Постанова

від 12.01.2021 по справі 916/2142/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2142/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандал`єджі"

на рішення Господарського суду Одеської області від 21 січня 2020 року

у справі № 916/2142/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілсайд Менеджмент "

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандал`єджі"

про стягнення 665 000,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: В.В. Оксюта - за ордером;

господарський суд Одеської області, м. Одеса, суддя Рога Н.В., повний текст складено 30.01.2020 року,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандал`єджі" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 665 000 грн. 00 коп. Позовні вимоги мотивовані неоплатою орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 19.04.2018р. з посиланням на положення ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526 , 759, 762 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21 січня 2020 року у справі №916/2142/19 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандал`єджі" про стягнення - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандал`єджі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" заборгованість з орендної плати в сумі 665 000 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 9 975 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 665 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, у зв`язку з чим підлягає задоволенню. На думку суду, відповідачем у справі, з урахуванням умов Договору оренди, не доведено наявність підстав для несплати орендної плати у розмірі 665 000 грн за період оренди з 01.06.2019р. по 30.11.2019р.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сандал`єджі" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарською суду Одеської області від 21 січня 2020 року у справі №916/2142/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ ХІЛСАЙД МЕНЕДЖМЕНТ до ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ про стягнення боргу по орендній платі у розмірі 665 000,00 та витрат по сплаті судового збору у сумі 9 975, 00, стягнути з ТОВ ХІЛСАЙД МЕНЕДЖМЕНТ на користь ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ судові витрати по справі.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 21 січня 2020 року у справі № 916/2142/19 є незаконним та необґрунтованим у розумінні положень ст. 236 ГПК України, а тому підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до положень ч.1 ст. 277 ГПК України.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на підставі ч.6 ст.762 ЦК України, відповідач звільнений від сплати орендної плати за весь строк, протягом якого він не користується майном через обставини, які від нього не залежать.

Такими обставинами є дії позивача, направлені на перешкоджання відповідачу у доступі до орендованого приміщення шляхом блокування вхідних дверей до нього.

Неправильне застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального права під час ухвалення судового рішення від 21 січня 2020 року у справі №916/2142/19 полягає у незастосуванні судом закону, який підлягав застосуванню виходячи із дійсних обставин, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень.

Так, відповідач зазначав, що він звільняється від обов`язку сплатити орендну плату за весь період з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року, оскільки починаючи з травня 2019 року він не користується орендованим приміщенням через обставини, які від нього не залежать.

Апелянт звертає увагу на позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі 910/7495/16, та зауважує, що хоча відповідач у свої запереченнях не посилався на положення ч.6 ст. 762 ЦК України, як на правову підставу обґрунтування своєї позиції, суд зобов`язаний був застосувати вказану норму до спірних правовідносин самостійно.

Скаржник пояснює, що починаючи з 13.05.2019 позивач обмежив доступ до орендованого приміщення працівників ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ , що підтверджується заявами свідків, доповідними записками працівників відповідача, перепискою WhatsApp, (скаржник повідомляє, що у запереченнях від 25.11.2019 № 25/11/19 відповідач помилково заначив інший мобільний додаток - Viber) заявою адвоката АО Адванс Криштофом Р.С. до Національної поліції України (вх. номер ОЕ № 33956 від 30.05.2019, відповіддю Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві про неможливість проведення всебічно перевірки викладених фактів через відсутність доступу до приміщення та відсутності зв`язку з директором ТОВ ХІЛСАЙД МЕНЕДЖМЕНТ ОСОБА_8.

При цьому, із тексту переписки від 16.05.2019 вбачається, що директор ТОВ ХІЛСАЙД МЕНЕДЖМЕНТ добре обізнаний про відсутність доступу до приміщення.

Отже, загалом доступ до приміщення був відсутній з 13.05.2019 до п`ятниці 17.05.2019, а потім знову заблокований з 24.05.2019р.

Скаржник зазначає, що 09 грудня 2019 представники відповідача - адвокати Адвокатського об`єднання Адванс Криштоф Р.С. та Матушевський Ю.В., разом із працівником відповідача - дизайнер інтер`єру ОСОБА_1, відвідали орендоване приміщення та встановили відсутність у ньому майна ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ , а приміщення з липня 2019 року орендується іншими особами.

Отже, викладені вище обставини, а також докази, надані суду на підтвердження цих обставин, на думку апелянта, підтверджують факт невикористання орендарем орендованого майна в період з 13.05.2019 по 17.05.2019, а також з 24.06.2019 по день написання цієї апеляційної скарги з причин, які не залежать від ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ .

Причини невикористання орендованого майна - дії (бездіяльність) позивача, спрямовані на обмеження доступу до орендованого приміщення та незабезпечення такого доступу у відповідності до умов Договору оренди (підпункти 5.3.3., 5.3.5. пункту 5 Договору оренди).

Також доказом невикористання орендованого майна відповідачем, у тому числі за період оренди з 01.06.2019 по 30.11.2019, є відсутність первинної документації, яка підтверджує відповідну господарську операцію - оренду за звітній період.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо складання первинних документів та направлення їх на адресу відповідача по факту господарської операції - оренди за період з 01.06.2019 по 30.11.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/2142/19 та призначено в судовому засіданні на 31 березня 2020 року об 11-00 год.

Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи; заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо).

18.03.2020 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ ХІЛСАЙД МЕНЕДЖМЕНТ , в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що на підтвердження своїх доводів в апеляції відповідач як і у відзиві на позов посилається на доповідні записки свого ж менеджера, а також звернення свого адвоката до поліції 30.05.2019р. та довідку з поліції від 26.06.2019р. про те, що кимось здійснювались телефонні дзвінки на номер телефону керівника Хілсайд Менеджмент , а також докази звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди. Однак, як і в суді першої інстанції і на сьогоднішній день договір оренди діє, орендоване майно не повернуте орендодавцю.

На думку позивача, у зв`язку з наближенням дати платежу - 10.06.2019р. орендар вирішив вигадати причину для несплати орендної плати, а саме - нібито наявність перешкод в користуванні приміщенням. Вказані перешкоди підтверджуються лише доповідними записками працівника відповідача, яка могла ці записки написати під диктовку керівника відповідача в будь-який момент. Так само і звернення адвоката позивача до поліції було зроблене лише з метою підтвердження нібито перешкод в користуванні приміщенням. Фактично існування таких перешкод документально не підтверджене. Відповідачем не складено жодного акту про недопуск до орендованих приміщень чи неможливість користування ними, жодного разу не викликано службу відкриття замків, яка б відкрила двері до приміщення законному орендарю за наявності в нього чинного договору оренди, не написано жодної претензії орендодавцю щодо нібито недопуску його працівників до орендованого приміщення чи неможливості користування ними.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.20 повідомлено сторін, що з огляду на введений карантин на всій території України, судове засідання, призначене на 31.03.20, не відбудеться.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року по справі №916/2142/19 призначено в судове засідання на 26 травня 2020 року об 11-00 год.

Ухвалою суду від 20.05.2020 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілсайд Менеджмент" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Розгляд справи №916/2142/19 призначено на 26 травня 2020 року об 11-00 год. в режимі відеоконференції. Доручено Солом`янському районному суду м. Києва (м. Київ, М. Кривоноса буд.25) забезпечити проведення судового засідання у справі №916/2142/19 в режимі відеоконференції в приміщенні цього суду.

22.05.20 до суду надійшло клопотання відповідача ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ про приєднання до матеріалів справи, в якому відповідач просить приєднати до матеріалів справи № 916/2142/19 наступні докази:

- відповідь Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.03.2020 року № 299ад/41/11/7/02- 2020;

- стенограма аудіозапису судового засідання від 02 березня 2020 року у справі № 910/10465/19 за позовом ТОВ Сандал`єджі до ТОВ Хілсайд Менеджмент про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між сторонами 19.04.2018 року, що слухається Господарським судом міста Києва.

Обґрунтовуючи клопотання, апелянт зазначає про обставини, які відбулися 09 грудня 2019 року і свідчили про недопущення працівника відповідача ОСОБА_1 та його представників - адвокатів АО Адванс Криштофа Р.С. та Матушевського Ю.В. до орендованого приміщення, а також створення перешкод у використанні цього приміщення безпосередньо директором ТОВ ХІЛСАЙД МЕНЕДЖМЕНТ ОСОБА_8 та іншими невідомими особами, які називали себе орендарями цього приміщення.

Зокрема, 09 грудня 2019 року представники відповідача - адвокати Адвокатського об`єднання Адванс Криштоф Р.С. та Матушевський Ю.В., разом із працівником відповідача- дизайнер інтер`єру ОСОБА_1 відвідали орендоване приміщення.

Орендоване приміщення було відчинене невідомими особами, які повідомили прибулих осіб про те, що приміщення орендується ними давно і почали вимагати покинути орендоване приміщення.

У результаті чого адвокатом Криштофом. Р.С. за місцем знаходження орендованого приміщення здійснено виклик працівників поліції через спецлінію 102 для фіксування обставин перешкоджання у користуванні приміщенням та складання відповідної заяви про вчинене кримінальне правопорушення.

На виклик адвоката Криштофа Р.С. прибули працівники патрульної поліції та слідчо-оперативна група Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, про що свідчить відповідь Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.03.2020 року № 299ад/41/11/7/02-2020 (додається).

Вказані вище обставини справи фактично визнані представником позивача адвокатом Кобилецьким В`ячеславом Вікторовичем у судовому засіданні від 02 березня 2020 року у справі № 910/10465/19, яка слухалась Господарським судом міста Києва (суддя - Грехова О.А.), який приїхав у орендоване приміщення 09 грудня 2020 року разом з директором ТОВ ТОВ ХІЛСАЙД МЕНЕДЖМЕНТ ОСОБА_8.Стенограма аудіозапису судового засідання від 02 березня 2020 року у справі №910/10465/19 додається до цього клопотання.

Так, відповідно до тексту стенограми судового засідання від 02 березня 2020 року у справі № 910/10465/19 (починаючи з абзацу 6 стор.7 по абзац 8 стор.8) представник ТОВ ХІЛСАЙД МЕНЕДЖМЕНТ - адвокат Кобилецький В.В., відповідаючи на запитання представника ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ - адвоката Криштофа Р.С., зазначає, що він дійсно приїздив в орендоване приміщення 09 грудня 2019 року разом з директором орендодавця.

У поясненнях наданих суду першої інстанції та у апеляційній скарзі відповідач зазначав, що договором оренди взагалі не передбачено жодних випадків, при настанні яких орендодавець може обмежити доступ орендаря до орендованого приміщення.

Далі за текстом стенограми, на запитання головуючого судді щодо права позивача на використання орендованого приміщення у період, за який стягується орендна плата, тобто за період з 06 червня 2019 по 30 листопада 2019 року, представник позивача - адвокат Кобилецький В`ячеслав Вікторович, відповідає, що ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ мало би право користуватися орендованим приміщенням і без проблем потрапляти до нього за умови, якби оплатило вказаний період.

Щодо об`єктивності причин неможливості подання доказів до суду першої інстанції апелянт зазначає про їх відсутність станом на момент винесення рішення.

Представник позивача заперечував проти задоволення зазначеного клопотання.

Приписами ст.269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до приписів ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом строк до розгляду судом не приймаються, крім випадку,коли особа,яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції відповіді Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.03.2020 року № 299ад/41/11/7/02- 2020 та стенограми аудіозапису судового засідання від 02 березня 2020 року у справі № 910/10465/19 не існувало, судовою колегією задоволено клопотання ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та долучено до матеріалів справи відповідні докази.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 року по справі №916/2142/19 відкладено судове засідання на 30 червня 2020 року об 11-00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 року розгляд справи №916/2142/19 призначено на 30 червня 2020 року о 14-00 год. в режимі відеоконференції. Доручено Північному апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А) забезпечити проведення судового засідання у справі №916/2142/19 в режимі відеоконференції в приміщенні цього суду.

У зв`язку із знаходженням у відпустках суддів Колоколова С.І., та Разюк Г.П., судове засідання 30.06.2020 року у справі №916/2142/19 не відбулось.

30.06.2020 року до суду надійшли заперечення на клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів від Товариства з обмеженою відповідальністю „Хілсайд Менеджмент", в яких позивач заперечує проти задоволення клопотання, вважає що надані документи є неналежними доказами та відсутнє обгрунтування неможливості їх надання до суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 року призначено розгляд справи №916/2142/19 на 08 вересня 2020 року о 14-00 год.

30.07.20 до суду надійшли пояснення апелянта по справі, в яких зазначає, що суд першої інстанції не застосував до правовідносин сторін положення ч.6 ст.762 ГПК України, відповідно до яких наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Крім того, суд зобов`язаний був застосувати до правовідносин сторін положення ст. ст. 6, 11, 626 - 628, 631, 763, 785 ЦК України та ст.180 ГК України, якими врегульовано право сторін самостійно визначити істотні умови Договору найму (оренди), у тому числі строк дії Договору та умови його дострокового припинення, а також зобов`язання сторін договору найму (оренди) внаслідок дострокового припинення цього Договору.

Так, апелянт зазначає, що згідно підпункту 7.6.1. п.7.6. Договору він достроково припиняє свою дію у разі непогашення Орендарем заборгованості перед Орендодавцем з оплати Орендної плати більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості.

Відповідно до умов п.7.8. Договору оренди припинення його дії, внаслідок настання умов, передбачених підпунктом 7.6.1. п.7.6. цього Договору, не передбачає укладання сторонами додаткових договорів або будь-яких інших спеціальних двосторонніх документів.

Пунктом 7.9. Договору оренди передбачено, що з дня закінчення строку дії, розірвання, припинення або визнання недійсним цього Договору, Орендар втрачає право користування приміщенням, включаючи проведення якої-небудь підприємницької діяльності.

Відповідно до Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору оренди від 19.04.2018р., укладеного сторонами 30.11.2018 року, розмір орендної плати починаючи з дати підписання договору та до 30.11.2018 року включно складає 1 грн. на місяць ( п.4.1.1. Договору).

Починаючи з 01.12.2018 року, орендна плата за кожні наступні шість місяців оренди складає суму у гривні, еквівалентну 25 000 доларів США 00 центів, відповідно до середнього значення між купівлею та продажом за курсом, встановленим у відділеннях ПАТ КБ Приватбанк станом на день оплати (п.4.1.2 Договору).

Підпунктом 4.3.1. п.4.3. Договору передбачено, що орендна плата за період оренди з 01.06.2020 року по 30.11.2019 року сплачується Орендарем на користь Орендодавця у термін до 10.06.2019 року.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 530, 610, 612, 251, 253 ЦК України та пунктів 4.1.2., 4.3.1. укладеного між сторонами спору Договору, у випадку неналежного виконання Орендарем своїх договірних зобов`язань щодо сплати на корись Орендодавця орендної плати до 10.06.2019 року, починаючи з 11.06.2019 року у Орендодавця виникало б право на стягнення заборгованості з орендної плати.

При цьому, у випадку наявності заборгованості, враховуючи положення пунктів 7.2., 7.4., 7.6.1.,7.8. Договору, а також ст. ст. 626 - 628, 631, 763, ЦК України, ст.180 ГК України, Орендар вправі був вимагати від Орендодавця орендну плату лише за період дії Договору, тобто за період з 01.06.2019 року по 11.07.2019 року, оскільки за наявності заборгованості станом на 11.06.20219 року Договір вважається автоматично припиненим через 31 (тридцять один) календарний день.

Отже, враховуючи зазначені вище положення чинного законодавства України та умови укладеного Договору, суд, дійшовши висновку про наявність у ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ заборгованості по орендній платі станом на 11.06.2019 року, вправі був би задовольнити позовні вимоги про стягнення орендної плати лише за період з 01.06.2019 року по 11.07.2019 року, тобто до моменту припинення Договору.

Після припинення Договору, починаючи з 12.07.2019 року, позивач в силу положень ч.2 ст. 785 ЦК України вправі був вимагати від відповідача сплати неустойки за умови доведення ним обставин неповернення відповідачем йому майна після припинення Договору.

Також скаржник просить суд апеляційної інстанції врахувати зазначені пояснення при розгляді апеляційної скарги ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ на рішення Господарського суду Одеської області від 21 січня 2020 року у справі № 916/2142/19.

03 грудня 2020 представник ТОВ САНДАЛ`ЄДЖІ надав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому просив долучити копію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11. 2020 року по справі №916/679/20.

Відповідно до ч.3 ст.75 ГПК України, обставини , визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Оскільки постанова суду є у вільному доступі у реєстрі судових рішень, судова колегія вважає за недоцільне долучати дану постанову у якості доказу до справи.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Разюк Г.П., судове засідання 08.09.2020 року у справі №916/2142/19 не відбулось, про що відповідальною особою суду складено відповідну довідку засідання.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року призначено розгляд справи №916/2142/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандал`єджі" на рішення Господарського суду Одеської області від 21 січня 2020 року на 10 листопада 2020 року о 12-30 год.

01.10.20 надійшло клопотання представника позивача розглядати справу без його участі або забезпечити проведення відео конференції.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року розгляд справи №916/2142/19 призначено на 10 листопада 2020 року об 12-30 год. в режимі відеоконференції. Доручено Північному апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А) забезпечити проведення судового засідання у справі №916/2142/19 в режимі відеоконференції в приміщенні цього суду. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Колоколова С.І., судове засідання 10 листопада 2020 року у справі №916/2142/19 не відбулось, про що відповідальною особою суду складено відповідну довідку засідання.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року розгляд справи №916/2142/19 призначено на 08 грудня 2020 року об 12-00 год., однак у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді-члена колегії Колоколова С.І., судове засідання 08.12.2020 року у справі №916/2142/19 не відбулось, про що відповідальною особою суду складено відповідну довідку засідання.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року розгляд справи №916/2142/19 призначено на 12 січня 2021 року об 12-00 год.

11.01.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" надійшла заява, в якій позивач просить забезпечити проведення судового засідання 12.01.2021 в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч.8 ст. 197 ГПК України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Проте, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції надійшло до Південно-західного апеляційного господарського суду 11.01.2021, в той час як засідання по справі №916/2142/19 призначено на 12.01.2021, що свідчить про порушення строків встановлених ст. 197 ГПК України для подачі відповідного клопотання.

З урахуванням вищевикладеного, вказане клопотання судом апеляційної інстанції залишено без розгляду протокольною ухвалою.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, судова колегія доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача.

Також судова колегія враховує клопотання позивача від 01.10.20 та від 27.11.20 про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав свої доводи щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені у апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 19.04.2018р. між ТОВ Хілсайд Менеджмент (Орендодавець) та ТОВ Сандал`єджі (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення побутового обслуговування населення, що розташоване за адресою: м. Київ, пров. Віто-Литовський (Чапаєвське шосе) ,б. 15, прим.3 , площею 342,3 кв.м.

За умовами п.3.2 Договору приймання-передача приміщення в оренду відбувається в день підписання цього Договору. Така передача приміщення оформлюється двостороннім актом приймання-передачі , який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною цього Договору.

19.04.2018р. між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди.

Згідно п.3.1 Договору сторони домовилися, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе за Договором зобов`язань.

Згідно розділу 4 Договору сторони домовилися, що за користування приміщенням за даним Договором Орендар сплачує Орендодавцю оренду плату (п.4.1). Крім того, згідно п.5.1.2 Договору Орендар зобов`язався своєчасно здійснювати оплату орендної плати та відшкодовувати комунальні і експлуатаційні витрати (п.5.1.5).

Відповідно до Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору оренди нежитлового приміщення від 19.04.2018р., укладеного сторонами 30.11.2018р., розмір орендної плати починаючи з дати підписання договору та до 30.11.2018р. включно складає 1 грн. на місяць (п.4.1.1).

Починаючи з 01.12.2018р., орендна плата за кожні наступні шість місяців оренди складає суму у гривні, еквівалентну 25 000 доларів США 00 центів, відповідно до середнього значення між купівлею та продажем за курсом , встановленим у відділеннях ПАТ КБ Приватбанк станом на день оплати (п.4.1.2).

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе за договором зобов`язань. Строк оренди за даним договором відраховується з моменту підписання акту прийому-передачі (п. 3.1 договору).

За користування приміщенням за даним договором орендар сплачує орендодавцю орендну плату (п. 4.1 договору).

Розмір орендної плати, починаючи з дати підписання договору та до 30.11.2018 року включно складає 1 грн. на місяць (п. 4.1.1 договору з урахуванням договору № 1 про внесення змін та доповнень від 30.11.2018 року).

Відповідно до п. 4.1.2 договору з урахуванням договору № 1 про внесення змін та доповнень від 30.11.2018 року, починаючи з 01.12.2018 року, орендна плата за кожні наступні шість місяців оренди складає суму у гривні, еквівалентну 25 000 доларів США 00 центів, відповідно до середнього значення між купівлею та продажем за курсом, встановленим у відділеннях ПАТ КБ ,,Приватбанк" станом на день оплати.

Орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошей на поточний рахунок орендодавця без попереднього виставлення рахунку, відповідно до наступного графіка:

1. За період оренди з 01.12.2018 року по 31.05.2019 року орендна плата перераховується до 28.04.2018 року;

2. За період оренди з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року орендна плата перераховується до 10.06.2019 року;

3. За період оренди з 01.12.2019 року по 31.05.2020 року орендна плата перераховується до 10.12.2019 року.

Згідно з п. 5.3.3., 5.3.5. договору орендодавець зобов`язався забезпечити орендарю можливість безперешкодного користування приміщенням у відповідності до умов, передбачених цим договором 24 години на добу 7 днів на тиждень на весь строк оренди: не здійснювати дій, що можуть мати наслідком обмеження орендаря у користуванні приміщенням, крім випадків передбачених даним договором.

Цей договір може бути розірваний або припинений відповідно до положень цього договору або законодавства України (п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 7.6.1. договору цей договір укладено під скасувальною умовою, а саме: він достроково припиняє свою дію у разі непогашення орендарем заборгованості перед орендодавцем з оплати орендної плати більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості.

Скасувальна умова не застосовується у разі укладання сторонами за взаємною згодою додаткової угоди до договору. При цьому орендар не звільняється від зобов`язання сплатити належні платежі (п. 7.7 договору).

Згідно з п. 7.8 договору цей договір вважається таким, що припинив свою дію в день набуття чинності скасувальної умови. Припинення цього договору внаслідок скасувальної умови не передбачає укладання сторонами додаткових договорів або будь-яких інших спеціальних двосторонніх документів.

Договір та договір № 1 про внесення змін та доповнень від 30.11.2018 року посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О.В. та зареєстровані в реєстрі за № 605 та № 2396 відповідно.

19.04.2018 року сторонами підписано акт прийому-передачі № 1, яким засвідчили передачу орендованого приміщення.

Вказуючи на те, що орендар не вніс платіж, зазначений під номером 2 в графіку, який міститься в п. 4.1.3 договору з урахуванням договору № 1 про внесення змін та доповнень від 30.11.2018 року, орендодавець звернувся до господарського суду з позовом з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 665 000 грн.

Також судовою колегією встановлено, що матеріали справи містять:

- доповідні записки менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса ОСОБА_3. від 13.05.2019 року, від 14.05.2019 року, від 24.05.2019 року, від 14.06.2019 року про неможливість потрапити на робоче місце через відсутність доступу;

- заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса та адвоката Криштофа Р.С. про вчинення кримінального правопорушення від 30.05.2019 року, від 27.09.2019 року, від 09.12.2019 року;

- заяви свідків ОСОБА_3. від 15.11.2019 року та ОСОБА_1 від 09.12.2019,

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса від 06.06.2019 року № 06/06 про розірвання договору через неможливість використовувати орендоване майно, направленим 11.06.2019 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент", м. Київ засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення;

- відповіді правоохоронних органів про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, вчинене Товариством з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент", м. Київ до ЄДРДР за № 12019100010008439;

- стенограму аудиозапису судового засідання від 02.03.2020 року у справі № 910/10465/19, надані відповідачем на підтвердження обставин неможливості потрапити до приміщення за адресою: м. Київ, пров. Віто-Литовський, 15.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частинами 1, 2 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні приписи містить ч. 4 ст. 254 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (ч. 1, 2 ст. 291 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищезазначені норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

По-перше, судова колегія вважає за необхідне дослідити доводи апелянта про неможливість користування орендованим приміщенням з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, частиною 6 ст.762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент", м. Київ (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення побутового обслуговування населення, що розташоване за адресою: місто Київ, провулок Віто-Литовський (Чапаєвське шосе), будинок 15, приміщення 3 загальною площею 342,3 кв.м. (п. 1.1 Договору).

При цьому, відповідно до п. 4.1.2 договору з урахуванням договору № 1 про внесення змін та доповнень від 30.11.2018 року, починаючи з 01.12.2018 року, орендна плата за кожні наступні шість місяців оренди складає суму у гривні, еквівалентну 25000 доларів США 00 центів, відповідно до середнього значення між купівлею та продажем за курсом, встановленим у відділеннях ПАТ КБ ,,Приватбанк" станом на день оплати.

Орендна плата сплачується орендарем в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошей на поточний рахунок орендодавця без попереднього виставлення рахунку, відповідно до наступного графіка:

1. За період оренди з 01.12.2018 року по 31.05.2019 року орендна плата перераховується до 28.04.2018 року;

2. За період оренди з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року орендна плата перераховується до 10.06.2019 року;

3. За період оренди з 01.12.2019 року по 31.05.2020 року орендна плата перераховується до 10.12.2019 року.

Сторонами по справі не заперечується, що за період з 01.12.2019 року по 31.05.2020 року в строк, обумовлений договором, а саме 10.06.2019 року, орендарем грошові кошти з орендної плати у розмірі 25 000 доларів 00 центів США, що на той час було еквівалентно 665 000 грн., не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

На підтвердження доводів апеляційної скарги про неможливість користування орендованим приміщенням з 13 травня 2019 року апелянт посилається на доповідні записки менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса ОСОБА_3. від 13.05.2019 року, від 14.05.2019 року, від 24.05.2019 року, від 14.06.2019 року про неможливість потрапити на робоче місце через відсутність доступу; роздруківку електронного листування через мобільний зв`язок Viber між директором ТОВ "Сандал`єджі" ОСОБА_2 та директором ТОВ "Хілсайд Менеджмент" ОСОБА_8.; заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса та адвоката Криштофа Р.С. про вчинення кримінального правопорушення від 30.05.2019 року, від 27.09.2019 року, від 09.12.2019 року; заяви свідків ОСОБА_3 від 15.11.2019 року та ОСОБА_1 від 09.12.2019, лист Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса від 06.06.2019 року № 06/06 про розірвання договору через неможливість використовувати орендоване майно, направленим 11.06.2019 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент", м. Київ засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення; відповіді правоохоронних органів про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, вчинене Товариством з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент", м. Київ до ЄДРДР за № 12019100010008439; стенограму аудиозапису судового засідання від 02.03.2020 року у справі № 910/10465/19, надані відповідачем на підтвердження обставин неможливості потрапити до приміщення за адресою: м. Київ, пров. Віто-Литовський, 15 .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 665 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, у зв`язку з чим підлягає задоволенню. На думку суду, відповідачем у справі, з урахуванням умов Договору оренди, не доведено наявність підстав для несплати орендної плати у розмірі 665 000 грн за період оренди з 01.06.2019р. по 30.11.2019р.

Також судом зазначено, що умовами Договору не передбачено можливості Орендарю не сплачувати орендну плату у випадку відсутності доступу до об`єкту оренди, орендна плата за умовами Договору сплачується наперед, за кожні наступні шість місяців оренди. Таким чином, питання щодо користування об`єктом оренди або неможливості користування за будь-яких підстав, та відшкодування понесених у зв`язку з цим збитків, має розглядатися сторонами вже після проведеної оплати .

На думку суду першої інстанції, наявні правові підстави вважати, що відповідачем- ТОВ "Сандал`єджі" допущено порушення своїх зобов`язань щодо оплати на користь Орендодавця - ТОВ "Хілсайд Менеджмент" у строк до 10.06.2019р. орендної плати у розмірі 665 000 грн. за користування об`єктом оренди у період з 01.06.2019р. по 30.11.2019р..

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції не вважає за доцільне надавати правову оцінку наданим відповідачем до матеріалів справи доповідним запискам менеджера ОСОБА_4 , заяві представника відповідача Кшиштофа Р.С. до органів Національної поліції України, відповіді (довідка) Голосіївського УП ГУНП у місті Києві, роздруківці електронного листування через мобільний зв`язок Viber між директором ТОВ "Сандал`єджі" ОСОБА_2 та директором ТОВ "Хілсайд Менеджмент" ОСОБА_8., нотаріально завіреним заявам свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , заяві від 27.09.2019р. №27/09/2019 про кримінальне правопорушення, поданій до Голосіївського УП ГУНП у місті Києві, заяві адвоката Криштофа Р.С. від 09.12.2019р. про кримінальне правопорушення, поданою до Голосіївського УП ГУНП у місті Києві.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити про закріплений в статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні висновки містяться у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказуючи про обов`язок орендаря сплатити заборгованість по орендній платі, суд першої інстанції помилково не дослідив докази про неможливість користування орендованим приміщенням з 13.05.2019, надані відповідачем , а саме доповідні записки менеджерів відповідача, заяви представника відповідача до органів Національної поліції України, відповіді (довідка) Голосіївського УП ГУНП у місті Києві, роздруківці електронного листування через мобільний зв`язок Viber між директором ТОВ "Сандал`єджі" та директором ТОВ "Хілсайд Менеджмент", заяви свідків, заяви про кримінальне правопорушення та не надав їм правову оцінку.

Як зазначає апелянт, в порушення зазначених вище договірних умов, починаючи з 13.05.2019р. Орендодавець - ТОВ "Хілсайд Менеджмент" обмежував доступ Орендаря - ТОВ "Сандал`єджі" до орендованого приміщення шляхом блокування замку вхідних дверей до орендованого приміщення, у зв`язку з чим відповідачу було створено перешкоди щодо користування орендованим майном.

Також апелянт зазначає, що випадки, коли Орендодавець вправі обмежити Орендарю доступ до об`єкту оренди, Договором взагалі не передбачені.

З урахуванням зазначеного, відповідач зазначає, що фактично з середини травня 2019 року він був позбавлений можливості потрапити в орендоване приміщення та користуватись ним згідно з умовами Договору. При цьому, за твердженням відповідача, саме такі дії орендодавця і зумовили несплату орендного платежу.

Так, на підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано - доповідні записки менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса ОСОБА_3. від 13.05.2019 року, від 14.05.2019 року, від 24.05.2019 року, від 14.06.2019 року про неможливість потрапити на робоче місце через відсутність доступу; заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса та адвоката Криштофа Р.С. про вчинення кримінального правопорушення від 30.05.2019 року, від 27.09.2019 року, від 09.12.2019 року; - заяви свідків ОСОБА_3 від 15.11.2019 року та ОСОБА_1 від 09.12.2019; лист Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса від 06.06.2019 року № 06/06 про розірвання договору через неможливість використовувати орендоване майно, направленим 11.06.2019 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент", м. Київ засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення; відповіді правоохоронних органів про внесення відомостей про кримінальне правопорушення, вчинене Товариством з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент", м. Київ до ЄДРДР за №12019100010008439.

Відповідно до частин першої - третьої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Критично оцінюючи нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , позивачем не заявлялось клопотання про виклик свідків у судове засідання для допиту як передбачено приписами ст.89 ГПК України.

Посилання позивача на відсутність актів про недопуск до приміщення з боку відповідача також відхиляються судовою колегією, оскільки всі вище перелічені усні письмові електронні звернення відповідача на адресу позивача залишені без відповідей, поведінка позивача свідчить про небажання надавати будь-які відповіді на звернення представників відповідача, в тому числі й на лист відповідача від 06 червня 2019р. за №06/06 про відсутність доступу до орендованого приміщення та неможливість проведення господарської діяльності, та про розірвання договору оренди.

Більш того, жодного підтвердження того, що у відповідача був доступ до орендованого приміщення після 13.05.2019 року, та те, що відповідач після 13.05.2019 року використовував приміщення відповідно до умов договору оренди, а також, що позивач вживав заходів щодо забезпечення відповідачу доступу до орендованого приміщення, позивач суду не надав.

Також позивачем ані суду першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, будь-яких доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса, як орендар за договором оренди нежитлового приміщення від 19.04.2018 року, який припинив свою дію 11.07.2019 року, після вказаної дати продовжує використовувати обумовлене вказаним договором приміщення.

Враховуючи стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", при співставленні судом вищезазначених доказів, які надав позивач та відповідач, судова колегія вважає, що відповідачем надані більш вірогідні докази на підтвердження фактичних обставин щодо обмеження доступу до спірного приміщення, які переважують доводи позивача щодо неналежності таких доказів. При цьому, судова колегія наголошує, що позивачем не надано доказів протилежного.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги у відзиві на апеляційну скаргу та у поясненнях до відповіді на відзив від 03.12.2020, позивач посилався на встановлення преюдиційних фактів щодо неналежності зазначених доказів, що встановлено судами всіх інстанцій по справі №910/10465/19.

Дійсно , рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/10465/19, в задоволенні позову ТОВ Сандал`єджі про розірвання договору оренди нежитлового приміщенні від 19.04.18р. №605 відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач (ТОВ Хілсайд Менеджмент ) перешкоджав позивачу у доступі до орендованого приміщення; надані позивачем документи такі як заяви співробітників позивача про недопуск їх до орендованого приміщення; роздруківки електронного листування через месенджер Вайбер та Вотсап не є належними доказами істотного порушення відповідачем умов договору оренди. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020р. апеляційна скарга ТОВ Сандал`єджі на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/10465/19 залишена без задоволення, а рішення суду - без змін. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 01.10.2020 року залишено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандал`єджі" без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/10465/19 залишено без змін.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 01.10.2020 року зазначено, що суди попередніх інстанції надали оцінку поданим позивачем доказам та встановили, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено тих обставин, що відповідач перешкоджав позивачу у доступі до приміщення або вчиняв дії з метою перешкоджанню позивачу у доступі до приміщення та відповідно істотно порушив умови договору. Таким чином, під час розгляду справи, позивач не навів належним чином відповідних аргументів, які б могли бути оцінені судами та на підставі яких можна було дійти висновку про наявність підстав для розірвання договору .

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Подані на підтвердження певних обставин докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Колегія суддів наголошує на тому, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у порядку та з дотриманням статті 86 ГПК та відображено у судовому рішенні.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Отже, судова колегія наголошує, що, заперечуючи проти належності доказів, наданих відповідачем щодо недопуску орендаря у спірне приміщення з 13 травня 2019 року, судами у відповідних процесуальних документах по справі №910/10465/19 була надана правова оцінка щодо неналежності доказів, наданих ТОВ Сандал`єджі , що слід відрізняти від встановлення факту перешкоджання останньому у доступі до приміщення.

За таких обставин, проаналізувавши вказані докази та обставини справи, а також з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів на спростування зазначених обставин, судова колегія на підставі свого внутрішнього переконання відповідно ст.ст.76-79,86 ГПК України, зазначає, що вказані докази в їх сукупності свідчать про те, що відповідачем з 13 травня 2019 об`єкт оренди не використовувався відповідачем з причини обмеження доступу до приміщення.

Разом з тим, судова колегія наголошує, що укладений між сторонам договір оренди містить п. 7.6.1., відповідно до якого цей договір укладено під скасувальною умовою, а саме: він достроково припиняє свою дію у разі непогашення орендарем заборгованості перед орендодавцем з оплати орендної плати більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості. Договір укладено сторонами належним чином, в добровільному порядку, без заперечень та зауважень в цій частині.

Судова колегія наголошує, що ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов`язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

А саме, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Тобто, сторони в добровільному порядку, підписавши вказаний договір з урахуванням принципу свободи договору, погодили, що вказаний договір укладено зі скасувальною умовою.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

З аналізу вказаної частини статті вбачається, що правочин вважається вчиненим зі скасувальною умовою у випадку, коли особи, що вчиняють його, обумовили нею припинення прав та обов`язків. При цьому права і обов`язки у сторін правочину виникають з моменту його вчинення, але підлягають припиненню (скасуванню) в майбутньому з моменту настання обумовленої умови, щодо якої не відомо, настане вона чи ні.

Так, такою умовою відповідно до п. 7.6.1. укладеного між сторонами договору є непогашення орендарем заборгованості перед орендодавцем з оплати орендної плати більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості.

При цьому, як вже зазначалось, сторони не заперечують, що відповідач 10.06.2019 року грошові кошти з орендної плати у розмірі 25 000 доларів США 00 центів не сплатив, як і не сплатив їх протягом тридцяти календарних днів з вказаної дати, а тому, судова колегія вважає, що договір оренди нежитлового приміщення від 19.04.2018 року припинив свою дію 11.07.2019 року.

Отже, згідно з п. 7.8 договору, цей договір вважається таким, що припинив свою дію в день набуття чинності скасувальної умови. Припинення цього договору внаслідок скасувальної умови не передбачає укладання сторонами додаткових договорів або будь-яких інших спеціальних двосторонніх документів.

Таким чином, з огляду на доведеність факту обмеження доступу відповідача в спірне приміщення з 13 травня 2019 року та, враховуючи встановлення факту припинення дії договору оренди з 11.07.2019 року, судова колегія дійшла висновку, що підстав для стягнення з відповідача орендної плати за період з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року відсутні.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" в повному обсязі.

З огляду на таке, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандал`єджі" заборгованості з орендної плати в сумі 665 000 грн. 00 коп. слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на позивача.

Що стосується судових витрат у розмірі 12 000 грн., понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, про які відповідачем було заявлено у заяві від 04.12.2020 про стягнення судових витрат.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідачем у справі на підтвердження обсягу понесених витрат на правничу допомогу було надано суду копію Договору про надання правничої допомоги від 05.11.2020 року, який укладено між Адвокатським об`єднанням "Паверлекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м. Одеса, предметом якого є юридичний захист прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ", м.Одеса у спорі (справі) №916/2142/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ" про стягнення заборгованості, а також з інших питань, що пов`язані з даним спором, відповідно до п. 5.2. якого за ведення справи в суді апеляційної інстанції Клієнт сплачує Об`єднанню гонорар у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, згідно копії рахунку-фактури від 06.11.2020 року на суму 12 000 грн., який наданий час сплачений у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 777 від 06.11.2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

21.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" надійшла заява, в якій позивач просить незалежно від результатів розгляду справи в апеляційній інстанції відмовити відповідачу у стягненні судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

В обгрунтування заяви позивач вказує, що адвокат провів незначний обсяг робіт, не був автором апеляційної скарги, а також дана справа про стягнення заборгованості орендної плати не є складною.

Судовою колегією досліджено надані відповідачем у справі матеріали на підтвердження обсягу понесених витрат на правничу допомогу, а також заперечення позивача щодо розміру понесених відповідачем витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

В матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження того, що правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю Сандальєджі надавалася Адвокатським об`єднанням ПАВЕРЛЕКС , адвокатами якого здійснювалося ознайомлення з матеріалами справи, надавалися письмові пояснення по справі (т.2, а.с. 135-161), здійснювалося представництво у судових засіданнях.

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 4 статті 126 ГПК України, судова колегія звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат , в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним.

Відтак, враховуючи викладене, а також те, що розмір відшкодування витрат за послуги адвоката у розмірі 12 000 грн. становить лише 1,8 % від суми позову, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000грн., що є співрозмірним з ціною позову.

За таких обставин, судова колегія задовольняє клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДАЛ`ЄДЖІ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за результатом розгляду апеляційної скарги в розмірі 12000 грн..

Керуючись статтями ст. ст. 129, 240, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 277, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандал`єджі" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21 січня 2020 року у справі №916/2142/19 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандал`єджі" про стягнення орендної плати - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілсайд Менеджмент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандал`єджі" витрат по сплаті судового збору у сумі 14962,50 грн. 00 коп. за апеляційний перегляд та 12000 грн. витрат на правничу допомогу.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18 січня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк