Ухвала

від 20.01.2021 по справі 902/44/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"20" січня 2021 р. Cправа № 902/44/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Матвійчук В.В. , розглянувши матеріали

за позовом : Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)

до : Державного підприємства "Науковий іноваційно-технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" (вул. Мічуріна, 1, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)

про припинення права користування земельними ділянками

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н від 29.12.2020 Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області з вимогами до Державного підприємства "Науковий іноваційно-технологічний центр інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" (надалі ДП НІТЦ ІК СГП НААН) про: припинення права постійного користування земельними ділянками, які перебували у користуванні ДП НІТЦ ІК СГП НААН (правонаступника Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції) площею 1229,6 га, яка перебувала у користуванні Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН №001263 від 05.04.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2, в частині площі 1229,6 га; скасування Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН №001263 від 05.04.1996 року, виданого Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції (право попереднику ДП НІТЦ ІК СГП НААН), який зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2.

Ухвалою суду від 20.01.2021 позовну заяву Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області № б/н від 29.12.2020 залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву № б/н від 29.12.2020 (вх. номер № 01-48/5/21 від 18.01.2021) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо користування та розпорядження земельними ділянками загальною площею 1229,6 га, зазначених у Державному акті серії І-ВН №001263 від 05.04.1996 року до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області зазначила, що відповідачем здійснюється сільськогосподарська діяльність на земельних ділянках, що зазначені в Державному акті на право постійного користування землею серії І-ВН №001263 від 05.04.1996 року з метою отримання прибутку від сільськогосподарської діяльності без належної сплати усіх податків.

Окрім того позивач наголошує, що відповідно до відомостей з публічної кадастрової карти вбачається, що станом на день звернення до суду з позовом, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області надавало масово накази про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та реєстрації права власності фізичним особам по 0,06 га з земель зазначених у Державному акті.

З огляду на наведені обставини, позивач вважає за необхідне просити суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо користування та розпорядження земельними ділянками загальною площею 1229,6 га, зазначених у Державному акті серії І-ВН №001263 від 05.04.1996 року до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

При розгляді заяви Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про забезпечення позову господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Виходячи з положень ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06).

Предметом спору у даній справі є припинення права постійного користування земельними ділянками площею 1229,6 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263 від 05.04.1996 та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263 від 05.04.1996.

Таким чином, виконання рішення суду за вимогою про припинення права постійного користування земельними ділянками та скасування Державного акту на право постійного користування землею, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, а тому в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Виходячи з положень Земельного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зважаючи на предмет позову, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом позовних вимог обґрунтованими, забезпечуватиметься можливістю реєстрації припинення відповідного права.

Суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, обґрунтування необхідності забезпечення позову, полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про таке забезпечення, а особа, яка подала відповідну заяву про забезпечення позову, повинна довести також і адекватність обраного засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16.06.2011 № 5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог, а вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Так, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що у даному випадку Агрономічною сільською радою Вінницького району Вінницької області не подано до суду належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність відповідного забезпечення позову. Зокрема, до заяви не подано належних доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються будь-які дії по відношенню до земельних ділянок площею 1229,6 га, які спрямовані на розпорядження чи передачу земельних ділянок іншим особам. До того ж, як вказує заявник, відповідачем задекларовано земельні ділянки загальною площею 465,4 га, які останнім використовуються зі сплатою земельного податку. Тоді як використання останнім інших земельних ділянок, що увійшли до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263 від 05.04.1996, матеріали заяви не містять.

Крім того, судом враховується що відповідно до п.1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається з позовної заяви та заяви про забезпечення позову, позивач просить вжити заходи забезпечення позову, які співвідносяться з вимогами заявленими позивачем у позові. Відповідно вжиття таких заходів до забезпечення позову є фактично вирішенням по суті позовних вимог, що в даному випадку не допускається.

За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд не вбачає передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №б/н від 29.12.2020 (вх. номер № 01-48/5/21 від 18.01.2021).

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Одночасно господарський суд звертає увагу на те, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №б/н від 29.12.2020 (вх. номер № 01-48/5/21 від 18.01.2021) про забезпечення позову відмовити.

2. Згідно зі ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами ч.8 ст.140, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дата складання повного тексту ухвали 20.01.2021.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)

3 - відповідачу (вул. Мічуріна, 1, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227)