Ухвала

від 18.01.2021 по справі 916/103/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"18" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/103/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д .

розглянувши заяву Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО про забезпечення позову /вх. № 2-44/21 від 15.01.2021 року/ у справі № 916/103/21

за позовом: Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО /ЄДРПОУ 14352406, адреса листування - 01033, м. Київ, вул. Жилянська,32, e-mail: Vitaliy.Lysenko@creditdnepr.com/

до відповідачів: 1. Фермерського господарства АГРОСАНД /ЄДРПОУ 41583297, адреса - 68152, Одеська обл., Татарбунарський р., с. Нове, вул. Бессарабська, 102/;

2 . ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ;

3. Селянського (фермерського) господарства САМІ /ЄДРПОУ 32758405, адреса - 68152, Одеська обл., Татарбунарський р., с. Жовтий Яр, вул. Малиновського, 6/

про стягнення 573 980,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.01.2021 року Акціонерне товариство БАНК КРЕДИТ ДНІПРО звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 108/21/ до Фермерського господарства АГРОСАНД , ОСОБА_1 , Селянського (фермерського) господарства САМІ про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 060319-АЕ від 08.11.2017 року у розмірі 573 980,72 грн., з яких:

- 500 000,00 грн. - прострочена заборгованіть;

- 24 166,67 грн. - прострочені відсотки;

- 28 201,21 грн. - пеня за несвоєчасне погашення прострочення кредиту;

- 868,74 грн. - пеня за несвоєчасне погашення прострочення відсотків;

- 7050,30 грн. - 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту;

- 216,91 грн. - 3 % за несвоєчасну сплату відсотків;

- 13 100,00 грн. - інфляція заборгованості за кредитом;

- 376,89 грн. - інфляція заборгованості за відсотками.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором № 060319-АЕ від 08.11.2017 року. З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором також були укладені договори поруки № 060319-П/1 від 06.03.2019 року та № 240320- П від 24.03.2020 року.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 543, 554, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/103/21; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Разом із позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову /вх. № 2-44/21 від 15.01.2021 року/, в якій позивач просить накласти арешт на майно в межах суми 573 980,72 грн., що належить Фермерському господарству АГРОСАНД . Позивач просить не застосовувати зустрічне забезпечення.

А обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідачами не виконано свої зобов`язання за кредитним договором та договорами поруки, у зв`язку із чим позивач робить висновок, що і при розгляді позовної заяви відповідачі будуть недобросовісно користуватись процесуальними правами, затягувати розгляд справи з метою приховування активів задля уникнення від виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Позивач звертає увагу, що не вчиняють будь-яких дій, направлених на погашення заборгованості, а тому у позивача є побоювання, що майно, грошові кошти які є у власності відповідача-1 на момент пред`явлення даної заяви (та за рахунок якого банк може задовольнити свої вимоги) може бути, відчужене на момент винесення рішення.

Банк зауважує, що неприйняття забезпечуваних заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Прийняття ж судом забезпечувальних заходів усуне можливе порушення майнових прав позивача та забезпечить реальну можливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9).

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися із предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Судом встановлено, що предметом справи є солідарне стягнення коштів за кредитним договором № 060319-АЕ від 08.11.2017 року та договорами поруки.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на майно відповідача-1, суд не вбачає всупереч положень ч. 1 ст. 74 ГПК України посилань на те, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов`язується застосування цього заходу до забезпечення позову, та в чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

При цьому, всупереч положенням статей 74, 136 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову базується лише на власних припущеннях.

Суд зауважує, що факт ухилення відповідача від виконання зобов`язань за спірним договором не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачами є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

За правилами ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З урахуванням вказаного, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 136, 137 , ч. 8 ст. 140, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО про забезпечення позову /вх. № 2-44/21 від 15.01.2021 року/ у справі № 916/103/21.

Ухвала складена та підписана 18.01.2021р.

Ухвала набрала законної сили 18.01.2021 року та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя Н.Д. Петренко