Постанова
від 12.01.2021 по справі 927/791/18
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р. Справа№ 927/791/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.01.2021 року у справі №927/791/18 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020, повний текст якого складено 03.07.2020

у справі №927/791/18 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхо-будівельне управління №14"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп"

про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхо-будівельне управління №14" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 18.01.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" (далі - відповідач), у якому просило:

1) визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год. 42 хв. у мережі Інтернет у інформаційній статті під заголовком "Однією рукою дає, іншою забирає: ОСОБА_1 "висмоктує" бюджет Чернігова", розміщеній на веб-сайті "ІНФОРМАЦІЯ_24" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_23) ТОВ "Челайн Медіа Груп" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині того, що позивач є фактичним монополістом в асфальтній роботі;

2) визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 об 11 год. 38 хв. у мережі Інтернет у інформаційній статті під заголовком "Для дерибану міського бюджету ОСОБА_1 залучив батька цивільного чоловіка своєї доньки", розміщеній на веб-сайті "ІНФОРМАЦІЯ_24" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_25) ТОВ "Челайн медіа груп" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в частині того, що:

- позивач є підконтрольним меру дорожнім монополістом;

- позивач здійснює багатомільйонний дерибан міського бюджету;

- засновником позивача є діловий партнер мера ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 тривалий час був підписантом в "ШБУ - 14";

- в інтересах позивача ОСОБА_5 вчиняв певні дії, що у тексті статті викладено наступним чином: "До речі, раніше ремонтом доріг і між дворових проїздів займалося "Комунальне шляхо-будівельне підприємство". ОСОБА_6 знищив це підприємство і завів на солоденькі багатомільйонні підряди свою фірму. Окрім того, ТОВ "ШБУ 14" пасеться не лише в міській казні. ОСОБА_5 домовився про "співпрацю" й з іншими структурами. Одне з найбільш корумпованих управлінь Чернігівської ОДА (управління капітального будівництва) замовило робіт у "ШБУ-14" на понад 50 мільйонів гривень. Служба автомобільних доріг області уклала договір із підконтрольною мером фірмою на 135 мільйонів гривень. Для комунального підприємства "Чернігівводоканал" "ШБУ-14" майже за 2 мільйони виконувало роботи по відновленню асфальтобетонного покриття після ремонту колектора. Навіть через освітян вийшло перегнати майже півмільйона гривень. "ШБУ-14" на замовлення управління освіти міської ради відремонтувало дорожнє покриття біля колегіуму № 11";

- позивач є фірмою ОСОБА_7 ;

- позивач є підконтрольною мером фірмою;

- позивач обкрадає чернігівців, висмоктуючи бюджет;

- за фактами розкрадання бюджетних коштів службовими особами позивача відкрито кілька кримінальних проваджень;

3) визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 о 13 год. 16 хв. у мережі Інтернет у інформаційній статті під заголовком " ОСОБА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_6 " (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині того, що у діях підприємства ТОВ "ШБУ-14", яке пов`язують із Чернігівським міським головою ОСОБА_8 наявна корупційна складова, пов`язана з монопольним освоєнням мільйонів з міської казни Чернігова на ремонт доріг;

4) визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_8 о 17 год 35 хв. у мережі Інтернет у інформаційній статті під заголовком "Відповідь редакції ЧеLine на лист прес-служби Чернігівської міськради" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_9 в частині того, що позивач є монополістом;

5) визнати недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, інформацію, поширену у мережі Інтернет у інформаційній статті ІНФОРМАЦІЯ_26 о І7 год 50 хв. під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_10 " (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_11 в частині того, що:

- позивач пов`язаний з Чернігівським міським головою ОСОБА_8 ;

- позивач монопольно освоює сотні мільйонів гривень бюджетних коштів;

6) зобов`язати відповідача не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну та таку, що завдає шкоди діловій репутації позивача, інформацію шляхом опублікування на головній сторінці офіційного веб-сайту ТОВ "Челайн медіа груп" (ІНФОРМАЦІЯ_25/) повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію повного тексту такого рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, розмістивши у мережі Інтернет на своєму веб-сайті інформаційні статті, що містять недостовірні фактичні твердження стосовно позивача, а також наклеп про вчинення ним злочинів, відповідач вчинив дії, що повністю підпадають під юридичний склад правопорушення, описаного в пункті 15 постанови пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", внаслідок чого позивач зазнав та продовжує зазнавати втрати немайнового характеру (зниження репутації, ділового престижу та довіри до його діяльності).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2019 у справі №927/791/18 позов задоволено частково.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Челайн медіа груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2019 у справі №927/791/18 залишено без задоволення, а вказане судове рішення - без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №927/791/18 касаційну скаргу ТОВ "Челайн медіа груп" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2019 у справі №927/791/18 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Верховний Суд, зокрема, зазначив, що вважає обґрунтованим доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судами при вирішенні спору норм матеріального права. Зокрема, при вирішенні спору господарськими судами попередніх інстанцій застосовано до спірних правовідносин норми Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". Проте, в цьому Законі під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Термін засіб масової інформації є ширшим, аніж термін друкований засіб масової інформації", тому їх не можна розглядати як тотожні, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм .

Верховний Суд звернув також увагу на те, що інформація, про спростування якої заявлено вимогу, повинна стосуватися саме тієї фізичної чи юридичної особи, що є позивачем у справі. Тому при розгляді і вирішенні спору суди повинні достеменно установити, чи оспорювана інформація стосується саме позивача у справі і завдає шкоди саме його діловій репутації. Крім того, господарськими судами не досліджено обставини, на які посилається скаржник, про те, що інформація наводилася у публікаціях із посиланням на першоджерело шляхом використання гіперпосилань. Суди при оцінці цих доводів відповідача у справі не дослідили змісту відповідних публікацій та відповідності оспорюваної інформації тексту публікацій за гіперпосиланнями.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальність "Шляхо-будівельне управління № 14" інформацію, поширену 30 серпня 2018 року о 16 год. 42 хв. у мережі Інтернет у інформаційній статті під заголовком "Однією рукою дає, іншою забирає: ОСОБА_1 "висмоктує" бюджет Чернігова", розміщеній на веб-сайті "ІНФОРМАЦІЯ_24" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_23) Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн Медіа Груп" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині того, що:

- ТОВ "Шляхо-будівельне управління № 14" є фактичним монополістом в асфальтній роботі.

Визнано недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальність "Шляхо-будівельне управління № 14" інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_12 об 11 год. 38 хв. у мережі Інтернет у інформаційній статті під заголовком "Для дерибану міського бюджету ОСОБА_1 залучив батька цивільного чоловіка своєї доньки", розміщеній на веб-сайті "ІНФОРМАЦІЯ_24" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_25) Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_13 ), в частині того, що:

- ТОВ "ШБУ-14" є підконтрольним меру дорожнім монополістом;

- ТОВ "ШБУ-14" здійснює багатомільйонний дерибан міського бюджету;

- ОСОБА_4 тривалий час був підписантом в "ШБУ - 14";

- в інтересах ТОВ "ШБУ - 14" ОСОБА_5 вчиняв певні дії, що у тексті статті викладено наступним чином: "До речі, раніше ремонтом доріг і міждворових проїздів займалося "Комунальне шляхо-будівельне підприємство". ОСОБА_6 знищив це підприємство і завів на солоденькі багатомільйонні підряди свою фірму. Окрім того, ТОВ "ШБУ 14" пасеться не лише в міській казні. ОСОБА_5 домовився про "співпрацю" й з іншими структурами. Одне з найбільш корумпованих управлінь Чернігівської ОДА (управління капітального будівництва) замовило робіт у "ШБУ-14" на понад 50 мільйонів гривень. Служба автомобільних доріг області уклала договір із підконтрольною мером фірмою на 135 мільйонів гривень. Для комунального підприємства "Чернігівводоканал" "ШБУ-14" майже за 2 мільйони виконувало роботи по відновленню асфальтобетонного покриття після ремонту колектора. Навіть через освітян вийшло перегнати майже півмільйона гривень. "ШБУ-14" на замовлення управління освіти міської ради відремонтувало дорожнє покриття біля колегіуму № 11";

- ТОВ "ШБУ-14" є фірмою ОСОБА_7 ;

- ТОВ "ШБУ-14" є підконтрольною мером фірмою;

- ТОВ "ШБУ-14" обкрадає чернігівців, висмоктуючи бюджет.

Визнано недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальність "Шляхо-будівельне управління № 14" інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_27 о 13 год. 16 хв. у мережі Інтернет у інформаційній статті під заголовком "ОСОБА_1 і ІНФОРМАЦІЯ_6 " (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_7 в частині того, що у діях підприємства ТОВ "ШБУ-14", яке пов`язують із Чернігівським міським головою ОСОБА_8 наявна корупційна складова, пов`язана з монопольним освоєнням мільйонів з міської казни Чернігова на ремонт доріг.

Визнано недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальність "Шляхо-будівельне управління №14" інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_12 о 17 год 35 хв. у мережі Інтернет у інформаційній статті під заголовком "Відповідь редакції ЧеLine на лист прес-служби Чернігівської міськради" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_9 в частині того, що: ТОВ "ШБУ-14" є монополістом.

Визнано недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальність "Шляхо-будівельне управління №14" інформацію, поширену у мережі Інтернет у інформаційній статті ІНФОРМАЦІЯ_28 о І7 год 50 хв. під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_10 " (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_11 в частині того, що:

- ТОВ "ШБУ-14" пов`язане з Чернігівським міським головою ОСОБА_8 ;

- ТОВ "ШБУ-14" монопольно освоює сотні мільйонів гривень бюджетних коштів.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" не пізніше наступного дня після набрання законної сили рішенням суду спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування на головній сторінці офіційного веб-сайту Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" (ІНФОРМАЦІЯ_25/) повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію повного тексту такого рішення.

Відмовлено у позові в частині визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальність "Шляхо-будівельне управління №14" інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_12 об 11 год. 38 хв. у мережі Інтернет у інформаційній статті під заголовком "Для дерибану міського бюджету ОСОБА_1 залучив батька цивільного чоловіка своєї доньки", розміщеній на веб-сайті "ІНФОРМАЦІЯ_24" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_25) Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в частині того, що: "за фактами розкрадання бюджетних коштів службовими особами ТОВ "ШБУ-14" відкрито кілька кримінальних проваджень", "засновником ТОВ "ШБУ-14" є діловий партнер мера Чернігова ОСОБА_1 - Костянтин Будьонний".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" (вул. Шевчука,8 кв.160, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40415491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхо-будівельне управління №14" (вул. Любецька, 35, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 30731879) 10 572 грн судового збору, 18 000 грн витрат за проведення судової лінгвістичної експертизи та 26 000 грн витрат на послуги адвоката.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем поширено недостовірну інформацію про ТОВ "Шляхо-будівельне управління № 14", доказів достовірності такої інформації матеріали справи не містять, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням висновку лінгвістичної експертизи від 26.04.2019 №056/118-1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 по справі №927/791/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним та необґрунтованим. Також скаржник вказує на наступне:

- судом першої інстанції не враховано та не надано жодної правової оцінки доказам, наданим відповідачем, а саме скриншотам з панелі адміністрування веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_30, що є порушенням ст.86 ГПК України;

- поклавши обов`язок доказування на відповідача щодо наявності гіперпосилань в текстах оскаржуваних публікацій суд першої інстанції порушив основоположний принцип судового процесу - принцип змагальності сторін, передбачений ст.13 ГПК України;

- судом першої інстанції не було досліджено тексти оскаржуваних публікацій, а також відповідність оспорюваної інформації тексту публікації за гіперпосиланнями, а наявність в текстах гіперпосилань взагалі було спростовано, відповідно - фактично не виконано вказівок наведених Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 по даній справі та як наслідок порушено ст.ст.236, 310 ГПК України;

- визнавши недостовірною інформацію, яка була поширена повторно в наступних публікаціях, при цьому найраніше редакція повторно-поширеної інформації не оспорювалась та не була визнана недостовірною, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції ст.277 Цивільного кодексу України, оскільки спростуванню підлягає виключно недостовірна інформація;

- оскаржуване судове рішення фактично базувалось на висновках лігвістичної експертизи, як на беззаперечному доказі, що безальтернативно встановлює єдино правильно характер оскаржуваних висловів, що є порушенням ст.ст.86, 104 ГПК України;

- судом першої інстанції під час визначення статусу та значення слова підконтрольний не вірно застосовано норму матеріального права, а саме п.20 ст.1 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , в якій надано тлумачення юридичному терміну контролер та в той же час не застосовано належну норму в таких правовідносинах - ст.320 Господарського кодексу України. Також під час визначення статусу та значення слова пов`язане судом першої інстанції невірно застосовано норму матеріального права, а саме підпункт 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в якій надано тлумачення юридичному терміну пов`язані особи . Крім того, посилання суду першої інстанції на положення Закону України Про захист економічної конкуренції є взагалі некоректним, так як вказаний закон не містить такого терміну, як монополіст , який було вжито журналістом в оскаржуваних тезах;

- оскаржуване судове рішення в частині стягнення судових прийнято з порушення норм процесуального права, а сама сума витрат на правову допомогу є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020, справу №927/791/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18, а також розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18 призначено на 13.10.2020 о 11:30 год.

16.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

У зв`язку з перебуванням суддів Шаптали Є.Ю. та Кропивної Л.В., які входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустках, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3700/20 від 08.10.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/791/18.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №927/791/18, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08.10.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Тищенко А.І., а також розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18 призначено на 25.11.2020 на 13:45 год.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4941/20 від 24.11.2020 у зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 16.11.2020, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 справу №927/791/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 25.11.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В., а також розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18 ухвалено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 25.11.2020 о 13:45 год.

Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 25.11.2020, не з`явився, своїх представників не направив. При цьому, через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому просив розгляд справи відкласти, оскільки його представник перебуває на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" про відкладення розгляду справи №927/791/18 задоволено, а також розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18 відкладено на 12.01.2021 на 10:00 год.

11.01.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло пояснення до апеляційної скарги, в яких вказує на те, що з метою підтвердження або ж спростування однозначності трактувань щодо фактичності чи оціночності оскаржуваної інформації останнім було укладено договір №35 від 01.12.2020 з Київським університетом імені Бориса Грінченка щодо проведення фахового семантико-текстуального дослідження спеціалістом у галузі філології. Так, на виконання вказаного правочину було надано висновок спеціаліста від 18.12.2020, який скаржник просить врахувати при розгляді апеляційної скарги.

12.01.2021 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

В свою чергу, представник позивач у даному засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу. Також просив відхилити клопотання скаржника про долучення висновку експерта від 18.12.2020 у зв`язку з попуском строку для подання доказів.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як засіб масової інформації (Свідоцтво №ЧГ 577-226Р від 08.06.2016), що підтверджується інформацією Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності та копією свідоцтва серія ЧГ №577-226р.

Використання Інтернет порталу новин ІНФОРМАЦІЯ_24 та новини Чернігова © Copyright 2016, ІНФОРМАЦІЯ_29 (Інформаційний портал "Челайн") визнається відповідачем та підтверджується наявною в матеріалах справи копією авторського договору №3 про передачу авторських прав від 09.06.2018, який укладено між останнім та ОСОБА_9 (Автором), відповідно до умов якого останній передав відповідачу доменне ім`я "ІНФОРМАЦІЯ_30" у користування для здійснення журналістської діяльності та висвітлення суспільно-політичної, культурної та соціально-корисної інформації.

Факт розміщення відповідачем Інформаційних статей з оспорюваною інформацією на Інтернет порталі "ЧеLine/Челайн-чесні новини" з інформацією, яка на думку позивача є недостовірною, не оспорюється сторонами у справі.

У мережі Інтернет на веб-сайті "ЧеLine/Челайн-чесні новини" (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_25) (далі - веб-сайт) розміщено наступні публікації:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16 год. 42 хв. публікація під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_2 ) (далі - Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_1). За твердженням позивача, в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 поширено недостовірну інформацію про те, що ТОВ "Шляхо-будівельне управління № 14" є фактичним монополістом в асфальтній роботі;

- ІНФОРМАЦІЯ_3 об 11 год. 38 хв. публікація під заголовком "Для дерибану міського бюджету ОСОБА_1 залучив батька цивільного чоловіка своєї доньки", режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_13 (далі - Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_3). За твердження позивача, в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 поширено недостовірну інформацію про те, що:

- відповідач є підконтрольним меру та дорожнім монополістом, а також здійснює багатомільйонний дерибан міського бюджету;

- засновником відповідача є діловий партнер мера ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_4 тривалий час був підписантом в ТОВ "ШБУ - 14";

- в інтересах ТОВ "ШБУ - 14" ОСОБА_5 вчиняв певні дії;

- ТОВ "ШБУ-14" є фірмою ОСОБА_7 ;

- ТОВ "ШБУ-14" є підконтрольною мером фірмою;

- ТОВ "ШБУ-14" обкрадає чернігівців, висмоктуючи бюджет;

- за фактами розкрадання бюджетних коштів службовими особами ТОВ "ШБУ-14" відкрито кілька кримінальних проваджень;

- ІНФОРМАЦІЯ_5 о 13 год. 16 хв. публікація під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_6 " (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_5). За твердженням позивача, в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 поширено недостовірну інформацію про те, що у діях позивача, якого пов`язують із Чернігівським міським головою ОСОБА_8 наявна корупційна складова, пов`язана з монопольним освоєнням мільйонів з міської казни Чернігова на ремонт доріг;

- ІНФОРМАЦІЯ_8 о 17 год. 35 хв. публікація під заголовком "Відповідь редакції ЧеLine на лист прес-служби Чернігівської міськради", режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_9 (далі - Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_8). За твердженням позивача, в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_8 поширено недостовірну інформацію про те, що ТОВ "ШБУ-14" є монополістом;

- ІНФОРМАЦІЯ_26 о І7 год. 50 хв. публікація під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_10 ", режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_11 (далі - Публікація від ІНФОРМАЦІЯ_26). За твердженням позивача, в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_26 поширено недостовірну інформацію про те, що ТОВ "ШБУ-14" пов`язане з Чернігівським міським головою ОСОБА_8 , а також ТОВ "ШБУ-14" монопольно освоює сотні мільйонів гривень бюджетних коштів.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації, інформації, поширеної у мережі Інтернет, а також спростування такої інформації.

Обставинами, які є предметом доказування у даній справі є наявність чи відсутність у поширеній відповідачем інформації недостовірних відомостей що стосуються позивача і завдають шкоди його діловій репутації, визначення характеру поширеної інформації (фактичне твердження чи оціночне судження), чи була поширена відповідачем інформація з посиланням на першоджерело шляхом використання гіперпосилань.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч.1 ст.20 ЦК України).

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

В силу положень ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За змістом ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 цього Кодексу та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ст. 94, 299 вказаного Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством, є, зокрема, ділова репутація (ч.1 ст.201 ЦК України).

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її їх підприємницької, громадської,професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

У відповідності до ст.200 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Як установлено ст.1 Закону України "Про телекомунікації" "Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами". Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону Україн "Про інформацію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, інформація яка поширюються через мережу інтернет орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відповідно є засобом масової інформації.

Термін "засіб масової інформації" є ширшим, аніж термін "друкований засіб масової інформації", тому їх не можна розглядати як тотожні, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності,честі чи ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстав для задоволення позовних вимог не має.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації визначені статтею 277 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до частин 1, 4 7 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

В силу положень частин 1, 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Наведене відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується судом при вирішенні спору у відповідності до ч.4 ст.11 ГПК України.

Згідно з ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Стаття 10 передбачає різницю між "інформацією" та "ідеями". Свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити. Вона включає також погляди, критику, припущення.

Таким чином, гарантії статі 10 цієї Конвенції поширюються не тільки на "правдиву", тобто таку, що ґрунтується на фактах, інформацію. Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не повинна доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10 Конвенції. (Справа ЄСПЛ "Торгіерсон проти Ісландії" від 25.06.1992 ). Незважаючи на існування фактів, які може бути доведено, правдивість оціночних суджень неможливо довести (Справа ЄСПЛ "Лінгенс проти Австрії"). Окрім того, свобода журналістських висловлювань також припускає певний ступінь перебільшення чи навіть провокацій. (Справа ЄСПЛ "Прагер и Обершлік проти Австрії" від 26.04.1995).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В той же час, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дюльдін і Кіслов проти Росії" зазначено: "37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч. 2 ст. 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише "інформації" або "ідей", які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує "демократичного суспільства".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета України-центр проти України" від 15.10.2010, заява №16695/04, визначено: " (g) Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства" (див., наприклад, рішення у справі "The Observer and The Guardian v. the United Kingdom", від 26 листопада 1991 року, п. 59, Series A no. 216). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (див. рішення у справі "Педерсен і Баадсгаард проти Данії", зазначене вище, п. 77; рішення у справі "Торгейр Торгейрсон проти Ісландії", від 25 червня 1992 року, п. 65, Series A, no. 239; і рішення у справі "Джерсільд проти Данії", зазначене вище, п. 35) ".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дєло" та Штекель проти України" від 05.08.2011, заява №33014/05, зазначено: "беручи до уваги роль, яку відіграє Інтернет у контексті професійної діяльності засобів масової інформації (див. вищезазначені пункти 29 - 32), та його важливість для загального здійснення права на свободу вираження поглядів (див. рішення від 10 березня 2009 року у справі "Таймз Ньюспейперз" проти Сполученого Королівства (N 1 та N 2)", заяви NN 3002/03 та 23676/03, п. 27), Суд вважає, що відсутність на національному рівні достатньої законодавчої бази, яка б дозволяла журналістам використовувати отриману з Інтернету інформацію без остраху наразитися на санкції, серйозно перешкоджає пресі відігравати свою роль "сторожового пса суспільства" (див., mutatis mutandis, рішення від 26 листопада 1991 року у справі "Обзервер" і "Гардіан" проти Сполученого Королівства", п. 59, Series A, N 216). На думку Суду, повне виключення такої інформації зі сфери застосування законодавчих гарантій журналістських свобод може саме по собі спричинити неправомірне втручання у свободу преси, гарантовану статтею 10 Конвенції.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з право людини у справі "Салов проти України від 06.09.2005, заява №65518/01: "сама по собі стаття 10 Конвенції не забороняє обговорення або поширення отриманої інформації, навіть якщо виникають серйозні сумніви щодо її вірогідності. Якби це було не так, то це означало б, що люди були б позбавлені права виражати свої погляди і думки про заяви, зроблені у ЗМІ, що накладало б необґрунтовані обмеження на свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 10 Конвенції".

В силу положень ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на викладене, розповсюджена інформація з посиланням на першоджерело, у тому числі і відредагованих, не є порушенням норм чинного законодавства України.

Обов`язок доведення, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача. В свою чергу, позивач повинен довести факт поширення такої інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідач стверджує, що інформація наводилась у публікаціях із посиланням на першоджерело шляхом використання гіперпосилань. До кінця 2019 року відповідач дуже часто використовував у своїх публікаціях закриті гіперпосилання які не відображаються у роздрукованому форматі. В листопаді 2019, з огляду на високий рейтинг та популярність веб-сайту, редакцією видавництва "Челайн" було прийнято рішення замінити всі закриті гіперпосилання на відкриті. Саме тому вигляд публікацій на даний час відрізняється від вигляду публікацій у 2018 році.

Крім того, відповідача зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено тексти оскаржуваних публікацій, а також відповідність оспорюваної інформації тексту публікації за гіперпосиланнями, а наявність в текстах гіперпосилань взагалі було спростовано, відповідно - фактично не виконано вказівок наведених Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 по даній справі та як наслідок порушено ст.ст.236, 310 ГПК України.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" гіперпосилання - формалізований відповідно до стандартів мережі Інтернет запис адреси веб-сайту або його частини (веб-сторінки, даних). У разі якщо гіперпосилання адресує до частини веб-сайту (веб-сторінки), то, крім домену і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом, воно може містити додаткові записи про каталоги або виклики і умови доступу до веб-сторінки, що може бути відтворена або збережена на пристроях, які можуть зчитувати та відтворювати електронну (цифрову) інформацію з використанням мережі Інтернет.

Вказані вище пояснення відповідача колегією суддів оцінює критично, оскільки на використання закритих гіперпосилань останній став посилатися лише після направлення матеріалів справи на новий розгляд.

Також ці пояснення відповідача спростовуються роздруківками спірних інформаційних статтей, які позивачем додані до позовної заяви, у яких наявні гіперпосилання на інші інформаційні ресурси. Так, в роздруківці інформаційної статті від ІНФОРМАЦІЯ_1 "Однією рукою дає, іншою забирає: ОСОБА_1 "висмоктує" бюджет Чернігова" наявні гіперпосилання: (ІНФОРМАЦІЯ_31; ІНФОРМАЦІЯ_32; :ІНФОРМАЦІЯ_14 ; в роздруківці інформаційної статті від ІНФОРМАЦІЯ_3 "Для дерибану міського бюджету ОСОБА_1 залучив батька цивільного чоловіка своєї доньки" наявне гіперпосилання: ІНФОРМАЦІЯ_15 (а.с.20-24 т.1).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на даний час наявні на веб-сайті відповідача тексти спірних публікацій відрізняються від опублікованих спочатку, а саме в них з`явились гіперпосилання, яких не було раніше.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У даному випадку суд першої інстанції правомірно звернувся до принципу більшої вірогідності, до якого вже звертався Верховний Суд, зокрема, у Постанові Верховного Суду у справі № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10) від 12.04.2018 року.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що "У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч.1, 3-4 ст.74 ГПК України).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження використання закритих гіперпосилань які не відображаються у роздрукованому вигляді на час здійснення спірних публікацій, доказів про прийняття рішення замінити закриті гіперпосилання на відкриті, доказів на спростування наданих позивачем електронних доказів - завантажених веб-сторінок з веб-сайту відповідача з спірними інформаційними статтями в яких відсутні гіперпосилання, якими обґрунтовані заперечення позову.

В свою чергу, до матеріалів позовної заяви позивачем додано належним чином завірені копії роздруківок спірних інформаційних статей, які завірені 25.10.2018 (а.с.20-51 т.1), а також до клопотання від 18.02.2020 компакт диск з електронними доказами - копіями цих же статей в електронному вигляді (а.с.109 т.4), у яких відсутні гіперпосилання наявні у доданих відповідачем до заяви про долучення доказів від 02.03.2020 паперових копіях спірних інформаційних статей відповідача (а.с. 128-136 т.4) та на компакт диску з електронними доказами відповідача (а.с.145 т.4).

Посилання відповідача на скриншоти з панелі адміністрування веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_30, колегією суддів оцінюються у даному випадку критично, оскільки останні не дають поновного уявлення про роботу та можливості такого інструменту як Панель адміністрування веб-сайту та за допомогою якого можна однозначно і беззаперечно встановити наявність чи відсутність гіперпосилань у тексті оскаржуваних статей з моменту їх публікації.

Крім того, усі публікації та наявні в матеріалах докази судом першої інстанції ретельно було досліджено, що підтверджується технічними записами судових засідань.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку принцип більшої вірогідності разом із розумністю, яка п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України відноситься до загальних засад цивільного законодаства, цілком вірогідним є публікація відповідачем спірних статей у тому вигляді, паперові копії яких надано суду позивачем (т.1 а.с.20-51) та у електронному вигляді ( т.4 а.с.109).

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем доведено та відповідачем не спростовано належним та допустимими доказами, що публікацію спірних статей на веб-сайті відповідача у тому вигляді, який додано позивачем до позовної заяви та паперова копії яких містяться в т.1 а.с.20-51, а у електронному вигляді - т.4 а.с.109.

Так, у тексті Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем поширено інформацію про те, що "ТОВ "Шляхо-будівельне управління № 14" є фактичним монополістом в асфальтній роботі".

Відповідно до висновку судової лінгвістичної експертизи від 26.04.2019 за №056/118-1, вищевказана інформація наявна в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_1 і виражена у формі твердження.

Під час розгляду судом першої інстанції даної справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на противагу вказаному висновку судової лінгвістичної експертизи.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений висновок судової лінгвістичної експертизи спростовує доводи відповідача про те, що вказана інформація є оцінним судженням.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилається також на те, що найменування позивача у фрагменті тексту вказаної інформації містить гіперпосилання, яке направляє читача до сторінки веб-сайту, з якого відповідач взяв вказану інформацію, а саме на текстову статтю "Головний дорожній монополіст отримає 108 міліонів гривень на ремонт дороги від "Катеринки" до автомобільного мосту , що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_34 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_33 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16 .

З наявного в матеріалах справи тексту веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_33 від ІНФОРМАЦІЯ_34 (а.с.137 т.4) підтверджується публікація інформації з заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_17 від "Катеринки" до автомобільного мосту" яка стосується позивача. Однак у тексті, який було розміщено на веб-сайті відповідача, відсутнє гіперпосилання на веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_33, що спростовує його доводи про те, що вказану інформацію він отримав з цього веб-сайту (а.с.20-22 т.1). У відзиві на позов, який було подано до суду першої інстанції 19.11.2018 (а.с.68-81 т.1), відповідач також не зазначав, що поширена інформація містила гіперпосилання на веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_33 .

Великий тлумачний словник сучасної української мови дає визначення поняттю "монополіст" як такий: 1. Хто має монополію на що-небудь. 2. Великий капіталіст, представник монополістичного капіталу (Великий тлумачний словник сучасної української мови/ уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел).

Висловлювання про те, що ТОВ "Шляхо-будівельне управління № 14" є фактичним монополістом в асфальтній роботі допущено по відношенню до останнього, як суб`єкта господарювання. В свою чергу, критерії монополізму для суб`єктів господарювання встановлені ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку віднесено до повноважень органів Антимонопольного комітету України (ч.1 ст.48 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку затверджена розпорядженням антимонопольного комітету України від 05.03.2020 №49-р, зареєстроване в міністерстві юстиції України 01.04.2020 за №317/6605.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач є монополістом (займає монопольне становище в наданні послуг по ремонту автомобільних доріг м. Чернігова), тобто оприлюднена відповідачем інформація, яка стосується позивача, є недостовірною.

Твердження відповідача на те, що посилання суду першої інстанції на положення Закону України Про захист економічної конкуренції є некоректними, так як вказаний закон не містить такого терміну, як монополіст , який було вжито журналістом в оскаржуваних тезах, колегією суддів відхиляються, оскільки враховуючи специфіку публікації, висловлення про те, що позивач є монополістом не може трактуватися по іншому, оскільки висловлення допущено по відношенню до юридичної особи - суб`єкта господарювання, а критерії монополізму для останньої встановлені саме Законом України Про захист економічної конкуренції .

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана інформація формує негативну оцінку читача щодо підприємницької діяльності позивача, принижує його ділову репутацію, дає хибне уявлення про діяльність позивача, як господарюючого суб`єкта, оскільки останній не є монополістом та не створює бар`єри для доступу на ринок інших суб`єктів.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації Товариства з обмеженою відповідальність "Шляхо-будівельне управління № 14" інформацію, поширену в тексті публікації ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині того, що ТОВ "Шляхо-будівельне управління № 14" є фактичним монополістом в асфальтній роботі.

У тексті Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем поширено інформацію про те, що ТОВ "ШБУ-14" є підконтрольним меру та дорожнім монополістом.

Відповідно до висновку судової лінгвістичної експертизи від 26.04.2019 за №056/118-1, вищевказана інформація наявна в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 і виражена у формі твердження.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений висновок судової лінгвістичної експертизи спростовує доводи відповідача про те, що інформація: "ТОВ "ШБУ - № 14" є підконтрольним меру дорожнім монополістом" є оцінним судженням.

Також відповідач посилається на те, що вказана інформація є інформацією з текстової статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_18 ", що опублікована ІНФОРМАЦІЯ_19 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_35 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_20 та інформацією з публікації " ІНФОРМАЦІЯ_21 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_33 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Наявним в матеріалах справи текстом веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_33 від ІНФОРМАЦІЯ_34 та ІНФОРМАЦІЯ_35 (т.4 а.с.137-138) підтверджується публікація інформації з заголовком "Головний дорожній монополіст отримає 108 міліонів гривень на ремонт дороги від "Катеринки" до автомобільного мосту" та статті під назвою "Фірма мера Чернігова за місяць виграла дорожнії тендерів на 13 млн. грн", які стосуються позивача. Однак у тексті, який було розміщено на веб-сайті відповідача, відсутнє гіперпосилання на веб-сайти ІНФОРМАЦІЯ_33, ІНФОРМАЦІЯ_35, що спростовує його доводи про те, що вказану інформацію він отримав з цих веб-сайтів. (а.с.23-24 т.1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови дає визначення поняттю "підконтрольний" - який перебуває під контролем або підлягає контролю (Великий тлумачний словник сучасної української мови/ уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел).

Відповідно до п.20 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ "ШБУ-14" зазначено лише одну особу - ОСОБА_10 .

Доказів на підтвердження інформації, що ТОВ "ШБУ-14" є підконтрольним меру дорожнім монополістом відповідачем не надано, отже, вказана інформація, яка стосується позивача, є недостовірною.

Посилання відповідача на невірне застосування судом першої інстанції норм п.20 ст.1 Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовує встановлених вище обставин, а також увесь інформаційний матеріал, що міститься у публікаціях, поданий відповідачем саме у контексті причетності позивача до корупційних схем про що, зокрема, свідчить публікація під заголовком Відповідь редакції ЧЕlіne на лист прес-служби Чернігівської міськради від ІНФОРМАЦІЯ_8, де зазначено наступне: Укотре хочемо наголосити на тому, що єдина мета нашої публікації - показати корупційні схеми .

Також, з огляду на викладене, відхиляються посилання відповідача на не застосування судом першої інстанції до даних правовідносин положень ст.320 Господарського кодексу України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана інформація завдає шкоди його діловій репутації, оскільки викликає негативну оцінку читача про діяльність підприємства, знижує його престиж та підриває довіру суспільства до його діяльності.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем поширено інформацію про те, що ТОВ "ШБУ-14" здійснює багатомільйонний дерибан міського бюджету.

Відповідно до висновку судової лінгвістичної експертизи від 26.04.2019 за №056/118-1, вищевказана інформація наявна в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 і виражена у формі твердження.

В свою чергу, відповідач стверджує, що дана інформація є коментарем автора публікації, що заснований на отриманій та проаналізованій інформації та не було вжито у значенні незаконного поділу. Автор використав дане визначення, як розпил, поділ, що на думку відповідача є логічним під час виконання робіт на замовлення органу місцевого самоврядування.

В той же час, в експертному висновку зазначено, що основним лексичним носієм інформації, актуальної в контексті питання, є іменник "дерибан". За даними тлумачних словників жаргонне слово дерибан має в українській мові таке значення: незаконний поділ, привласнення земель, майна, коштів і т.ін.". В аналізованому висловленні слово дерибан використовується у своєму прямому лексичному значенні. Ознак його використання у переносному або контекстуально трансформованому значенні аналізоване висловлювання не містить, чим спростовуються доводи відповідача.

Текст публікації не містить ознак цитування матеріалів інших джерел, а поширена інформація стосується позивача.

В силу ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обвинувальні вироки про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "ШБУ-14" в матеріалах справи відсутні, а також відповідачем не надано доказів щодо достовірності вказаної інформації.

Наявність відкритих кримінальних проваджень відносно посадових осіб позивача щодо привласнення коштів не є доказом вчинення злочинів.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана інформація негативно характеризує діяльність ТОВ "ШБУ-14", а відтак шкодить його діловій репутації.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача інформацію, поширену у тексті Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в частині того, що ТОВ "ШБУ-14" здійснює багатомільйонний дерибан міського бюджету.

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем поширено інформацію про те, що ОСОБА_4 тривалий час був підписантом в "ШБУ - 14".

Підписант - це особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені підприємства без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "ШБУ-14" з 21.10.2013 зазначено - ОСОБА_11 , підписантом з 24.06.2014 зазначено ОСОБА_12 (заступника директора з фінансових питань).

Докази того, що ОСОБА_4 був підписантом у ТОВ "ШБУ-14" в матеріалах справи відсутні, тому вказана вище інформація не відповідає дійсності.

Посилання відповідача як на підставу звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, оскільки остання була раніше поширена в статтях "Після відкриття справи на дорожнього монополіста Чернігова, його почали зачищати від зв`язків з мером" від 11.07.2017 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_37 та " ІНФОРМАЦІЯ_22 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_36 , судом першої інстанції правомірно відхилено, оскільки відповідач у своїй Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 не зробив посилання на зазначені статі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана інформація стосується позивача, а також порушує його особисті немайнові права на недоторканість ділової репутації юридичної особи, знижує його престиж та підриває довіру до його діяльності.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання недостовірною інформацію, поширену у тексті Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в частині того, що ТОВ "ШБУ-14" ОСОБА_4 був підписантом у ТОВ "ШБУ-14".

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем поширено інформацію про те, що в інтересах ТОВ "ШБУ - 14" ОСОБА_5 вчиняв певні дії, що у тексті публікації викладено наступним чином: "До речі, раніше ремонтом доріг і між дворових проїздів займалося "Комунальне шляхо-будівельне підприємство". ОСОБА_6 знищив це підприємство і завів на солоденькі багатомільйонні підряди свою фірму. Окрім того, ТОВ "ШБУ 14" пасеться не лише в міській казні. ОСОБА_5 домовився про "співпрацю" й з іншими структурами. Одне з найбільш корумпованих управлінь Чернігівської ОДА (управління капітального будівництва) замовило робіт у "ШБУ-14" на понад 50 мільйонів гривень. Служба автомобільних доріг області уклала договір із підконтрольною мером фірмою на 135 мільйонів гривень. Для комунального підприємства "Чернігівводоканал" "ШБУ-14" майже за 2 мільйони виконувало роботи по відновленню асфальтобетонного покриття після ремонту колектора. Навіть через освітян вийшло перегнати майже півмільйона гривень. "ШБУ-14" на замовлення управління освіти міської ради відремонтувало дорожнє покриття біля колегіуму № 11".

У вказаному висновку експерта зазначено, що аналізоване висловлювання містить інформацію про те, що в інтересах ТОВ "ШБУ-14" ОСОБА_5 вчиняв певні дії, а саме домовлявся про надання підрядів структурам, які перераховані в аналізованому текстовому сегменті.

Таким чином, висновок судової лінгвістичної експертизи спростовує доводи відповідача про відсутність посилань у публікації про те, що в інтересах ТОВ "ШБУ - 14" мер ОСОБА_5 вчиняв певні дії та про відсутність порушених немайнових прав позивача у зв`язку з поширенням вказаної інформації.

В свою чергу, позивач зазначає, що вищевказані договори укладались на підставі Закону України "Про публічні закупівлі" через процедуру публічних закупівель.

У відповідності до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі", метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Докази, які б підтверджували факт вчинення певних дій ОСОБА_8 на користь "ШБУ-14" поза межами процедур публічних закупівель в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана інформація стосується позивача, негативно характеризує діяльність ТОВ "ШБУ-14", а відтак шкодить його діловій репутації.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача інформацію, поширену у тексті Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в частині того, що в інтересах ТОВ "ШБУ - 14" ОСОБА_5 вчиняв певні дії підлягають задоволенню.

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем поширено інформацію про те, що ТОВ "ШБУ-14" є фірмою ОСОБА_7 і ТОВ "ШБУ-14" є підконтрольною мером фірмою.

Таким чином, висновок судової лінгвістичної експертизи спростовує доводи відповідача, що інформація: "ТОВ "ШБУ - № 14" є фірмою ОСОБА_1" і "ТОВ "ШБУ-14"" є підконтрольною мером фірмою" є оцінними судженнями.

Відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження інформації, що ОСОБА_5 володіє корпоративними правами та має вплив (контроль) на ведення господарської діяльності "ТОВ "ШБУ-14". Тобто, відсутні докази щодо достовірності вказаної інформації.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана інформація стосується його та шкодить діловій репутації позивача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача інформацію, поширену у тексті публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 року, в частині того, що "ТОВ "ШБУ-14" є фірмою ОСОБА_1" і "ТОВ "ШБУ-14" є підконтрольною мером фірмою".

Посилання відповідача на те, що зазначена інформація є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації, колегією суддів відхиляються, оскільки у Публікації від 11.08.2018 відсутні посилання на інші засоби масової інформації, а текст "ми вже повідомляли неодноразово" зазначає про неодноразове поширення зазначеної інформації саме відповідачем.

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем поширено інформацію про те, що ТОВ "ШБУ-14" обкрадає чернігівців, висмоктуючи бюджет.

У висновку зазначено: є лінгвістичні підстави констатувати, що зазначене вище висловлювання містить інформацію про те, що "ШБУ-14" причетне до незаконного збагачення з використанням коштів міського бюджету .

Таким чином, висновок судової лінгвістичної експертизи спростовує доводи відповідача, що інформація: "ТОВ "ШБУ-14" обкрадає чернігівців, висмоктуючи бюджет" відсутня в оскаржуваній публікації.

До того ж, обвинувальні вироки щодо посадових осіб ТОВ "ШБУ-14" про притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення в матеріалах справи відсутні.

Відтак, враховуючи викладене та положення ст.62 Конституції України, відповідачем не надано доказів щодо достовірності вказаної інформації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поширена інформація стосується позивача є негативною та формує негативне уявлення читачів щодо діяльності позивача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачем поширено таку інформацію: нещодавно на нашому сайті була опублікована стаття про корупційну складову, пов`язану з монопольним освоєнням мільйонів з міської казни Чернігова на ремонт доріг. Мова у статті йде про підприємство "ШБУ-14", яке пов`язують із Чернігівським міським головою ОСОБА_8 .

Відповідно до висновку судової лінгвістичної експертизи від 26.04.2019 за №056/118-1, вищевказана інформація наявна в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 і виражена у формі твердження.

У висновку вказаної експертизи зазначено, що є лінгвістичні підстави константувати, що зазначене вище висловлювання містить інформацію про те, що у діях підприємства ТОВ "ШБУ-14", яке пов`язують з Чернігівським міським головою ОСОБА_8 , наявна корупційна складова, пов`язана з монопольним освоєнням мільйонів з міської казни м. Чернігова на ремонт доріг.

Отже, висновки судової експертизи спростовують доводи відповідача про те, що вказані інформація є оцінним судженням, а вимога позивача стала результатом суб`єктивної оцінки вказаного фрагменту тексту позивачем.

У відповідності до Закону України "Про запобігання корупції" корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що позивач (його посадові особи, бенефіціарний власник, особи, що володіють корпоративними правами у позивача) відноситься до переліку осіб, визначених ст.3 Закону України "Про запобігання корупції", а також відсутні обвинувальні вироки щодо посадових осіб ТОВ "ШБУ-14" про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності за вчинення корупційних злочинів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поширена інформація є негативною та формує негативне уявлення читачів щодо діяльності позивача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача інформацію, поширену у тексті публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, в частині того, що у діях підприємства ТОВ "ШБУ-14", яке пов`язують із Чернігівським міським головою ОСОБА_8 , наявна корупційна складова, пов`язана з монопольним освоєнням мільйонів з міської казни Чернігова на ремонт доріг.

Також судом першої інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на те, що зазначена інформація є відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації, оскільки у Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні посилання на інші засоби масової інформації, а текст "нещодавно на нашому сайті була опублікована стаття" зазначає про неодноразове поширення зазначеної інформації саме відповідачем.

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідачем поширено інформацію: "Також у матеріалі згадується про фірму ТОВ Армшляхбуд , яку монополіст ТОВ "ШБУ-14" залучає як субпідрядника на виконання багатомільярдних робіт".

Відповідно до висновку судової лінгвістичної експертизи від 26.04.2019 за №056/118-1, вищевказана інформація наявна в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_8 і виражена у формі твердження.

Таким чином, висновок судової лінгвістичної експертизи спростовує доводи відповідача, що вказана інформація не є твердженням

Крім того, доказів того, що позивач займає монопольне становище в наданні послуг по ремонту автомобільних доріг м. Чернігова з врахуванням положень Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідачем не надано.

При цьому, у публікації відповідач робить посилання на свою аналітичну статтю, а не на інформацію в іншому засобі масової інформації, що виключає можливість звільнення останнього від відповідальності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поширена інформація стосується позивача, негативно характеризує його діяльність та шкодить його діловій репутації.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_26 відповідачем поширено таку інформацію: "Чернігівський міський голова ОСОБА_5 сьогодні, 19 вересня, відреагував на нашу публікацію про багатомільйонні корупційні схеми та пов`язані з ним ТОВ "ШБУ-14" і ТОВ "Армшляхбуд", що монопольно освоюють сотні мільйонів гривень бюджетних коштів".

Відповідно до висновку судової лінгвістичної експертизи від 26.04.2019 за №056/118-1, вищевказана інформація наявна в Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_26 і виражена у формі твердження.

У висновку вказаної експертизи вказано, що зазначені вище висловлення містять інформацію про те, що ТОВ "ШБУ-14" пов`язане з Чернігівським міським головою ОСОБА_8 , та про те, що ТОВ "ШБУ-14" монопольно освоює сотні мільйонів гривень бюджетних коштів.

Таким чином, висновок судової лінгвістичної експертизи спростовує доводи відповідача, що вказана інформація є оцінним судженням.

Відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_5 володіє корпоративними правами та має вплив (контроль) на результати діяльності ТОВ "ШБУ-14", тобто є пов`язаним з позивачем, а також того, що позивач займає монопольне становище по наданню послуг щодо ремонту та будівництву доріг в м. Чернігові з врахуванням положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", отримує кошти з місцевого та державного бюджетів поза межами конкурсів та з порушенням положень Закону України "Про публічні закупівлі".

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо достовірності вказаної інформації.

Крім того, текст публікації не містить дослівного відтворення інформації та чітких посилань на назву, дату інформаційної статі.

Посилання відповідача на свою аналітичну статтю, а не на інформацію в іншому засобі масової інформації, не звільняє останнього від відповідальності.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача інформацію, поширену у тексті публікації від ІНФОРМАЦІЯ_26 року, в частині того, що ТОВ "ШБУ-14" пов`язане з Чернігівським міським головою ОСОБА_8 , в частині того, що ТОВ "ШБУ-14" монопольно освоює сотні мільйонів гривень бюджетних коштів, підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги посилання відповідача на те, що головною темою спірних публікацій була діяльність міської влади в особі Чернігівського міського голови в частині ремонту асфальто-бетонного покриття у місті та витрачання бюджетних коштів. Однак, у цих же публікаціях поширено і негативну інформації стосовно позивача, яка є недостовірною і порушує особисті немайнові права останнього, що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Заявлений позивачем спосіб спростування недостовірної інформації відповідає наведеним положенням ч.ч.6, 7 ст. 277 Цивільного кодексу України.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Враховуючи вищевстановлене та положеннями ч.ч.6, 7 ст.277 Цивільного кодексу України, а також принципами справедливості, добросовісності та розумності, закріпленими у п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спростування недостовірної інформації шляхом опублікування на головній сторінці офіційного веб-сайту ТОВ "Челайн медіа груп " (ІНФОРМАЦІЯ_25/) повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію повного тексту такого рішення, є справедливим.

Щодо інших позовних вимог колегія суддів також погоджується в цій частині з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем поширено інформацію про те, що засновником ТОВ "ШБУ-14" є діловий партнер мера Чернігова ОСОБА_1 - Костянтин Будьонний.

Сторони не заперечують той факт, що ОСОБА_3 є засновником ТОВ "ШБУ-14".

Тобто, оспорювана інформація не порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, оскільки інформація стосується ділових (партнерських) стосунків між фізичними особами громадянами Костянтином Будьонним та ОСОБА_8 .

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 , в частині того, що ОСОБА_3 є діловим партнером мера ОСОБА_2 задоволенню.

У Публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачем поширено інформацію: "за фактами розкрадання бюджетних коштів службовими особами ТОВ "ШБУ-14" відкрито кілька кримінальних проваджень".

Підставою для опублікування зазначеної інформації, є ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.11.2017 у справі №751/7453/17 та від 27.11.2017 у справі №750/11632/17, які наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У відповідності до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Таким чином, поширена відповідачем інформація відповідає дійсності, що є підставою для відмови у позові про визнання недостовірною інформації: "за фактами розкрадання бюджетних коштів службовими особами ТОВ "ШБУ-14" відкрито кілька кримінальних проваджень.

Відтак, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо тверджень відповідача про те, що оскаржуване судове рішення в частині стягнення судових витрат прийнято з порушення норм процесуального права, а сама сума витрат на правову допомогу є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №925/1090/18.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесених витрат позивачем надано суду першої інстанції: договір про надання правової допомоги від 01.10.2018, розрахунок від 02.10.2018 по договору про надання правової допомоги від 01.10.2018, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000474 від 23.09.2018, детальний опис наданих послуг від 03.06.2019, виконаних адвокатом № 1 по договору про надання правової допомоги від 01.10.2018, копію платіжного доручення № 6000 від 03.06.2019 на суму 26 000,00 грн.

У відповідності умов вказаного вище правочину, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу щодо представництва інтересів в судах всіх інстанцій у справі за позовом клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації (п.2 Договору).

Відповідно до п.10 Договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосується доручення; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта.

Обсяг і ціна наданої правової допомоги за цим Договором фіксується у відповідному розрахунку, який після складання стає невід`ємним додатком до цього Договору і свідчить про виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11 Договору).

В матеріалах справи міститься розрахунок до Договору про надання правової допомоги від 01.10.2018, складений і підписаний сторонами, відповідно до якого судові витрати, які клієнт понесе у зв`язку з підготовкою позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" про захист ділової репутації юридичної особи та спростування недостовірної інформації та судовим розглядом справи становлять: складання позовної заяви - 2 000 грн, участь у судовому розгляді справи - 16 000 грн, участь у 2-му та наступних судових засіданнях - 4 (орієнтовна кількість засідань)* 2 000 (вартість участі в одному судовому засіданні) - 8000 грн. Всього 26 000 грн.

Також в матеріалах справи міститься детальний опис надання послуг від 03.06.2019, виконаних по Договору про надання правової допомоги від 01.10.2018, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 26 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що клієнт перерахував адвокату 26 000 грн в якості оплати за представництво інтересів в Господарському суді Чернігівської області по справі №927/791/18 (платіжне дорученням №6000 від 03.06.2019).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Аналогічної правової позиції дотримується об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 по справі №922/445/19.

Враховуючи викладене та проаналізувавши зазначені вище докази виконаних робіт, колегією суддів встановлено, що матеріали справи містять всі необхідні докази в розумінні п.1 ч.2 ст.126 та ст.129 ГПК України, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що мають бути сплачені.

Таким чином, колегією суддів дійшла висновку про доведеність обставин надання адвокатом позивача послуг з професійної правничої допомоги у розмірі 26 000,00 грн.

Відповідач стверджує, що заявлені до стягнення витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання цих послуг, а також не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розмірі та обсягу задоволених позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять великого обсягу документів на підтвердження правової позиції позивача, а правова позиція суду була заснована на висновках судово-лінгвістичної експертизи майже у повному обсязі, а також справа за своїм складом, змістом позовних вимог та предметом доказування не є надто складною для позивача.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Проте, таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

З огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також враховуючи затрачений адвокатом позивача час на складення позовної заяви та письмових пояснень/клопотань, обсяг наданих адвокатом позивача послуг який тільки у суді першої інстанції прийняв участь у 12 судових засіданнях, значенням справи для позивача, в тому числі впливом на його репутацію, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн та з дотриманням норм ст.ст.126, 129 ГПК України.

Також судом першої інстанції з дотриманням положень ст.129 ГПК України покладено на відповідача судові витрати у справі, а саме: витрати, пов`язані з проведенням судової лінгвістичної експертизи в сумі 18 000грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 572 грн.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Також колегією суддів під час перегляду справи не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального права.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що під час визначення статусу та значення слова пов`язане судом першої інстанції невірно застосовано норму матеріального права, а саме підпункт 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в якій надано тлумачення юридичному терміну пов`язані особи . Однак, вказане у даному випадку не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не вірне застосування судом першої інстанції зазначеної норми не призвело до неправильного вирішення справи.

Доданий скаржником до письмових пояснень висновок спеціаліста від 18.12.2020, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України не надано доказів, які б безумовно підтверджували неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Крім того, з моменту нового розгляду даної справи та до прийняття оскаржуваного судового рішення пройшло майже 6 місяців, однак протягом цього часу відповідач не скористався своїм правом подати висновок спеціаліста та не заявляв про такий намір, так само і не повідомляв суду про неможливість подання такого висновку з об`єктивних причин. Тобто у відповідача було достатньо часу для вчинення відповідних дій, а в силу положень ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

До того ж, відповідно до правої позиції Верховного Суд, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (вказана правова позиція з цього питання викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 16.12.2020 у праві №908/1908/19).

Посилання скаржника на відсутність коштів для оплати послуг відповідного спеціаліста, що підтверджується випискою з банківського рахунку, колегією суддів відхиляються з огляду на викладене вище та, оскільки вказана виписка не може бути достатнім доказом того, що у відповідача були відсутні кошти, так як у нього може бути відкрито декілька рахунків.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі та в письмових поясненнях обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2020 у справі №927/791/18 залишити без змін.

3.Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Челайн медіа груп".

4.Матеріали справи №927/791/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 18.01.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	12.01.2021
Оприлюднено	19.01.2021
Номер документу	94224866
Судочинство	Господарське

Федоренко Ю.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 12.01.2021 по справі 927/791/18ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —927/791/18

Постанова від 12.01.2021

Постанова
від 12.01.2021 по справі 927/791/18
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД