Ухвала

від 11.01.2021 по справі 585/2847/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 585/2847/19 Головуючий 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження №11кп/818/1123/21 (11кп/818/3859/20) Головуючий апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: Продовження строк утримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , без участі обвинуваченого ОСОБА_7 , який не наполягав на участі у справі, з участю його захисника ОСОБА_8 , без участі представника потерпілого ОСОБА_9 , належним чином повідомленого про розгляд справи в режимі відеоконференції розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.11.2020 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою, продовжено дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою до 08.01.2021 року.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що ризики, передбачені п.1 та .5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати на теперішній час та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що не з годен з її змістом.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Захисник підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Прокурор вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просив залишити вимоги апеляційної скарги захисника обвинуваченого без задоволення.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, вислухавши думку прокурора, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як слідує з матеріалів провадження, під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, судом першої інстанції постановлено ухвалу про продовження строку тримання під вартою щодо останнього на 60 днів, тобто до 08.01.2021 року.

Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 була заслухана думка прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, представника потерпілого, для з`ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.

Таким чином, враховуючи викладене та оцінивши окрім наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, в сукупності всі обставини, у тому числі визначені ст.178 КПК України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про існування у обвинуваченого ОСОБА_7 ризиків, передбачених п.1 та п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою не зменшилися і, що інший більш м`який запобіжний захід не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Щодо відомостей про особу обвинуваченого, то ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення майнового злочину, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, та скоїв новий умисний злочин проти власності, не має міцних соціальних зав`язків, непрацевлаштований.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що існують обґрунтовані ризики передбачені ст.177 КПК України, які на теперішній час не зменшились, взяв до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, відсутність відомостей про тяжкі захворювання, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу обвинуваченого, а також те, що при застосування більш м`якого запобіжного заходу, обвинувачений буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілого, тим самим буде перешкоджати кримінальному провадженню.

З таким висновком погоджується і апеляційний суд.

Колегія суддів звертає також увагу на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим в інкримінованому злочині, що в сукупності з іншими встановленими даними, зокрема про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що заявлені прокурором ризики є обґрунтованими. Дані обставини виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Саме продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Обвинувачений ОСОБА_7 звертаючись до суду із апеляційною скаргою з посилання на не згоду з ухвалою суду першої інстанції про продовження строку його тримання під вартою, не спростовує обґрунтованість висновків суду про те, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не минули та продовжують існувати на даний час.

Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , під час апеляційного розгляду не встановлено.

Зважаючи на викладене, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення апеляційної скарги, за доводів, викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.11.2020 року про задоволення клопотання прокурора та про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08.01.2021 року, включно, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , - залишити без змін.

Апеляційну скаргу обвинуваченого, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4