Рішення

від 18.01.2021 по справі 912/3262/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 рокуСправа № 912/3262/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3262/20

за позовом Релігійної громади Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району, 27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське, проспект Соколівський (Комсомольський), буд. 1А,

до відповідача: Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, 27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське, вул. Шевченка, буд. 23,

про визнання права власності,

представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Болотських А.Ю., розпорядження від 16.04.19 № 35-к та положення від 30.01.2020 № 3096.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Релігійної громади Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району, яка містить вимоги до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання за Релігійною громадою Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району (адреса: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське, проспект Соколівський (Комсомольський), 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 26448979), права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що складається з Церкви - літ. А загальною площею 44,2 кв. м., Ганку - літ. а , Їдальні - літ. Б загальною площею 44,4 кв. м., навіс - літ. б , навіс - літ. В , альтанка - літ. Г , убиральня - літ. Д , сарай - літ. Е , дзвіниця - Ж , криниця - К , хвіртка - N , огорожа - N1 , хвіртка - N2 , вимощення - І , що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3522587200:51:008:0075 загальною площею 0,1891 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (КВЦПЗ 03.04) за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Соколівське, вулиця Шевченка, 3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на земельній ділянці, яка надана Релігійній громаді Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району у постійне користування, у період 2006-2011 роках без отримання дозвільних документів (самочинно), побудовано будівлю Церкви, ганок, їдальню, навіс, альтанку, убиральню, сарай, дзвіницю, криницю, вимощення та огорожу. В свою чергу, самочинно збудований об`єкт не прийнятий в експлуатацію.

За поясненнями позивача, оформлення права власності на новостворений об`єкт нерухомості можливе лише після прийняття його до експлуатації. Можливість здачі об`єкту до експлуатації відсутня у зв`язку з тим, що будівництво здійснювалось самочинно без оформлення належних дозвільних документів, проте побудований об`єкт відповідає вимогам ДБН, знаходиться у задовільному стані, та готовий до експлуатації.

Ухвалою від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/3262/20; постановлено справу № 912/3262/20 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.11.2020 на 15:00; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

23.11.2020 господарський суд відкрив підготовче засідання.

У підготовчому засіданні брала участь представник відповідача, яка надала суду заяву Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 23.11.2020 № 02-41/1144 про визнання позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 23.11.2020 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09.12.2020 на 15:00 год.

09.12.2020 господарський суд продовжив підготовче засідання.

Ухвалою від 09.12.2020 відмовлено у прийнятті заяви Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 23.11.2020 № 02-41/1144 про визнання позовних вимог. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/3262/20 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання у справі № 912/3262/20 до 29.12.2020 на 14:00 год.

29.12.2020 до господарського суду від Релігійної громади Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району надійшла заява від б/д № б/н (вх.№ 15762/2020 від 29.12.2020) про здійснення розгляду справи без участі представника позивача. Повідомлено про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

29.12.2020 до господарського суду від Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області надійшла заява від 28.12.2020 № 02-41/1307 про визнання позовних вимог.

29.12.2020 суд продовжив підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 29.12.2020 брали участь представники відповідача, якими підтримано подану заяву від 28.12.2020 № 02-41/1307 про визнання позовних вимог.

Ухвалою від 29.12.2020 відмовлено у прийнятті заяви Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 28.12.2020 № 02-41/1307 про визнання позовних вимог. Закрито підготовче провадження у справі № 912/3262/20. Справу № 912/3262/20 призначено до судового розгляду по суті на 18.01.2020 на 11:00 год.

18.01.2021 господарський суд відкрив судове засідання.

У судовому засіданні 18.01.2021 брала участь представник відповідача, яка не заперечувала проти позовних вимог, просила позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Господарський суд враховує заяву позивача від б/д № б/н (вх.№ 15762/2020 від 29.12.2020) про здійснення розгляду справи без участі представника позивача та розглядає справу за наявними матеріалами у судовому засіданні 18.01.2021 без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

Рішенням Соколівської сільської ради від 08 серпня 2019 року № 2685 "Про передачу земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді Української православної церкви" (а.с. 108) передано релігійній громаді Української православної церкви в постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,1891 га для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (КВЦПЗ 03.04) у тому числі по угіддях: 0,1891 га - під соціально культурними об`єктами, кадастровий номер 3522587200:51:008:0075, за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови, що розташована за адресою: село Соколівське, вул. Шевченка, 3, Кропивницького району Кіровоградської області.

07 жовтня 2019 року Державним реєстратором Виконавчого комітету Соколівської сільської ради Гончар Ганною Павлівною було проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.08.2020 року, індексний номер 221655224 (а.с. 109).

Власником земельної ділянки згідно Витягу є Соколівська сільська рада.

Як повідомляє в позовній заяві Релігійна громада Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району, на зазначеній земельній ділянці Релігійною громадою Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району у період 2006-2011 рр. без отримання дозвільних документів (самочинно), побудовано будівлю Церкви, ґанок, їдальню, навіс, альтанку, убиральню, сарай, дзвіницю, криницю, вимощення та огорожу. Будівництво здійснювалось з відома Соколівської сільської ради, що підтверджується протоколом № 3 засідання Парафіяльної ради парафії на честь Семи мучеників Маккавеїв с. Соколівське Кіровоградського району від 27 грудня 2009 року.

Так, у протоколі засідання Парафіяльної ради парафії на честь Семи мучеників Маккавеїв с. Соколівське Кіровоградського району від 27 грудня 2009 року зафіксовано виступ голови Соколівської сільської ради Миколайця Я.Г. про відсутність коштів на будівництво нового храму; виступ Голосної Л.І. про те, щоб залишити храм як алтар майбутнього храму, а добудувати середню частину та притвор (а.с. 21). Рада ухвалила одноголосно прийняти добудування храму, за основу прийняти проект розбудови храму розроблений Соколенком С.І.

06.04.2011 за актом приймання-передачі матеріальних цінностей Кононенко С. передав Андреєву В. будівлю Свято-Маккавейського храму (а.с. 22).

06.03.2020 Приватним підприємством "Юридичне бюро технічної інвентаризації "Атріум" виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по вулиці Шевченка, 3, с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області. Згідно цього технічного паспорту на земельній ділянці розташовані - будівля Церкви - літ. "А", Ґанок - літ. "а", їдальня - літ. "Б", навіс - літ. "б", навіс - літ. "В", альтанка - літ. "Г", убиральня - літ. "Д", сарай - літ. "Е", дзвіниця - "Ж", криниця - "К", хвіртка - "N", огорожа - "N1", хвіртка - "N2", вимощення - "І".

Фізичною особою-підприємцем Стовбуном Олегом Сергійовичем проведено технічне обстеження будівлі Церкви (літ. А, а), їдальні (літ. Б), навісу (літ. Б), навісу (літ. В), альтанки (літ. Г), убиральні (літ. Д), сараю (літ. Е), дзвіниці (літ. Ж), криниці (літ. К), хвіртки, огорожі (літ. N, N1, N2) по вулиці Шевченка, 3, в с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області. Згідно вказаного звіту будівля Церкви з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами належать до об`єктів з класом наслідків (відповідальності) СС1 (незначні наслідки), об`єкт був збудований у період по 1990 року, встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації. (а.с. 31-107)

Відділом житлово-комунального господарства, архітектури, інфраструктури, з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Кропивницької районної державної адміністрації за зверненням Релігійної громади Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району надано лист від 27 серпня 2020 року № 01-12-42/1 "Про відповідність державних будівельних норм". За змістом цього листа розміщення культової споруди (церкви) на земельній ділянці, наданій на праві постійного користування для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, розташованої за адресою: вул. Шевченка, 3, с. Соколівське Кропивницького району, відносно будівель і споруд розташованих на прилеглих земельних ділянках, відповідає вимогам таблиці 9.1 ДБН Б.2.2-12:2019 Планування і забудова територій .

Листом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області від 28.09.2020 № 1011-1.18/954 "Про розгляд запиту" повідомлено керівника Релігійної громади Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району, що виходячи з обставин викладених в запиті набуття права власності на об`єкти будівництва в даному випадку можливо в судовому порядку (а.с. 119).

Позивач вказує, що самочинно збудований об`єкт не прийнятий в експлуатацію.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів.

Статтею 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права власності.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно частини 4 статті 41 Основного закону та частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, для того, щоб новостворене майно стало об`єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: завершення будівництва; прийняття до експлуатації; державна реєстрація.

Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Згідно частини першої статті 376 Цивільного кодексу України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Пункт 5 частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок.

В силу дії частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Згідно п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 зі змінами, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

З листа Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області від 28.09.2020 № 1011-1.18/954 вбачається, що позивач звертався до органу державного архітектурно-будівельного контролю із запитом щодо набуття права власності на збудований об`єкт за адресою: вул. Шевченка, 3, с. Соколівське. Однак ні копії запиту, про який йдеться у вказаному листі, ані копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації, поданої у встановленому порядку, суду не надано.

За загальним правилом, частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Водночас, виходячи із системного аналізу норм діючого законодавства щодо регулювання самочинного будівництва, суд констатує, що звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року справа №306/2140/17, від 18 лютого 2019 року справа №308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року справа №727/720/17, від 07 лютого 2018 року справа №127/18746/15-ц.

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п`ятою цієї статті.

Так, відповідно до частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому, частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 статті 376 Цивільного кодексу України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі №11/384-06.

На підставі частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 Цивільного кодексу України).

Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Як встановлено судом, земельна ділянка кадастровий номер 3522587200:51:008:0075, на якій розташований об`єкт, право власності на який є предметом спору, передана позивачу уповноваженим органом в постійне користування під уже збудоване нерухоме майно для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (КВЦПЗ 03.04), згідно рішення від 08.08.2019 № 2685. Категорія земель: землі житлової та громадської забудови, склад угідь: 0,1891 га - під соціально культурними об`єктами.

В матеріалах справи міститься технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по вулиці Шевченка, 3, с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області; звіт про проведення технічного обстеження будівлі Церкви (літ. А, а), їдальні (літ. Б), навісу (літ. Б), навісу (літ. В), альтанки (літ. Г), убиральні (літ. Д), сараю (літ. Е), дзвіниці (літ. Ж), криниці (літ. К), хвіртки, огорожі (літ. N, N1, N2) по вулиці Шевченка, 3, в с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області; лист Відділу житлово-комунального господарства, архітектури, інфраструктури, з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Кропивницької районної державної адміністрації від 27 серпня 2020 року № 01-12-42/1 "Про відповідність державних будівельних норм".

В той же час, позивачем не надано суду доказів здійснення будівництва згідно з містобудівною та проектною документацією; звернення до уповноважених органів згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 зі змінами.

Крім того, позивач взагалі не надав суду доказів здійснення саме Релігійною громадою Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району будівництва об`єкту за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Соколівське, вулиця Шевченка, 3. Суперечливими є дані, зазначені в позовній заяві, технічному паспорті та звіті про проведення технічного обстеження, щодо часу спорудження об`єкту.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Обсяг наданих позивачем суду доказів не надає можливості дійти висновку, що його права порушено.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши предмет позову та встановлені обставини справи, господарський суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Релігійній громаді Української православної церкви с. Соколівське Кіровоградського району (27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське, проспект Соколівський (Комсомольський), буд. 1А); Соколівській сільській раді Кропивницького району Кіровоградської області (27641, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське, вул. Шевченка, буд. 23).

Повне рішення складено 19.01.2021.

Суддя О.Л. Бестаченко