушені трудові права позивача щодо невиплати належних їй при звільненні сум, загальна сума за період затримки розрахунку відносно позивача як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом становить 26977,23 грн.,забезпечення прав працівників, в тому числі виплата заробітної плати, не пов`язане з переходом прав та обов`язків одного відокремленого підрозділу до іншого. Отже в період реорганізації Інституту, під час якої було звільнено позивача, комісія повинна була забезпечити трудові права позивача під час звільнення у строки та в порядку, встановлених трудовим законодавством.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення вихідної допомоги , суд виходив із того, що відповідачем було сплачено позивачеві вихідну допомогу за основним місцем роботи, що у свою чергу входило до загальної суми боргу відповідача перед позивачем. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині з огляду на те, що позивачем не надано жодного доказу підтвердження завдання їй моральної шкоди та здійснення додаткових зусиль для організації свого життя.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають нормам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 01.12.2018 була призначена на посаду виконуючого обов`язки старшого викладача Харківського інституту фінансів Київського національного торговельно-економічного університету (ХІФ КНТЕУ) на період 2017-2018 навчального року до заміщення цієї посади в установленому законом порядку, з 20.12.2018 вона була обрана за конкурсом на посаду старшого викладача за контрактом по 30.11.2019, а 30.09.2019 була звільнена з посади у зв`язку з ліквідацією інституту за п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджено копією трудової книжки ОСОБА_1 ( а.с. 91)

Наказом Харківського інституту фінансів Київського національного торговельно-економічного університету від 03 грудня 2018 року за № 269-о призначено ОСОБА_1 . На період 2018-2019 навчального року виконуючим обов`язки на посаді старшого викладача з виконанням навчального навантаження по відділенню підготовки іноземних громадян, на 0.5 ставки посади старшого викладача на засадах внутрішнього сумісництва з посадовим окладом 5286,00 грн. за спеціальним фондом з виконанням навчального навантаження по відділенню підготовки іноземних громадян ( а.с. 83)

Наказом Харківського інституту фінансів Київського національного торговельно-економічного університету від 06 вересня 2019 року за № 136-о звільнено з 07 вересня 2019 року ОСОБА_1 з 0,5 ставки посади старшого викладача з виконанням навчального навантаження по відділенню підготовки іноземних громадян на засадах внутрішнього сумісництва по п. 2 ст.36 КЗпП України ( у зв`язку з закінчення строку дії трудового договору) ( а.с. 84).

Наказом Харківського інституту фінансів Київського національного торговельно-економічного університету від 18 вересня 2019 року за № 189-о звільнено з 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 з посади старшого викладача відділення підготовки іноземних громадян за п. 1 ст. 40 КЗПП України ( у зв`язку з ліквідацією ХІФ КНТЕУ. Зобов`язано бухгалтерію виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу згідно з ст. 44 КЗпП України . Підставою для цього наказу є заява ОСОБА_1 від 16.09.2019, наказ від 06.09.2019 № 307-0 Про попередження працівників щодо наступного вивільнення ( а.с. 6).

Згідно постанови від 05 вересня 2019 вченою радою КНТЕУ ( протокол №1, п. 4) вирішено провести реорганізацію Харківського інституту фінансів шляхом приєднання до Харківського торговельно-економічного інституту ( а.с. 51).

На виконання постанови вченої ради КНТЕУ Про удосконалення організаційної структури КНТЕУ (щодо Харківського інституту фінансів ) від 5 вересня 2019 року наказом Київського національного торговельно-економічного університету за № 2734 від 05.09.2019 припинено відокремлений структурний підрозділ Харківський інститут фінансів КНТЕУ, створено комісію з реорганізації відокремленого структурного підрозділу ХІФ КНТЕУ, яка повинна у термін до 1 жовтня 2019 року забезпечити, зокрема, погашення дебіторської та кредиторської заборгованості ХІФ КНТЕУ, визначено, що після припинення ХІФ КНТЕУ всі права та обов`язки щодо його діяльності переходять до Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (ХТЕІ КНТЕУ).( а.с. 13).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 5 листопада 2019 року за № 1392 підтримано пропозицію КНТЕУ щодо реорганізації Харківського інституту фінансів КНТЕУ шляхом приєднання до Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ.( а.с. 52).

Судовим розглядом встановлено та не заперечується відповідачами, що виплата належних позивачу сум розрахунків при звільненні як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом була здійснена 19 листопада 2019 року.

Встановивши факт порушення трудових прав позивача щодо невиплати належних йому при звільненні сум заробітної плати, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що загальна сума за період затримки розрахунку становить 23 873,01 грн., розрахунок якої здійснено виходячи з розміру середньоденної заробітної плати за весь період затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку.

Висновок суду узгоджується з вимогами Закону України "Про оплату праці" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо спростування визначеної судом першої інстанції суми.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо відсутності вини відповідачів у затримці виплат.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеним у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року (провадження № 6-2159цс15) від 23 березня 2016 року (провадження № 6-364цс16), від 11 травня 2016 року (провадження № 6-383цс15), від 25 травня 2016 року (провадження № 6-948цс16), в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно незаконності рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією України та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (із відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже ухвалюючи рішення про часткове задоволення цих вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідності до вимог статті 237-1 КЗпП України є підстави для відшкодування моральної шкоди позивачці, ураховуючи ступінь вини відповідача, характер та обсяг душевних страждань позивачки, визначивши розмір грошової компенсації з урахуванням вимог розумності і справедливості, що узгоджується із характером моральних страждань позивачки.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо солідарного стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди з Харківського торговельно-економічного інституту КНТЕУ та Київського національного торговельно-економічного університету, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З матеріалів справи убачається, що трудові відносини позивач мала з Харківським інститутом фінансів Київського національного торговельно-економічного університету, який було реорганізовано та всі його права та обов`язки перейшли до Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, який є відокремленим підрозділом Київського національного торговельно-економічного університету.

Статтею 80 ЦК України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частинами 1 . 3 та 5 статті 95 ЦК України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету є відокремленим структурним підрозділом Київського національного торговельно-економічного університету.

Відповідно до частини 9 статті 33 Закону України Про вищу освіту філія - це територіально відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти, що утворюється з метою задоволення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здобувачів вищої освіти до їх місця проживання. Філія не є юридичною особою і діє на підставі затвердженого закладом вищої освіти положення та відповідно до отриманої ліцензії на провадження освітньої діяльності.

З урахуванням необхідності забезпечити ефективний захист порушених прав позивача та відсутності у Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету статусу юридичної особи суд апеляційної інстанції приймає рішення про стягнення коштів з Київського національного торговельно-економічного університету.

Відповідно до положень п. 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про зміну рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року та стягнення з Київського національного торговельно-економічного університету на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 23 873 грн. 01 коп. та моральної шкоди у розмірі 3000 грн., так як в задоволені позовних вимог до відповідача Харківського торгівельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету слід відмовити.

Оскільки судом апеляційної інстанції оскаржуване рішення змінюється, то відповідно до вимог п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України здійснюється новий розподіл судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та стягується з Київського національного торговельно-економічного університету судовий збір у розмірі 379,62 грн. у дохід держави, а судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта - Київський національний торговельно-економічний університет.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. І ст.374, п.п.1,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського національного торговельно-економічного університету, Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 липня 2020 року - змінити.

Стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету (код ЄДРПОУ 01566117) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 23 873 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 01 (одну) коп.

Стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету (ЄДРПОУ 01566117) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

В задоволені позовних вимог до Харківського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету - відмовити.

Стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету (код ЄДРПОУ 01566117) у дохід держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 379 (триста сімдесят дев`ять) 62 (шістдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

В.Б. Яцина