Постанова від 18.01.2021 по справі 917/1213/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Справа № 917/1213/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Дучал Н.М. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

від позивача: Литвин А.Д., довіреність;

від відповідача: Улановський О.Ю., адвокат, довіреність;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 3399 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.11.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Безрук Т.М., повний текст якого складено 18.11.2020 року, у справі

за позовом: Антимонопольного комітету України, м. Київ,

до: Приватного акціонерного товариства "Електромотор", м. Полтава,

про стягнення 2104000,00,

ВСТАНОВИЛА:

Антимонопольний комітет України звернувся з позовною заявою до господарського суду Полтавської області до Приватного акціонерного товариства "Електромотор" про стягнення 2104000,00 грн. з яких 1052000,00 грн. - штрафу, 1052000,00 грн. - пені згідно рішення Антимонопольного комітету України від 06.12.2018 № 692-р про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу у справі № 126-26.13/113-13.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що рішенням Антимонопольного комітету України від 06.12.2018 № 692-р, за порушення, передбачене ст. 15 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» , накладено на ПрАТ «Електромотор» штраф у розмірі 1052000,00 грн. Позивач, посилаючись на те, що відповідач не сплатив визначений рішенням від 06.12.2018 № 692-р штраф, звернувся до суду з позовом про стягнення 1052000,00 грн. штрафу, 1052000,00 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.11.2020 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Електромотор" в дохід загального фонду Державного бюджету України 1052000,00 грн. - штрафу, 1052000,00 грн. - пені. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Електромотор" на користь Антимонопольного комітету України 31560,00 грн. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги зазначив, що Антимонопольний комітет України за результатом розгляду справи № 126-26.13/113-13 про порушення приватним акціонерним товариством Електромотор законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, прийняв рішення від 06.12.2018 № 692-р, яким постановлено: 1) визнати, що ПрАТ Електромотор вчинило порушення, передбачене ст. 15 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції , 2) за вказане порушення накласти на ПрАТ Електромотор штраф у розмірі 1 052 000 гривень. Копія Рішення № 692-р надіслана із супровідним листом Комітету від 12.12.2018 № 126-29/09-16762 та отримана відповідачем 18.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 030350970160. Отже, строк сплати штрафу, накладеного Рішенням № 692-р закінчився 18.02.2019.

Відповідач оскаржив Рішення № 692-р до господарського суду міста Києва. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/6454/19 ПрАТ Електромотор в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/6454/19 набрало законної сили 02.12.2019. Отже, Рішення № 692-р не було визнано недійсним судом, не було скасовано, та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції і ст. 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України є обов`язковим до виконання.

Судом першої інстанції зауважено, що відповідач не надав суду документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням № 692-р. Позивач у позові повідомив суд про те, що до нього не надходили документи про сплату штрафу відповідачем. Таким чином, наявні підстави для нарахування пені згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. До апеляційної скарги додано документи (додатки).

В обґрунтування апеляційної скарги ПрАТ "Електромотор" зазначає, що не погоджується з рішенням Комітету від 06.12.2018 №692-р, на переконання відповідача рішення від 06.12.2018 №692-р є незаконним, та необґрунтованим.

Вважає безпідставним нарахування пені у розмірі 1052000,00 грн. з огляду на те, що відповідно до сформованих відомостей щодо обсягу виробництва продукції ПрАТ "Електромотор" за період з 2018 по 3 квартал 2020 спостерігається стрімке зменшення виробництва всіх деталей та виробів з металу, в тому числі зменшення обсягу реалізованої продукції.

Зазначає про відсутність обігових коштів та прибутку у відповідача; зауважує на зменшені кількості працюючих на підприємстві та зменшені кількості замовлень.

Від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Зазначає, що відповідачем було оскаржено Рішення № 692-р до господарського суду міста Києва. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/6454/19 відповідачу в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 910/6454/19 апеляційну скаргу ПрАТ Електромотор на зазначене рішення господарського суду міста Києва повернуто без розгляду. Отже, законність Рішення № 692-р було підтверджено остаточним рішенням суду у справі № 910/6454/19, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, а отже Комітет, приймаючи Рішення № 692-р, діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Таким чином, Рішення № 692-р є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції та ст. 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України є обов`язковим до виконання.

Від ПрАТ Електромотор надійшло клопотання, в якому відповідач просить відкласти розгляд справи призначений на 18.01.2021 о 12:00 год. на іншу дату та час.

В обґрунтування зазначеного клопотання зазначає, що сторони дійшли спільної згоди про укладення мирової угоди.

У судовому засіданні 18.01.2021 представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та зазначив, що на електрону адресу позивача направлено відповідне повідомлення про намір укласти мирову угоду, а також підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача зазначив, що у нього відсутні повноваження на укладення мирової угоди; заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні з огляну на наступне.

Так, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у даній справі відкрито апеляційне провадження і призначено розгляд справи. Дана ухвала була отримана відповідачем 28.12.2020. Тобто судом було проінформовано відповідача про відкриття апеляційного провадження, місце, дату та час судового засідання завчасно. Отже, у відповідача було достатньо часу для звернення до позивача з пропозицією про укладення мирової угоди.

Разом з цим, до поданого клопотання відповідачем не додано доказів направлення на адресу позивача відповідного повідомлення про намір укласти мирову угоду.

За викладених обставин, відповідачем не доведено обставин викладених у клопотанні, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що в силу приписів ст. 269 ГПК України додані до апеляційної скарги документи не можуть бути прийняті в апеляційній інстанції, адже дані документи не було подано відповідачем до суду першої інстанції, та в свою чергу необґрунтовано неможливість їх подання до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві на неї доводи, заслухавши представників позивача і відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Антимонопольний комітет України (далі - Комітет, позивач) за результатом розгляду справи № 126-26.13/113-13 про порушення приватним акціонерним товариством Електромотор (далі - ПрАТ Електромотор , відповідач) законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, прийняв рішення від 06.12.2018 № 692-р (далі - Рішення № 692-р), яким постановлено: 1) визнати, що ПрАТ Електромотор вчинило порушення, передбачене ст. 15 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції , у вигляді обмеження імпорту кормоподрібнювачів на митну територію України з використанням деклараційного патенту від 15.08.2005 № 8732 на корисну модель Подрібнювач , який було одержано неправомірно, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили; 2) за вказане порушення накласти на ПрАТ Електромотор штраф у розмірі 1052000 гривень (а.с.37-53).

Копія Рішення № 692-р надіслана із супровідним листом Комітету від 12.12.2018 № 126-29/09-16762 та отримана відповідачем 18.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 030350970160 (а.с.54-55).

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, строк сплати штрафу, накладеного Рішенням № 692-р, закінчився 18.02.2019.

Відповідач оскаржив Рішення № 692-р до господарського суду міста Києва. Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6454/19 за позовом ПрАТ Електромотор до Комітету про визнання незаконним та скасування Рішення № 692-р (а.с.19).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/6454/19 ПрАТ Електромотор в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с.20-23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 910/6454/19 апеляційну скаргу ПрАТ Електромотор на зазначене рішення господарського суду міста Києва залишено без руху (а.с.24-25).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 910/6454/19 апеляційну скаргу ПрАТ Електромотор на зазначене рішення господарського суду міста Києва повернуто без розгляду (а.с.26).

На даний час в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація щодо подальшого оскарження ПрАТ Електромотор Рішення № 692-р чи відкриття судом відповідного апеляційного провадження. Відповідачем також не надано доказів повторного оскарження в апеляційному порядку вказаного рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/6454/19.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/6454/19 набрало законної сили 02.12.2019 (а.с.20).

Отже, Рішення № 692-р не було визнано недійсним судом, не було скасовано, та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції і ст. 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України є обов`язковим до виконання.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач не сплатив визначений Рішенням № 692-р штраф, звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 1052000,00 грн. штрафу, 1052000,00 грн. пені, нарахованої за періоди 19.02.2019 - 23.05.2019 та 14.09.2019 - 28.04.2020.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.11.2020 року позов задоволено повністю з підстав викладених вище.

Приватне акціонерне товариство "Електромотор" з оскаржуваним рішенням господарського суду Полтавської області не погодилося і звернулося з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання (ч.2 ст. 56 Закону).

В апеляційній скарзі ПрАТ "Електромотор" зазначає, що не погоджується з рішенням Комітету від 06.12.2018 №692-р, на переконання відповідача рішення від 06.12.2018 №692-р є незаконним, та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Відповідач оскаржив Рішення № 692-р до господарського суду міста Києва. Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/6454/19 ПрАТ Електромотор в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с.20-23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 910/6454/19 апеляційну скаргу ПрАТ Електромотор на зазначене рішення господарського суду міста Києва повернуто без розгляду (а.с.26).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 910/6454/19 набрало законної сили 02.12.2019 (а.с.20).

Отже, Рішення № 692-р не було визнано недійсним судом, не було скасовано, та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції і ст. 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України є обов`язковим до виконання.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у справі № 917/1213/20 є стягнення штрафу накладеного Рішенням комітету від 06.12.2018 № 692-р та пені, а не саме рішення Комітету від 06.12.2018 № 692-р.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч.3 ст. 56 Закону).

У ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції вказано, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідачем не надано документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням № 692-р. Позивачем зауважено про те, що до нього не надходили документи про сплату штрафу відповідачем.

Таким чином, наявні підстави для нарахування пені згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, при застосуванні приписів статті 56 Закону (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати таке. Абзацами третім-п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Отже, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного Рішенням № 692-р, зупинялось з 24.05.2019 до 13.09.2019 (впродовж розгляду справи № 910/6454/19 господарським судом міста Києва).

Періодом нарахування пені за прострочення сплати штрафу є 19.02.2019 - 23.05.2019 та 14.09.2019 - 28.04.2020. Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 322 днів.

Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить 15780,00 грн. (із розрахунку: 1052000 грн. штрафу х 1,5 % = 15780 грн.).

За 322 дні прострочення сплати штрафу сума пені становить 5081160,00 грн. (із розрахунку: 15780грн. х 322 = 5081160 грн.).

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету. Отже, належний до сплати розмір пені становить 1052000 грн.

Таким чином, відповідач повинен сплатити 1052000,00 грн. штрафу, накладеного Рішенням № 692-р, та 1052000,00 грн. пені, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції .

Відповідно до ст. 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

З огляду на те, що Рішення № 692-р є чинним та обов`язковим до виконання, проте відповідачем не виконане, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення 1052000,00 грн. - штрафу, 1052000,00 грн. - пені обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.11.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.01.2021 року.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Терещенко