Постанова

від 13.01.2021 по справі 321/1395/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.01.2021 Справа № 321/1395/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 321/1395/18 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко Н.О.

Провадження № 22-ц/807/92/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

за участі прокурора Редько М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 серпня 2020 року у справі за позовом заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальний заклад Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальності Агрофірма Юлена , Запорізька регіональна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про визнання незаконним та скасування розпорядження в частині, визнання державних актів на право приватної власності на землю недійсними в частині та витребування земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, звернувся до Михайлівського районного суду Запорізької області з вищевказаним позовом, який було уточнено в ході розгляду судової справи.

В обґрунтування уточненого позову зазначено, що на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області у 3,64 км на північний схід від північно-східної околиці смт. Михайлівка розташований об`єкт культурної спадщини, пам`ятка археології - курганна група Могили Оріхівські , охоронний № НОМЕР_1 .

Розпорядженням голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 549 від 15.12.2004 Про виділення земельних часток (паїв) ділянок в натурі (на місцевості) у порушення вимог ст.ст. 53, 54, 84 Земельного кодексу України та ст. 17 Закону України Про охорону культурної спадщини передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 6,3979 га, кадастровий номер: 2323355100:18:001:0002, в межах якої розташована частина кургану № 3 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ). Зазначеним розпорядженням, також, передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 6,3979 га, кадастровий номер: 2323355100:18:001:0003, в межах якої розташована частина кургану № 3 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ) та кургани №№ 1, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 зазначеного курганного могильника.

На підставі вказаного вище розпорядження 22.12.2005 ОСОБА_2 видано державний акт серії ЗП № 143830 на право власності на земельну ділянку, акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01052730202044; ОСОБА_1 видано державний акт серії ЗП № 099307 на право власності на земельну ділянку, акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010527300704.

Цільове призначення земельних ділянок відповідно до державних актів серії ЗП № 143830 та серії ЗП № 099307 на право власності на землю, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для сільськогосподарського використання (для ведення особистого селянського господарства), що у свою чергу свідчить про факт приналежності земельних ділянок площами 6,3979 га, зазначених у цих державних актах, до земель сільськогосподарського призначення.

Водночас встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_1 знаходиться частина кургану № НОМЕР_5 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ), а на земельній ділянці ОСОБА_2 - частина кургану № НОМЕР_5 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 та кургани №№ 1, НОМЕР_2 , 4, НОМЕР_4 зазначеного курганного могильника, які є об`єктами культурної спадщини, археологічними пам`ятками місцевого значення. Але у плані меж земельних ділянок державних актів на право власності на землю серії ЗП № 143830 та серії ЗП № 099307, виданих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відомості про кургани № 3 та № 1 відсутні.

Вказане свідчить, що кургани № НОМЕР_5 та № 1 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ) фактично передано у приватну власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 для потреб сільського господарства, що є порушенням ст.ст. 53, 54, 84 Земельного кодексу України та ст. 17 Закону України Про охорону культурної спадщини .

На підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку громадянам земельній ділянці ОСОБА_1 присвоєно кадастровий номер: 2323355100:18:001:0002, а земельній ділянці ОСОБА_2 - 2323355100:18:001:0003. Відповідно до кадастрових планів земельних ділянок, відомості про наявність в межах цих земельних ділянок курганів АДРЕСА_1 та № НОМЕР_6 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ), відсутні.

Сертифікованим інженером-геодезистом проведено геодезичну зйомку, за результатами якої складено схему розташування земельних ділянок. При цьому, встановлено, що частина кургану № 3 курганного могильника (охоронний № 3620) площею 0,0611 га знаходиться в межах земельної ділянки, кадастровий номер: 2323355100:18:001:0002, яка належить ОСОБА_1 , а також частина кургану № НОМЕР_5 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ) площею 0,0406 га та курган № НОМЕР_6 зазначеного курганного могильника площею 0,0706 га знаходяться в межах земельної ділянки, кадастровий номер: 2323355100:18:001:0003, що належить ОСОБА_2 .

Також за результатами обстеження курганів курганного могильника охоронний № 3620, проведеного науковим співробітником КЗ Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини Запорізької обласної ради ОСОБА_3 та методистом районного організаційно-методичного центру відділу культури і туризму Михайлівської районної державної адміністрації ОСОБА_4 19.10.2017 складено акт технічного стану пам`ятки культурної спадщини. Відповідно до вказаного акту насипи курганів № 3 та № 1

піддаються сільськогосподарському обробітку.

Окрім вказаного, спірне розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області від 15.12.2004 № 549 Про виділення часток (паїв) в натурі (на місцевості) прийнято із перевищенням наданих цьому органу виконавчої влади повноважень, оскільки чинним законодавством не передбачено право районних державних адміністрацій розпоряджатися землями історико-культурного призначення.

За вказаних обставин прокурор в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 549 від 15.12.2004 Про виділення земельних часток (паїв) ділянок в натурі (на місцевості) в частині надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0611 га, на якій розміщена частина кургану № НОМЕР_5 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ), що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2323355100:18:001:0002, а також в частині надання ОСОБА_2 земельних ділянок площами 0,0406 га та 0,0706 га, на яких розміщена частина кургану № НОМЕР_5 та курган № 1 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ) відповідно, що знаходяться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2323355100:18:001:0003; визнати недійсними державні акти в частині права власності відповідачів вказаних площ земельних ділянок, на яких розташовані кургани курганного могильника; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути ці частки земельних ділянок, на яких розташовані кургани курганного могильника, на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації. Стягнути судові витрати у справі.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 серпня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 549 від 15.12.2004р. Про виділення земельних часток (паїв) ділянок в натурі (на місцевості) в частині надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0611 га, на якій розміщена частина кургану АДРЕСА_2 , що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2323355100:18:001:0002, та в частині надання ОСОБА_2 земельних ділянок площами 0,0406 га та 0,0706 га, на яких розміщена частина кургану № НОМЕР_5 та курган № 1 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ), що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 2323355100:18:001:0003.

Визнано недійсним державний акт серії ЗП № 143830, виданий 22.12.2005 року ОСОБА_2 на право власності на землю відносно земельної ділянки з кадастровим номером: 2323355100:18:001:0003 площею 6,3979 га в частині права власності на земельні ділянки площею 0,0406 га та 0,0706 га, на яких розміщена частина кургану № НОМЕР_5 та курган №1 курганного могильника(охоронний № НОМЕР_1 ).

Визнано недійсним державний акт серії ЗП № 099307, виданий 30.03.2005 року ОСОБА_1 на право власності на землю відносно земельної ділянки з кадастровим номером: 2323355100:18:001:0002 площею 6,3979 га в частині права власності на земельну ділянку площею 0,0611 га, на якій розміщена частина кургану № НОМЕР_5 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ).

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,0406 га, відповідно до координат (WGS-84: 47°18.826 С, 35°18.260 В, Pulkovo 1942(1): 47°18.839 С, 35°18.357 В), на якій розміщена частина кургану № 3 курганного могильника (охоронний № 3620), та земельну ділянку площею 0,0706 га, відповідно до координат (WGS-84: 47°18.787 С, 35°18.152 В, Pulkovo 1942(1): 47°18.800 С, 35°18.249 В), на якій розміщений курган № 1 курганного могильника (охоронний № 3620), що розташовані на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 2323355100:18:001:0003, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 143830, виданого 22.12.2005 року ОСОБА_2 , на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022504, пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя).

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,0611 га, відповідно до координат (WGS-84: 47°18.826 С, 35°18.260 В, Pulkovo 1942(1): 47°18.839 С, 35°18.357 В), на якій розміщена частина кургану № 3 курганного могильника (охоронний № 3620), що розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2323355100:18:001:0002, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 099307, виданого 30.03.2005 року ОСОБА_1 , на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022504, пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя).

Стягнуто з Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2018 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у розмірі 8810 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість у зв`язкуз порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначає, що в ході розгляду справи не доведено факту існування порушеного права Запорізької обласної державної адміністрації, а тому вона не є належним органом, в інтересах якого подано прокурором цей позов. Також судом чітко та достеменно не встановлено за наданими доказами, де знаходяться землі курганів, які до того ж, на думку відповідача, не мають статусу об`єкта цивільних прав як такі, що не внесені до Державного земельного кадастру. Вказує, що судом не було вирішено питання про застосування строку позовної давності за поданими у письмовій формі заявами відповідачів.

У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька обласна державна адміністрація не погоджується з її доводами в цілому. Вважає, що судом правильно встановлено дійсні обставини справи щодо незаконності вибуття із державної власності земельних ділянок історико-культурного призначення. Просить рішення залишити без змін.

Заступником Енергодарської місцевої прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу також наголошується на незаконності передачі оскаржуваним рішення Михайлівської РДА частки земель історико-культурного значення, які не можуть передаватись у приватну власність, та вказується, що саме Запорізька обласна державна адміністрація є розпорядником цих земель. Вважає, що у справі зібрано достатньо доказів, на підставі яких суд обґрунтовано встановив дійсне розташування курганів, які підлягають поверненню державі. Просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

У заяві з процесуальних питань ТОВ Агрофірма Юлена підтримала апеляційну скаргу та викладені в ній обґрунтування щодо недоведеності вимог прокуратури, виклавши міркування, подібні викладеним в апеляційній скарзі, яку просить задовольнити.

Всі учасники справи завчасно та в належний спосіб отримали судові повістки в судове засідання 13.01.2021р., але з`явились лише представник прокуратури - Редько М.В. та представник ТОВ Юлена .

Від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та Запорізької державної обласної адміністрації надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Решта учасників заяв та клопотань до апеляційного суду не спрямували та відкласти апеляційний розгляд не просили, тому колегія у відповідності до вимог ч. 2 статті 372 ЦПК України здійснила апеляційний розгляд у їх відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, пояснення представника ТОВ Юлена , який просив задовольнити скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.

Згідно з матеріалами справи встановлено, що на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області у 3,64 км на північний схід від північно-східної околиці смт. Михайлівка розташований об`єкт культурної спадщини, пам`ятка археології - курганна група Могили Оріхівські (охоронний № НОМЕР_1 ).

Цей курганний могильник взято на державний облік відповідно до рішення виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів Про упорядкування списку пам`яток археології місцевого значення та затвердження їх охоронних зон № 87 від 03.04.1991р.

На вказаний курганний могильник складено Паспорт об`єкта культурної спадщини від 22.11.2006, яким підтверджується його наявність та місце розташування.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 549 від 15.12.2004 Про виділення земельних часток (паїв) ділянок в натурі (на місцевості) було передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 6,3979 га, кадастровий номер: 2323355100:18:001:0002, а також було передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 6,3979 га, кадастровий номер: 2323355100:18:001:0003 (т. 1 а.с. 31-34).

Згідно державного акту серії ЗП 143830 на право приватної власності на землю, ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Михайлівської райдержадміністрації від 15 грудня 2004 року № 549 передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,3979 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 35-36).

Згідно державного акту серії ЗП 099307 на право приватної власності на землю, ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови Михайлівської райдержадміністрації від 15 грудня 2004 року № 549 передано у приватну власність земельну ділянку площею 6,3979 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 37-38).

За результатами обстеження курганів курганного могильника охоронний № 3620, проведеного науковим співробітником КЗ Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини Запорізької обласної ради ОСОБА_3 та методистом районного організаційно-методичного центру відділу культури і туризму Михайлівської районної державної адміністрації ОСОБА_4 19.10.2017 складено акт технічного стану пам`ятки культурної спадщини. Відповідно до вказаного акту насипи курганів № 3 та № 1 піддаються сільськогосподарському обробітку (т. 1 а.с. 39-40).

Крім того, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України щодо охорони земель у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Хрущ А.О. за результатами проведених перевірок встановлені порушення ч. 3 ст. 20 Закону Української PCP Про охорону і використання пам`яток історії та культури , ст.ст. 4, 75 Земельного кодексу України при передачі у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_5 курганів № НОМЕР_6 та № НОМЕР_5 , про що складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 27.08.2018 № 43 5/0/92-18-ДК/63 8/АП/09/01 /-18 та № 435/0/92-18- ДК/63 9/АП/09/01 /-18 (т. 1 а.с. 41-48).

На замовлення прокуратури було проведено інженерно-геодезичні роботи, в ході яких підтверджено знаходження на наданих у власність відповідачам земельних ділянках насипів курганів АДРЕСА_1 та № НОМЕР_6 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ), а також визначено відповідні координати їх місцезнаходження з урахуванням відомостей, зазначених у Паспорті об`єкта культурної спадщини.

Отже, вказаними перевірками, проведеними посадовими особами компетентних з цього питання органів, та інженерно-геодезичними роботами встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_2 знаходиться частина кургану № 3 курганного могильника та курган № 1, а на земельній ділянці ОСОБА_1 - частина кургану № НОМЕР_5 , які відсутні у план-схемах їх державних актів про право власності на земельні ділянки, але включені до земельних ділянок відповідачів.

За таких обставин, а також з урахуванням положень Закону України Про охорону культурної спадщини , Закону Української РСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд першої інстанції визнав незаконним та скасував розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 549 від 15.12.2004 Про виділення земельних часток (паїв) ділянок в натурі (на місцевості) в частині надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0611 га, на якій розміщена частина кургану № НОМЕР_5 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ), що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2323355100:18:001:0002, а також в частині надання ОСОБА_2 земельних ділянок площами 0,0406 га та 0,0706 га, на яких розміщена частина кургану № НОМЕР_5 та курган № 1 курганного могильника (охоронний № НОМЕР_1 ) відповідно, що знаходяться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2323355100:18:001:0003, а також визнав недійсними видані відповідачам державні акти про право власності на вказані земельні ділянки в цій частині. Крім того, зобов`язав відповідачів повернути частки земельної ділянки, на яких розміщені кургани, державі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , насамперед, наголошує на тому, що право Запорізької державної обласної адміністрації не порушено.

Але такі ствердження є помилковими з огляду на наступні обставини.

Специфікою даного спору, який виникає з земельних правовідносин, є наявність на землях сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту смт. Михайлівка, є наявність на спірних земельних ділянках об`єкту культурної спадщини, пам`ятки археології - курганної групи ІНФОРМАЦІЯ_1 (охоронний № НОМЕР_1 ). Та саме це переводить спір не лише у площину земельних відносин, а й щодо охорони об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до ст. ст. 47, 48 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування громадянам - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 6 Закону Української РСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до пам`яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать пам`ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам`яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історико-культурного шару стародавніх населених пунктів, тощо.

Відповідно до ст. 20 Закону Української РСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пам`ятки історії та культури використовуються в цілях розвитку, науки, народної освіти і культури, патріотичного, ідейно-морального, інтернаціонального та естетичного виховання.

Використання пам`яток історії та культури в господарських і інших цілях допускається, якщо це не завдає шкоди схоронності пам`яток і не порушує їх історико-художньої цінності.

Згідно із ст. 75 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам`яток та архітектурно-ландшафтних комплексів.

На землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Статтею 17 Закону України Про охорону культурної спадщини встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

З наданого до матеріалів справи паспорту на об`єкт культурної спадщини Курганна група (Могили Оріхівські) встановлено, що він відноситься до археологічного комплексу місцевого значення із датою утворення ІУ тис. до н.е. - І пол. ІІ тис. н.е. ( т. 1 а.с. 49), та взятий на облік за цієї категорією.

Згідно з пунктом 6 Паспорту - об`єкт є державною власністю.

Отже, знаходження на землях сільськогосподарського призначення такого об`єкту культурної спадщини - археологічного комплексу і визначає порядок розпорядження землями, на яких він розташований, та розпорядником таких земель за межами населених пунктів є саме уповноважений орган виконавчої влади, яким прокурором правильно визначено Запорізьку обласну державну адміністрацію.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Запорізької ОДА означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Суд дійшов правильного висновку, що вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

Таким чином, оскільки держава в особі Запорізької ОДА не розпорядилася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, Михайлівська РДА відчужила її без вираження на це волі власника, що обґрунтовано визнано підставою для скасування рішення неповноважного органу.

В скарзі відповідач зазначає, що не встановлено дійсного місцезнаходження курганів, які як частку землі зобов`язано відповідачів повернути державі.

Але вказані ствердження не ґрунтуються на матеріалах справи, у яких у Паспорті на об`єкт культурної спадщини - охоронний № 3620 вказано, що цей об`єкт пам`ятки архітектури складається з 5 курганів із чітким визначенням координат кожного з них у пункті 2 Паспорту Місцезнаходження об`єкта та у пункті 11 визначено діаметр кожного з п`яти курганів, їх згрупування в один комплекс із зазначенням відстані між ними ( т. 1 а.с. 49, 51).

Саме за цим Паспортом та з урахуванням геодезичних робіт спеціалістом - інженером-землевпорядником ОСОБА_6 на замовлення прокуратури було визначено дійсне місцезнаходження курганів № 3 та № 1 та їх координати, оскільки кургани №№ 2, 4, 5 відображені в Державному земельному кадастрі та їм присвоєно кадастрові номери, та їх місцезнаходження враховано при виділенні земельних ділянок відповідачам.

Суд правильно спирався на пояснення допитаного в судовому засіданні ОСОБА_6 , та з його пояснень встановив, що вихідні дані для складання схеми розташування курганів були взяті з паспортів з метою встановлення центрів місця розташування 5 курганів курганної групи 3620. Координати розташування в схемі були приведені до державної системи координат, тому в іншому вимірі зазначені. Державною є система координат УСК 2000. Для програмного забезпечення вимагається трансформувати або перетворити існуючу систему до відповідної-СК 63 (з бази даних). Далі пояснив, що спочатку було проведено необхідні розрахунки, потім геодезія на місцевості із встановленням розташування курганів. В результаті складено схему на папері з позначенням центрів по системі СК 63. Площа курганів ним не встановлювалася, тільки центри, а площа взята з паспортів курганної групи. Також пояснив, що розташування центрів з публічною кадастровою картою не співпали, а кургани № 1, 3 взагалі не відображені у публічній кадастровій карті. Також пояснив, що курганні площі не можуть знаходитись у приватній власності. Серед п`яти курганів - три позначені кургани, внесені до кадастрової карти є державною власністю.

Отже, є неспроможними доводи скарги щодо невизначеності з місцем розташування курганів № 1 та № НОМЕР_5 , які визначена кваліфікованим спеціалістом, з проведенням геодезичних робіт, з оглядом місцевості, з урахуванням наданих у паспорті координат і розмірів курганів та співставленням цих даних з вже наявними у кадастровій карті трьома курганами з цієї групи.

З приводу тверджень апелянта про не сформованість земельних ділянок, на яких розміщені кургани № НОМЕР_6 , НОМЕР_5 , то колегія зазначає наступне.

Так, ці земельні ділянки, на яких розміщені ці кургани, є фактично сформованими, адже їх площа та місце розташування безпосередньо визначені у Паспорті об`єкта культурної спадщини від 22.11.2006р., що узгоджується із вимогами ч. 1 статті 79 ЗК України. У той же час, відомості щодо земельних ділянок, на яких розташовані кургани, що є предметом спору, не внесені до Державного земельного кадастру (вимоги ч. 1 ста. 79-1 ЗК України) у зв`зку з неправомірним рішення Михайлівської РДА щодо передачі цих курганів разом з іншими землями у власність відповідачів.

Крім того, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004р., як у випадку земельних ділянок, на яких розташовані кургани, вважається сформованим незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. При цьому пунктом 2 розділу УІІ Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що у разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів). Отже, присвоїти двом курганам № 1 та № НОМЕР_5 курганної групи 3620 можливо лише після повернення їх власнику.

Що стосується строку позовної давності, то слід зазначити, що дійсно кожним відповідачем були подані письмові заяви про застосування строку позовної давності, та, як слідує з протоколів судових засідань, таке клопотання вирішувалось, але не вмотивовано судом у рішенні.

Зважаючи на те, що суд вирішив справу по суті, то не вбачав підстав для застосування строку позовної давності.

Між тим, колегія вважає, що слід перевірити ці обставини у ході апеляційного розгляду справи як доводи апеляційної скарги.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захистсвого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Вбачається, що оскаржуване рішення прийнято Михайлівською РДА 15.12.2004р., а отже належний розпорядник в особі Запорізької ОДА вказаного рішення не приймав, та відомостей про його обізнаність про наявність цього рішення матеріали справи не містять.

Крім того, з вказаного рішення не можна було встановити, що Михайлівська РДА розпорядилась курганами - пам`яткою археології, оскільки землі, що надавались у власність є сільськогосподарськими.

Про передання у власність відповідачам у справі двох курганів разом із землями сільськогосподарського призначення першим довідалась Енергодарська місцева прокура-

тура, якій 13.09.2018р. надійшли акти від 27.08.2018р., складені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Запорізькій області - головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Хрущ А.О. за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Про що прокуратурою було доведено до відома Запорізької державної обласної адміністрації.

Вказані обставини були підтверджені письмовими поясненнями, наданими представником Запорізької обласної державної адміністрації в ході розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія вважає, що, звернувшись з позовом 06.11.2018р. в інтересах держави в особі Запорізької ОДА, заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області не пропустив строк позовної давності.

Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, а тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України залишає її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 04 серпня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 січня 2021 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.