Ухвала

від 14.01.2021 по справі 915/1343/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

14 січня 2021 року Справа № 915/1343/17 м.Одеса

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної

суддів Л.О. Будішевської, Л.В. Лавриненко

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №712 від 04.11.2019р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019р.)

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Євтєєва Ю.Е. - прокурор відділу Одеської обласної прокуратури;

від ПП Сузір`я стрільця - Виноградський М.П. - в.о. директора (за наказом); Білецький О.П. - за ордером;

від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради - не з`явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Господарського суду Миколаївської області 22 грудня 2018 року

у справі №915/1343/17

за позовом Приватного підприємства Сузір`я стрільця

до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради

про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно

встановив:

12.12.2017р. Приватне підприємство Сузір`я стрільця (надалі - позивач, ПП Сузір`я стрільця ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (надалі - відповідач, Управління ДАБК Миколаївської міськради, Управління), в якому просило суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - адміністративну будівлю, позначену на технічному паспорті, виготовленому 24.05.2017р. КП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації по літ.А-1-3 загальною площею 1000,8кв.м., основна 552,7кв.м., що розташована на земельній ділянці площею 1619кв.м. (кадастровий номер 4810137200:08:015:0001), що знаходиться в м.Миколаєві по вул. 1 Воєнна (раніше - Акіма), 5 у м. Миколаєві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі рішення власника ПП Сузір`я стрільця від 12.01.2004р. №01/2004 підприємство у 2017 році на земельній ділянці загальною площею 1619 кв.м., що належить йому на праві власності та знаходиться в м. Миколаєві по вул. Акіма,5, закінчило добудову та реконструкцію нежитлового будинку загальною площею 237,5кв.м., що належить йому на праві власності, зі збільшенням у зовнішніх розмірах на 299,1кв.м. та надбудовою другого і мансардного поверхів, загальна площа об`єкту становить 1000,8кв.м. Після цього позивач звернувся із заявою №66 від 27.09.2017р. про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта до Управління, яке листом від 24.10.2017р. № 115/22.01.01-20/17 повідомило позивача про те, що ввести в експлуатацію самочинно збудований об`єкт можливо лише у разі наявності рішення суду про визнання права власності на нього шляхом подачі декларації, наведеної у додатку 5 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. № 461.

З посиланням на норми 375,376 ЦК України, роз`яснення, які містяться у постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України №6 від 30.03.2012р. Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

08.02.2019р. Управління ДАБК Миколаївської міськради подало місцевому господарському суду відзив на позов, в якому зазначило, що здійснене позивачем самочинне будівництво не порушує права Управління. Відповідно до вимог законодавства України до повноважень відповідача не входить вирішення питань щодо узаконення або реєстрації права власності на об`єкти самочинного збудованого нерухомого майна. Також у відзиві зазначено, що з технічного паспорту вбачаються можливі ознаки того, що об`єкти самочинного будівництва збудовані позивачем приналежності до основної речі - нежитлового об`єкту по вул.1 Воєнна, 5 у м.Миколаєві та відповідно в цьому випадку не можуть бути застосовані правила ст.376 ЦК України.

Ухвалою суду першої інстанції від 12.02.2018р. призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу із дорученням її проведення Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

25.10.2018р. експертом Цушко В.С. був складений висновок експерта №18-228/229 у даній справі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 26.10.2018р. провадження у справі поновлено.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.12.2018р. (суддя А.П.Алексєєв) позов задоволено - визнано за ПП Сузір`я Стрільця право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - адміністративну будівлю позначену на технічному паспорті, який виготовлений 24.05.2017 року КП Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації по літ. А-1-3: загальною площею 1000,8 кв.м, основна - 552,7 кв.м, яка розташована на земельній ділянці площею 1619 кв.м із кадастровим номером 4810137200:08:015:0001 за адресою: м. Миколаїв, вул. 1 Воєнна (Акіма), 5.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.41 Конституції України, ч.1 ст.321, ст.ст.375, 376 ЦК України та вмотивоване наступним. Враховуючи висновок експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 25.10.2018 року №18-228/229 про те, зокрема, що реконструйована спірна будівля знаходиться в межах земельної ділянки, визначених Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НА №549584 від 28.07.2005р., та порушень вимог ДБН при реконструкції цієї будівлі не виявлено, технічний стан будівлі оцінюється як добрий , що надає можливість її надійної та безпечної експлуатації, позовні вимоги підлягають задоволенню.

25.02.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області надійшла апеляційна скарга першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (подана 19.02.2019р.) на рішення віл 22.12.2018р., в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.6 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 1 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 2, 236, 237 ГПК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об`єкт. Вирішуючи юридичну долю спірного майна та визнаючи право власності на це майно за позивачем, суд першої інстанції приписів ч.ч.3, 5 ст.376 ЦК України не врахував, що унеможливлює висновок про підставність задоволення позову. Поза увагою суду залишилися повноваження Управління, що призвело до неправильного висновку про можливість задоволення позовних вимог ПП Сузір`я стрільця за рахунок обраного ним відповідача. Відповідно до Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням міської ради №19/10 від 25.04.2017р., завданнями Управління є здійснення відповідно до законодавства України державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності. Отже повноваження Управління в частині самочинно збудованого нерухомого майна обмежуються державним контролем за законністю такого будівництва, видачею дозвільних документів на будівництво та реєстрацією декларацій про готовність об`єкта в експлуатацію. Визначений ПП Сузір`я стрільця у цій справі відповідач неспроможний відновити порушені права позивача, а тому є неналежним. Межі наданих Управлінню повноважень виключають можливість задоволення позовної заяви ПП Сузір`я стрільця про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рахунок обраного відповідача. Крім того, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 14951,88грн. та у випадку набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили ці кошти підлягатимуть стягненню з визначеного ПП Сузір`я стрільця відповідача -Управління, за рахунок якого у цій справі взагалі не можна задовольняти позовні вимоги, що призведе до втрат місцевого бюджету.

Управлінням не подано апеляційну скаргу на рішення суду від 22.12.2018р., з огляду на що вбачається неналежність виконання органом виконавчої влади своїх повноважень, а відтак наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави шляхом подання апеляційної скарги на рішення господарського суду від 22.12.2018р. Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:

- від 28.02.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху;

- від 12.03.2019р. поновлено прокурору пропущений процесуальний строк на оскарження рішення та відкрите апеляційне провадження у справі.

Крім того, 04.03.2019р. до суду апеляційної інстанції через місцевий господарський суд надійшла апеляційна скарга Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2018р. (скарга була надіслана поштою, вхідний номер суду першої інстанції 2985/19 від 25.02.2019р.), в якій скаржник просив суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:

- від 06.03.2019р. апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати скаржником судового збору у встановленому розмірі та порядку (22427,82грн.);

- від 10.04.2019р. апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2018р. у справі №915/1343/17 повернуто у зв`язку із неусуненням скаржником недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі суду від 06.03.2019р.

25.03.2019р. ПП Сузір`я стрільця подало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу прокурора , в якому просило залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві, зокрема, зазначено, що суд першої інстанції правильно та відповідно до норм матеріального права визначив, що позивач під час будівництва та реконструкції нежитлового об`єкту мав на праві власності земельну ділянку, а тому й мало право на цю реконструкцію; використовувало земельну ділянку за її цільовим призначенням, про що вказано в договорі купівлі-продажу земельної ділянки. В даному випадку норми матеріального права, а саме ст. ст. 375, 376 ЦК України прокурором проаналізовані неправильно, та як наслідок не мають правового підґрунтя. Судом першої інстанції саме визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно відповідно до п. 5 ст. 376 ЦК України, а не зобов`язано визнати право власності Управління, що підтверджує обрання останнього в якості учасника в суді першої інстанції було правильним та відповідає чинному законодавству. Участь прокуратури у цій справі є безпідставною, необґрунтованою, оскільки інтереси держави жодним чином не порушені, а ПП Сузір`я стрільця відповідно до норм чинного законодавства реалізовувало своє право власності, відповідно, оскаржене рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019р. (головуючий суддя В.В. Бєляновський, судді К.В. Богатир, Л.В. Поліщук) апеляційну скаргу задоволено; рішення господарського суду Миколаївської області від 22.12.2018р. у справі №915/1343/17 скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14.08.2019р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019р. скасовано; справу №915/1343/17 передано на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, зокрема, зазначив, що ані суд апеляційної інстанції у своїй постанові, ані прокурор у поданій в інтересах держави в особі Управління апеляційній скарзі не зазначають, який орган державної влади є належним відповідачем.

Обґрунтовуючи наявність у прокурора повноважень на подачу апеляційної скарги в інтересах держави в особі Управління на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2018р., суд апеляційної інстанції вказав на неналежне виконання Управлінням своїх повноважень по оскарженню рішення суду першої інстанції та необхідність захисту інтересів держави у зв`язку з можливістю стягнення з Управління судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви. Такий висновок зроблено судом апеляційної інстанції без дослідження всіх доказів у справі, зокрема, наявної в матеріалах справи апеляційної скарги Управління.

24.09.2019р. матеріали справи №915/1343/17 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2019р., справа №915/1343/17 розподілена на розгляд колегії суддів - головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді Л.О. Будішевська, І.Г. Філінюк.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019р. прийнято справу №915/1343/17 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: Л.О. Будішевська, І.Г. Філінюк та призначено справу до розгляду на 21.10.2019р.

30.09.2019р. до суду поштою надійшли письмові пояснення заступника прокурора Миколаївської області, в яких прокурор зазначив, що спірне нерухоме майно збудоване без дозвільних документів на будівництво чим порушено загальні засади рівності прав громадян та юридичних осіб перед законом , а при ухваленні рішення про визнання права власності на самочинно збудоване майно з ПП Сузір`я Стрільця , судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, позов задоволено за рахунок неправильно обраного відповідача, оскільки оформлення права власності не входить до завдань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради. Апелянт зазначає що у рішенні суду першої інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат, які необхідно покласти на позивача у справі. У зв`язку із, тим що Управління ДАБК Миколаївської міськради, як орган державної влади не виконало свої повноваження щодо оскарження рішення суду у даній справі в апеляційному порядку, апеляційна скарга прокурора є законною та підлягає задоволенню. Як вбачається, з ухвали Південно-західного апеляційного суду від 10.04.2019р. апеляційну скаргу управління ДАБК Миколаївської міськради, яку подано вже після апеляційної скарги прокурора, повернуто скаржнику. Отже прокурором доведено неналежність виконання органом виконавчої влади своїх повноважень, а відтак наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави шляхом внесення апеляційної скарги на рішення господарського суду від 22.12.2018р.; згідно з вимогами ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , ст.ст. 53 ГПК України апеляційна скарга прокурора є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

21.10.2019р. ПП Сузір`я Стрільця подало суду апеляційної інстанції заяву, яка фактично є доповненням до відзиву на апеляційну скаргу. У заяві, зокрема, зазначено, що позивач не погоджується з твердженнями прокурора; у письмових поясненнях прокурора відсутні додаткові докази; прокурором нічим не підтверджено порушення прав та інтересів інших осіб та суспільних інтересів територіальної громади міста Миколаєва. Управління ДАБК Миколаївської міськради є належним відповідачем у даній справі у тому числі як і орган виконавчої влади, оскільки ані суд, ані прокурор не зазначив іншого відповідача.

У прокурора відсутні повноваження на звернення до суду з апеляційною скаргою, а щодо судових витрат, то відповідно до норм ГПК України суд має право покласти судові витрати на відповідну сторону повністю, або частково незалежно від результатів вирішення спору. Не заслуговують уваги посилання прокурора на те, що у випадку набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили, судовий збір в сумі 14951,88грн. підлягатиме стягненню з відповідача, що призведе до втрат місцевого бюджету.

У судовому засіданні 21.10.2019р. оголошувалась перерва до 05.11.2019р.

У зв`язку із перебуванням судді І.Г.Філінюка з 28.10.2019р. по 22.11.2019р. у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №712 від 04.11.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1343/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - М.А.Мишкіна, судді: Л.О.Будішевська, Л.В. Лавриненко.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:

- від 04.11.2019р. прийнято справу №915/1343/17 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя М.А.Мишкіна, судді: Л.О.Будішевська, Л.В. Лавриненко;

- від 09.12.2019р. зупинено апеляційне провадження у справі №915/1343/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду;

- від 07.08.2020р. поновлено апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 01.10.2020р. з повідомленням учасників справи.

Судове засідання, призначене на 01.10.2020р. не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді М.А.Мишкіної з 28.09.2020р. по 13.10.2020р. у відпустці (накази в.о. голови суду від 15.09.2020р. №215-в., від 28.09.2020р. № 234-в, наказ голови суду від 05.10.2020р. № 240-в).

Суддя Л.В. Лавриненко з 05.10.2020р. по 16.10.2020р. перебувала у відпустці відповідно до наказу голови суду від 05.10.2020р. № 239-в. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.10.2020р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 03.11.2020р. з повідомленням учасників справи.

Судове засідання, призначене на 03.11.2020р. не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Л.В. Лавриненко з 03.11.2020р. по 06.11.2020р. у відпустці відповідно до наказу голови суду від 02.11.2020р. №262-в).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 26.11.2020р. з повідомленням учасників справи.

Судове засідання, призначене на 26.11.2020р. не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Л.В. Лавриненко з 10.11.2020р. по 27.11.2020р. та перебуванням головуючого судді М.А. Мишкіної з 20.11.2020р. по 26.11.2020р. у відпустці.

З 30.11.2020р. по 18.12.2020р. головуюча суддя М.А. Мишкіна перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.12.2020р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 14.01.2021р. з повідомленням учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів дійшла наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

Згідно із ст.1 ГПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 1 ЗУ Про прокуратуру визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно п.2 ч.1 ст.2 ЗУ Про прокуратуру у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Відповідно до ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЗУ Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 ЗУ Про прокуратуру ).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В силу положень ч.6 ст.23 ЗУ Про прокуратуру під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Перший заступник прокурора Миколаївської області не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на рішення від 22.12.2018р. в порядку ст.23 ЗУ Про прокуратуру , ст.53 ГПК України, що є окремою самостійною процесуальною формою здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором поряд із зверненням прокурора до суду з позовом.

В даному випадку прокурор подає апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст.53 ГПК України), зокрема, держави - особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1 ст.254 ГПК України).

У цьому разі суд має перевірити дотримання прокурором вимог ч.4 ст.53 ГПК України та ст.23 ЗУ Про прокуратуру .

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у вкладі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019р. у справі №911/1292/18 (пункт 33).

Вирішуючи це питання, колегія суддів враховує наступне.

В обґрунтування наявності підстав для представництва держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що незважаючи на надані повноваження на захист власних інтересів в суді, у тому числі в якості відповідача, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради не забезпечило належної участі у даній справі, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, та у подальшому не оскаржено його в апеляційному порядку. Разом з тим, вказаним органом не подано апеляційну скаргу, з огляду на що вбачається неналежність виконання органом виконавчої влади своїх повноважень, а відтак наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави шляхом внесення апеляційної скарги на рішення господарського суду від 22.12.2018р.

На невідповідність такого обґрунтування матеріалам справи звернув увагу Верховний Суд у постанові від 14.08.2019р. у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, перший заступник прокурора Миколаївської області 15.02.2019р. оформив та підписав апеляційну скаргу (про що зазначено на першому аркуші скарги із зазначенням вихідного номеру прокуратури 05/1-106вих19).

19.02.2019р. апеляційна скаргу була подана та зареєстрована Господарським судом Миколаївської області за вх.№2617/19, проте апеляційне провадження за цією скаргою було відкрите лише 12.03.2019р.

Відповідно до ч.4 ст.23 ЗУ Про прокуратуру виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

В додатки до апеляційної скарги надано копію листа прокуратури Миколаївської області вих. №05/1-105вих19 від 15.02.2019р. , адресованого начальнику Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради в якому повідомлено, що прокуратурою області моніторингом відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень виявлено рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2018р. у справі №915/1343/17, яким задоволено позовну заяву ПП СУЗІР`Я СТРІЛЬЦЯ до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - адміністративну будівлю, розташовану по вуд.Воєнній(Акіма), буд.5 у.Миколаєві. Вивченням матеріалів справи установлено, що вказане судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.6 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , ст.1 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст.2,236,237 ГПК України. Ураховуючи викладене , прокуратурою області буде внесено апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2018р. у справі №915/1343/17.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання та отримання Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради вищезазначеного листа.

Як вищезазначений лист, так і апеляційна скарга складені в один день - 15.02.2019р. Матеріали справи не містять доказів, що прокуратурою вчинялись дії на отримання від Управління ДАБК Миколаївської міськради відомостей щодо наявності/відсутності наміру Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради оскаржити рішення суду у даній справі, відсутні докази надіслання відповідного листа-запиту, сам лист констатує намір прокурора оскаржити рішення та не містить з`ясування обставини оскарження рішення або наміру Управління оскаржити рішення, пропозиції виправити ситуацію у разі не вчинення дій із оскарження в апеляційному порядку цього рішення.

Саме по собі посилання в апеляційній скарзі на неподання Управлінням ДАБК Миколаївської міськради апеляційної скарги на рішення від 22.12.2018р., без з`ясування цих обставин та надання підтверджуючих доказів, не свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради шляхом подання апеляційної скарги у даній справі.

Як убачається з матеріалів справи, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради надіслало до господарського суду Миколаївської області апеляційну скаргу на рішення у даній справі, яка була зареєстрована Господарським судом Миколаївської області 25.02.2019р. та 04.03.2019р. надійшла до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Станом на 12.03.2019р. (дата відкриття апеляційного провадження за скаргою прокурора) в провадженні суду апеляційної інстанції перебувала апеляційна скарга Управління на рішення від 22.12.2018р., яка була повернута відповідачу тільки 10.04.2019р.

Отже аргумент прокурора щодо наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення, у зв`язку із не оскарженням відповідачем цього рішення станом на дату відкриття апеляційного провадження за скаргою прокурора (12.03.2019р.) суперечив дійсним обставинам справи.

Для висновку про наявність підстав здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді таким чином не було підстав, оскільки станом на 12.03.2019р. відповідач вчинив дії, спрямовані на оскарження рішення від 22.12.2018р., та його апеляційна скарга була залишена без руху.

Вказаний висновок апеляційного господарського суду випливає з обов`язку виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 14.08.2019р. у цій справі щодо дослідження та оцінки наявної у матеріалах справи апеляційної скарги Управління (сторінка 11 постанови Верховного Суду, т.2, а.с.176).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 викладено висновок про застосування норм права (ч.ч.3,4 ст.23 ЗУ Про прокуратуру ), що є обов`язковим до врахування господарським судом в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Оскільки подання апеляційної скарги на судове рішення прокурором є окремою самостійною процесуальною формою здійснення представництва інтересів держави в суді на підставі ст.23 ЗУ Про прокуратуру цей висновок Верховного Суду є повністю застосовним до правовідносин з представництва прокурора у даній справі.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що при зверненні з апеляційною скаргою на рішення від 22.12.2018р. прокурор не обґрунтував та не довів бездіяльність компетентного органу (Управління).

Враховуючи викладене, прокурором не була обґрунтована наявність підстав для представництва в суді при поданні апеляційної скарги, що виключало можливість підтвердження судом підстав для представництва за цією апеляційною скаргою в аспекті положень ч.4 ст.23 ЗУ Про прокуратуру , ст.53 ГПК України.

Колегія суддів констатує, що першим заступником прокурора Миколаївської області в апеляційній скарзі не було обґрунтовано та доведено, що Управління ДАБК Миколаївської міськради як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого у даному випадку віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави шляхом подання апеляційної скарги на рішення від 22.12.2018р., здійснює свої повноваження неналежним чином, що було необхідною умовою для представництва прокуратурою інтересів держави.

У постанові від 02.09.2020р. у справі №911/936/18 Верховний Суд виклав правову позицію, що сама по собі обставина допущення позивачем (уповноваженим органом держави) процесуальних помилок при апеляційному оскарженні рішення не свідчить про неналежне здійснення ним захисту інтересів держави, що б в розумінні ст.23 ЗУ Про прокуратуру дало б прокурору право на представництво цього органу в суді, оскільки неналежне оформлення апеляційної скарги не позбавляє цей орган процесуальної дієздатності.

Колегія суддів вважає (і це узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №911/936/18), що вступаючи у справу шляхом подання апеляційної скарги на боці державного органу, який здатен самостійно реалізувати свої процесуальній права учасника справи (та активно реалізовував їх на момент, коли за апеляційною скаргою прокурора було відкрите апеляційне провадження - 12.03.2019р.), без з`ясування наміру відповідача оскаржити рішення та отримання від нього відповіді, прокурор фактично продублював цей орган, надавши у такий спосіб Управлінню перевагу перед іншою стороною спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019р. №910/6144/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019р. №912/2529/18.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №906/927/18 викладено правову позицію, що недотримання прокурором процедури підтвердження підстав здійснення представництва в суді згідно ч.ч.3,4 ст.23 Закону унеможливлює розгляд справи за поданою прокурором апеляційною скаргою.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на зазначені вище обставини, судова колегія дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області 22 грудня 2018 року у справі №915/1343/17 слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 264 ГПК України, оскільки скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 234, 236, 240, 264,281-284, 281 ГПК України,

колегія суддів ухвалила:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області 22.12.2018р. у справі №915/1343/17 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення згідно ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку згідно положень ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 19 січня 2021 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Лавриненко