Постанова

від 09.12.2020 по справі 925/445/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа№ 925/445/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

за участю представника(-ів) згідно протоколу судового засідання від 09.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 (повний текст рішення складено 05.08.2020)

у справі № 925/445/20 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Залевківське"

про стягнення 1 223 030,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Мамаєнко Тарас Леонідович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Залевківське" про стягнення збитків в розмірі 1 223 030,00 грн. за наслідками неправомірного обробітку відповідачем земельних ділянок, що знаходилися в користуванні позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачем було понесено збитки у вигляді неодержаного доходу за 2017 рік, через неможливість провести посів озимової пшениці під урожай 2017 року на площі 49,94 га (26 земельних ділянок) та пошкодження посівів озимої пшениці на площі 12,33 га, розташованих в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області, право оренди за якими існувало у позивача до квітня 2017.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у позові відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Залевківське" суму 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Мамаєнко Тарас Леонідович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 скасувати. Понесені суми судових витрат покласти на відповідача.

Одночасно скаржник в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що повний текст рішення було отримано позивачем 07.08.2020, що підтверджується роздруківкою з сайту "Укрпошта", а тому скаржник просить поновити строк на його апеляційне оскарження на підставі статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи місцевим господарським судом та неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, позивач посилається на те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норми матеріального права, в частині ототожнення понять самовільного використання земельної ділянки та відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Позивач стверджує, що завдані йому збитки були обраховані на підставі статтей 152, 156,157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 належним органом - комісією Смілянської районної державної адміністрації.

Враховуючи вищенаведене, позивач зауважує на тому, що у оскаржуваному судовому рішенні не містяться підстави для не врахування висновків комісії та розрахунків, складених у актах стосовно розміру збитків.

За таких підстав позивач вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо не доведення позивачем факту нанесення останньому збитків саме відповідачем.

Також, за твердженням позивача, вказана шкода стала об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача, як без праовових підстав розорювача земельних ділянок, які перебували в оренді позивача, а відповідно на думку позивача підтверджує прямий причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі, відповідач посилається на те, що позивачем не було встановлено в законному порядку факту незаконного чи самовільного обробітку відповідачем спірної земельної ділянки, натомість позивач звернувся до Смілянської районної державної адміністрації для визначення суми збитків. Тобто, на думку відповідача, без встановлення факту порушення було визначено розмір збитків завданих таким порушенням.

Разом з цим, відповідач стверджує, що подані позивачем акти комісії не доводять належним чином обставини порушення прав позивача, саме, діями відповідача, а розрахунки збитків у цих актах не підтверджені належними первинними документами, за якими їх можливо перевірити.

Також відповідач зазначає, що строк позовної давності для звернення до суду першої інстанції у даній справі позивачем пропущено без поважних причин.

Таким чином, відповідач вважає, що викладене в апеляційній скарзі зводиться лише до незгоди позивача з рішення суду без доведеності порушення норм матеріального чи процесуального права та без посилання на відповідні докази.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020 справу № 925/445/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 поновлено Фізичній особі - підприємцю Мамаєнка Тараса Леонідовича пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у справі № 925/445/20; відкрито апеляційне провадження та розгляд апеляційної скарги призначено на 26.10.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/445/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 прийнято справу №925/445/20 до провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 задоволено заяву суддів Майданевича А.Г., Суліма В.В., Гаврилюка О.М. про самовідвід від розгляду справи №925/445/20.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 у справі №925/445/20 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/445/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у справі № 925/445/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги буде здійснюватись 09.12.2020.

В судове засідання, яке відбулося 09.12.2020 з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.03.2007 Мамаєнко Т.Л. уклав договори оренди землі з фізичними особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Сунківської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

Договори оренди землі укладені терміном на 10 років (п. 8 договорів).

Як зазначає позивач у позовній заяві, він в листопаді 2016 року на площі 107,82 га мав намір посіяти озиму пшеницю, зокрема першочергово було засіяно площу в 12,33 га.

Також за твердженням позивача, 07.11.2016 відповідачем було переорано посіяні позивачем 12,33 га та розорано інші земельні ділянки, право оренди за якими зберігалося за позивачем до квітня 2017 року.

Про незаконні дії зі сторони відповідача позивач повідомив в Смілянський відділ поліції ГУНП в Черкаській області, яким 30.01.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12017250230000204 за ознаками ст. 356 Кримінального кодексу України, яке 18.04.2017 року було об`єднано з кримінальним провадженням №12017250230000203 за ознаками ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Як стало відомо позивачу, в серпні 2016 року, під час дії договорів оренди земельних ділянок, укладеним з ним, відповідачем було укладено договори оренди земельних ділянок з громадянина ми та проведено державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки.

З огляду на протиправність дій зі сторони відповідача, позивачем було подано до Міністерства юстиції України 26 скарг на незаконність реєстрації права оренди за відповідачем, які за результатами розгляду Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації були задоволені та скасовано всі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Приз Тетяною Анатолівною, а саме:

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4390/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.08.2016 № 31048502, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0236, площею 1,4590 га належить ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4375/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2016 № 31061357, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0231, площею 1,4591 га належить ОСОБА_23, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4391/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.08.2016 № 30935950, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0199, площею 1,8440 га належить ОСОБА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4388/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2016 № 30950629, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0206, площею 2,1549 га належить ОСОБА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4401/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2016 № 30951696, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0204, площею 1,7206 га належить ОСОБА_5 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4402/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2016 № 30950996, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0205, площею 2,5130 га належить ОСОБА_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4399/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.09.2016 № 31278061, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0201, площею 1,8919 га належить ОСОБА_7 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4378/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.09.2016 № 31449743, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0267, площею 2,5611 га належить ОСОБА_8 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4394/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2016 № 30919917, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0223, площею 1,5024 га належить ОСОБА_9 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4400/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2016 № 30920193, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0222, площею 1,4589 га належить ОСОБА_10 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_8 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4392/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2016 року № 30930984, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0195, площею 2,1445 га належить ОСОБА_11 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_9 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4377/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.09.2016 № 31277529, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0228, площею 1,4590 га належить ОСОБА_12 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_10 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4404/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2016 № 30957468, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0196, площею 2,5549 га належить ОСОБА_13 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_11 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4405/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2016 № 30960788, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0249, площею 2,6069 га належить ОСОБА_13 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_11 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4403/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2016 № 30960054, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0215, площею 1,6490 га належить ОСОБА_13 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_11 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4396/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 серпня 2016 року № 31092733, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0214, площею 1,6458 га належить ОСОБА_14 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4393/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2016 № 30921846, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0242, площею 2,5564 га належить ОСОБА_15 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_12 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4374/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2016 № 31062646, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0243, площею 2,3100 га належить ОСОБА_15 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_12 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4397/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2016 № 31062197, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0282, площею 2,2500 га належить ОСОБА_15 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_12 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4387/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2016 № 30922032, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0244, площею 2,2033 га належить ОСОБА_16 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_13 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4398/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.08.2016 № 30920555, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0193, площею 1,4591 га належить ОСОБА_17 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_14 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4376/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.08.2016 № 30933766, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0219, площею 1,4590 га належить ОСОБА_18 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_15 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4395/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.08.2016 № 30931891, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0220, площею 1,4590 га належить ОСОБА_19 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_16 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4389/5 (а.с. 123) скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.08.2016 № 30934408, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0218, площею 1,5753 га належить ОСОБА_20 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_17 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4379/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.08.2016 № 30937658, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0257, площею 2,2730 га належить ОСОБА_21 );

- відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2017 № 4406/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2016 № 30962445, (земельна ділянка з кадастровим номером 7123788500:02:001:0275, площею 1,7845 га належить ОСОБА_22 ).

Отже даними доказами, за твердженням позивача підтверджується неправомірність реєстрації права оренди земельних ділянок за відповідачем у справі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що скасування рішень про державну реєстрацію права оренди за відповідачем та існуючі чинні договори оренди з позивачем, термін дії яких закінчувався лише в квітні 2017 року, свідчать про неправомірність дій відповідача в листопаді 2016 року щодо розорювання 49,94 га та пошкодження посівів позивача на 12,33 га.

За наслідками неправомірного обробітку відповідачем земельних ділянок, що знаходилися в користуванні позивача, останній звернувся з даним позовом до суду першої інстанції про відшкодування збитків в розмірі 1 223 030,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у позові відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Залевківське" суму 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині мотивувальної частини в редакції цієї постанови, з наступних підстав.

Предметом позову у справі є вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1 223 030,00 грн. за наслідками неправомірного обробітку відповідачем земельних ділянок, що знаходилися в користуванні позивача.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: розмір збитків; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Однак, з матеріалів справи убачається, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для стягнення збитків, а саме протиправних дій відповідача, розміру збитків, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків.

Доводи позивача що наявності в діях відповідача кримінального порушення, яке потягло за собою фінансові збитки позивача, судовою колегією відхиляються, у зв`язку з відсутністю будь - якого судового рішення, яким було б встановлено кримінальну чи адміністративну відповідальність за вчинення відповідачем цього правопорушення.

Щодо посилань позивача на акт комісії з визначення заподіяних внаслідок збитків внаслідок пошкодження озимової пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської міської ради, затвердженим розпорядженням Смілянської районної державної адміністрації від 02.02.2017 №31 та яким за твердженням позивача було встановлено збитки у формі втраченої вигоди, колегіє суддів оцінюється критично, з огляду на те таке.

По - перше, вищевказаний акт не містить посилань на первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності понесення позивачем збитків.

По - друге, зазначені показники в акті не підтверджують площі земельної ділянки, яка засіювалася позивачем пшеницею та/або могла бути засіяна останнім. Крім цього, в акті не вказано обсяг пшениці, яка була витрачена на посів полів, орендованих позивачем у листопаді 2016 році, що є насамперед необхідною підставою для визначення розміру позовних вимог та їх обґрунтованості.

За таких обставин, колегія дійшла висновку про те, що позивачем необґрунтовано здійснено нарахування розміру заявлених збитків, у зв`язку з відсутністю первинних документів визначеності збитків, які є предметом спору.

Також судова колегія звертає увагу на те, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовується тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. При цьому, пред`явлення доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Тобто позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої плати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц і постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №902/761/18 зі спору про відшкодування збитків, що виник з подібних правовідносин.

Таких чином, колегія дійшла висновку про те, що саме позивач, який посилається на завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у виді упущеної вигоди, має довести належними та допустимими доказами як реальність отриманої вигоди у вигляді доходу від збору урожаїв озимої пшениці, так і розмір цього доходу.

Однак позивачем не було надано до суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження понесених ним збитків.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи відповідача про застосування позовної давності, судовою колегією не заслуговують на увагу, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. Аналогічний правовий висновок щодо застосування позовної давності викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є не доведеними та необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Інші доводи учасників процесу не впливають на оцінку обставин та висновки викладені в цій постанові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За змістом ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Висновки за результатами апеляційної скарги

Враховуючи що, суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зробив висновки, які не в повній мірі відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України та змінити мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення та з врахуванням норм ст. 269 Господарського процесуального кодексу України викласти її в редакції даної постанови.

При цьому, резолютивна частина рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича частковому задоволенню.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мамаєнка Тараса Леонідовича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у справі №925/445/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 у справі №925/445/20 залишити без змін.

Матеріали справи №925/445/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.01.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна