Рішення

від 18.01.2021 по справі 460/6753/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2021 року м. Рівне №460/6753/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Альонова М.Б.,

відповідача: представник Охман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівська шляхо - будівельна дільниця" доПоліського міжрегіонального управління Укртрнсбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилівська шляхо-будівельна дільниця" звернулося до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, в якому просило:

-визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №204258 від 23.06.2020.

Мотивуючи вимоги позову зазначало, що за результатами проведення 26.05.2020 габаритно-вагового контролю відповідачем зроблено безпідставний висновок про перевищення вагових параметрів. Позивач вважав, що зважування його транспортного засобу проведено з порушенням інструкції по експлуатації вагового комплексу, в статичному положенні, без врахування специфіки вантажу, та відсутності відповідних дозвільних документів, що свідчить про недостовірність даних такого зважування. Оформлення правопорушення вважав таким, що здійснено з грубими процедурними порушеннями, а саме правопорушення не доведеним, так як вага транспортного засобу разом з вантажем не перевищувала 40 тонн, перевищення навантаження на вісь могло змінюватись під час руху оскільки автомобіль, що зважувався, перевозив пісок, тобто сипучу суміш, яка піддається зсуву та пересипанню під час руху автомобіля. Габаритно-ваговий контроль проводився на обладнані не придатному до роботи, оскільки не представлялись жодні документи з повірки чи сертифікації, а працівники Укртрансбезпеки особисто заявляли про його роботу в тестовому режимі. За наведеного, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 16.09.2020 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Розрахунку плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №34516 від 26.05.2020.

Ухвалою суду від 21.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 07.12.2020 на 11:00 год.

Ухвалою суду від 07.12.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи - відмовлено.

Клопотання Управління Укртранебезпеки у Рівненській області про заміну сторони в порядку правонаступництва - задоволено.

Замінено відповідача у справі №460/6753/20, а саме: Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області його правонаступником - Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (33013, м. Рівне, вул. Небесної Сотні, 34).

Розгляд адміністративної справи відкладено до 18.01.2021 до 09:30 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 30.12.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що більшість аргументів позивача не підкріплюються жодними доказами, та не містять посилань на конкретний пункт нормативно-правового акту, який, на думку позивача, порушений відповідачем. Стосовно тверджень позивача, що в акті проведення перевірки, довідці та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не зазначено характеристик зважувального обладнання, часу, з цього приводу зазначав, що форма документів, складених посадовими особами Укртрансбезпеки за наслідками перевірки позивача, затверджена нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №1567, Порядком №1007/1207 та Порядком №422. Вимог щодо зазначення у цих документах будь-яких характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, не передбачено. Щодо твердження позивача про те, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначав, що таке затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення. Крім цього, відповідач звертав увагу, що за приписами ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальні органи. Вказував на те, що акт проведення перевірки був підписаний водієм без жодних зауважень. Зважування проводилося ваговим комплексом, який щороку проходить повірку. Також повідомляв суд, що позивачем 01.06.2020 сплачено до державного бюджету нараховану плату за проїзд. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю (а.с.60-66).

18.01.2021 позивач подав відповідь на відзив, в якій виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (а.с.93-96).

У судовому засіданні, призначеному на 18.01.2021, представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та заявах по суті справи. Просила позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні, призначеному на 18.01.2021, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.05.2020 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області, відповідно до направлення на перевірку № 009067 від 22.05.2020 та щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (а.с.67, 68), на 434 км автомобільної дороги Київ-Чоп проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в межах якої здійснювався габаритно-ваговий контроль вантажних транспортних засобів.

Під час такої перевірки був зупинений транспортний засіб марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Водій вказаного транспортного засобу, ОСОБА_1 , надав для перевірки посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області наступні документи:

- посвідчення водія відповідної категорії серії РВА № 201284 (а.с.79);

- свідоцтво про реєстрацію ТЗ марки КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 (а.с.6, 80);

- товарно-транспортну накладну від 26.05.2020 № 000667 (а.с.5, 78).

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу відповідачем встановлено, що навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу склало 19,69 т при допустимих 16 т.

Про вказані результати габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 26.05.2020, час зважування 09:06 год. (а.с.10, 74, 98).

На підставі талону про зважування від 26.05.2020, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.05.2020 № 034689 (а.с.8, 76).

26.05.2020 відповідачем складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №214699 (а.с.11), згідно з яким під час перевірки виявлено порушення: "перевезення вантажу згідно ТТН №000667 від 26.05.2020 по маршруту с.Дітківці - м.Радивилів, з ваговими параметрами, які перевищують нормативні, визначені в п.22.5 ПДР, а саме: осьове навантаження на здвоєну вісь 19,69 т".

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.05.2020 № 034516 (а.с.9, 75).

23.06.2020 керівником Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області була розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за участі директора ТзОВ "Радивилівська шляхо-будівельна дільниця" Вишніцкого Ю.М.

За наслідками розгляду справи складено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 23.06.2020 №204258, якою до позивача застосовано штраф у сумі 34000,00 грн. за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.12, 71).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п.1 Постанови №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п.4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п.8 Постанови №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті" №196-р від 03.03.2020 територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті реорганізовано шляхом злиття у відповідні територіальні органи Служби.

Управління Укртранебезпеки у Рівненській області реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області у Поліське міжрегіональне управління Укртрнсбезпеки.

Відповідне рішення про реорганізацію, оформлене наказом №340 від 09.09.2020, також прийнято Державною службою України з безпеки на транспорті.

Згідно з наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 12.10.2020 з 15.10.2020 введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь.

15.10.2020 Головою Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті.

В силу вимог пп.15, 27 п.5 Постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз.2 п.15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За змістом ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-ІV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також положеннями п.3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п.16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.05.2020 посадовими особами відповідача був проведений габаритно-ваговий контроль належного позивачу транспортного засобу, що передбачало визначення його фактичної маси із застосуванням зважувального обладнання.

Після проведення зважування було сформовано талон від 26.05.2020 (час зважування 09:06 год.), згідно з яким загальна маса транспортного засобу з вантажем становила 26,70 т, а на здвоєну вісь 19,69 т.

При цьому, будь-яких письмових застережень з приводу неправильного (недостовірного) визначення маси на здвоєну вісь зважувальним обладнанням, порушення процедури його проведення чи виконання неналежним обладнанням водієм ОСОБА_1 ні у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, ні у акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів подано не було.

Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку №1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як видно з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.05.2020 №214699.

В акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: навантаження на здвоєну вісь вантажного автомобіля становить 19,69 т, що перевищує встановлену норму понад 20%.

Водночас перевіркою зафіксовано, що документи, передбачені ч.4 ст.48 Закону № 2344-ІІІ (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.

В силу приписів абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344, відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак суд дійшов висновку, що розмір штрафу в сумі 34000, 00 грн. відповідає вимогам абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд також зазначає таке.

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 №363 (далі - Правила № 363), на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Так, відповідно до пп. 8.14-8.15 Глави 8 Правил № 363, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363 визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Також пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 передбачено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п. 8.21 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Тобто, обов`язок забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху покладається на водія, який перевозить вантаж. Водночас зміщення вантажу і, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, оскільки навантаження на здвоєну вісь склало 19,69 т при допустимих 16 т, тобто понад 20% від нормативних параметрів, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оспорюваного адміністративно-господарського штрафу.

Щодо зважувального обладнання, яке було задіяне у габаритно-ваговому контролю транспортного засобу позивача, слід зазначити, що зважування проводилося за допомогою ваги автомобільної для зважування в русі №ВА-20 К-023 №013, яка належить філії "Дубенська ДЕД" ДП "Рівненський облавтодор".

Відповідно до п.12, 13 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що на вищенаведений засіб вимірювальної техніки Львівським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації видано свідоцтво про державну метрологічну атестацію від 13.10.2009 №187 (а.с.83-84).

За результатами метрологічної атестації встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає середньому класу точності згідно ГОСТ 29329-92 "Весы для статического взвешивания. Общие технические требование".

Щороку даний ваговий комплекс проходить повірку, що підтверджено відмітками у додатку Д до технічної документації на ваги автомобільні електромеханічні для зважування транспортних засобів в русі, складеними 20.07.2017 (а.с.85).

Так, з вказаного Додатку Д судом встановлено, що протягом 2017-2020 років проводилася державна повірка ваги автомобільної для зважування в русі, яка була задіяна у габаритно-ваговому контролю транспортного засобу позивача. Заключення за результати такої повірки вказано як "придатна".

Таким чином, суд дійшов висновку, що вага якою проводилося зважування транспортного засобу позивача є справною і такою, що відповідає вимогам законодавства, тому доводи позивача що контрольно-ваговий пункт не відповідає нормам і стандартам, отже результати контрольного заходу є спотвореними, не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами, долученими відповідачем до матеріалів справи.

Аналогічний висновок щодо оцінки таких обставин викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 в справі № 819/586/16.

Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів щодо відповідності зважувальних приборів встановленим стандартам. Тобто ненадання посадовими особами управління Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Щодо посилання позивача на те, що відповідач, встановивши перевищення нормативно-допустимих вагових параметрів, не запропонував привести їх у відповідність з установленими нормами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.23 - 24 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб: після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п. 22 Порядку 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із ст.265-2 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Однак, в компетенції Укртрансбезпеки відсутні повноваження для здійснення тимчасової затримки транспортного засобу.

З огляду на наведене, суд зазначає, що під час фіксації транспортного засобу з перевищенням вагових параметрів перевізник або його уповноважена особа мають право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто це право перевізника, а не обов`язок працівників Укртрансбезпеки.

Відповідно до ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваження щодо складання протоколів та розгляду справ за статтею 265-2 цього Кодексу належать до компетенції та повноважень органів Національної поліції.

Зазначені норми узгоджуються з п.5 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування від 10.12.2013 №1007/1207, відповідно до якого працівники відповідних підрозділів Національної поліції здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримання транспортного засобу дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

З наведеного слідує, що тимчасове затримання транспортних засобів згідно із ст.265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів. Саме по собі незатримання транспортного засобу працівниками Національної поліції не спростовує факт відсутності дозволу на рух автомобільними дорогами України під час перевезення вантажу з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

За наведеного у сукупності, суд критично ставиться до відповідних посилань позивача.

Інші ж доводи позовної заяви, на думку суду, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів сторони позивача.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівська шляхо - будівельна дільниця" (вул. Кременецька, буд.109, м. Радивилів, Рівненська область, 35500, ЄДРПОУ 03581380) до Поліського міжрегіонального управління Укртрнсбезпеки (вул. Небесної Сотні, 34, м. Рівне, 33013, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20 січня 2021 року.

Суддя С.А. Борискін