Ухвала

від 15.01.2021 по справі 522/7642/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/7642/19

Провадження № 2з/522/7/21

У Х В А Л А

15 січня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Пейкова О.О.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,

встановив:

11 січня 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Козак Р.Д. звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій просить: скасувати застосовані згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 08.05.2019 р. по справі № 522/7642/19 заходи забезпечення позову, а саме арешт на нежитлове приміщення 102, загальною площею 1648,1 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 896655451101, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Роз`яснити Приватному акціонерному товариству МТБ БАНК право на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову після надання належних, допустимих й достатніх доказів щодо поточного розміру непогашеної заборгованості ОСОБА_2 перед Приватним акціонерним товариством МТБ .

Мотивує вимоги тим, що вирішуючи питання про накладення арешту на Приміщення 102 суд, зокрема, дійшов висновку про можливість вважати таке забезпечення позову співмірним із заявленими Позивачем вимогами. Наявні у позовній заяві вимоги обґрунтовано наявністю у ОСОБА_3 перед Позивачем заборгованості за кредитним договором у сумі 881 838,65 доларів США (що по курсу НБУ станом на 14.05.2013 р. становить 7 048 536,33 грн.) та 32 245,52 грн. пені. На підтвердження наявності такої заборгованості ОСОБА_3 . Позивач наводить у своїй позовній заяві посилання на заочні рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/13336/13-ц від 23.01.2015 р. та від 27.02.2017 р. Між тим, заявлені у позовній заяві майнові претензії Позивача, які витікали з кредитного договору №2698/OF від 21.03.2008 року, задоволені за рахунок первісного боржника (ТОВ ПРЕКСІМ Д ) ще у 2014 році, згідно рішення Господарського суду Одеської області від 25.02.2014 року по справі № 916/3625/13. Так згідно вищевказаного рішення позовну заяву Публічного акціонерного товариства Марфін Банк задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕКСІМ Д" на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" заборгованість за Кредитним договором № 2698/OF від 21.03.2008р. у сумі 881 838,65 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.12.2013р. становить 7 048 536 грн. 33 коп. та 32 245 грн. 52 коп., з яких заборгованість за наданим кредитом у сумі 830 800 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.12.2013р. становить 6 640 584 грн. 40 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 51 038,65 дол. США, що за курсом НБУ станом на 26.12.2013р. становить 407 951 грн. 93 коп., заборгованість по пені за несплату основного боргу у сумі 19 062 грн. 35 коп., заборгованість по пені за несплату процентів у сумі 13 183 грн. 17 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 68 820 грн. Таким чином Позивач вже використав інший спосіб захисту своїх майнових інтересів за кредитним договором № 2698/OF від 21.03.2008р стягненням заборгованості саме з первісного боржника (ТОВ ПРЕКСІМ Д ), то договір поруки № 3860-СО від 21.03.2008 року, яким поданій справі Позивач обґрунтовує свої майнові вимоги до ОСОБА_3 , вважається припиненим починаючи з 07.03.2014 року, тобто ще до звернення Позивача до суду з позовною заявою.

Також зазначає, що Позивач набув право власності на земельну ділянку за наслідками виконавчого провадження № 50220475, відкритого за наказом Господарського суду Одеської області від 14.04.2014 року по справі № 916/3625/13. Отже наведені вище обставини, а також їх замовчування Позивачем, свідчать про те, що майнові інтереси Позивача, на забезпечення яких накладено арешт на приміщення № 102 ухвалою суду від 08.05.2019 року припинили своє існування внаслідок набуття Позивачем у власність визначеного договором іпотеки № 557 від 21.03.2008 року предмету іпотеки (земельної ділянки), а відтак відпали й підстави для їх забезпечення шляхом арешту належного ОСОБА_1 .

15 січня 2021 року від представника ПАТ МТБ Банк надійшло заперечення на заяву про скасування заходів забезпечення. Вказано, що заява не підлягає задоволенню, оскільки твердження заявника, що заборгованість за виконавчими листами та кредитним договором погашена за рахунок реалізованого майна в повному обсязі не відповідає дійсності, так як з початку видачі судом виконавчого документу борг зменшився на 221 910, 57 доларів США, та станом на сьогоднішній день складає 659 928, 08 доларів США та судовий збір у розмірі 68 820, 00 гривень, тому твердження заявника про відсутність боргу є безпідставними. Виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_3 діє, виконавчі дії проводяться. Крім того, посилання Заявника на застосування вимог ч.4 ст.36 Про іпотеку є неправомірними, оскільки позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки не проводилося, так як звернення стягнення на предмет іпотеки було проведено в рамках виконавчого провадження.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог про скасування заходів забезпечення позову з наступних підстав.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2019 року клопотання публічного акціонерного товариств МТБ Банк про забезпечення позову задоволено повністю. Накладений арешт на нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення 102, загальною площею 1648,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 08 травня 2019 року в частині забезпечення позову по цивільній справі позовом публічного акціонерного товариства МТБ Банк до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним - залишено без змін.

З урахуванням вимог ст.149 ЦПК України, враховуючи, що дана цивільна справа перебуває у провадженні, судовий розгляд не завершено, з позову вбачається, що предметом позову є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщенняа 102, загальною площею 1648,1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а доводи, викладені заявником у заяві про скасуванні заходів забезпечення позову, не свідчать про відсутність необхідності в забезпеченні позову та були підставами для оскарження спірної ухвали в апеляційній інстанції, суд дійшов переконання, що заява про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Як регламентує стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з параграфом 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі Україна-Тюмень проти України ( Ukraine-Tyumen v. Ukraine , заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (див., наприклад, рішення у справі Ян та інші проти Німеччини ( Jahn and Others v. Germany , заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78).

Обтяження відповідного майна арештом становить втручання держави у право на мирне володіння майном у значенні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу. Таке втручання має відбуватись із чітким, послідовним дотриманням вимог національного закону та забезпеченням гарантій захисту основоположних прав особи, має бути законним та пропорційним.

Відповідно до статті 89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінку доказам у їх сукупності, суд надає при ухваленні рішення по справі.

З урахуванням викладеного, на теперішній час відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову, а тому у задоволені заяви поданої представником ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 28 вересня 2020 року про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою суду Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2019 року.

Також суд роз`яснює наступне, що частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_1 про необхідність утриматись від протиправних дій, оскільки вони можуть призвести до застосування судом заходу процесуального примусу.

Керуючись ст. 158 ЦПК України,

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволені заяви від 11 січня 2021 року про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2019 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства МТБ Банк до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Л. М. Чернявська