Рішення

від 24.12.2020 по справі 320/8352/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року справа №320/8352/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., з участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Фермерського господарства "Алібаба" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

Суть спору: Фермерське господарство Алібаба звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:

- скасувати рішення комісії, що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1617482/39877541 від 05.06.2020 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 10.02.2020 №29 датою її подання;

- скасувати рішення комісії, що приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №1617480/39877541 від 05.06.2020 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 11.02.2020 №30 датою її подання;

- стягнути з відповідачів на користь Фермерського господарства Алібаба (код ЄДРПОУ 39877541, адреса: 09234, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Балико-Щучинка, вул. Харківська, буд. 1) суму судового збору у розмірі 4204 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 14500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи у реєстрації податкових накладних, контролюючий орган в оспорюваних рішеннях не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач стверджує, що складені ним податкові накладні відповідають визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення їх реєстрації були відсутні.

Позивачем у відповідності до пп. 3 п. 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, було надано пояснення та копії документів, про що свідчить Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

Як зазначає позивач, доданих до повідомлення пояснень та документів, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій, контролюючий орган під час прийняття оскаржуваного рішення не врахував, у зв`язку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову в реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 відкрито провадження у справі №320/8352/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано докази від сторін, встановлено строки для подання відзиву/клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповіді на відзив, заперечень.

Відповідач-1 проти позову заперечує, подав відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що процедура зупинення реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію/відмову у реєстрації на даний час регламентована. Подані Позивачем документи не відповідають вичерпному переліку (п.5 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК), а зміст первинних документів не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції. Враховуючи вищевказане, податковим органом прийнято рішення від 05.06.2020 № 1617482/39877541 та № 1617480/39877541 про відмову у реєстрації ПН від 10.02.2020 № 29 та від 11.02.2020 № 30.

ГУ ДПС у Київській області у відзиві на позовну заяву звернув увагу суду на те, що відповідно AIC Податковий блок подані ФГ Алібаба до повідомлення документи щодо підтвердження реальності здійснення операцій (далі - Повідомлення) по податкових накладних від 10.02.2020 №29 та від 11.02.2020 №30 розглянуто Комісією ГУ ДПС України у Київській області та прийнято рішення від 05.06.2020 №1617482/39877541 та №1617480/39877541 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, з вказаною конкретною причиною відмови в реєстрації, а саме: не надання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладних.

Відповідачем-1 у відзиві також вказано, що позивачем надано Договір на постачання сільськогосподарської продукції від 09.01.2020 № 09/01-2020, відповідно до умов якого Постачальник ФГ Алібаба зобов`язується передавати, а Покупець ТОВ Агроюніт приймати та оплачувати сільськогосподарську продукцію (далі - товар) в кількості та по цінах відповідно до видаткових накладних. Відповідач-1 звертає увагу суду, що позивачем до наданого договору було надано платіжні доручення від 10.02.2020 №68 та від 18.02.2020 №81, в яких відсутні печатки банку, які б засвідчили оплату поставки товару згідно договору на постачання сільськогосподарської продукції від 09.01.2020 №09/01-2020. Таким чином, вбачається необхідність витребувати у позивача оригінали платіжних доручень від 10.02.2020 №68 та від 18.02.2020 №81.

Копію ухвали від 22.09.2020 про відкриття провадження у справі № 320/8352/20, разом із копією позовної заяви з додатками відповідачем-2 отримано 30.09.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0113333017848).

Проте відповідач-2 - Державна податкова служба України правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

19.10.2020 на адресу суду від позивача надійшли витребувані судом докази по справі, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги відсутність таких клопотань учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство Алібаба , ідентифікаційний код юридичної особи 39877541, зареєстровано як юридична особа 06.07.2015, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13381020000001012, місцезнаходження: 09234, Київська область, Кагарлицький район, село Балико-Щучинка, вулиця Харківська, будинок 1, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.10.20 (а.с.109-114).

Керівником Фермерського господарства Алібаба є ОСОБА_1 згідно рішення учасників Фермерського господарства Алібаба від 02.05.2019.

Видами діяльності Фермерського господарства Алібаба за КВЕД є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.46 Розведення свиней; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном , необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.23 Оптова торгівля живими тваринами.

Фермерське господарство Алібаба , індивідуальний податковий номер 398775410120, є платником податку на додану вартість з 01.05.2019, про що свідчить інформація з Реєстру платників ПДВ (https://cabinet.tax.gov.ua/registers/pdv).

Позивач з 06.07.2015 перебуває на обліку у ГУ ДПС у Київській області.

Між позивачем та Головним управлінням ДПС у Київській області укладено договір №1002001 про визнання електронних документів. Позивачем 24.05.2019 направлено до контролюючого органу заяву-приєднання від 24.05.2019 №1 до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 1002001 (а.с.106).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 03.06.2019 Фермерським господарством Алібаба до Держстату України подано річний звіт про посівні площі сільськогосподарських культур за формою 4-сг, затвердженою наказом Держстату від 06.07.2018 №133, відповідно до якого посівна площа кукурудзи на зерно Фермерського господарства Алібаба становить 159 га (а.с.33-36).

За результатами збирання врожаю сільськогосподарських культур у 2019 році, зокрема, кукурудзи, врожай перевезено з поля до комори для зберігання - 20.09.2019, що підтверджується Реєстром приймання-передачі зерна (кукурудзи) від шофера ФГ Алібаба за 28.09.2019 (а.с.96-98).

01.10.2019 Фермерським господарством Алібаба до Держстату України подано звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур за формою 37-сг (місячна) за вересень 2019 року, затверджений наказом Держстату від 24.06.2016 №103, відповідно до якого позивачем у 2019 році зібрано з 159 га кукурудзи на зерно, обсяг виробництва якої становив 16695,00 ц (а.с.37-38). Звіт доставлено на адресу Держстату України 01.10.2019, про що свідчить квитанція № 2 (а.с.39).

Також 01.12.2019 Фермерським господарством Алібаба до Держстату України подано річний звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2019 за формою форми 37-сг, затвердженою наказом Держстату від 06.07.2018 №133 (а.с.40-50), з якого також вбачається, що позивачем засіяно та зібрано культурами зерновими та зернобобовими, а саме кукурудзою на зерно, 159 га, обсяг виробництва якої складає 16695,00 ц (а.с.40-50). Звіт доставлено на адресу Держстату України 01.10.2019, про що свідчить квитанція № 2 (а.с.39).

Судом встановлено, що 09.01.2020 між Фермерським господарством Алібаба (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроюніт (Покупець) був укладений договір №09/01-2020 на постачання сільськогосподарської продукції (а.с.27-28), пунктом 1.1. якого передбачено, що Постачальник зобов`язується передавати, а Покупець приймати та оплачувати сільськогосподарську продукцію в кількості та по цінах відповідно до видаткових накладних (далі - Договір).

Згідно з п.1.2. Договору кінцева вартість і кількість товару визначається відповідно до видаткових накладних, виданих постачальником.

Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцеві товар протягом 7 робочих днів. Покупець зобов`язується прийняти товар від Постачальника і оплатити вартість товару на умовах даного Договору (п. 3.2 Договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2020 року (п.7.1 Договору).

На виконання умов укладеного Договору, позивачем була здійснена поставка Покупцеві товару (кукурудзи) у загальній кількості 49,05 т на загальну суму 228082,50 грн. (у тому числі ПДВ 38013,75 грн.), що підтверджується наступними видатковими накладними: від 10.02.2020 № 35 на суму 109554,00 грн. сума ПДВ 18259,00 грн. (а.с.29) та від 11.02.2020 № 36 на суму 118528,50 грн. сума ПДВ 19754,75 грн. (а.с.30).

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Агроюніт було здійснено позивачу оплату в безготівковій формі за замовлений товар згідно платіжних доручень на загальну суму 228082,50 грн., а саме: від 10.02.2020 № 68 на суму 109554,00 грн. (а.с.31), від 18.02.2020 №81 на суму 118528,50 грн. (а.с.32).

Фермерським господарством Алібаба з урахуванням вимог Податкового кодексу України, 10.02.2020 була складена податкова накладна №29 на загальну суму 109554,00 грн. (у тому числі ПДВ - 18259,00 грн.) (а.с.15).

Також Фермерським господарством Алібаба з урахуванням вимог Податкового кодексу України, 11.02.2020 була складена податкова накладна №30 на загальну суму 118528,50 грн. (у тому числі ПДВ - 19754,75 грн.) (а.с.18).

28.02.2020 та 29.02.2020 за наслідками обробки податкових накладних, контролюючий орган надіслав позивачеві квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до яких податкові накладні від 10.02.2020 №29 та від 11.02.2020 №30 прийнято, але їх реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкових накладних пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (а.с.16-17, 19-20).

У цих же квитанціях позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На підтвердження здійснення господарської операції, позивачем 04.06.2020 направлено до ГУ ДПС у Київській області Повідомлення №6 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а.с.15). Повідомлення було отримано контролюючим органом 04.06.2020, реєстраційний номер документу 9125152478, про що свідчить квитанція № 2 (а.с.16).

Разом з поясненнями позивач надав контролюючому органу копії наступних документів:

- договір від 09.01.2020 № 09/01-2020 (постачальник - ФГ Алібаба , покупець - ТОВ "Агроюніт") на поставку товару;

- видаткові накладні (на виконання договору від 09.01.2020 №№ 09/01-2020) від 10.02.2020 № 35 та від 11.02.2020 № 36;

- платіжні доручення від 10.02.2020 №68 на суму 109554,00 грн. та від 18.02.2020 №81 на суму 118528,50 грн.;

- Звіт за 2019 рік за формою №4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур від 03.06.2019, відповідно до якого посівна площа кукурудзи на зерно становить 159 га;

- Звіт за формою №37-сг про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.10.2019, згідно з яким позивачем у 2019 році було зібрано 159,00 га кукурудзи на зерно, обсяг виробництва якої становив 16695,00 ц;

- Звіт за формою 29-сг станом на 01.12.2019 про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду, відповідно до якого позивачем засіяно та зібрано культурами зерновими та зернобобовими, а саме кукурудзою на зерно, 159 га, обсяг виробництва якої сягнув 16695,00 ц;

- реєстри приймання зерна (кукурудзи) від шофера для перевезення в комору з поля для подальшого зберігання.

Розглянувши подані позивачем документи і пояснення, Комісія ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, винесла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.06.2020 №1617482/39877541 , яким відмовила в реєстрації податкової накладної від 10.02.2020 №29 на суму (з урахуванням податку на додану вартість) 109554,00 грн., сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту 18259,00 грн. у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків - фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних (а.с. 21-22).

Також, Комісія ГУ ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, винесла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення від 05.06.2020 №1617480/39877541 , яким відмовила в реєстрації податкової накладної від 11.02.2020 №30 на суму (з урахуванням податку на додану вартість) 118528,50 грн., сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту 19754,75 грн. у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків - фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних (а.с. 23-24).

05.06.2020 Фермерським господарством Алібаба було подано скаргу на рішення комісії контролюючого органу про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.06.2020 №1617482/39877541 (а.с.51). Скаргу отримано контролюючим органом 10.06.2020, реєстраційний номер документу 9130116579, про що свідчить квитанція № 2 (а.с.52),

Також 05.06.2020 Фермерським господарством Алібаба було подано скаргу на рішення комісії контролюючого органу про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.06.2020 №1617480/39877541 (а.с.53). Скаргу отримано контролюючим органом 10.06.2020, реєстраційний номер документу 9130119766, про що свідчить квитанція № 2 (а.с.54).

Рішенням комісії центрального рівня від 17.06.2020 №26322/39877541/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.06.2020 №1617482/39877541, скаргу Фермерського господарства Алібаба залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін (а.с.55).

Також, рішенням комісії центрального рівня від 17.06.2020 №26335/39877541/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.06.2020 №1617480/39877541, скаргу Фермерського господарства Алібаба залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін (а.с.55).

Як зазначено у рішеннях від 17.06.2020 №26322/39877541/2 та від 17.06.2020 №26335/39877541/2, підставою для негативного результату щодо скасування рішення комісії регіонального рівня, стало ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси.

Не погоджуючись з рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваних рішень контролюючого органу, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей обчислення податку на додану вартість датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами (підпункт 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до приписів пунктів 201.7 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Пунктом 5 Порядку № 1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 № 117 (чинна станом на час виникнення спірних правовідносин), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку № 117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або випадки, коли складена платником податків податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операцій.

Суд зазначає, що положення пунктів 6 та 7 Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав і обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрацію поданих позивачем податкових накладних зупинено з посиланням на те, що вони відповідають пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Станом на 28.02.2020 та на 29.02.2020 (момент подачі позивачем на реєстрацію податкових накладних від 10.02.2020 №29 та від 11.02.2020 №30), критерії ризиковості платника податку були затверджені Листом Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 № 1962/99-99-29-01-01, та введені в дію 08.08.2019 (далі - Критерії).

Підпункт 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку визначає, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У свою чергу, пунктом 2.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій визначено, що Операція, відображена у податковій накладній / розрахунку коригування, відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, якщо: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Пунктами 12 та 13 Порядку № 117 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 14 згаданого Порядку №117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Аналогічний перелік документів, необхідний для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, визначений і в пункті 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (який набрав чинності з 01.02.2020) (далі - Порядок № 1165).

Цим же пунктом Порядку № 1165 встановлено, що Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття. Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

З системного аналізу викладених положень податкового законодавства вбачається, що реєстрації податкової накладної, як обов`язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого моніторингу податкової накладної на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування вказаним критеріям ризиковості, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зупиняється.

Умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких визначений у пункті 14 Порядку № 117.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію ризиків. Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт Критеріїв ризиковості платника податків, без наведення конкретної ознаки ризиковості, є абстрактним і невизначеним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Аналогічні вимоги щодо обґрунтованості та недвозначності висуваються вказаними нормативно-правовими актами й до рішення, яким оформлюються результати розгляду поданих платником податків документів для реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування: його зміст повинен містити вичерпну інформацію щодо мотивів та конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних).

Зокрема, затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документів, яких на думку контролюючого органу не вистачає в аспекті конкретного змісту господарських взаємовідносин, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки виконання господарської операції мають бути надані, але відсутні. Натомість мотиви, з яких контролюючий орган дійшов висновку, що відповідні документи мають бути подані, але були відсутні, наводяться контролюючим органом у графі "додаткова інформація".

З огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, на контролюючий орган покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та подальших дій чи бездіяльності.

Відтак, контролюючий орган повинен надати належні та достатні докази, що дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних вчинено у відповідності до приписів пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених вищезгаданими Критеріями оцінки ступеня ризиків.

При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 30.07.2019 у справі № 200/14026/18-а та від 23.10.2019 у справі № 826/8693/18, при розгляді аналогічних справ зазначив, що первинним об`єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких відповідачі вчинили дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних та приймали рішення про відмову у їх реєстрації. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, встановлений податковим законодавством, який підлягав наданню контролюючому органу для дослідження при прийнятті ним оспорюваних рішень. Отже, Верховний Суд у наведених вище постановах дійшов висновку про те, що саме зупинення реєстрації податкових накладних первинно порушує права платника податків і саме обставини такого зупинення, насамперед його законність, повинні бути предметом дослідження у подібних спорах.

Судом встановлено, що зміст квитанцій, отриманих позивачем за наслідками обробки поданих на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 10.02.2020 №29 та від 11.02.2020 №30, свідчить про відсутність у них відомостей про конкретний критерій ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкових накладних із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що Фермерське господарство Алібаба відповідає одному з критеріїв, визначених у листі ДФС від 07.08.2019 № 1962/99-99-29-01-01, відповідачами не надано.

При цьому, зазначене у квитанціях формулювання: "...Обсяг постачання товару/послуги 1005 дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання..." не є конкретизованим з урахуванням змісту господарських операцій позивача.

В той же час, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної містить лише абстрактне твердження про ненадання платником податків документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає з урахування особливостей, характеру, змісту та обсягу господарських операцій; та якому саме критерію, що слугував підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, відповідає позивач.

Зміст оспорюваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних дає підстави стверджувати, що Комісія, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій, не здійснила аналіз умов господарського договору, укладеного позивачем, та не визначила документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву відносно реальності фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроюніт" щодо продажу на користь останнього товару, обумовленого договором від 09.01.2020 № 09/01-2020. Пакет документів відповідає визначеному у пункті 14 Порядку № 117 та пункті 6 Порядку №1165 переліку і був об`єктивно достатнім для прийняття рішень про реєстрацію спірних податкових накладних.

При цьому, суд звертає увагу на те, що рішення комісії регіонального рівня від 05.06.2020 №1617482/39877541 та від 05.06.2020 №1617480/39877541 не містять ані конкретних обставин, за яких позивача було внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, ані посилань на пункт та абзац Критеріїв, якими керувалася Комісія при прийнятті спірних рішень, лише зазначено підставу для залишення таких скарг без задоволення, а саме: "ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси".

Рішення також не містять з`ясування обставин наявності чи відсутності факту відповідності вчиненого між ФГ Алібаба та ТОВ "Агроюніт" правочину критеріям ризиковості здійснення операцій.

З приводу вказаної у рішеннях від 17.06.2020 №26322/39877541/2 та №26335/39877541/2 (за результатами розгляду скарг щодо рішень про відмову у реєстрації податкових накладних) підстави для залишення таких скарг без задоволення, а саме: "ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси", суд зазначає, що відповідно до узгоджених сторонами у договорі від 09.01.2020 №09/01-20 умов розрахунків, строк оплати за товар (станом на момент вчинення позивачем дій по реєстрації податкових накладних, строк дії договору до 31.12.2020) об`єктивно не настав, що фізично унеможливлювало долучення до скарг відповідних платіжних документів.

Крім того, суд не приймає доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що подані позивачем до податкового органу первинні документи - платіжні доручення від 10.02.2020 №68 та від 18.02.2020 №81 не містять печаток банку, оскільки за формою рішення про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, неподання розрахункових документів та/або банківських документів з особових рахунків є самостійною (окремою) підставою відмови в реєстрації податкових накладних . Наявність даної підстави позначається в окремому полі рішення.

В той же час, в оскаржуваних рішеннях Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН ГУ ДПС у Київській області від 05.06.2020 №1617482/39877541 та від 05.06.2020 №1617480/39877541 позначки в полі Неподання розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків немає, а відтак дана підстава в спірних рішеннях відсутня.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 826/9457/18 (ЄДРСР 85803891) зазначено, що надаючи правову оцінку прийнятим податковим органом рішенням, суди також повинні з`ясувати, чи містять вони конкретну інформацію щодо причин та підстав для їх прийняття, із зазначенням того, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, як того вимагає форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН визначена Порядком.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справах № 620/3556/18 (ЄДРСР 81857391), № 815/2791/18 (ЄДРСР 81858145), від 14.05.2019 у справі № 817/1356/18 (ЄДРСР 81727808), від 22.04.2019 у справі № 2040/5445/18 (ЄДРСР 81366622).

Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 1740/2004/18 (ЄДРСР 83105330), від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 (ЄДРСР 81858144), від 25.10.2019 у справі № 0340/1834/18 (ЄДРСР 85207548), від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18 (ЄДРСР 85574619).

Відмовляючи у реєстрації податкових накладних відповідач мав можливість підкреслення первинних документів серед наведених у такому рішенні (у встановленій формі), які були ненадані платником податків. Проте вказані дії відповідачем не вчинені.

Отже в даному випадку, суд зазначає, що використання податковим органом загального пункту щодо різновидів оцінки за критеріями ризику є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути обізнаним у моделюванні поведінки та таким, що не повідомлений про необхідність надання документів за вичерпним і зрозумілим переліком. Відмовляючи у реєстрації податкових накладних відповідач так і не вказав, які документи не були подані платником податків.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

З наведених підстав суд також не приймає до уваги доводи відповідача-1, викладені у відзиві про те, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, як первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, подорожніх листів форми №3, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.1998 №74, зареєстрованим в Мінюсті України 05.03.1998 за №149/2589.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії контролюючого органу, що виразились у зупиненні реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме від 10.02.2020 №29 та від 11.02.2020 №30, складених Фермерським господарством Алібаба , є протиправними, а рішення комісії регіонального рівня від 05.06.2020 №1617482/39877541 та від 05.06.2020 №1617480/39877541 (залишені без змін рішеннями за результатами розгляду скарг комісією центрального рівня 17.06.2020 №26322/39877541/2 та №26335/39877541/2) прийняті необґрунтовано, тобто без з урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки відповідачі не довели, що позивач відповідає критеріям ризиковості платника податків, враховуючи надання позивачем на пропозицію контролюючого органу передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачами, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до комісії регіонального рівня, яка функціонує у складі Головного управління ДПС у Київській області всіх документів, визначених Порядком № 117 та Порядком №1165, які достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію податкових накладних від 10.02.2020 №29 та від 11.02.2020 №30 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, статті 13 Конвенції зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (OF Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пункти 28-36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10.02.2020 №29 та від 11.02.2020 №30, складену Фермерським господарством Алібаба , є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому суд зазначає, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, втратив чинність 31.01.2020 у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 11.12.2019 № 1165.

Так, Кабінетом Міністрів України 11.12.2019 прийнято постанову № 1165 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (набрала чинності з 01.02.2020), якою, серед іншого, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктами 25-26 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, визначено такий порядок роботи Комісії контролюючого органу.

Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.

Згідно з приписами пункту 19 та 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, визначено компетенцію Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення суду.

Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" встановлено, що Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Державна податкова служба України зареєстрована 17.05.2019, та не перебуває в процесі припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р "Питання Державної податкової служби" вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, повноваження Державної фіскальної служби України передані Державній податковій службі України, отже на даний час повноваження щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення суду здійснює саме Державна податкова служба України.

Беручи до уваги, що відповідачі не довели існування обставин, які б виключали можливість реєстрації податкових накладних від 10.02.2020 №29 та від 11.02.2020 №30 в Єдиному реєстрі податкових накладних, вимоги позивача про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати спірні податкові накладні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

На переконання суду, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, покладений на них обов`язок доказування, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність і законність своїх дій під час здійснення моніторингу податкових накладних складених позивачем та рішень, прийнятих за їх наслідками, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4204,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.09.2020 № 201 на суму 2102,00 грн. (а.с.12) та від 16.09.2020 №202 на суму 2102,00 грн. (а.с.13).

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволені повністю, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4204,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, оскільки саме протиправні рішення комісії регіонального рівня призвели до спірних правовідносин.

На користь такого висновку свідчить п.8 ст.139 КАС України, відповідно до якого у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 14500,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited проти України" Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 14500,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №13/08-20 від 13.08.2020, детального опису послуг, наданих адвокатом у рамках договору про надання правничої допомоги від 16.09.2020 №16/09-20-2, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001605 від 26.04.2019, виданого на ім`я Лущенкова Станіслава Володимировича, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВЕ №1021563 від 08.09.2020. При цьому будь-яких інших доказів щодо підтвердження фактичної оплати позивачем наданих послуг матеріали адміністративної справи не містять.

За відсутності зазначених доказів суд дійшов висновку про непідтвердження позивачем факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи. Відтак, на користь позивача слід присудити лише судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.06.2020 №1617482/39877541 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10.02.2020 № 29 та від 05.06.2020 №1617480/39877541 про відмову у реєстрації податкової накладної від 11.02.2020 № 30.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 10.02.2020 №29 та від 11.02.2020 №30, подані Фермерським господарством Алібаба (ідентифікаційний код 39877541, адреса: 09234, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Балико-Щучинка, вул. Харківська, буд. 1), датою їх фактичного надходження.

4. Стягнути на користь Фермерського господарства Алібаба (ідентифікаційний код 39877541, адреса: 09234, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Балико-Щучинка, вул. Харківська, буд. 1) судовий збір у сумі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 24.12.2020.

Суддя Кушнова А.О.