Постанова

від 19.01.2021 по справі 320/785/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/785/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, суддя Панченко Н.Д., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2019 року №0002521413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 889 048,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відсутні порушення вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару між ним та контрагентами мали реальний характер, товар поставлено, прийнято й частково оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про безпідставне завищення ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, необґрунтованими.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року (суддя -доповідач Степанюк А.Г., судді Епель О.В., Кобаль М.І.) (а.с.164) допущено заміну Головного управління ДФС у Київській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області.

За змістом частини 1 статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодного із учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, колегія суддів вирішила перейти у письмове провадження. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" зареєстроване юридичною особою з 13.09.1999 року, про що у державному реєстрі вчинено запис за номером 1 069 120 0000 006766 від 28.02.2006.

З 17.09.1999 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість із індивідуальним податковим номером 305310026548.

Позивач володіє ліцензію серії АГ № 575702 на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури: систем опалювання, котелень, теплопунктів, приладів обліку енергоносіїв, теплотехнічного обладнання, енерготехнічного обладнання, газопостачання та газообладнання, теплотехнічного устаткування, що застосовується у технологічних системах та устаткування, що використовується у процесах видобутку та переробки сировини, у тому числі нафти і газу (а.с.43-44) та дозвіл № 909.12.32 Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, зокрема, технологічного устаткування та лінійних частин магістральних газопроводів, лінійних частин та їх елементів систем газопостачання природним і зрідженим газом суб`єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуючого обладнання понад 100 кВт на виконання робіт підвищеної безпеки (а.с.46).

Також товаристово має виробничі та складські приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

За період, що перевірявся, штатна чисельність працюючих у позивача склала 128 осіб (а.с.74).

У період 04.10.2018 року та з 27.11.2018 року по 30.11.2018 року, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 01.10.2018 року № 2049, направлень від 04.10.2018 року за № 4125 та № 4126, посадовими особами Головного управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" (код за ЄДРПОУ 30531000) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Трансміксбуд" (код за ЄДРПОУ 37496319), ТОВ "Шефілтон-ЛТД" (код за ЄДРПОУ 40849601) та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" (код за ЄДРПОУ 39205146) за лютий 2017 року.

Результати перевірки оформлені актом про результати документальної позапланової перевірки від 06.12.2018 №1087/10-36-14-13/30531000 (а.с.45-78).

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" пунктів 44.1 статті 44, 198.1, 198.2, 198.3, абзацу "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 592 699,00 грн, в тому числі по періодам, у лютому 2017 на суму 796 222,00 грн, у березні 2017 на суму 1 796 477,00 грн.

Контролюючим орган під час здійснення перевірки встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за березень 2017 року був віднесений податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ "Трансміксбуд" (код в ЄДРПОУ 37496319), ТОВ "Шефілтон-ЛТД" (код в ЄДРПОУ 40849601) та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" (код в ЄДРПОУ 39205146), фінансово-господарським операціям з якими притаманні ознаки ризикових та/або нереальних.

У свою чергу висновки про ризиковість та/або нереальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" ґрунтуються на аналізі ланцюгів постачання, результати яких свідчать, що товар, кінцевим покупцем якого виявився позивач, на законних підставах жодним з учасників ланцюга постачання, не придбавався.

До перевірки не надано рахунки-фактури або специфікації на товар, а також письмові заявки, як те передбачено умовами договорів та є доказами їх виконання.

Також під час перевірки встановлено, що перевезення товару від постачальників ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" на адресу позивача здійснювалось одним водієм на одному автомобілі. При цьому, за даними контролюючого органу, за один день могло відбуватись два і більше перевезення, в тому числі за межами Київської області. Вказується про відсутність у певних товаро-транспортних накладних даних щодо пункту навантаження товару, що не дає змогу встановити маршрут перевезення. Зазначається, що згідно інформації, отриманої від голови правління ПрАТ "Київуніверсал", за адресою пункту навантаження товару від ТОВ "Шефілтон ЛТД", зазначеної у товаро-транспортних накладних, приміщення в оренду ТОВ "Шефілтон ЛТД" не надавались. А за адресою пункту навантаження товару від ТОВ "Спецпромтрейд 2008" знаходиться багатоповерховий житловий будинок.

Згідно довідки від оперативного управління від 03.05.2018 року № 706/7/06-30-21-05, під час відпрацювання встановлено, що такої адреси, як м. Житомир, пров. Гоголівський, буд.1 не існує, а отже за юридичною адресою ТОВ "Шефілтон ЛТД" не знаходиться.

Крім того, контролюючий орган посилається на інформацію, отриману ним з кримінальних проваджень № 2201724000000017 (зареєстрованого в ЄРДР 17.05.2017 року) та №42017000000003630 (зареєстрованого в ЄРДР 13.11.2017 року), відповідно до якої, ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008", відповідно, є учасниками кримінальних проваджень та провадять діяльність несумісну з легальною підприємницькою діяльністю, шляхом надання незаконних переваг при сплаті податків підприємствам реального сектору економіки внаслідок документального оформлення господарських операцій з продажу товарів (робіт/послуг), які у дійсності не відбулись.

Контролюючий орган також узагальнено вказує про наявність у контрагентів ознак, що свідчать про їх фіктивність: відсутність найманих кваліфікованих працівників, відсутність основних фондів, відсутність витрат, пов`язаних із здійсненням звичайної господарської діяльності, ухилення контрагентами від подання податкової звітності.

Також відповідач посилається на результати опрацювання зібраної податкової інформації від 04.05.2018 року № 188/06-30-51-12-01 оперативних підрозділів ДФС та інших правоохоронних органів щодо не встановлення ТОВ "Трансміксбуд" за місцем знаходження, а його посадових осіб за місцем реєстрації (проживання).

Зазначає, що в результаті проведення судово-економічної експертизи, експертом документально не підтверджено здійснення фінансово-господарських взаємовідносин позивача із ТОВ "Шефілтон-ЛТД".

На підставі висновків акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 01.02.2019 року № 0002521413, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3 889 048,50 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 2592699,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 296 349,50 грн. (а.с. 43).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням контролюючого органу, вважаючи його протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія судідв виходить з наступного.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст.185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України, пунктом 200.1 якої визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Таким чином, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями) (в редакції від 25.06.2016 року, чинній на час здійснення правочину) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV вказує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру; господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, 12 січня 2017 року між ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", як покупцем, та ТОВ "Трансміксбуд", як постачальником, укладений договір поставки за № 69, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату (а.с.97-98).

Як вбачається зі змісту видаткових накладних № 117 від 22.02.2017 на суму 275 918,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 986,33 грн.(а.с.99), № 116 від 22.02.2017 на суму 339 489,61 грн., в т.ч. ПДВ 56 581,60 грн.(а.с.101), № 118 від 22.02.2017 на суму 324 648,00 грн., в т.ч. ПДВ 54 108,00 грн. (а.с.103), № 120 від 23.02.2017 на суму 328 510,01 грн., в т.ч. ПДВ 54 751,67 грн. (а.с.105), № 122 від 23.02.2017 на суму 320 598,00 грн., в т.ч. ПДВ 53 433,00 грн. (а.с.107), №123 від 23.02.2017 на суму 345 481,61 грн., в т.ч. ПДВ 57 580,27 грн. (а.с.109), №127 від 24.02.2017 на суму 341 372,81 грн., в т.ч. ПДВ 56895,47 грн. (а.с. 111), № 130 від 24.02.2017 на суму 267 140,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 523,33 грн.(а.с.113), № 129 від 24.02.2017 на суму 346 680,01 грн., в т.ч. ПДВ 57 780,00 грн.(а.с.115), № 131 від 27.02.2017 на суму 260 281,01 грн., в т.ч. ПДВ 43 380,17 грн. (а.с.117) та № 132 від 27.02.2017 на суму 239 343,00 грн., в т.ч. ПДВ 39 890,50 грн.(а.с.119), на виконання вимог договору поставки від 12.01.2017 № 69, ТОВ "Трансміксбуд" поставило позивачеві товар на загальну суму 3 389 462,06 грн., у тому числі ПДВ 564 910,34 грн.

За фактом поставки товарів, ТОВ "Трансміксбуд" складено на ім`я позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме, № 20 від 22.02.2017 на суму 275 918,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 986,33 грн.(а.с.100) , № 19 від 22.02.2017 на суму 339 489,61 грн., в т.ч. ПДВ 56 581,60 грн. (а.с.102), № 21 від 22.02.2017 на суму 324 648,00 грн., в т.ч. ПДВ 54 108,00 грн. (а.с.104), № 22 від 23.02.2017 на суму 328 510,01 грн., в т.ч. ПДВ 54 751,67 грн. (а.с.106), № 23 від 23.02.2017 на суму 320 598,00 грн., в т.ч. ПДВ 53 433,00 грн.(а.с.108), № 24 від 23.02.2017 на суму 345 481,61 грн., в т.ч. ПДВ 57 580,27 грн. (а.с.110), № 25 від 24.02.2017 на суму 341 372,81 грн., в т.ч. ПДВ 56 895,47 грн. (а.с. 112), № 27 від 24.02.2017 на суму 267 140,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 523,33 грн.(а.с.114), № 26 від 24.02.2017 на суму 346 680,01 грн., в т.ч. ПДВ 57 780,00 грн. (а.с.116), № 28 від 27.02.2017 на суму 260 281,01 грн., в т.ч. ПДВ 43 380,17 грн. (а.с.118) та № 29 від 27.02.2017 на суму 239 343,00 грн., в т.ч. ПДВ 39 890,50 грн. (а.с.120), загалом на суму 3 389 462,06 грн., у тому числі ПДВ 564 910,34 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ "Трансміксбуд" у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач сформував податковий кредит у розмірі 564 910,34 грн.

На підтвердження факту перевезень придбаного товару, в матеріалах справи наявні товаро-транспортні накладні № 220222017-1 від 22.02.2017, № 220222017- 2 від 22.02.2017, № 220222017-3 від 22.02.2017, № 230222017-1 від 23.02.2017, № 230222017-2 від 23.02.2017, № 230222017-3 від 23.02.2017, № 240222017-1 від 24.02.2017, № 240222017-2 від 24.02.2017, № 240222017-3 від 24.02.2017, № 270222017-1 від 27.02.2017 та № 270222017-2 від 27.02.2017 на вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_2 , на замовлення ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" та від вантажовідправника ТОВ "Трансміксбуд, водій ОСОБА_1 (а.с.121-142). Пункт навантаження в товаро-транспортних накладних не вказаний.

Згідно платіжних доручень № 139 від 15.02.2017 на суму 200 000,00 грн., №1937 від 17.02.2017 на суму 325 000,00 грн., №2005 від 23.02.2017 на суму 290 000,00 грн., №2006 від 23.02.2017 на суму 270 000,00 грн., №2007 від 23.02.2017 на суму 240 000,00 грн., №2008 від 24.02.2017 на суму 200 000,00 грн., №2049 від 24.02.2017 на суму 230 000,00 грн., №2050 від 24.02.2017 на суму 270 000,00 грн., №2051 від 24.02.2017 на суму 300 000,00 грн., №2121 від 27.02.2017 на суму 280 000,00 грн., №2122 від 27.02.2017 на суму 220 000,00 грн., № 2156 від 28.02.2017 на суму 370 927,05 грн. (а.с.143-154), позивачем здійснено передплата та оплата за договором від 12.01.2017 № 69 на загальну суму 3 195 927,05 грн.

Докази оплати позивачем заборгованості перед ТОВ "Трансміксбуд" за договором від 12.01.2017 № 69 у розмірі 193 535,01грн. в матеріалах справи відсутні.

11 січня 2017 року між ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", як покупцем, та ТОВ "Шефілтон -ЛТД", як постачальником, укладений договір поставки за № 111-М, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату (а.с.159).

Як убачається зі змісту видаткових накладних №200023 від 16.02.2017 на суму 267 840,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 640,00 грн. (а.с.161), №200022 від 16.02.2017 на суму 269 460,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 910,00 грн. (а.с.163), №200026 від 16.02.2017 на суму 26 9730,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 955,00 грн.(а.с.165), №200024 від 16.02.2017 на суму 270 675,00 грн., в т.ч. ПДВ 451 12,50 грн. (а.с.167), №200030 від 17.02.2017 на суму 275 644,01 грн., в т.ч. ПДВ 45 940,67 грн. (а.с.169), № 200029 від 17.02.2017 на суму 268 920,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 820,00 грн. (а.с.171), №200028 від 17.02.2017 на суму 268 650,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 775,00 грн. (а.с.173), № 200034 від 20.02.2017 на суму 273 863,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 643,83 грн. (а.с.175), №200032 від 20.02.2017 на суму 276 329,00 грн., в т.ч. ПДВ 46 054,83 грн. (а.с.177), №200035 від 20.02.2017 на суму 267 835,01 грн., в т.ч. ПДВ 44 639,17 грн. (а.с.179), № 200040 від 21.02.2017 на суму 276 877,01 грн., в т.ч. ПДВ 46 146,17 грн. (а.с.181), №200036 від 21.02.2017 на суму 272 219,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 369,83 грн. (а.с.183), № 200037 від 21.02.2017 на суму 269 616,01 грн., в т.ч. ПДВ 44 936,00 грн. (а.с.185), на виконання вимог договору поставки від 11.01.2017 № 111-М, ТОВ "Шефілтон-ЛТД" поставило позивачеві товар на загальну суму 3 527 658,04 грн., у тому числі ПДВ 587 943,00 грн.

За фактом поставки товарів, ТОВ "Шефілтон -ЛТД" складено на ім`я позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме, №14 від 16.02.2017 на суму 267 840,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 640,00 грн. (а.с.162), №13 від 16.02.2017 на суму 269 460,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 910,00 грн. (а.с.164), №16 від 16.02.2017 на суму 269 730,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 955,00 грн.(а.с.166), №15 від 16.02.2017 на суму 270 675,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 112,50 грн. (а.с.168), №19 від 17.02.2017 на суму 275 644,01 грн., в т.ч. ПДВ 45 940,67 грн. (а.с.170), № 18 від 17.02.2017 на суму 268 920,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 820,00 грн. (а.с.1721), №17 від 17.02.2017 на суму 26 650,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 775,00 грн. (а.с.174), № 21 від 20.02.2017 на суму 273 863,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 643,83 грн. (а.с.176), №20 від 20.02.2017 на суму 276 329,00 грн., в т.ч. ПДВ 46 054,83 грн. (а.с.178), №22 від 20.02.2017 на суму 267 835,01 грн., в т.ч. ПДВ 44 639,17 грн. (а.с.180), № 25 від 21.02.2017 на суму 276 877,01 грн., в т.ч. ПДВ 46 146,17 грн. (а.с.182), №23 від 21.02.2017 на суму 272 219,00 грн., в т.ч. ПДВ 45 369,83 грн. (а.с.184), № 24 від 21.02.2017 на суму 269 616,01 грн., в т.ч. ПДВ 44 936,00 грн.(а.с.186), загалом на суму 3 527 658,04 грн., у тому числі ПДВ 587 943,00 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ "Шефілтон -ЛТД" у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 587 943,00 грн.

На підтвердження факту перевезень придбаного товару, в матеріалах справи наявні товаро-транспортні накладні № 160222017-16 від 16.02.2017, № 160222017-17 від 16.02.2017, № 160222017-18 від 16.02.2017, № 160222017-19 від 16.02.2017, № 170222017-20 від 17.02.2017, № 170222017-22 від 17.02.2017, № 170222017-21 від 17.02.2017, № 200222017-23 від 20.02.2017, № 200222017-24 від 20.02.2017, № 200222017-25 від 20.02.2017, № 210222017-26 від 21.02.2017, № 210222017-26 від 21.02.2017, № 210222017-27 від 21.02.2017, № 210222017-28 від 21.02.2017 на вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_2 , на замовлення ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" та від вантажовідправника ТОВ "Шефілтон-ЛТД", водій ОСОБА_1 (а.с.187-212). Пункт навантаження в них визначений, як Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 21.

Згідно платіжного доручення № 2187 від 28.02.2017(а.с.213), позивачем здійснена оплата за договором від 11.01.2017 року № 111-М на суму 229 072,95 грн.

08 лютого 2017 року між ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", як покупцем, та ТОВ "Спецпромтрейд 2008", як постачальником, укладений договір поставки за № 1, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та здійснити його оплату (а.с.217).

Як вбачається зі змісту видаткових накладних № 1 від 15.02.2017 на суму 979 272,00 грн., в т.ч. ПДВ 163 212,00 грн. (а.с.227), № 2 від 15.02.2017 на суму 890 006,40 грн., в т.ч. ПДВ 148 334,40 грн. (а.с.231), № 3 від 17.02.2017 на суму 3 851 907,60 грн., в т.ч. ПДВ 641 984,60 грн. (а.с.225), №4 від 20.02.2017 на суму 1 155 981,00 грн., в т.ч. ПДВ 192 663,50 грн. (а.с.238), №5 від 22.02.2017 на суму 1 416 726,00 грн., в т.ч. ПДВ 236 121,00грн. (а.с.242), № 6 від 24.02.2017 на суму 1 800 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 300 000,00 грн.(а.с.245), на виконання вимог договору поставки від 08.02.2017 № 1, ТОВ "Спецпромтрейд 2008" поставило позивачеві товар на загальну суму 10 093 892,99 грн., у тому числі ПДВ 1 682 315,50 грн.

За фактом поставки товарів, ТОВ "Спецпромтрейд 2008" складено на ім`я позивача та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, а саме, № 1 від 15.02.2017 на суму 979 272,00 грн., в т.ч. ПДВ 163 212,00 грн. (а.с.228-229), № 2 від 15.02.2017 на суму 890 006,40 грн., в т.ч. ПДВ 148 334,40 грн. (а.с.232-233), № 3 від 17.02.2017 на суму 3 851 907,60 грн., в т.ч. ПДВ 641 984,60 грн. (а.с.236), №4 від 20.02.2017 на суму 1 155 981,00 грн., в т.ч. ПДВ 192 663,50 грн. (а.с.239-240), №5 від 22.02.2017 на суму 1 416 726,00 грн., в т.ч. ПДВ 236 121,00грн. (а.с.243), № 6 від 24.02.2017 на суму 1 800 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 300 000,00 грн. (а.с.246), загалом на суму 10 093 892,99 грн., у тому числі ПДВ 1682315,50 грн.

На підставі податкових накладних, складених та зареєстрованих ТОВ "Спецпромтрейд 2008" у Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1 682 315,50 грн.

На підтвердження факту перевезень придбаного товару, в матеріалах справи наявні товаро-транспортні накладні № 15022017-1 від 15.02.2017 (а.с. 248-249), № 15022017-2 від 15.02.2017(а.с. 250, а.с.1-2 т.ІІ), № 17022017-1 від 17.02.2017 (а.с. 3, 4 т.ІІ), № 20022017-8 від 20.02.2017(а.с. 5-7 т.ІІ), № 22022017-10 від 22.02.2017(а.с. 8,9 т.ІІ), № 24022017-4 від 24.02.2017(а.с. 10,11 т.ІІ) на вантажоперевезення автомобілем КАМАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_2 , на замовлення ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" та від вантажовідправника "Спецпромтрейд 2008", водій ОСОБА_1 . Пункт навантаження: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (товаро-транспортна накладна № 17022017-1 від 17.02.2017).

На підтвердження здійснених перевезень товарів, отриманих від ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008", позивачем до матеріалів справи надано подорожні листи вантажного автомобіля КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: № НОМЕР_3 від 15.02.2017, №160217 від 16.02.2017, №170217 від 17.02.2017, №200217 від 20.02.2017, №210217 від 21.02.2017, №220217 від 22.02.2017, №230217 від 23.02.2017, №240217 від 24.02.2017, №270217 від 27.02.2017 (а.с.3-12 т.ІV). Зі змісту подорожніх листів вбачається, що навантаження товару здійснювалось у трьох пунктах, а саме, з міста Вишневе, вул. Київська 21, м. Київ, вул. Котельникова, 25, м. Черкаси, проспект Хіміків 12/2.

Отже, загалом на підставі складених податкових накладних за результатами господарських операцій у лютому 2018 року із ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008", позивачем сформований податковий кредит у сумі 2 835 168,84 грн.

Колегія суддів зазначає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Водночас, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від`ємне значення податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковий кредит за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон - ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства та є достатніми для встановлення реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Водночас, всі податкові накладні, складені ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" за результатами господарських операцій з позивачем, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому є законні підстави для нарахування позивачем сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, під час перевірки відповідачем не досліджувались докази, які б свідчили, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи були підписані не уповноваженими особами або підроблені, як-то висновків почеркознавчих експертиз, зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008", у яких останні заперечували б факт складання первинних документів чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних (контрольованих) ними підприємств.

Твердження відповідача, про те, що будь-яких документів від імені ТОВ "Шефілтон ЛТД" ОСОБА_2., яка згідно відомостей з ЄДР є директором ТОВ "Шефілтон ЛТД", не підписувала, колегія суддів вважа необґрунтованими, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 є керівником товариства з 24.09.2016 року по теперішній час. Будь-яких доказів про припинення трудових відносин між ОСОБА_2 та ТОВ "Шефілтон ЛТД", матеріали справи не містять, а під час перевірки позивача, контролюючим органом дане питання не досліджувалось.

Окрім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_2 до ГСУ ПА України в якій вказує, що у 2017 році вона звернулась до загальних зборів учасників із письмовою заявою про звільнення з посади директора ТОВ "Шефілтон ЛТД" (а.с.120, т.ІІІ). Однак, ані доказів такого звернення, ані рішення вищого органу товариства з цього приводу матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на дату виникнення оспорюваних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Шефілтон ЛТД", директором останнього була ОСОБА_2 .

Також податковий орган не заперечував наявність у ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" спеціальної податкової правосуб`єктності на момент укладення і виконання описаних правочинів і формування позивачем спірних сум податкових вигод.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день розгляду цієї справи по суті, ТОВ "Трансміксбуд" (код в ЄДРПОУ 37496319), ТОВ "Шефілтон-ЛТД" (код в ЄДРПОУ 40849601) та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" (код в ЄДРПОУ 39205146) зареєстровані як юридичні особи, знаходяться за зареєстрованою адресою та не перебувають в процесі припинення.

Щодо доводів податкового органу з приводу неналежного оформлення товарно-транспортних накладних для підтвердження маршруту перевезення, відсутності на місці навантаження товарів приміщень, що орендувались ТОВ "Шефілтон ЛТД" та знаходження за адресою навантаження товарів від ТОВ "Спецпромтрейд 2008" багатоповерхового будинку, суд зазначає наступне.

У відповідності до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та контролю за їх перевезенням автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт перевезення, а не реальність господарської операції в цілому.

Водночас, з метою встановлення або спростування факту реальності спірних господарських операцій позивача, судом досліджені товаро - транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Також у матеріалах справи міститься висновок головного судового експерта Київського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру МВС Глоби Н.П. від 22.12.2018 року № 8-4/1840 згідно якому, підписи на товаро - транспортних накладних, що досліджувались, виконані водієм автотранспортних засобів ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" ОСОБА_1 .

Згідно наявного в матеріалах справи протоколу допита свідка від 24.10.2018 року здійсненого у межах кримінального провадження № 2201724000000017 (а.с.143-148, т.ІІІ), ОСОБА_1 засвідчив, що з 2002 року по даний час працює в ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", здійснюючи перевезення вантажними автомобілями. Пояснив, що територія за адресою АДРЕСА_3 являє собою металобазу на якій є закриті та відкриті складські приміщення, і в залежності від виду конкретного виробу, який необхідно отримати, він під`їжджав до того чи іншого складу (відкритого чи закритого).

Крім того, ОСОБА_1 підтвердив, що перевезення придбаного товару за спірними господарськими операціями здійснювалось ним та згідно адрес, вказаних в товаро-транспортних накладних та подорожніх листах автомобіля, наявних в матеріалах справи, а саме, АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .

Отже, відсутність зазначення пункту завантаження у наявних товаро-транспортних накладних № 220222017-1 від 22.02.2017, № 220222017- 2 від 22.02.2017, № 220222017-3 від 22.02.2017, № 230222017-1 від 23.02.2017, № 230222017-2 від 23.02.2017, № 230222017-3 від 23.02.2017, № 240222017-1 від 24.02.2017, № 240222017-2 від 24.02.2017, № 240222017-3 від 24.02.2017, № 270222017-1 від 27.02.2017 та № 270222017-2 від 27.02.2017 не є достатньою підставою для прийняття рішення про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Трансміксбуд". Інші товаро - транспортні накладні, наявні в матеріалах справи, містять всі реквізити, передбачені відповідними нормативно - правовими актами.

Аналіз змісту товаро-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля, наявних в матеріалах справи, спростовує твердження відповідача про неможливість здійснення перевезень позивачем придбаного ним товару, оскільки за один день могло відбуватись два і більше перевезення, в тому числі за межами Київської області.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних товаро-транспортних накладних, 17.02.2017 року позивачем на свою адресу здійснено два перевезення з м. Вишневе Київської області та одне перевезення з м. Черкаси. Як убачається із загальнодоступних даних мережі інтернет, відстань між м. Вишневе Київської області та м. Буча Київської області становить 28 кілометрів. Відстань між м. Черкаси та м. Буча Київської області становить 228 кілометрів. Таким чином, вантажний автомобіль при здійсненні вказаних перевезень із середньою швидкістю 50 км/год має пройти відстань біля 600 кілометрів за 12 годин, шо не спростовує факту здійснення перевезення. Інші перевезення товарів здійснені в один день (20.02.2017), крім 23.02.2017, здійснені позивачем в межах м. Києва та Київської області.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено факт перевезення придбаного товару за спірними господарськими операціями.

Щодо доводів відповідача про неможливість здійснення у лютому 2017 року перевезень вантажним транспортом саме водієм ОСОБА_1 , оскільки посвідчення водія із відповідною категорією надано йому лише 19.10.2019, судова колегія звертає увагу на ту обставину, що згідно копії посвідчення водія, наявного в матеріалах справи, даний документ виданий 19.10.2019 і є посвідченням водія нового зразка.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 працює у ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" з 2002 року і здійснює перевезення вантажними автомобілями, що також підтверджується протоколом допита свідка від 24.10.2018, здійсненого у межах кримінального провадження №2201724000000017. Оскільки сама по собі робота на посаді водія передбачає наявність посвідчення водія із відкритою категорією для надання йому права на керування вантажним автотранспортом, суд не приймає зазначені доводи податкового органу як доказ неможливості здійснення перевезень саме даним водієм.

З огляду на зазначене, наявність посвідчення водія нового зразка, виданого 19.10.2019 року, не може бути доказом відсутності права ОСОБА_1 здійснювати вантажні перевезення на підставі посвідчення водія старого зразка та, у свою чергу, спростовує доводи позивача. Крім того, наявність або відсутність посвідчення водія у ОСОБА_1 під час проведення перевірки контролюючим органом не досліджувалось.

Щодо висновку судово-економічної експертизи № 1-02/2018-се по кримінальному провадженню № 22017240000000017, виконаної Гавриленко В.В. , колегія суддів зазначає, що її виконано експертом ТОВ "Дослідницький інформаційно-консультаційний центр", тобто атестованим судовим експертом, що не працює у державних спеціалізованих експертних установах.

Особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, а також порядок здійснення контролю за дотриманням цими експертами вимог нормативно-правових актів, що регулюють питання судово-експертної діяльності визначені Інструкцією про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3505/5.

Підпунктом третім пункту четвертого розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що судовому експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта, а також для з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Отже, здійснюючи дослідження стосовно формування податкового кредиту ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", судовим експертом здійснено надання правової кваліфікації діям суб`єктів господарювання та надано оцінку законності проведення позивачем процедур, пов`язаних із формуванням його податкових зобов`язань, регламентованих Податковим кодексом України. За таких обставин, суд першої інстанції вірно не врахував даний висновок судово-економічної експертизи № 1-02/2018-се по кримінальному провадженню № 22017240000000017, як належний та допустимий доказ у справі.

Також колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагенти чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, висновок про неможливість придбання товарів контрагентами позивача, зроблений контролюючим органом на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних. Водночас, отримання податкової накладної від продавця товару є правом суб`єкта господарювання, а не його обов`язком. Господарські операції контрагентів позивача щодо придбання товарів за якими податкові накладні на їх ім`я не складались, контролюючим органом не досліджувались.

Отже, відсутність інформації про отримання контрагентами позивача податкових накладних із переліком товарів, що у подальшому реалізовувались позивачеві, само по собі не означає відсутності факту такого придбання товару, а отже не є достатнім та допустимим доказом безтоварності господарської операції.

Зміст вчинених між позивачем та його контрагентами правочинів та інформація із офіційних джерел свідчить про те, що контрагенти позивача не є виробниками товарів і лише здійснюють посередницьку діяльність, специфіка якої полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно - матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов`язань. Даний вид діяльності може здійснюватися без попереднього зберігання товару, а перевезення виконуватися транспортними засобами, що належать третім особам.

Стверджуючи про об`єктивну недостатність адміністративно-господарських засобів для поставки товарів, відповідач в акті перевірки не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, що засвідчені наданими до перевірки та матеріалів справи первинним бухгалтерським документами.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, були необхідні для поставки товарів на користь позивача, але були відсутні у ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" чи їх контрагентів.

Щодо посилань відповідача на інформацію ПрАТ "Київуніверсал" про відсутність у ТОВ "Шефілтон ЛТД" права оренди на майно за адресою, зазначеної у товаро-транспортних накладних, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки платне використання складських чи інших приміщень не є єдиною формою для забезпечення зберігання товарів за місцем відвантаження для передачі їх покупцеві.

Також судом першої інстанції перевірено твердження відповідача про розташування за адресою АДРЕСА_1 житлового будинку та встановлено, що за вказаною адресою знаходиться окрема огороджена триповерхова будівля та, за всіма зовнішніми ознаками, адміністративного призначення (https://www.google.com.ua/maps).

Окрім того, колегія суддів зазначає що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи або її відсутність за місцезнаходженням, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Згідно даних, що містяться у Єдиному реєстрі платників податку на додану вартість (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv), свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Трансміксбуд" (код в ЄДРПОУ 37496319) анульовано 05.07.2017, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Шефілтон-ЛТД" (код в ЄДРПОУ 40849601) анульовано 21.05.2018, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Спецпромтрейд 2008" (код в ЄДРПОУ 39205146), анульовано 27.12.2019. Тобто, на момент виникнення оспорюваних господарських операцій, зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також матеріалами справи підтверджено факт наявності у позивача ліцензії на провадження господарської діяльності зі створенням об`єктів архітектури та дозволу на виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, а матеріали справи не містять спростовування тверджень позивача про використання ним спірного товару у господарській діяльності. На підтвердження факту використання товару у своїй господарській діяльності, позивачем надані оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 та картки аналітичного обліку 631.

Таким чином, встановлено використання позивачем придбаних у ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" товарів у власній господарській діяльності задля досягнення економічного результату.

Щодо доводів відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності сертифікатів якості на товар, засвідчені заводом - виробником та, як наслідок, неможливість встановлення виробника вказаних товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Відсутності сертифікатів якості на товар не доводить безумовно безтоварність операції, а може бути лише складовою у ряді наданих відповідачем належних та допустимих доказів, а вимога однієї сторони надати та обов`язок іншої сторони передати сертифікати якості на товар, засвідчений заводом - виробником, є правом покупця, з однієї сторони та обов`язком продавця - з іншої, оскільки наявність придбаної продукції на складах позивача не перевірялась, а твердження про її використання ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" у власній господарській діяльності під час перевірки та у подальшому контролюючим органом під сумнів не ставилось.

Таким чином, висновки відповідача про неналежне оформлення документів та його сумніви в їх достовірності ґрунтуються виключно на аналізі самих документів, який не супроводжувався будь -якими діями по перевірці обставин здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як на підтвердження реальності виконання умов договорів, позивач надав копії первинних документів, зокрема податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, платіжних доручень, оборотньо-сальдові відомості, тощо.

На думку колегії суддів, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які сукупно мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Отже, відсутність у позивача товарно - транспортних накладних на отриманий від контрагентів товар не свідчіть про нереальність правочинів, оскільки транспортні документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки. Вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно - транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами. Натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з договору постачання, постачальник здійснює передачу товару на об`єкти будівництва покупця (позивача), а отже, обов`язок щодо транспортування придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей було покладено саме на постачальника (контрагента).

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 року у справі № 826/7423/16.

Щодо посилання податкового органу на відкритті кримінальні провадження у яких фігурують контрагенти, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом не наведено підстав, що дозволяли б дійти висновку про нереальність вищевказаних правочинів, укладених ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" з його контрагентами, оскільки податковим органом не надано відповідного судового рішення, яким такі правочини в зв`язку із існуючими кримінальними провадженнями визнано недійсними, або вказують, що позивачем або його контрагентом здійснено підробку документів, вчинено фінансові операції чи укладено угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння чи створено фіктивне підприємство. Також, відповідачем не надано доказів того, що посадові особи ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" є підозрюваними чи обвинуваченими за кримінальними провадженнями.

Отже, подібна інформація не є підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також, колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції мають оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім цього, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Крім того, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному держаному реєстрі підприємств та організацій України на момент виникнення спірних правовідносин, ТОВ "Трансміксбуд", ТОВ "Шефілтон-ЛТД" та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" зареєстровані як юридичні особи, знаходяться за зареєстрованою адресою, щодо них відсутня процедура припинення, а підписантами зазначені особи, що підписували документи по результатам господарських операцій із позивачем. Відтак, твердження про фіктивність зазначених підприємств є припущенням та не можуть бути покладені в обґрунтування висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено та надано достатніми доказів щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Трансміксбуд" (код за ЄДРПОУ 37496319), ТОВ "Шефілтон-ЛТД" (код за ЄДРПОУ 40849601) та ТОВ "Спецпромтрейд 2008" (код за ЄДРПОУ 39205146) за лютий 2017 року.

Отже, у зв`язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ТОВ "Технопромсервіс ЛТД" щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах із вищезазначеними контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2019 року № 0002521413, яким було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на подану вартість у розмірі 3 889 048,50 грн.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.