Постанова

від 13.01.2021 по справі 910/648/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2021 р. Справа№ 910/648/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Тарнавського В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 (повний тест складено 26.10.2020)

у справі №910/648/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до 1. Приватного підприємства "Шанс"

2. ОСОБА_1

про стягнення 254 323,39 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 Приватного підприємства "Шанс" та до відповідача-2 ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 254 323,39 грн, з яких: 171 635,78 грн заборгованості за кредитом, 3790,09 грн заборгованості за відсотками, 29 053,30 грн заборгованості за простроченими відсотками, 46 225,94 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 3618,28 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 190418-АЕ від 19.04.2018 щодо повернення кредиту та сплати відсотків. Враховуючи, що в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки №190418-П від 19.04.2018, позивачем пред`явлено вимоги про стягнення з відповідачів-1,-2 заборгованості в солідарному порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 позов задоволено повністю. Присуджено до солідарного стягнення з Приватного підприємства "Шанс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 171 635,78 грн заборгованості за кредитом, 3790,09 грн заборгованості за відсотками, 29 053,30 грн заборгованості за простроченими відсотками, 46225,94 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 3618,28 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків, 3814,86 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем суми заборгованості та наявності у поручителя солідарного обов`язку з позичальником щодо погашення заборгованості перед кредитором в частині несплаченої частки кредиту, відсотків та пені.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову АТ "Банк Кредит Дніпро" до ПП "Шанс" та ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Разом з апеляційною скаргою надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Вказане клопотання мотивоване тим, що наявні докази у справі на підтвердження ціни позову, містять документи суперечливого змісту (два розрахунки заборгованості по кредиту, кредитний договір). Враховуючи наведене скаржник вважає, що проведення судово - економічної експертизи має істотне значення для справи.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції викладеної у апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Зокрема відповідач-2 посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно повернуто клопотання відповідача-2 про призначення судово - економічної експертизи щодо розрахунку суми заборгованості.

Також на думку відповідача-2 у нього відсутній обов`язок сплати коштів за договором поруки, оскільки порука стосовно солідарного боржника - відповідача-2 є припиненою, так як прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 171 635,78 грн виникла 26.03.2019, тобто після встановленого строку виконання зобов`язання - 25.03.2019.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скарга та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів викладених у апеляційній скарзі позивач посилається на те, що подане до суду першої інстанції клопотання відповідача-2 про призначення економічної експертизи могло бути способом затягування строку розгляду справи та максимального відтермінування реального стягнення заборгованості, оскільки відповідач у разі неправильного розрахунку, здійсненого позивачем не був позбавлений права подати до місцевого господарського суду контррозрахунок заборгованості.

Разом з цим позивач наголошує на тому, що сторонами при укладені кредитного договору було погоджено порядок повернення позики поза межами строку дії договору, а тому положення абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, за яким проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Крім цього, позивач зазначає, що даний позов був пред`явлений в межах строку позовної давності, оскільки беручи до уваги п. 6.2. договору поруки, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" та ч. 4 ст. 599 Цивільного кодексу України договір поруки є чинним.

Також позивач заперечує проти клопотання відповідача-2 про призначення судово - економічної експертизи, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Узагальнений виклад позицій відповідача-1

Відповідач-1 не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. До Північного апеляційного господарського суду через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача-1 надійшли письмові пояснення стосовно клопотання відповідача-2, в яких відповідач-1 підтримав вказане клопотання та зазначив, що відповідачі не є спеціалістами в галузі фінансів, а рахунки заборгованості по кредиту, на думку відповідача-1 є очевидно недостовірними, тому відповідач-1 просив суд апеляційної інстанції задовольнити вищезгадане клопотання відповідача-2.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 року у справі №910/648/20. Зупинено дію рішення Господарського суду Києва від 20.10.2020 року у справі №910/648/20 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.01.2021.

В судове засідання, яке відбулося 13.01.2021 представники позивача та відповідача-1 не з`явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, до Північного апеляційного господарського суду через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримує повністю і просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.04.2018 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" ( за договором - банк, позивач) та Приватним підприємством "Шанс" (за договором - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №190418-АЕ (надалі - кредитний договір), на умовах якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (кредитна лінія) з лімітом кредитування, що дорівнює 1000000 грн. (ліміт кредитування) на строк до 25.03.2019 включно, в межах якої зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (кредит), а позичальник зобов`язався отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням: сплатити плату за користуванні кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором, а також належно та у повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим договором.

Згідно з розділом 3 кредитного договору сторони погодились із тим, що банк надає позичальнику кредит у межах кредитної лінії строком до 25.03.2019 включно. Кредит, наданий позичальнику, має бути повернений позичальником у терміни і у порядку, передбаченому в графіку погашення та зниження ліміту та іншими положеннями цього договору. У будь-якому випадку, в останній день строку, визначеного п.1.1 цього договору, позичальник зобов`язаний повністю погасити всі боргові зобов`язання за цим договором, в тому числі всю суму отриманого кредиту, плату за кредит, штрафні санкцій, інші платежі, передбачені цим договором. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту, встановлених графіком погашення та зниження ліміту, сума не сплаченої заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом. Незважаючи на інші положення цього договору, у разі направлення банком позичальнику на підставі цього договору вимоги про погашення заборгованості за договором у зв`язку із виникненням будь-якої несприятливої події, позичальник зобов`язаний виконати всі свої боргові зобов`язання, в тому числі повернути всю суму отриманого кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції та інші платежі за цим договором протягом строку, передбаченого у вимозі банку.

За п.п. 5.1-5.3 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати на користь банку відповідну плату порядку і на умовах, передбачених нижче. Проценти за користування кредитом (проценти на поточну заборгованість за кредитом) нараховуються банком у розмірі 21% річних. Проценти на прострочену заборгованість за кредитом нараховуються у розмірі, що на 5 процентних пунктів перевищує розмір процентної ставки, вказаної в п.5.2 цього договору, а саме: 26% річних. Сторони підтверджують, що встановлення банкам вказаної процентної ставки не в односторонньою зміною умов цього договору.

Зі змісту абзацу 2 п.5.4. кредитного договору, нарахування процентів здійснюється у валюті Кредиту щомісячно в останній Банківський день звітного місяця та в день остаточного повернення Кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту і не враховується день його погашення.

Відповідно до п.п. 5.5, 5.6 кредитного договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк до 10 числа (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування. Якщо 10 число місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата процентів переноситься на наступний банківський день. Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту. Незважаючи на вказане вище, позичальник зобов`язаний у будь-якому разі сплатити всі нараховані проценти за користування кредитом в дату погашення кредиту та/або у дату виконання всіх зобов`язань позичальника за цим договором, у т.ч. у випадку вимоги банку виконати такі зобов`язання, яка може бути пред`явлена банком у випадках, передбачених цим договором. Сума процентів, несплачених у встановлений строк, вважається простроченою та з наступного банківського дня після визначеного цим договором строку їх погашення переноситься банком на рахунки обліку прострочених нарахованих доходів. Закінчення строку ліміту кредитування, встановленого п.1.1 цього договору, не звільняє позичальника від обов`язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь банку проценти за користування кредитом, якщо заборгованість за кредитом не була погашена.

За правилами п.8.3.1.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі повернути суму отриманого кредиту, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі банку, які випливають із цього договору.

За несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, банк має право стягнути, а позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, за кожен день прострочення та за весь часі існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків (п.10.2 кредитного договору).

В силу приписів п.11.15 кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії цього договору не звільняє позичальника від зобов`язання виконати усі боргові зобов`язання за цим договором та/або погасити всю заборгованість за сумою всіх кредиту, процентами, комісіями та іншими платежами за цим договором, а також від відповідальності, передбаченої чинним законодавством України.

19.04.2018 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (за договором - кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (за договором - поручитель, відповідач) укладено договір поруки №190418-П (надалі - договір поруки), відповідно до якого поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором №190418-АЕ від 19.04.2018, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, згідно з яким боржнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 1000000 грн. на строк до 25.03.2019 включно, зі сплатою процентів за ставкою 21% річних з можливістю збільшення розміру процентної ставки до 26% річних у випадку порушення/неналежного виконання умов кредитного договору, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових виплат, передбачених в кредитному договорі, виконання усіх інших грошових зобов`язань боржника перед кредитором, що виникли із кредитного договору в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором, та/або цим договором і надалі іменується "Основне зобов`язання".

Згідно з п.1.4 договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору (в т.ч, щодо сплати пені/штрафів та/або можливого підвищення-розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами максимум на 5% річних) і заперечень щодо нього не має.

За п. 2.1.1 договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно 1 цього договору на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість боржника перед кредитором, в строк, визначений у письмовій вимозі.

Відповідно до п. 3.3 договору поруки поручитель відповідає солідарно за зобов`язаннями боржника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов`язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в обсязі, передбаченому п.1.1. цього договору, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник.

В силу вимог до п.6.1 договору поруки цей договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою кредитора.

За змістом п. 6.2 договору сторони домовились, про встановлення наступного строку дії поруки, зокрема, ця порука діє з дати підписання цього договору і до повного виконання основного зобов`язання - в разі невиконання або неповного/неналежного виконання основного зобов`язання у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково п`ять календарних років з моменту настання строку виконання основного зобов`язання.

На виконання кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти у сумі 349980,00 грн 23.04.2018, 290000,00 грн 25.04.2018, 18879,60 грн 07.05.2018, 60822,48 грн 08.05.2018, 206417,48 грн 10.05.2018, 50000,00 грн 18.05.2018, а загалом 976099,56 грн, що підтверджено банківською випискою по рахунку відповідача-1.

Крім того, в погашення кредиту відповідач-1 сплатив 1000,00 грн 13.11.2018, 200000, 00 грн 23.11.2018 25900,44 грн 28.12.2018, 15565,63 грн 12.02.2019, 10400,00 грн 19.02.2019, 200000,00 грн 25.02.2019 та 2398,59 грн 15.03.2019, а загалом 455264,66 грн, що також підтверджено банківською випискою по рахунку відповідача-1.

З урахувань умов кредитного договору, прострочення повернення кредиту становить на 26.12.2018 - 175 099,56 грн, на 28.01.2019 - 174 099,56 грн, на 01.02.2019 - 124 099,56 грн, а на 26.03.2019 - 171 635,78 грн. Нараховані за користування кредитом відсотки не сплачувались взагалі.

За таких обставин, невиконання відповідних умов кредитного договору №190418-АЕ від 19.04.2018 та договору поруки №190418-П від 19.04.2018 та стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з відповідним позовом до позичальника за кредитним договором та поручителя за договорами поруки про стягнення несплаченої частки кредиту, відсотків за користуванням кредитом та пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 позов задоволено повністю. Присуджено до солідарного стягнення з Приватного підприємства "Шанс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 171 635,78 грн заборгованості за кредитом, 3790,09 грн заборгованості за відсотками, 29 053,30 грн заборгованості за простроченими відсотками, 46225,94 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 3618,28 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків, 3814,86 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-2 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення несплаченої частки кредиту, відсотків за користуванням кредитом та пені.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надав відповідачу-1 кредитні кошти в загальному розмірі 976 099,56 грн, що підтверджено банківською випискою по рахунку відповідача-1. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором також свідчить відсутність зі сторони відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення позивачем умов кредитного договору.

Таким чином, обставини наявності заборгованості за вказаним договором у заявленому до стягнення розмірі підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачами не спростовані.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Перевіривши обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості за неповернутим кредитом, яка складає 171 635,78 грн, а також наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками у розмірі 3790,09 грн, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 29 053,30 грн, пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 46225,94 грн пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 3618,28 грн, колегія суддів вважає за необхідним зазначити про наступне.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, як саме обчислено заявлену до стягнення суму. Також колегія суддів зауважує на тому, що відповідач-2 не був позбавлений права здійснити і подати до суду контррозрахунок (тому, як за текстом апеляційної скарги, відповідач-2 посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності здійснення позивачем розрахунку протягом часу, де мало місце невиконання такого зобов`язання відповідачем-1.

Твердження відповідача-2 стосовно невірності розрахунків позивача з підстав припинення договору поруки, судовою колегією оцінюються критично, оскільки відповідно до п. 6.2. договору поруки сторони домовились про встановлення наступного строку дії поруки:

- ця порука діє з дати підписання цього договору і до повного виконання основного зобов`язання;

- в разі невиконання або неповного/неналежного виконання основного зобов`язання у строки, визначені Кредитним договором, ця порука діє додатково 5 (п`ять) календарних років з моменту настання строку виконання основного зобов`язання;

- у разі повного виконання основного зобов`язання, яке забезпечене цією порукою, така порука припиняється.

Зі змісту п. 11.5 кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії цього договору не звільняє позичальника від зобов`язання виконати усі боргові зобов`язання за цим договором та/або погасити всю заборгованість за сумою всіх, а саме, кредиту, процентами, комісіями та іншими платежами за цим договором, а також від відповідальності, передбаченої чинним законодавством України.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про те, що вищезгаданий договір поруки є чинним, а тому позовні вимоги позивачем до відповідача-2 пред`явлені в межах строку позовної давності.

З приводу клопотання відповідача-2 про призначення судово-економічної експертизи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За змістом ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

За змістом ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема у випадку призначення судом експертизи, про що суд постановляє ухвалу.

У розумінні наведених положень зупинення провадження у справі у зв`язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком неприпустимого затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (наведену правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17 та від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17, від 08.11.2018 у справі №910/14672/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

При цьому, судова колегія зазначає, що зі змісту клопотання відповідача-2 про призначення судово-економічної експертизи не вбачається обґрунтованих мотивів стосовно необхідності спеціальних знань, які потребують дослідженню судовим експертом у даній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості в частині несплаченої частки кредиту, відсотків та пені, тоді як викладені в вищевказаному клопотанні відповідача-2 питання, які ставляться судовому експерту для проведення судової експертизи не потребуються спеціальних знань, оскільки вони мають правовий та доказовий характер та ці питання були вирішені судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення судово - економічної експертизи (поданого до суду апеляційної інстанції), у зв`язку з відсутністю дійсної необхідності в залученні спеціальних знань експертів для з`ясування питань, що входять до предмета доказування.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення клопотання відповідача-2 про призначення судово-економічної експертизи, з підстав що заяву подано без додержання вимог частин 1, 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 у справі №910/648/20 - без змін.

Матеріали справи №910/648/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.01.2021.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна