Постанова

від 11.01.2021 по справі б29/186-09 (904/3196/20)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 року м. Дніпро Справа № Б29/186-09 (904/3196/20)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Коваль Л.А., Кузнецов В.О.,

секретар Колесник Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020р. (повний текст складено 22.10.2020р.)

у справі № Б29/186-09(904/3196/20) (суддя - Примак С.А., м. Дніпро)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Корпорація Сталь", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Дніпро

про стягнення 1 312 797,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020р. позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Закритого акціонерного товариства "Корпорація Сталь" 3 % річних у загальному розмірі 320 125,47 грн., інфляційні втрати у загальному розмірі 796 889,38 грн., 16 755,23 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020р., відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Закритого акціонерного товариства "Корпорація Сталь" 3 % річних у загальному розмірі 320 125,47 грн., інфляційних втрат у загальному розмірі 796 889,38 грн., 16 755,23 грн. судового збору.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- рішення суду першої інстанції ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме суд здійснив неправильне тлумачення закону;

- позивач міг скористатися своїм правом щодо стягнення заборгованості з відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних, починаючи з 19.03.2020р., коли було пред`явлено до виконання дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2010р. у справі № 6/562-09 та відкрито виконавче провадження державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Оскільки державною виконавчою службою було стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 744 371,80 грн. у квітні 2020р., то саме за цей період з 19.03.2020р. і до моменту стягнення з Товариства заборгованості позивач має право вимагати стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми та з урахуванням індексу інфляції;

- Господарським судом Дніпропетровської області 28.01.2010р. було видано наказ на примусове виконання рішення від 25.12.2009р. у справі № 34/308-09 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" 3 036 213,85 грн. заборгованості, 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказаний наказ було пред`явлено до виконання до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та було відкрито виконавче провадження № 19666445. У зв`язку із тим, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено інформацію про припинення діяльності позивача державним виконавцем 30.11.2016р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Таким чином, починаючи з дня закінчення виконавчого провадження № 19666445 у боржника відсутній обов`язок вчиняти дії до примусового погашення заборгованості, тому з 30.11.2016р. і до повторного звернення позивача до виконавчої служби у відповідача був відсутній обов`язок щодо погашення заборгованості за наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2010р. у справі № 34/308-09. Враховуючи, що виконавчою службою було стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 3 061 949,85 грн. у квітні 2020р. , то за цей період (з моменту відкриття виконавчого провадження - з 19.03.2020р. і до моменту стягнення з Товариства заборгованості) позивач має право вимагати стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми, з урахуванням встановленого індексу інфляції.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020р. - без змін. Посилається на те, що заборгованість відповідача перед позивачем утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів купівлі-продажу в частині оплати за отриманий товар. Факти наявності вказаної заборгованості встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2009р. у справі № 34/308-09 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010р. у справі № 6/562-09 відповідно. Зобов`язання відповідача були виконані неналежним чином, зокрема, із порушенням строку їх виконання, а тому відповідачем було допущено порушення зобов`язань. Посилання скаржника на факт припинення виконавчого провадження, в межах якого з останнього було стягнуто відповідні суми заборгованості, не мають відношення до правомірності оскаржуваного рішення та вказаний факт не звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання у відповідності до ст. 625 ЦК України. Грошове зобов`язання відповідача припинилося його виконанням шляхом стягнення з відповідача сум заборгованості в рамках виконавчого провадження 13.04.2020р. та 16.04.2020р. відповідно. Таким чином, порушення відповідачем строку виконання свого грошового зобов`язання тривало з моменту його виникнення (17.08.2008р. та 25.12.2009р. відповідно) та до моменту його фактичного виконання (13.04.2020р. та 16.04.2020р. відповідно). Стягнення 3 % річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. За наведених обставин, позивач має право на стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат від суми заборгованості в якості міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання в межах саме трирічного строку загального строку позовної давності, починаючи з дати, що передувала даті виконання зобов`язання.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2020р. (головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 23.12.2020р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020р. задоволено клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про участь в судовому засіданні 23.12.2020р. в режимі відеоконференції з Ірпінським міським судом Київської області.

В судовому засіданні 23.12.2020р. оголошено перерву до 11.01.2021р. о 15:15 год.

На адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ПАТ "Укрнафта" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої останній просив доручити будь-якому суду з переліку судів, що знаходяться у м. Києві або Київській області.

У зв`язку із перебуванням судді Паруснікова Ю.Б. на лікарняному згідно із розпорядженням заступника керівника апарату суду від 04.01.2021р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № Б29/186-09 (904/3196/20) для розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за результатом якої визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.01.2021р. вищезазначеною колегією суддів задоволено клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про участь в судовому засіданні 11.01.2021р. в режимі відеоконференції з Шостим апеляційним адміністративним судом.

У зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Верхогляд Т.А. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 11.01.2021р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі, за результатом якої визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Коваль Л.А., Кузнецов В.О.

Таким чином, розгляд апеляційної скарги відбувся за участю представника ПАТ "Укрнафта" в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 11.01.2021р. представник ПАТ "Укрнафта" надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а ліквідатор та представник ЗАТ "Корпорація Сталь" проти доводів апеляційної скарги заперечували.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

12.06.2008р. між ЗАТ "Корпорація Сталь" та ВАТ "Укрнафта" укладений договір купівлі-продажу товару № 20/465-МТР (надалі - договір).

На виконання умов договору ЗАТ "Корпорація Сталь" поставила на користь ВАТ "Укрнафта" товар - труби насосно-компресорні, який остання повинна була оплатити до 16.08.2008р. з урахуванням додаткової угоди до договору. Отримавши товар, ВАТ "Укрнафта" його не оплатила, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 736 768,12 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010р. у справі № 6/562-09 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Закритого акціонерного товариства "Корпорація Сталь" 736 768,12 грн. заборгованості, 7367,68 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

26.02.2010р. Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ у справі № 6/562-09 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010р.

18.05.2010р. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010р. у справі № 6/562-09 - залишено без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" - без задоволення.

11.10.2010р. постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2010р. у справі № 6/562-09 залишені без змін.

Відповідач (боржник за виконавчим документом) добровільно заборгованість не погасив, дій щодо намірів погасити вказану заборгованість не вчиняв.

09.06.2010р. постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Дякон Н.М. відкрито виконавче провадження № 19666939 по примусовому виконанню наказу № 6/562-09 від 26.02.2010р., виданого Господарським судом Дніпропетровської, про примусове стягнення з ВАТ "Укрнафта" на користь ЗАТ "Корпорація Сталь" заборгованості на суму 736 768,12 грн., 7 367,68 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

25.06.2010р. постановою державного виконавця Дякон Н.М. зупинено виконавче провадження № 19666445 з підстав, встановлених п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови), у зв`язку із внесенням боржника - ВАТ "Укрнафта" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які є учасниками процедури погашення заборгованості відповідно до вимог Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2015р. ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015р. у справі № Б29/186-09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2015р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2015р. та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015р. у справі № Б29/186-09 скасовано. Справу № Б29/186-09 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

30.11.2016р. державним виконавцем на підставі п. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з посиланням на те, що відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015р. у справі № Б29/186-09 і постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2016р. стягувача - ЗАТ "Корпорація Сталь" - ліквідовано.

Оригінал виконавчого документа разом із постановою про закінчення виконавчого провадження направлено до Господарського суду Дніпропетровської області, що підтверджується листом від 14.02.2020р. в. о. начальника Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

За твердженням позивача, в процесі відправки позивачу вказаний наказ було втрачено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020р. було видано дублікат вищезгаданого наказу та поновлено строк для його пред`явлення до виконання до 10.06.2020р.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2020р. ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020р. у справі № 6/562-09 залишено без змін.

Даний дублікат наказу було пред`явлено до виконання, у зв`язку з чим головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. видано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61601431 від 19.03.2020р., за якою 16.04.2020р. у примусовому порядку стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 744 371,80 грн.

21.05.2008р. ЗАТ "Корпорація Сталь" та ВАТ "Укрнафта" укладений договір купівлі-продажу товару № 20/384-МТР. На виконання умов зазначеного договору ЗАТ "Корпорація Сталь" поставила на користь ВАТ "Укрнафта" товар - труби насосно-компресорні, який остання повинна була оплатити по факту поставки партії товару, відповідно до додаткової угоди до вказаного договору. Отримавши товар, ВАТ "Укрнафта" його не оплатила, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 3 036 213,85 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2009р. у справі №34/308-09 у первісному позові відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Закритого акціонерного товариства "Корпорація Сталь" заборгованість на загальну суму 3 036 213,85 грн., 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

28.01.2010р. Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ у справі № 34/308-09 про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2009р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2010р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2009р. у справі № 34/308-09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010р. постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2010р. у справі № 34/308-09 залишена без змін.

Відповідач (боржник за виконавчим документом) добровільно заборгованість не погасив, дій щодо намірів погасити вказану заборгованість не вчиняв.

09.06.2010р. постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 34/308-09 від 28.01.2010р., виданого Господарським судом Дніпропетровської області, про примусове стягнення з ВАТ "Укрнафта" на користь ЗАТ "Корпорація Сталь" заборгованості на загальну суму 3 036 213,85 грн., 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вже зазначалось вище, постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2015р. справу № Б29/186-09 про банкрутство ЗАТ "Корпорація Сталь" передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

30.11.2016р. державним виконавцем на підставі п. 3 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з посиланням на те, що відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2015р. у справі № Б29/186-09 і постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2016р. стягувача - ЗАТ "Корпорація Сталь" - ліквідовано. Оригінал виконавчого документа разом із постановою про закінчення виконавчого провадження направлено до Господарського суду Дніпропетровської області.

У зв`язку із втратою наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2010р. у справі № 34/308-09 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020р. було видано дублікат наказу та поновлено строк для його пред`явлення до виконання до 10.06.2020р.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2020р. ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2020р. у справі № 34/308-09 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Даний дублікат наказу було пред`явлено до виконання, у зв`язку з чим головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. видано постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61601295 від 19.03.2020р., за якою 13.04.2020р. та 17.04.2020р. у примусовому порядку стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 3 061 949,85 грн.

Таким чином, відповідно до копії Виписки за рахунками за період з 01.04.2020р. по 03.04.2020р. щодо ЗАТ "Корпорація Сталь" від 23.04.2020р. ПАТ "Укрнафта" 16.04.2020р. погасило заборгованість, яка виникла на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010р., а 13.04.2020р. погасило заборгованість, яка виникла на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2009р.

Наведені обставини, а саме порушення відповідачем строку виконання своїх зобов`язань - стали підставою звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду.

На думку позивача, з ухваленням рішення про стягнення з відповідача боргу у 2009р. та 2010р., зобов`язання відповідача сплатити заборгованість не припинялись та тривали до моменту фактичного виконання відповідачем грошового зобов`язання. В зв`язку з чим, позивач вважає, що має право на отримання сум, встановлених ст. 625 ЦК України за весь час прострочення до 13.04.2020р. та 16.04.2020р. відповідно та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати на загальну суму 1 312 797,14 грн.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ч. ч. 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається із матеріалів даної справи, провадження у справі № Б29/186-09 про банкрутство ЗАТ "Корпорація Сталь" перебуває на стадії ліквідації.

Враховуючи, що предметом даного судового розгляду є спір про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь ЗАТ "Корпорація Сталь" (боржника у справі про банкрутство) інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, що може мати наслідком формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство позивача, на підставі ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що даний спір пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство та підлягає розгляду в межах справи про банкрутство ЗАТ "Корпорація Сталь".

За змістом частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. у справі № 922/4316/14).

Матеріали даної справи свідчать, що Господарським судом Дніпропетровської області 26.02.2010р. видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2010р. у справі № 6/562-09 та 28.01.2010р. Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2009р. у справі № 34/308-09.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Фактично відповідач виконав свої зобов`язання в примусовому порядку 13.04.2020р. щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2010р. у справі № 34/308-09 та 16.04.2020р. стосовно виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2010р. у справі № 6/562-09.

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таким чином, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав. не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення.

Разом із тим, главою 19 ЦК України визначено, строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018р. у справі № 900/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3 % річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018р. у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018р. у справі № 642/493/17-ц, від 12.02.2020р. у справі № 917/1421/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.11.2019р. у справі № 127/15672/16-ц.

Враховуючи зазначене та встановивши, що позовна заява ЗАТ "Корпорація Сталь" до ПАТ "Укрнафта" про стягнення заборгованості надійшла до місцевого господарського суду 16.06.2020р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що період розрахунку заборгованості по стягненню 3 % річних та інфляційних втрат становить з 16.06.2017р. по 12.04.2020р. стосовно стягнення заборгованості у розмірі 3 036 213,85 грн. з виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 34/308-09 та з 16.06.2017р. по 15.04.2020р. стосовно стягнення заборгованості у розмірі 736 768,12 грн. з виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 6/562-09.

Обставини, пов`язані із здійсненням виконавчих проваджень, у тому числі щодо необґрунтованого винесення державним виконавцем постанов про закінчення виконавчих проваджень з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2010р. у справі № 34/308-09 та наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2010р. у справі № 6/562-09 не можуть бути підставою для невиконання відповідачем рішень господарського суду.

Не здійснення виконавчою службою виконавчих проваджень на час видачі дублікатів наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 28.01.2010р. у справі № 34/308-09 та від 26.02.2010р. у справі № 6/562-09 не перешкоджало добровільному виконанню відповідачем судових рішень у даних справах.

З урахуванням викладеного, місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 1 117 014,85 грн. (3 % річних у загальному розмірі 320 125,47 грн. та інфляційні втрати у загальному розмірі 796,889,38 грн.) та в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020р. у справі № Б29/186-09(904/3196/20) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.01.2021р.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

Л.А. Коваль

Суддя

---

В.О. Кузнецов