Ухвала

від 09.11.2020 по справі 2-516/11

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 2-516/11

№ провадження 6/208/153/20

УХВАЛА

Іменем України

09 листопада 2020 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Івченко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнієнко К.Є.

розглянув матеріали заяви правонаступника стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг України про заміну сторони стягувача у цивільній справі № 2-516/11, -

встановив:

21 серпня 2020 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся правонаступник стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг України про заміну сторони стягувача у цивільній справі № 2-516/11-ц відповідно до вимог прохає:

-Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство ОТП Банк на Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг України у справі про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ ОТП Банк суми боргу за Кредитним договором № CLТ- 303/066/2006 від 26/07.2006 року у розмірі 462 960.08 грн., судовий збір 850,00 грн., ІТЗ - по 60,00 грн. з кожного.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями 03 листопада 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи на підставі звільнення відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17 вересня 2020 року № 2643/0/15-20 ОСОБА_3 з посади судді Заводського районного суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

В судове засідання сторони не з`явились.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали подання, суд відмовляє в задоволені заяви з наступних підстав.

Як встановлено в проваджені Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області заходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку ОТП Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , рішенням від 12 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено.

21 березня 2016 року ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих документів по справі № 2-516/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку ОТП Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , та виправлено описки в виконавчих листах.

25 лютого 2019 року ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області виправлено описку в рішенні.

13 травня 2020 року відповідачем по справі ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу від 21 березня 2016 року.

25 серпня 2020 року постановою Дніпропетровського апеляційного суду ухвалу від 21 березня 2016 року Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області скасовано, в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства ОТП Банк про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих документів та виправлення описки - відмовлено.

21 серпня 2020 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся правонаступник стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг України про заміну сторони стягувача у цивільній справі № 2-516/11-ц відповідно до вимог прохає:

-Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство ОТП Банк на Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг України у справі про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ ОТП Банк суми боргу за Кредитним договором № CLТ- 303/066/2006 від 26/07.2006 року у розмірі 462 960.08 грн., судовий збір 850,00 грн., ІТЗ - по 60,00 грн. з кожного.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 року, Де Жуффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.

Статтею 442 ЦПК України не врегульовані вимоги щодо форми та змісту заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Відтак, виходячи із приписів частини 9статті 10 цього ж Кодексу щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаної заяви визначаються загальними нормами, зокрема, статями 175 , 177 ЦПК України .

Згідно з пунктом 3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , заяви (подання) мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями, зокрема ЦПК України.

Згідно ч.1ст. 442 ЦПК України , у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Згідно ч.5ст. 442 ЦПК України , положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ст. 442 ЦПК України необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документу на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі виконавчого документу, відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Частиною 5 ст.15 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, Ліпісвіцька проти України , заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції ( Іммобільяре Саффі проти Італії , заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; Горнсбі проти Греції від 19 березня 1997 року, § 40).

Відповідно до пункту частини першої ст.512 ЦК України , передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст.514 ЦК України , до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст.ст. 512 , 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до частини першої ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст.190 ЦК України , вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст.ст. 512 , 513 , 514 , 516 та 517 ЦК України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то в п.5 ст.8 ЗУ Про виконавче провадження , передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Верховний суд в Постанові від 18 лютого 2020 року по справі № 2-1216/09 провадження № 61-17795св19, зазначив, що стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.

У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, про відмову у задоволені заяви про заміну сторони стягувача, у зв`язку з її не обґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 442 , 446 Цивільного процесуального кодексу України , ст.15 Закону України Про виконавче провадження , суд,

постановив:

В задоволені заяви правонаступника стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг України про заміну сторони стягувача у цивільній справі № 2-516/11-ц - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду - подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно до 15.5) Перехідних положень ЦПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

15.8) оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Суддя Івченко Т. П.