Постанова

від 20.01.2021 по справі 380/4707/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4707/20 пров. № А/857/13101/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Лунь З. І. у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства Лебідь про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до Фермерського господарства Лебідь про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 50313 грн та пені в розмірі 331,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на порушення приписів Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач у 2019 звітному році не дотримав нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи, у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 50313 грн та нараховану пеню. Оскільки Фермерським господарством Лебідь вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач не виконав свого обов`язку, оскільки самостійно не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю та не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, що є підставою для сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою 10-ПІ від 06.02.2020, поданого Фермерським господарством Лебідь до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників господарства становила 15 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні становить 1 особа, середньорічна зарплата штатного працівника - 50313 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не виконано нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2019 році у кількості, визначеній чинним законодавством, Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 50313 грн і пеню в сумі 331,98 грн за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 22 дні. Всього на загальну суму 50644,98 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Вказані санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачено, що стало підставою звернення позивача до суду для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у 2019 році вживалися заходи для виконання вимог Закону України від 21.03.1991 № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875-XII), які полягали в повідомленні служби зайнятості у встановленому законом порядку про наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 (одного) робочого місця. При цьому, підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

До того ж, слід зазначити, що за змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи безпосередньо здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

На підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2019 у справі №817/1188/18, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має бути врахована при розгляді даної справи.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача у спірний період працювало 15 штатних працівників, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу, становить 1 особа. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб.

Поряд з цим встановлено, що відповідачем 13.02.2019 подавався до Кам`янка-Бузького районного центру зайнятості звіт Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН про наявність вакансії для осіб з інвалідністю за посадою слюсар-ремонтник , однак, інформації щодо направлення центром зайнятості осіб з інвалідністю в матеріалах справи немає.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів констатує про протиправність застосування до Фермерського господарства Лебідь адміністративно-господарських санкцій в розмірі 50313 грн та нарахування пені в розмірі 331,98 грн, оскільки дане підприємство не вчиняло правопорушення у сфері господарювання та вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Також, Фермерське господарство Лебідь сумлінно виконувало вимоги законодавства, виділяло робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю та звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі № 380/4707/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 20.01.2021