Постанова

від 20.01.2021 по справі 440/738/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 р. Справа № 440/738/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Недогарківської сільської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року (головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич) по справі № 440/738/20

за позовом ОСОБА_1

до Недогарківської сільської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення 45 сесії 7 скликання Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства";

- зобов`язати Недогарківську сільську раду надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Недогарківської (Максимівської) сільської ради.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення 45 сесії 7 скликання Недогарківської сільської ради від 13 грудня 2019 року "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язано Недогарківську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Недогарківської (Максимівської) сільської ради.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Недогарківської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

Недогарківська сільська рада (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку.

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що спірна земельна ділянка зарезервована для забезпечення потреб військовослужбовців - учасників антитерористичної операції з числа учасників бойових дій та мобілізованих жителів Недогарківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення сільської ради від 18.06.2020.

Також зазначає, що зобов`язуючи відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суд втрутився в дискреційні повноваження ради.

Позивач не надала відзив на апеляційну скаргу.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 звернулася до Недогарківської сільської ради з заявою від 23.03.2018 (вхідний номер С-02-14/78 від 30.03.2018) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,00 га, розташованої за межами с. Максимівка Кременчуцького району для ведення особистого селянського господарства (а.с. 27). До вказаної заяви позивачем було додано: копію паспорта та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, висновки Максимівської сільської ради за 2004, 2008 та 2011, 2 рішення Максимівської сільської ради від 29.04.2004, лист до ГУ Держгеокадастру (а.с. 28- 34).

За результатами розгляду заяви рішенням 41 сесії 7 скликання Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 18.06.2019 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Недогарківської (Максимівської) сільської ради .

Підставою для відмови зазначено, що земельна ділянка, на яку претендує гр. ОСОБА_2 , використовувалась родичем заявника без правовстановлюючих документів, та рішенням сесії Недогарківської сільської ради вказана земельна ділянка зарезервована для подальшого надання учасникам антитерористичної операції з числа учасників бойових дій (АТО, ООС) та мобілізованих жителів Недогарківської сільської ради.(а.с.10)

Позивачем оскаржено в судовому порядку зазначене рішення сільської ради , за наслідками розгляду, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року у справі №440/2805/19, яке набрало законної сили 05 листопада 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення сорок першої сесії сьомого скликання Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 18 червня 2019 року "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства". Зобов`язано Недогарківську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Недогарківської (Максимівської) сільської ради з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. (а.с. 11-13).

На виконання судового рішення, за наслідками повторного розгляду заяви позивача Недогарківською сільською радою прийнято рішення 13.12.2019 "Про повторний розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства", яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Недогарківської (Максимівської) сільської ради.

Підставою для відмови зазначено, відсутність на території Недогарківської сільської ради вільних земельних ділянок для надання у власність для ведення особистого селянського господарства учасникам АТО , а також резервації вказаної земельної ділянки для подальшого надання учасникам антитерористичної операції з числа учасників бойових дій (АТО, ООС) та мобілізованих жителів Недогарківської сільської ради, згідно рішення 41 сесії 7 скликання Недогарківської сільської ради від 18 червня 2019 року "Про резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції з числа учасників бойових дій (АТО, ООС) та мобілізованих жителів Недогарківської сільської ради із земель комунальної власності (землі запасу)" . (а.с.14)

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулась з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є протиправним, оскільки не містить визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того, відповідачем не надано суду копії рішення 41 сесії 7 скликання Недогарківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 18.06.2019 "Про резервування земельних ділянок для учасників атитерористичної операції з числа учасників бойових дій (АТО, ООС) та мобілізованих жителів Недогарківської сільської ради із земель комунальної власності (землі запасу)".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмова, викладена у рішенні від 13.12.2019 , мотивована посиланням на розташування бажаної позивачем земельної ділянки в земельному масиві, який зарезервовано для потреб учасників АТО.

Проте, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

Як вбачається зі ст. 79-1 Земельного кодексу України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект відповідачем буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, відповідач може відмовити.

Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №461/1257/17.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, фактичною підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою слугувала та обставина, що вказана земельна ділянка зарезервована для подальшого надання учасникам антитерористичної операції з числа учасників бойових дій (АТО, ООС) та мобілізованих жителів Недогарківської сільської ради.

Відповідачем рішення 41 сесії 7 скликання Недогарківської сільської ради від 18 червня 2019 року "Про резервування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції з числа учасників бойових дій (АТО, ООС) та мобілізованих жителів Недогарківської сільської ради із земель комунальної власності (землі запасу)" надано лише до апеляційної скарги, та на вимогу суду першої інстанції не надавалося, а отже не надавалася оцінка зазначеному документу.

Зі змісту рішення сільської ради від 18.06.2019 вбачається, що останнє прийнято з урахуванням постанови КМУ від 19.08.2015 № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками".(а.с.75)

Відповідно до пунктів 1, 2 розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19.08.2015 "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київська міська державні адміністрації повинні забезпечити, серед іншого, розгляд у першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

На виконання цього розпорядження Недогарківською сільською радою Кременчуцького району Плтавської обалсті 18.06.2019 прийнято рішення " Про резерування земельних ділянок для учасників антитерористичної операції з числа учасників бойвоих дій (АТО,ООС) та мобілізлованих жителів Нежлгарківської сільської ради із земель комунальної власності (землі запасу) .

Тобто, Розпорядженням Кабінету Міністрів України не передбачено заборон для надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, зокрема, для ведення особистого селянського господарства не учасниками АТО, з числа земельних ділянок, які включені до переліку зарезервованих земельних ділянок учасникам бойових дій. Йдеться лише про розгляд у першочерговому порядку звернення учасників АТО.

Водночас, ч.3 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Розпорядження Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом, однак Земельний кодекс України має вищу юридичну силу, який в свою чергу не передбачає підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, у зв`язку із не резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей.

Отже, порядок і умови набуття, припинення і здійснення права власності та користування землею охоплюються поняттям правового режиму власності, який визначається виключно законами України (частина друга статті 14, пункт 7 частини першої статті 92 Конституції України). Тому Кабінет Міністрів України, прийнявши зазначене розпорядження, врегулював на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України.

Оскільки Земельний кодекс України не встановлює такої підстави відмови для отримання земельної ділянки у власність, як резервуванням земельної ділянки у власність учасникам АТО та членам їх сімей, суд дійшов висновку, що, встановивши особливі умови набуття права власності на земельні ділянки, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, врегулювали на підзаконному рівні умови та порядок набуття права власності та користування землею, які мають визначатися виключно законами України. Таким чином, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України.

Відтак, покликання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України № 898-р від 19.08.2015, та прийняте на його підставі рішення, не може вважатися правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Зазначені висновки відповідають правовій позиція, викладені у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 805/2296/17-а, від 05.03.2019 у справі №808/2200/18, 28.05.2020 у справі № 826/17201/17.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначена підстава відмови не відповідає закону.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не нададо доказів щодо правомірності прийнятого рішення.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на час звернення позивача до Недогарківської сільської ради із заявою від 23.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, вказана земельна ділянка не була зарезервована для подальшого надання учасникам антитерористичної операції з числа учасників бойових дій (АТО, ООС) та мобілізованих жителів Недогарківської сільської ради.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем, з урахуванням вищезазначених норм ЗК України, подано відповідні документи, що не заперечується відповідачем, то у відповідача не було правомірних підстав відхиляти заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у постійне користування для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Недогарківська сільська рада протиправно відмовила позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб та не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо доводів апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що заява позивача подана 23.03.2018 із необхідним переліком документів, підстави для відмови у її задоволені відповідачем, не передбачені законом та визнані судом протиправними, за наслідками повторного її розгляду відповідачем також безпідставно відмовлено, а отже зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки свідчить про обрання судом ефективного способу захисту прав позивача.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 по справі № 440/793/19.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно обрав спосіб захисту прав позивача.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Недогарківської сільської ради - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 по справі № 440/738/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій