Постанова

від 20.01.2021 по справі 161/14028/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 161/14028/20 пров. № А/857/15970/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

з участю секретаря Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції - Івасюта Л.В.,

час ухвалення рішення - 05.11.2020 року,

місце ухвалення рішення - м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 05.11.2020 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2020 року позов задоволено. Скасовано постанову винесену виконувачем обов`язки начальника координаційно-моніторингової митниці ДМС Стояновським О.О. в справі про порушення митних правил №0006/12600020 від 04 серпня 2020 року, провадження у справі 0006/12600020від 04 серпня 2020 - закрито.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки факту, що згідно інформації офіційного імпортера GROUPE RENAULT - АТ Рено - Україна автомобіль RENAULT, номер кузова НОМЕР_1 виготовлено заводом-виробником RENAULT у грудні 2008 року, що не відповідає відомостям, заявленим у митній декларації. При цьому наголошує, що відповідно до абз.1 п.215.3.5-1 п. 215.3 ст. 215 ПК України для визначення розміру митних платежів (акцизного податку) береться до уваги саме рік виробництва транспортного засобу, а не дата першої реєстрації чи дата початкового користування транспортним засобом. Оскільки декларантом вчинено дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів шляхом заявлення у графі 31 товар митної декларації типу IM40ДЕ №UA204120/2020/011467 серед інших відомостей календарного року випуску транспортного засобу 2009 рік , вважає постанову від 04 серпня 2020 року у справі про порушення митних правил №0006/126000/20, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст.485 МК України, та накладено штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, правомірною. Водночас зазначає, що аналіз диспозиції ст. 485 МК України свідчить про те, що наведені в ній варіанти дій, які являють собою об`єктивну сторону даного правопорушення, можуть бути вчинені як умисно (в тому числі з непрямим умислом), так і у зв`язку з необережністю (недбалістю). Згідно доводів скаржника, позивач, усвідомлюючи можливі ризики невідповідності даних, зазначених у товаросупровідних документах, подав до митного оформлення митну декларацію, свідомо нехтуючи своїм правом перевірити інформацію з відкритих джерел.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 04 серпня 2020 року постановою у справі про порушення митних правил № 0006/12600020 позивача визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 485 МК України та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 10 775,01 гривень.

Як випливає з вказаної постанови, підставою накладення на позивача стягнення стало вчинення ОСОБА_1 під час митного оформлення товару транспортного засобу марки RENAULT дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів.

На підставі відповіді Поліської митниці ДМС від 25 червня 2020 року встановлена різниця суми митних платежів у розмірі 3591,67 грн (акцизний податок - 2993,06 грн та ПДВ - 598,61 грн), через подання в митній декларації від 06.02.2020р. неправдивих відомостей стосовно календарного року виготовлення автомобіля марки RENAULT , зокрема замість грудень 2008 року зазначено календарний рік виготовлення - 05 лютого 2009 року, модельний рік виготовлення -2009.

Судом встановлено, що 06.02.2020 р. митне декларування транспортного засобу марки RENAULT здійснював декларант ОСОБА_1 , який був директором ТОВ Світ імпортного авто та для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу подав електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №204120/2020/011467.

З метою перевірки правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару відповідачем проводилась перевірка.

Із постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що в ході перевірки Поліською митницею Держмитслужби встановлено, що автомобіль марки RENAULT виготовлений грудень 2008 року, а не в лютому 2009 року.

На підставі отриманої інформації відповідач дійшов висновку, що при розмитненні даного автомобіля невірно вказано дата першої реєстрації транспортного засобу, що призвело до заниження митних платежів, які слід було сплатити при ввезені автомобіля, і загальна сума платежів, що підлягає доплаті становить 3591,67 грн.

Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Згідно ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст.10 КпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Відповідно до ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, для притягнення до відповідальності відповідно до статті 485 Митного кодексу України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).

Вищевикладене узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №564/530/17.

Так, відповідно до ч.6 ст.530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративне судочинство України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із змісту розглядуваного позову слідує, що правова природа спору між сторонами стосується правильності декларування у поданій до митного оформлення транспортного засобу МД даних про дату виготовлення ТЗ, що впливає, у свою чергу на ставку податку для відповідного транспортного засобу.

Отже, вказані обставини разом із встановленням наявності у позивача умислу на заявлення недостовірних відомостей при декларуванні транспортного засобу з метою зменшення розміру належних до сплати митних платежів входять в предмет доказування по цій справі.

При цьому, за висновками митного органу невірне зазначення дати виробництва транспортного засобу призвело до застосування нижчого коефіцієнта при розрахунку ставки податку для імпортованого позивачем транспортного засобу. Водночас митним органом достовірними визнані лише документи, представлені офіційним представником іноземного виробника автомобілів в Україні.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами МК України, відповідно до ч.1 ст.257 якого декларування здійснюється шляхом заявлених за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до пп.215.3.5-1 п.215.3 ст.215 ПК України автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей, що відповідають товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони, гоночні автомобілі, у тому числі автомобілі, які в установленому законодавством порядку подаються до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв`язку із зміною моделі транспортного засобу, що до переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД: ставка податку (Ставка) для відповідного транспортного засобу визначається за формулою:

Ставка = Ставка базова х К двигун х К вік,

де Ставка базова - ставка податку в євро за 1 штуку транспортного засобу: з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) з об`ємом циліндрів до 3500 куб. сантиметрів (включно) - 75,0;

К двигун - коефіцієнт, що визначається діленням об`єму циліндрів двигуна внутрішнього згоряння відповідного транспортного засобу в куб. сантиметрах на 1000 куб. сантиметрів;

К вік - коефіцієнт, що дорівнює кількості повних календарних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку (для нових транспортних засобів та транспортних засобів, що використовувалися до одного повного календарного року, коефіцієнт дорівнює 1, а для транспортних засобів, що використовувалися понад п`ятнадцять повних календарних років, коефіцієнт дорівнює 15).

Пунктом 190.1 ст.190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Тобто, визначення року випуску транспортного засобу впливає на його оподаткування акцизним податком та, відповідно, податком на додану вартість, оскільки акцизний податок включається до бази оподаткування вказаного податку, як складова ціни товару.

Разом із МД позивач надав митному органу повний пакет документів, на підставі яких було проведено митне оформлення товару; також на підставі вказаних документів була визначена митна вартість ввезеного автомобіля.

Судом встановлено, що декларантом до митного органу було подано інвойс №107-Н, датований 05.02.2020 , відповідно до якого транспортний засіб марки Renault , із номером кузова - НОМЕР_1 , рік випуску 2009, країна походження - Франція, об`єм двигуна 1661 куб.см слідував із фірми MASLT COMPANY LTD з локацією у м.Шеффілд, Сполуччене Королівство за ціною 750 Євро до отримувача World Import Cars з локацією у м. Луцьку Волинської області.

Також декларантом було подано технічний паспорт автомобіля, виданий відповідними державними органами, згідно якого вказаний автомобіль є 2009 року випуску. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказана перша дата його реєстрації - 05.02.2009. При цьому, митний орган не ставив під сумнів надані документи при митному оформленні.

Положеннями пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію). У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ. Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року. Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері. У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ. При цьому в разі відсутності в реєстраційних і технічних документах на ТЗ календарної дати виготовлення ТЗ такою датою вважати 1 січня року, зазначеного в реєстраційних і технічних документах на ТЗ. Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах. За наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначення року виготовлення ТЗ достовірність установлюється експертом, що має свідоцтво про право проведення експертних досліджень з відповідної експертної спеціальності та внесений до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.1 ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.486 МК України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно зі ст.489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ч.1 ст.352 МК України передбачає, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені Митним кодексом України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.

Згідно з ч.7 ст.54 МК України, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до п.7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, власник ТЗ або уповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що висновки про зазначення неправдивої інформації щодо року виготовлення транспортного засобу уповноваженої особою митного органу ґрунтуються на отриманій від офіційного імпортера GROUPE RENAULT - АТ Рено - Україна автомобіль RENAULT, номер кузова НОМЕР_1 виготовлено заводом-виробником RENAULT у грудні 2008 року, що не відповідає відомостям, заявленим у митній декларації.

Відповідно до експертної довідки № 0194-С від 06 лютого 2020 року, яка була надана декларантом при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, автомобіль марки RENAULT MEGANE SCENIC, номер кузова НОМЕР_1 , згідно комплектуючих деталей, агрегатів та ідентифікаційного номера - 2009 модельного року виготовлення. При ідентифікації транспортного засобу експерт керувався національними стандартами та європейськими методиками.

З системного аналізу положень МК України та КАС України, а також дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не довів правомірність свого рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до ст.485 МК України.

Так, митний орган у разі сумніву щодо характеристик транспортного засобу, який ввозиться на митну територію України, має повноваження запитувати у декларанта додаткові документи або коригувати митну вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалось й додаткові документи у декларанта не запитувались.

З огляду на наведені норми митного законодавства, підставою для такого висновку, як декларування недостовірної інформації щодо дати виготовлення та дати першої реєстрації транспортного засобу, яке призвело до заниження митних платежів, можуть бути лише документально підтверджені відомості, надіслані уповноваженими органами іноземних держав.

Натомість, відповідач обґрунтовуючи правомірність винесеної постанови посилається на лист офіційного імпортера GROUPE RENAULT - АТ Рено - Україна , як на належні докази, які підтверджують вчинення позивачем порушення.

Однак, вказаний лист судом до уваги не береться, оскільки вказане товариство в Україні є лише офіційним представником іноземної компанії, яке не є органом, що здійснює реєстрацію транспортних засобів.

Разом з тим, митний орган під час розгляду справи про порушення митних правил жодним чином не обумовив підстав надання переваги в доказовій силі цього листа, а не інформації, що містилася у експертній довідці, яка була надана позивачем при здійсненні митного оформлення транспортного засобу.

При цьому судом встановлено, що позивач не вчинив жодних умисних дій щодо неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що є обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, тобто відсутні ознаки суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 цієї статті за наслідками розгляду даної категорії справ суд має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Водночас, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил згідно з статтею 531 МК України є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил на відповідність критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, та стосовно наявності передбачених статтею 531 МК України підстав для його скасування.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що вірним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил №0006/126000/20 від 04 серпня 2020 року та закриття провадження у справі, що відповідає положенням ч. 3 ст. 286 КАС України.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо доводів апелянта про безпідставність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн апеляційний суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 31 липня 2020 року між адвокатом Крючковим В.О. (виконавець) та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги (а.с.21-22).

Відповідно до акту наданих послуг №1 - 000000105 від 28.08.2020 року, виконавцем в інтересах клієнта у повному обсязі виконано зобов`язання:

- ознайомлення клієнта з його процесуальними правами та обов`язками - 1 год.;

- ознайомлення з документами, наданим клієнтом - 2 год.,

- юридичний прогноз справи та детальний аналіз вивчення фактичних обставин справи 2 год;

- написання та подання письмових пояснень 2 год;

- аналіз та вивчення постанови у справі про порушення митних правил 2 год;

вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год;

- підготовка та подання позовної заяви 4 год;

- участь у судових засіданнях.

Оплата за надані послуги була проведена 28.08.2020 року, про що свідчить рахунок-фактура від 27.08.2020 року та квитанція №1-к від 28.08.2020 року на суму 3000 гривень.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування вірно враховано критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвіїї зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення відповідно до частини шостої статті 134 КАС України витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відтак зважаючи на вищенаведене, сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги є співмірною, належним чином підтвердженою, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби, як відповідача у даній справі.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2019 (справа №826/2689/1).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.272,286,308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2020 року у справі № 161/14028/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 20 січня 2021 року