Постанова

від 19.01.2021 по справі 710/1456/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 710/1456/20 Суддя (судді) першої інстанції: Симоненко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Черкаській області Костенка Олександра Васильовича, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 10.11.2020 року №573-ДК/0222/По/08/01/-20.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що притягнення до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Так, апелянт наполягає, що його вина та причетність до вчинення адміністративного правопорушення не доведена.

В тексті апеляційної скарги міститься клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, клопотання апелянта про розгляд справи за його відсутності, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з актом обстеження земельної ділянки від 02.10.2020 №573-ДК/198/АП/10/01/-20 земельна ділянка площею 1,8778 га, кадастровий номер № 7125784400:03:001:0439, розташована в адміністративних межах Лозуватської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, категорія земель - землі запасу, державної власності, цільове призначення сільськогосподарського призначення рілля. Під час перевірки встановлено, що на даній земельній ділянці виявлені сліди обробітку (скошений посів сояшника). В зазначених діях вбачаються порушення ст. 125, 126 Земельного кодексу України, відповідальність за які передбачена ст. 53-1 КУпАП (а.с. 6).

Аналогічні обставини викладено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 02.10.2020 № 573-ДК/621/АП/09/01/-20 (а.с. 7).

За інформацією Лозуватської сільської ради Шполянського району, Черкаської області викладеної в листі №01-08/210 від 15.10.2020, який адресований Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області, земельні ділянки з кадастровим номером № 7125784400:03:001:0439, № 7125784400:03:001:0442, використовувало СТОВ Першотравневе , яке сплачує орендну плату без договору оренди. (а.с.38)

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 02.11.2020 №573-ДК/0218П/07/01/-20, 02 листопада 2020 року виявлено порушення вимог земельного законодавства, що полягає у самовільному захопленні СТОВ Першотравневе в особі директора ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності розташованої в адміністративних межах Лозуватської сільської ради Шполянського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, з кадастровим номером 7125784400:03:001:0439 площею 1,8778 га, з цільовим призначенням землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які ненадані у власність або користування громадянам чи юридичним особам охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини). Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом (ґ) частини першої статті 211 Земельного кодексу України. Правопорушенням нанесено матеріальну шкоду (збитки), що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 02.10.2020 №573-ДК/198/АП/10/01/-20. Протокол складено відносно ОСОБА_1 , директора СТОВ Першотравневе (а.с. 8).

Відповідно до припису від 02.11.2020 №573-ДК/0269Пр/03/01/-20 ОСОБА_1 було приписано до 02.12.2020 року усунути порушення вимог земельного законодавства. Про виконання припису повідомити до 02.12.2020 року. (а.с. 9)

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.11.2020 № 573-ДК/0222По/08/01/-20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок гривень) (а.с. 10).

Відповідно до розрахунку розміру шкоди,заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,розмір шкоди становить 21 099 грн. (а.с. 11)

Вважаючи постанову про накладення адміністратративного стягнення протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що відповідачем було надано достатньо доказів, для підтвердження факту адміністративного правопорушення передбаченого статті 53-1 КУпАП, яке вчинене ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на приписи процесуального законодавства, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, статтею 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу стягнення у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження по справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого дотримання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

У відповідності до статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої статті 254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У силу приписів статті 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016 року у відповідній редакції, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Положеннями статті 10 Закону України Про державний контроль та використанням та охороною земель визначаються повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Системний аналіз вищенаведених приписів свідчить про наявність у державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель повноважень складати акти, протоколи та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 березні 2018 року у справі № 522/3951/17.

З аналізу змісту статті 211 Земельного кодексу України вбачається, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Положення статті 53-1 КУпАП України передбачають адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 02.10.2020 року відповідачем було складено акт обстеження земельної ділянки №573-ДК/198/АП/10/01/-20 (а.с. 6).

Так, земельна ділянка площею 1,8778 га, кадастровий номер 7125784400:03:001:0439 розташована в адміністративних межах Лозуватської сільської ради, Шполянського району, Черкаської області, за межами населеного пункту, належить до державної власності, за цільовим призначенням землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини).

Актом обстеження та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо вищевказаної земельної ділянки площею 1,8778 га, кадастровий номер 7125784400:03:001:0439 було зафіксовано, що останняя має сліди обробітку (скошений посів соняшнику), що, в свою чергу, свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки, відповідальність за яке передбачено статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При здійсненні обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, був присутній свідок - землевпорядник Лозуватської сільської радиЧуєнко О.О., про що свідчать підписи останнього в акті обстеження земельної ділянки від 02.10.2020 №573-ДК/198/АП/10/01/-20 (а.с. 6) та в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 02.10.2020 № 573-ДК/621/АП/09/01/-20 (а.с. 7).

Окрім того, колегія суддів наголошує, що за офіційною письмово наданою інформацією Лозуватської сільської ради Шполянського району, Черкаської області, викладеною в листі №01-08/210 від 15.10.2020, який адресований Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області, земельні ділянки з кадастровим номером № 7125784400:03:001:0439, № 7125784400:03:001:0442, використовувало СТОВ Першотравневе , яке сплачує орендну плату без договору оренди (а.с.38).

Викладене, на думку колегії суддів, свідчить про необґрунтованість твердження апелянта щодо відсутності доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КпАП України щодо самовільного зайняття земельної ділянки.

У статті 1 Закону України № 963-IV від 19 червня 2003 року Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що використання земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів є ознакою самовільного зайняття вказаної земельної ділянки, що мало місце у даному спорі та підтверджується, зокрема, інформацією Лозуватської сільської ради Шполянського району, Черкаської області викладеної в листі №01-08/210 від 15.10.2020 року.

Доводи позивача щодо відсутності доказів про наявність ознак обробітку одним масивом суміжних земельних ділянок, які використовуються СТОВ Першотравневе та спірної земельної ділянки, є безпідставними, оскільки диспозиція відповідної статті КУпАП України передбачає відповідальність саме за самовільне зайняття земельної ділянки, що було встановлено судом вище, відтак обставини, зазначені апелянтом, жодними чином не спростовують останнього.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення, в той час як позивачем не надано належних доказів в підтвердження обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги.

Посилання апелянта на зазначення в оскаржуваній постанові самовільне захоплення земельної ділянки , а не самовільне зайняття земельної ділянки , як передбачено КУпАП України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки останнє не впливає на зміст оскаржуваного рішення та не спростовує його. До того ж, словосполучення самовільне захоплення та самовільне зайняття є ідентичними за змістом, при цьому, графа суть адміністративного правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення передбачає виклад фактичних обставин виявленого правопорушення, а не цитування законодавства, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення.

Щодо доводів позивача про неврахування судом першої інстанції того, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням норм чинного законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 розділу II Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення (далі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2017 року № 6, у разі виявлення порушення законодавства у сфері використання та охорони земель, за яке Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, державний інспектор складає протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно пункту 5 розділу II Інструкції у протоколі зазначаються, зокрема,:

- відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім`я та по батькові, день, місяць та рік народження, місце народження, сімейний стан, у тому числі кількість утриманців (у разі наявності інформації), фактичне місце проживання/реєстрації (поштова адреса), посада та місце роботи або навчання (повне найменування юридичної особи та її місцезнаходження); якщо особа не працює, про це робиться відмітка);

- місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення описується якомога точніше згідно з вимогами відповідної статті КпАП України, на підставі якої складається протокол;

-нормативно-правові акти, вимоги яких порушено та які встановлюють відповідальність за вчинене правопорушення (з обов`язковим зазначенням статей (їх частин), пунктів, абзаців тощо.

При цьому, Додатком 1 до Інструкції затверджено бланк протоколу про адміністративне правопорушення, який заповнюється державними інспекторами державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель при виявленні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Костенко О.В. було складено протокол у відповідності до вищезазначеного бланку та зазначено усі обов`язкові передбачені Інструкцією відомості, відтак твердження апелянта про невідповідність змісту складеного державним інспектором протоколу встановленим чинним законодавством вимогам є помилковим.

Решта доводів апеляційної скарги носять формальний характер, є необґрунтованими, і не ґрунтуються ані на фактичних обставинах, ані на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Останні жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Черкаській області Костенка Олександра Васильовича, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 січня 2021 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна