Постанова

від 18.01.2021 по справі 640/14241/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14241/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтафрукт" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельтафрукт" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягає у не реєстрації податкової декларації та зобов`язання Головного управління ДФС у м. Києві зареєструвати податкову декларацію №9021634164 датою її подання (14.02.2019);

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягає у не підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтафрут" на 2019 рік, та зобов`язання Головного управління ДФС у м. Києві підтвердити статус платника єдиного податку 4 групи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельтафрут" на 2019 рік та внести відповідні відомості до єдиного реєстру платників єдиного податку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Дельтафрут" на адресу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено заяву на підтвердження статусу платника єдиного податку 4 група (сільгоспвиробники) на 2019 рік, яким вказане товариство просило продовжити з 01.01.2019 реєстрацію ТОВ "Дельтафрут" платником єдиного податку 4 групи та надати лист підтвердження такого продовження реєстрації, яка одержана Головним управлінням ДФС у м. Києві, згідно зі штампом вхідної кореспонденції, 18.02.2019.

При цьому, ТОВ "Дельтафрут" подано податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік (нова загальна, нова звітна), у рядку 7 якого "Найменування контролюючого органу за основним місцем обліку платника" вказано Головне управління ДФС у м. Києві, ДПІ в Оболонському районі (Оболонський район м. Києві), у рядку 8 "Найменування контролюючого органу за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок), до якого подається декларація" - Головне управління ДФС у Вінницькій області, Хмільницьке управління, Літинська ДПІ (Літинський район), а у рядку 9 "Код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок) за КОАТУУ" - 8038000000.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією квитанції №2, податкова декларація єдиного податку четвертої групи за 2019 рік (реєстраційний №9021634164) доставлена 14.02.2019 о 14:08:32 до районного рівня ГУ ДФС у м. Києві (Оболонський район м. Києва).

Натомість, листом від 19.02.2019 №30263/10/26-15-12-09-18 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ТОВ "Дельтафрут" про те, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів (п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України) податкова декларація платника єдиного податку 4 групи за 2019 рік, яка прийнята 14.02.2019 за №9021634164, вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: зазначено недостовірне зазначення обов`язкового реквізиту "Назва контролюючого органу, до якого подається декларація" (п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України), оскільки у декларації вказано Головне управління ДФС у Вінницькій області, Хмільницьке управління, Літинська ДПІ (Літинський район). З наданих представником відповідача доказів вбачається, що даний лист, направлений на адресу ТОВ "Дельтафрут", повернуто поштовим відділенням за закінченням встановленого строку зберігання.

Надалі, листом від 05.07.2019 №127709/10/26-15-12-09-18 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило представника ТОВ "Дельтафрут" про те, що останній не є платником єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарські товаровиробники у 2019 році.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У силу п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента (п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу (п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 46.4 ст. 46 Податкового кодексу України, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов`язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід`ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що відсутність такого обов`язкового реквізиту податкової декларації як найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, є законодавчою підставою для не визнання останньої в якості податкової декларації.

Приписами пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

При цьому, у силу пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що податкова декларація на поточний рік платником єдиного податку четвертої групи для щорічного підтвердження статусу такого платника до 20 лютого поточного року одночасно подається як контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку, так і контролюючому органу за місцем розташування земельної ділянки.

При цьому, форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2017 №369, якій відповідає наявна у матеріалах справи копія податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік (реєстраційний №9021634164), у рядку 7 повинна містити найменування контролюючого органу за основним місцем обліку платника, а у рядку 8 - найменування контролюючого органу за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок), до якого подається декларація.

Відтак, зазначення ТОВ "Дельтафрут" у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік (реєстраційний №9021634164) у рядку 7 "Найменування контролюючого органу за основним місцем обліку платника" Головне управління ДФС у м. Києві, ДПІ в Оболонському районі (Оболонський район м. Києві), а у рядку 8 "Найменування контролюючого органу за місцем розташування земельної(их) ділянки(ок), до якого подається декларація" - Головне управління ДФС у Вінницькій області, Хмільницьке управління, Літинська ДПІ (Літинський район), цілком відповідає як вимогам Податкового кодексу України в частині наявності обов`язкових реквізитів щодо зазначення найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, так і форми такої декларації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2017 №369.

У той час, суд звертає увагу, що вказана податкова декларація ТОВ "Дельтафрут" подана у межах строків, визначених приписами пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, тобто до 20 лютого поточного року, а саме: 14.02.2019, про що свідчить зміст квитанції №2.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у Головного управління ДФС у м. Києві були відсутні законодавчо мотивовані підстави для невизнання податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 14.02.2019 (реєстраційний №9021634164).

Як наслідок, бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо не визнання податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 14.02.2019 (реєстраційний №9021634164) є протиправною, а вказану податкову декларацію слід визнати поданою датою її подання, тобто 14.02.2019.

У свою чергу, відповідно до п.п. 299.1-299.6 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

У випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 та підпунктом 298.8.5 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки.

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку. Підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу. Згідно з п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу. З викладеного вбачається, що не слід ототожнювати відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку та анулювання такої реєстрації, оскільки відмова можлива у разі обрання спрощеної системи оподаткування вперше, у решті випадків мова може йди лише про анулювання. Відтак, посилання представника позивача на порушення відповідачем положення п. 299.5 ст. 299 Податкового кодексу України в частині строку надання відмови у реєстрації платника єдиного податку є необґрунтованими. Разом з тим, виходячи з фактичних обставин даної справи у межах спірних правовідносин мова йде про анулювання ТОВ "Дельтафрут" реєстрації платником єдиного податку з підстав, передбаченої п. 5 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, а саме: якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу. Разом з тим, суд звертає увагу, що такому разі контролюючим органом приймається відповідне рішення, докази чого відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано, а іншого з наявних у матеріалах справи не вбачається.

Враховуючи, що у Головного управління ДФС у м. Києві були відсутні законодавчо мотивовані підстави для невизнання податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік від 14.02.2019 (реєстраційний №9021634164), суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для анулювання ТОВ "Дельтафрут" реєстрації платником єдиного податку, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині зобов`язання підтвердити статус платника єдиного податку 4 групи ТОВ "Дельтафрут" за 2019 рік та внести відповідні відомості до єдиного реєстру платників єдиного податку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя В.В.Файдюк