Постанова

від 14.01.2021 по справі 480/693/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 р.Справа № 480/693/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.,

суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 (повний текст складено 10.08.2020) та додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 (повний текст складено 07.09.2020), головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, по справі № 480/693/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Екосистема" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № СМ 1912/183/АВ/П/ТД-ФС від 26.12.2019,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Екосистема" (далі - позивач, ТОВ "НВП "Екосистема") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач, Управління Держпраці), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № СМ 1912/183/АВ/П/ТД-ФС від 26.12.2019.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 позовні вимоги ТОВ "НВП "Екосистема" задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Сумській області № СМ 1912/183/АВ/П/ТД-ФС від 26.12.2019.

01.09.2020 представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивовану тим, що судом при винесенні рішення не вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №480/693/20 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Горького, 28Б, код ЄДРПОУ 39857622) на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Екосистема" (40004, м. Суми, площа Привокзальна, 9, оф. 426, код ЄДРПОУ 38867747) витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. та заяви про забезпечення позову в сумі 630 (шістсот тридцять) грн. 60 коп.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 05.08.2020 та з додатковим рішенням від 07.09.2020, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що пунктом 1 договору цивільно-правового характеру від 28.09.2019 передбачено, що ТОВ "НВП "Екосистема" (Замовник) доручає, а ОСОБА_1 (Виконавець) бере на себе зобов`язання за плату виконати наступну індивідуально визначену роботу: інструментальний відбір проб забруднюючих речовин від стаціонарних джерел ТОВ "Гуала Кложерс Україна". Відбір проводиться у час, визначений Замовником, за його участі за адресою: м. Суми, вул. Лінійна, 18. Строк виконання робіт: з 28.09.2019 по 31.12.2019. Оскільки вказаний договір не визначає обсяг роботи, яку повинен був виконати ОСОБА_1 , цей договір повинен був регулювати саме процес роботи, що характерно для трудових відносин, а не цивільно-правових. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зауважив на тому, що п. 7.1 договору № 71-019 від 12.09.2019, укладеного між ТОВ "НВП "Екосистема" і ТОВ "Гуала Кложерс Україна", не передбачає обов`язку останнього виконувати роботи щодо підготовки та облаштування місць для відбору проб. За наведених обставин, відповідач вважає, що ТОВ "НВП "Екосистема" фактично було допущено ОСОБА_1 до роботи без укладання трудового договору. Також стверджує, що судом першої інстанції безпідставно проігноровані пояснення ОСОБА_1 про наявність між ним та ТОВ "НВП "Екосистема" трудових відносин, а також не досліджувалися обставини справи та докази, що стосуються допуску ОСОБА_1 до виконання роботи в інтересах позивача та на виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Гуала Кложерс Україна".

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019, Управлінням Держпраці 22.10.2019 був прийнятий наказ № 1710 від 22.10.2019 про проведення інспекційного відвідування ТОВ "НВП "Екосистема" з питань дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками (а.с. 48).

У зв`язку з прийняттям вказаного наказу, головному державному інспектору Міщенку К.Ю. доручено провести інспекційне відвідування у період з 29.10.2019 по 30.10.2019, про що видано направлення № 594/СМ1912 (а.с. 49).

Управління Держпраці, за наслідками інспекційного відвідування, згідно з актом № СМ 1912/183/АВ від 30.10.2019 дійшло висновку про порушення ТОВ "НВП "Екосистема" ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України внаслідок допущення працівника до роботи без укладання трудового договору (а.с. 8-13).

Не погоджуючись з висновками акту інспекційного відвідування, позивач 04.11.2019 надав Управлінню Держпраці зауваження (а.с. 18-21), за результатами розгляду яких висновки щодо порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України залишились без змін (а.с. 22-23).

На підставі акта інспекційного відвідування, начальником Управління Держпраці у Сумській області 26.12.2019 прийнята постанова № СМ 1912/183/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ТОВ "НВП "Екосистема" штрафу в сумі 125 190, 00 грн. (а.с. 14-16).

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із суду з вимогами про її скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про допущення саме позивачем ОСОБА_1 до виконання робіт 28.09.2019 без оформлення трудового договору, сумнівними та недоведеними достатніми належними доказами, а рішення про накладення штрафу - таким, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без дотримання принципу добросовісності та розсудливості.

Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову та, враховуючи результат розгляду справи та приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір за подання позову та заяви про забезпечення позову в розмірі 2 732,60 грн. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції не знайшов підстав для їх стягнення з відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача як в частині ухвалення основного, так і додаткового рішення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України), порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим цієї частини (абзац 6 частини 2 статті 265 КЗпП України).

Логіко-граматичне тлумачення статті 24 КЗпП України та системний аналіз вищевказаних норм дає змогу дійти висновку, що підставою для притягнення до відповідальності юридичної або фізичної-особи підприємця, які використовують найману працю, за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України є встановлений факт неукладення трудового договору між цією особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.

Отже, обов`язковою умовою вирішення спору є встановлення та підтвердження належними та допустимими доказами факту неукладення трудового договору між працівником та юридичною/фізичною особою за умови, що такого працівника допущено до виконання робіт, які за своїм характером не можуть розцінюватися як виконання робіт/надання послуг за цивільно - правовим договором.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених згаданою статтею, визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками, на підставі (в тому числі):

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Виходячи з наведених вище підстав, з яким законодавець пов`язує можливість застосування штрафу органами Держпраці за порушення вимог ст. 24 КЗпП України, є (в тому числі) або наявність судового рішення, яким встановлено факт виконання робіт без укладення трудового договору, або акт, який складений за результатами інспекційного відвідування, в ході якого безпосередньо виявлені факти використання праці неоформлених працівників.

В першому випадку ініціатором судового провадження в порядку цивільного судочинства виступає особа, яка вважає, що порушено її право на оформлення трудових відносин та шляхом надання до суду необхідної доказової бази підтверджує факт того, що відповідач (підприємство, установа, організація, фізична особа) використовували її працю без належного трудового оформлення. Наявність такого рішення, яким підтверджено факт оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

В другому випадку підставою для застосування штрафу є акт інспекційного відвідування, в якому за результатами перевірки зафіксовані факти допуску працівника без укладення трудового договору. При цьому слугувати висновком про фактичне допущення працівника без укладення трудового договору можуть бути як висновки перевіряючого за результатами аналізу цивільно-правового договору про те, що такий договір має приховані ознаки трудового договору та надані послуги/роботи працівника відповідають трудовим функціям, та/або ж факт безпосереднього виявлення/допуску на робочому місці працівника без належного оформлення трудових відносин. При цьому такі висновки органу Держпраці мають підтверджуватися належними та допустимими доказами та не можуть ґрунтуватися на припущеннях, адже у випадку оскарження штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в адміністративному порядку з огляду на приписи ст. 78 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин (факту допуску працівника без оформлення трудових відносин) у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається саме на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У цій справі судом встановлено, що підставою для накладення на ТОВ "НВП "Екосистема" штрафу в сумі 125 190, 00 грн є акт № СМ 1912/183/АВ від 30.10.2019, складений за результатами інспекційного відвідування, в ході якого виявлено факт використання праці неоформленого працівника (а.с. 8-13).

В контексті розгляду цієї справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано до суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 був допущений до роботи без оформлення трудового договору, як і не надано доказів того, що між позивачем та ОСОБА_1 укладені цивільно - правові договори , які приховано мають всі ознаки трудового договору.

Так, доводячи обґрунтованість висновків про фактичне допущення ОСОБА_1 до виконання робіт 28 вересня 2019 року без укладання трудового договору, відповідач посилається на пояснення начальника служби охорони праці ТОВ "Гуала Кложерс Україна" Надточего В.І. (а.с. 47), пояснення директора ТОВ "НВП "Екосистема", який повідомив про намір укласти цивільно-правовий договір з ОСОБА_1 для виконання обумовлених договором № 71-019 від 12.09.2019 робіт (а.с. 53) та копії Журналів реєстрації відвідувачів ТОВ "Гуала Кложерс Україна" (а.с. 55-62).

Водночас такі докази не є достатніми і беззаперечними для підтвердження факту допущення позивачем ОСОБА_1 до виконання робіт без оформлення трудового договору.

Так, з огляду на матеріали справи допитаний судом першої інстанції в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що у відвідувачів ТОВ "Гуала Кложерс Україна" під час внесення записів до Журналу реєстрацій відвідувачів документи не перевіряються, а записи (зокрема про місце роботи) здійснюються зі слів самих відвідувачів. Конкретний час прибуття представника ТОВ "НВП "Екосистема" для виконання умов договору № 71-019 від 12.09.2019 не узгоджувався, директор позивача лише повідомив що виконання обумовлених договором робіт буде здійснюватися ОСОБА_1 можливо у вихідний день, оскільки основним місцем роботи ОСОБА_1 є ТОВ "Кусум Фарм". Крім того, свідок зазначив, що після прибуття з ОСОБА_1 на місце відібрання проб для виконання лабораторно-інструментальних вимірювань величини викидів забруднюючих речовин, було встановлено, що це місце не облаштовано, зокрема, відсутній отвір через який має здійснюватися вимірювання. З`ясувавши у ОСОБА_1 чи зможе він зробити цей отвір, ОСОБА_2 надав йому відповідні інструменти, після чого той почав виконувати відповідні роботи під час яких і стався вибух.

В ході судового розгляду, як і під час інспекційного відвідування директор ТОВ "НВП "Екосистема" заперечував проти того, що з позивачем раніше укладалися як трудовий, так і цивільно - правові договори. Стверджує, що з ОСОБА_1 планувалось залучити для виконання робіт, обумовлених договором № 71-019 від 12.09.2019, на підставі договору цивільно-правового характеру. Такий договір був підписаний з боку позивача (а.с. 25) та 28.09.2019 планувалось його підписання ОСОБА_1 перед початком робіт. Однак, як з`ясувалось пізніше, ОСОБА_1 не дочекавшись представника ТОВ "НВП "Екосистема", пройшов на територію ТОВ "Гуала Кложерс Україна" де стався нещасний випадок, деталі якого йому не відомі (а.с. 53).

В той же час записи в журналі реєстрацій відвідувачів про те, що ОСОБА_1 неодноразово відвідував підприємство не можуть бути єдиним доказом того, що він відвідував вказане підприємство для проведення проведення лабораторного вимірювання величин забруднюючих речовин в викидах від джерел забруднення атмосфери за дорученням позивача як його штатний працівник.

Отже, підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено, що 28.09.2020 позивачем було допущено ОСОБА_1 до виконання робіт без належного оформлення трудових відносин, позаяк безпосередньо перевіряючими особами органу Держпраці на місці виконання трудових функцій не виявлено працівника, який виконував роботу без належного трудового оформлення, в той час як з пояснень свідка, які слугували висновками в акті інспекційного відвідування про порушення позивачем законодавства про праці не можливо дійти одностайного висновку про те, що саме позивачем фактично допущено ОСОБА_1 до виконання робіт; що такі роботи були обумовлені попередньою домовленістю між позивачем та ОСОБА_1 та що такі роботи надавалися позивачу ОСОБА_1 на постійній основі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що сам ОСОБА_1 підтверджує факт того, що починаючи з 2018 року він працює в штаті позивача та отримує за виконання трудових функцій лаборанта щомісяця заробітну плату.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах розгляду цієї справи позивач заперечує проти факту укладення з ОСОБА_1 будь-яких договорів (як трудових, так і цивільно-правових) та те, що між ним та ОСОБА_1 існували раніше трудові відносини. Отже, фактично між позивачем та ОСОБА_1 існує спір про оформлення трудових відносин як з особою, яка виконувала роботу без укладення трудового договору.

Водночас в межах розгляду цієї справі відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано до суду ані цивільно-правових договорів, з аналізу яких можна було дійти висновку, що виконувані ОСОБА_1 роботи/послуги з інструментально-лабораторного вимірювання величин забруднюючих речовин в викидах від джерел забруднення атмосфери надавалися ним на постійній основі в якості штатного лаборанту та свідчать про виконання ним трудових функцій, ані документів, які підтверджують факт виконання дорученої роботи, отримання плати за цю роботу, інших (окрім раніше досліджених судом) доказів того, що ОСОБА_1 працював починаючи з 2018 року в штаті ТОВ "НВП "Екосистема" лаборантом.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що висновки відповідача про допущення саме позивачем ОСОБА_1 до виконання робіт 28.09.2019 без оформлення трудового договору, недоведеними достатніми належними доказами, а рішення про накладення штрафу - таким, що прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, без дотримання принципу добросовісності та розсудливості.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про те, що вказане рішення суду безпосередньо стосується прав та законних ОСОБА_1 , то колегія суддів звертає увагу на те, що в межах розгляду цієї справи надається право оцінка правомірності та обґрунтованості рішення відповідача про накладення санкцій на позивача в контексті відповідності рішення вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України та з урахуванням того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не виконано обов`язок доведення відповідних обставин (факту допущення ОСОБА_1 до робіт без укладання трудового договору) у спорах між юридичною особою та суб`єктом владних повноважень. В то же час, колегія суддів звертає увагу на те, що незалежно від результатів розгляду цього спору в порядку адміністративного судочинства, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду в порядку цивільного судочинства до ТОВ "НВП "Екосистема" та з урахуванням належної доказової бази з огляду на те, що ТОВ "НВП "Екосистема" не визнається наявність трудових правовідносин, встановити факт виконання трудових функцій між ним та позивачем у цій справі.

Підсумовуючи викладене вище, на противагу аргументам відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції проігноровані пояснення ОСОБА_1 про обставини та події, що передували виникненню нещасного випадку на виробництві та про наявність трудових відносин між ним та позивачем у цій справі, колегія суддів зазначає, що у справах про оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, прийнятих у сфері публічно-правових відносин, адміністративний суд лише перевіряє оскаржуване рішення на відповідність критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України і не має права встановлювати факти наявності чи відсутності трудових відносин у приватно - правовій сфері. Встановлення цих фактів належить до компетенції місцевих загальних судів, які розглядають такі справи в порядку цивільно-процесуального судочинства.

Щодо висновків суду першої інстанції про наявність підстав ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

З огляду на матеріали справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині судового збору за подання позову, заяви про забезпечення позову та витрат на професійну професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи результат розгляду справи, приписи частини 1 статті 139 КАС України, наявність документально підтверджених витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в загальному розмірі 2 732,60 грн, а доводи апеляційної скарги такі висновки суду не спростовують.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем додаткове рішення суду першої інстанції від 07.09.2020 не оскаржується.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі № 480/693/20 залишити без змін.

Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі № 480/693/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 19.01.2021.