Постанова

від 22.12.2020 по справі 456/3711/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/3711/18 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.

Провадження № 22-ц/811/1124/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі : головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Жукровської Х.І.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 -

адвоката Дмитрович Н.В., представника відповідача

ОСОБА_2 - адвоката Олексишина І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Йосиповицька сільська рада Стрийського району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні будинком та встановлення земельного сервітуту,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, в якому просили зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні будинком, а саме: забрати з-під стіни будинку АДРЕСА_1 будівельні матеріали, побутовий інвентар, шутер, сміття, перенести собачу будку і собаку у віддалене місце від цього будинку, зрізати дерево горіха, яке росте біля будинку, та встановити за ОСОБА_1 постійне право земельного сервітуту (право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд) відносно земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 і розташована по АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій цей будинок знаходиться, відповідач ОСОБА_2 є власником суміжного з ним житлового будинку АДРЕСА_2 , який вона набула в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначають, що відповідач поскладала під стіною їхнього будинку будівельні матеріали, шутер та непотрібні речі, а під вікнами будинку поставила собачу будку разом із собакою, який постійно гавкає, чим порушує їхнє право на відпочинок, окрім цього, відповідач впритул до їхнього будинку посадила дерево горіха, листя якого осипається на подвір`я та дах будинку.

Просять врахувати, що внаслідок таких дій відповідача, стіна в середині будинку почала сиріти та пліснявіти, однак, відповідач добровільно не бажає усунути перешкоди у користуванні будинком та не надає доступу до стіни їхнього будинку з метою проведення відновлювальних ремонтних робіт.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що їхньою стороною було надано достатньо доказів, які вказують на те, що відповідач свідомо чинить їм перешкоди у користуванні житловим будинком, і це підтверджується, зокрема, листом Йосиповицької сільської ради, в якому орган місцевого самоврядування просить ОСОБА_2 з метою добросусідства забрати з під стіни будинку будівельні матеріали, шутер, побутовий інвентар та собачу будку із собакою з під вікна будинку, а також показаннями свідків та фотознімками, однак, суд не дав цим доказам належної правової оцінки.

Зазначає, що відповідач набула право власності на житловий будинок після раптової смерті свого чоловіка, який є братом позивача ОСОБА_3 , та почала влаштовувати сварки, навмисно чинити перешкоди в обслуговуванні та користуванні житловим будинком, встановила місце знаходження собаки із порушенням правил утримання собак.

Апелянт вважає заявлені вимоги про встановлення земельного сервітуту законними і обгрунтованими, оскільки відповідачкою виготовлена технічна документація із проекту землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , а тому вона стане власником цієї земельної ділянки.

Заслухавши пояснення сторони позивача ОСОБА_1 в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до загальних положень, які містяться у статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природніх ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За вимогами статті 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Частиною першою статті 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (ч.2 ст.404 ЦК).

Аналогічні за змістом положення передбачені статтями 98 - 100 ЗК України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,25 га, на якій цей будинок знаходиться, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а відповідач ОСОБА_2 є власником суміжного з ним житлового будинку АДРЕСА_2 , право власності на який вона набула в порядку спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, відповідач ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки, за рахунок якої позивачі просять встановити для них сервітут, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявленої позивачами вимоги про встановлення земельного сервітуту.

Також необхідно зазначити, що саме будинок позивача ОСОБА_1 збудований впритул до межі суміжного з ним будинковолодіння відповідача ОСОБА_2 і таке розташування будинку існувало ще задовго до набуття відповідачем права власності на належний їй будинок, який вона отримала у спадок після смерті свого чоловіка, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що власник земельної ділянки не вправі задовольняти свої вимоги за рахунок погіршенням прав іншого власника.

Крім того, як правильно вказав суд першої інстанції, позивачі не довели належними доказами факту псування стіни їхнього будинку від складених біля неї будівельних матеріалів, як і не довели факту встановлення місця знаходження собаки із порушенням правил утримання собак, а дерево горіха, яке було посаджено ще за життя чоловіка відповідачки, вона вже зрізала, що підтверджено апелянтом в апеляційній скарзі.

Отже, за встановлених обставин справи, підстав для висновку про те, що відповідач чинить позивачам перешкоди у користуванні їхнім будинком, немає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачів, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для зміни чи скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 04 січня 2021 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.