Постанова

від 18.01.2021 по справі 826/5991/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року

м. Київ

справа №826/5991/16

касаційне провадження №К/9901/3208/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кобаль М.І.; судді - Бужак Н.П., Костюк Л.О.)

у справі № 826/5991/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві; відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2015 року № 0047461701.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17 липня 2018 року задовольнив адміністративний позов повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - не додано документ про сплату судового збору.

02 січня 2020 року від Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; контролюючий орган) надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, яка мотивована необхідністю додаткового часу для сплати судового збору.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 січня 2020 року внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги повернув її відповідачу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, контролюючий орган звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому акцентує увагу на тому, що апеляційна скарга знаходилася в суді більше року без розгляду, що свідчить про неприпустиму бездіяльність Шостого апеляційного адміністративного суду, а також зазначає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

Верховний Суд ухвалою від 25 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.

13 березня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона зазначила, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом, зокрема, норм процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

Враховуючи викладене, учасники справи у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у визначеному порядку.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Зі змісту положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір та Кодексу адміністративного судочинства України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена в праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, Суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною підставою, зокрема, для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Належними доказами поважності таких підстав, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність дій контролюючого органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що контролюючий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі в найкоротші строки.

Утім, контролюючим органом разом із заявою про продовження строку не подано суду апеляційної інстанції доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору за подання апеляційної скарги безпосередньо у справі № 826/5991/16 фінансування з Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права, відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що апеляційна скарга знаходилася в суді більше року без розгляду, то Суд не може визнати їх об`єктивними.

Так, як вбачається з рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2018 року, повний текст останнього підписано 18 листопада 2019 року. З апеляційною скаргою відповідач звернувся через суд першої інстанції 15 серпня 2018 року, натомість адміністративну справу та апеляційну скаргу скеровано Окружним адміністративним судом м. Києва до Шостого апеляційного адміністративного суду 17 грудня 2019 року (т. 2 а. с. 114), а 20 грудня 2019 року судом постановлено ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, що в повній мірі узгоджується з вимогами частини п`ятої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції), відповідно до якої питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова