Постанова

від 15.01.2021 по справі 739/1072/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 січня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 739/1072/20

Головуючий у першій інстанції - Чепурко В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/71/21

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,

із секретарем - Зіньковець О.О.,

учасники справи: заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Кудлаївська сільська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області та Новгород-Сіверський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2020 року (місце ухвалення - м. Новгород-Сіверський, дата складання повного рішення - 03.11.2020) у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Республіки Польща вона народила дитину - ОСОБА_2 . 31.03.2020 компетентними органами Республіки Польща було видано свідоцтво про народження сина встановленого у цій державі зразка, в якому заявниця ОСОБА_1 зазначена як мати новонародженого ОСОБА_2 .

09.06.2020 Генеральним консульством України у м. Кракові (Республіка Польща) видано довідку, згідно якої дитина зареєстрована як громадянин України, та цього ж дня видано посвідчення особи на повернення в Україну.

В липні 2020 року заявниця разом з сином повернулися в Україну, та на даний час проживає за місцем своєї реєстрації.

В заяві ОСОБА_1 посилається на те, що у силу об`єктивних причин у сина відсутнє свідоцтво про народження встановленого в Україні зразка. Наявні документи про народження сина не дають змоги отримати свідоцтво про його народження встановленого зразка. Відсутність свідоцтва про народження позбавляє ОСОБА_1 та її сина можливості отримати соціальні виплати, передбачені законодавством України, а пізніше влаштувати дитину в ясла, дитячий садок та школу. Крім того, свідоцтво про народження буде необхідне для отримання сином паспорта громадянина України.

Встановлення факту народження заявницею ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 потрібно для отримання свідоцтва про народження встановленого в Україні зразка.

У заяві просить винести рішення, яким встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 .

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 29.10.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції послався, що заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки заявниця здійснила реєстрацію народження дитини та має скорочену копію свідоцтва про народження її дитини виданого компетентним органом Республіки Польща відповідно до законодавства цієї країни, такий документ визнається в Україні дійсним та посвідчує факт народження, у зв`язку з чим здійснення державної реєстрації саме в компетентних органах України факту народження її сина не вимагається і законодавством не передбачено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новгород-Сіверського районного суду від 29.10.2020, та ухвалити нове, яким встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 .

В обґрунтування скарги посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді справи повинен був керуватися нормами Конвенції про права дитини, що ратифікована Україною, ЗУ Про охорону дитинства , а отже діяти з врахуванням якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Заявниця у скарзі зазначає, що 15.09.2020 звернулася до органів соціального захисту із заявою про виплату державної допомоги при народженні дитини, у підтвердження надала завірений належним чином переклад скороченого свідоцтва про народження дитини виданого у Республіці Польща, проте сума державної допомоги не нарахована та не виплачена, а працівники органів соціального захисту в усній формі повідомили, що така виплата не може бути здійснена на підставі поданого документу. Таким чином, дитина - громадянин України, не може скористатися державними гарантіями встановленими законодавством України.

У поясненнях на апеляційну скаргу Новгород-Сіверський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану зазначає, що свідоцтво про народження, видане у Республіці Польща, визнається дійсним в Україні, є підставою для отримання соціальних виплат, передбачених законодавством України, влаштування дитини в ясла, дитячий садок та школу, отримання паспорта громадянина України. ОСОБА_1 може через будь-який відділ ДРАЦС України надіслати клопотання до компетентного органу Республіки Польща щодо витребування повного свідоцтва про народження її дитини, що також пояснювалось її представнику в суді першої інстанції. Посилаються на те, що повторна державна реєстрація актового запису про народження стосовно однієї й тієї ж особи не допускається.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Семяновіце-Шльонські Сілезького воєводства Республіки Польща заявниця, яка є громадянкою України (а.с. 9), народила сина ОСОБА_2 , народження якого було зареєстроване 31.03.2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Семяновіце-Шльонські, що підтверджується скороченою копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , яке міститься в матеріалах справи (а.с. 6-8).

З вказаної скороченої копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 вбачається, що батьком даної дитини є ОСОБА_3 (а.с. 6-8).

09.06.2020 заявниця отримала у Генеральному консульстві України в м. Кракові довідку про реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України та посвідчення на повернення в Україну, видане її дитині ОСОБА_2 (а.с. 4, 5).

12.06.2020 заявниця разом зі своїм сином повернулася на територію України де проживає за місцем свої реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 11).

Матеріали справи містять відмову Кудлаївської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 14.09.2020 № 06-05/252 у проведенні державної реєстрації народження, з якої вбачається, що документи, надані заявницею, а саме свідоцтво про народження НОМЕР_1 , не є підставою для державної реєстрації народження, при цьому відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні документи, видані компетентними органами іноземних держав та посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (а.с. 20-21).

Відмовляючи в задоволенні заяви суд прийшов до висновку, що заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки заявниця здійснила реєстрацію народження дитини та має скорочену копію свідоцтва про народження її дитини виданого компетентним органом Республіки Польща відповідно до законодавства цієї країни, такий документ визнається в Україні дійсним та посвідчує факт народження, у зв`язку з чим здійснення державної реєстрації саме в компетентних органах України факту народження її сина не вимагається і законодавством не передбачено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі статтею 13 ЗУ Про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Місцевий суд правильно зазначив, що згідно з пунктом 7 глави 1 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000, передбачено, що документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 3941-ХІІ від 04.02.1994 передбачено, що документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом.

Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду доводи апеляційної скарги про те що, під час звернення заявниці 15.09.2020 до органів соціального захисту із заявою про виплату державної допомоги при народженні дитини, у підтвердження чого надала завірений належним чином переклад скороченого свідоцтва про народження дитини виданого у Республіці Польща, проте сума державної допомоги не нарахована та не виплачена, а працівники органів соціального захисту в усній формі повідомили, що така виплата не може бути здійснена на підставі поданого документу.

В обґрунтування вказаних вище доводів ОСОБА_1 надала копію листа Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівського області від 01.12.2020 та копію листа Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 02.12.2020, з яких вбачається, що при зверненні до управління соціального захисту населення районної державної адміністрації за призначенням допомоги при народженні дитини надано скорочену копію свідоцтва про народження дитини польською мовою, та запропоновано надати копію свідоцтва про народження з перекладом на українську мову, прошиту та скріплену печаткою приватного нотаріуса (а.с. 64), а також заявницю повідомлено, що Департаментом соціального захисту населення підготовлено запит до Міністерства соціальної політики України з метою отримання роз`яснення щодо можливості призначення державної допомоги на підставі наданих заявницею документів (а.с. 65).

З викладеного вище вбачається, що ОСОБА_1 компетентними органами було роз`яснено, як відповідно до вимог чинного законодавства повинні бути подані документи для вирішення питання щодо оформлення та отримання відповідних виплат, на які претендує заявниця.

Відповідно до п. 4 ст. 16 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 (договір ратифіковано Постановою ВРУ № 3941-ХІІ (3941-12) від 04.02.1994) клопотання громадян однієї Договірної Сторони про висилку свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану можна пересилати безпосередньо відповідному відділу запису актів громадянського стану іншої Договірної Сторони.

Тобто, як зазначено в поясненнях Новгород-Сіверського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_1 має через будь-який відділ ДРАЦС України надіслати клопотання до компетентного органу Республіки Польща щодо витребування повного свідоцтва про народження її дитини.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 18.01.2021.

Головуючий Судді: