Рішення

від 11.01.2021 по справі 915/1992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 915/1992/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши справу

за позовом виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030)

в інтересах держави в особі : Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008)

до відповідача: Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 22440366,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (код ЄДРПОУ 22439446, вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052).

про : скасування запису в Державному реєстрі речових прав,

за участі представників учасників справи :

від позивача: Гордієнко Д.О., згідно витягу

від відповідача: не з`явився

від 3 особи: не з`явився

прокурор: Бескровна І.І.,

встановив:

13 вересня 2019 року виконувач обов`язків прокурора Миколаївської області (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №05/2-928вих.19 від 13.09.2019 в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Миколаївської міської ради про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №28428406 від 10.10.2018 про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1992/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що незаконна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а фактично частину об`єкту загальнодержавного значення - Бузький лиман, порушує виключне право власності держави на розпорядження внутрішніми морськими водами України, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади, а тому відповідний запис №28428406 від 10.10.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню, оскільки його було внесено за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» , м. Миколаїв щодо реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 26,0034 га з кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу, а також проекту землеустрою щодо відведення в оренду зазначеному товариству цієї земельної ділянки. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року у справі № 814/1710/15, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 року та Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 року, задоволено позов прокурора міста Миколаєва та визнано протиправним і скасовано рішення Миколаївської міської ради від 18.03.2015 року № 46/47 в частині надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» , м. Миколаїв в оренду вищезазначеної земельної ділянки площею 26,0034 га. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що спірна територія дна Бузького лиману (фактично частина водного об`єкта загальнодержавного значення) належить до державної власності, власником (розпорядником) якої є Кабінет Міністрів України, частина дна водної акваторії Бузького лиману не може бути об`єктом земельних правовідносин, оскільки неможливо встановити її межі в натурі, в зв`язку з чим, у міської ради відсутні повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою та передачі її в оренду третім особам.

Разом із позовною заявою в.о. прокурора Миколаївської області, м. Миколаїв звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи по забезпеченню позову, а саме:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 26,0034 га (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057) по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки;

- заборонити Миколаївській міській раді (ЄДРПОУ 26565573, вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54027), вчиняти із земельною ділянкою площею 26,0034 га (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057) дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, прийняття рішень щодо відведення земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвалою суду від 16.09.2019 заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на земельну ділянку площею 26,0034 га (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057) по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві, та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено Миколаївській міській раді (ЄДРПОУ 26565573, вул. Адміральська, 20, м.Миколаїв, 54027), вчиняти із земельною ділянкою площею 26,0034 га (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057) дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, прийняття рішень щодо відведення земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» , м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2019 року у справі № 915/1992/19, скасовано ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2019 року у справі №915/1992/19, заяву виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області від 13.09.2019 № 05/2-927вих.19 про забезпечення позову у справі № 915/1992/19 задоволено частково, заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 26,0034 га (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057); заборонено Миколаївській міській раді (ЄДРПОУ 26565573, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027), вчиняти із земельною ділянкою площею 26,0034 га (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057) дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, прийняття рішень щодо відведення земельної ділянки, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою суду від 16.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 16 жовтня 2019 року о 11:20 год.

04.10.2019 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги фактично визнано, посилаючись на норми ст. 13, 19 Конституції України, ст. 1, 3, 14 Водного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування , постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 у справі №814/1710/15, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015, за позовом прокурора м. Миколаєва до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування п.12, 12.1 розділу 1 рішення від 18.03.2015 №46/47.

Відповідач просить суд розглянути справу за наявними доказами у справі.

Ухвалою суду від 16.10.2019, яку внесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 18 листопада 2019 року о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 21.10.2019.

16.10.2019 ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» подано до суду заяву №1452/НК-10 від 15.10.2019 про залучення товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

31.10.2019 прокурором подано до суду заперечення від 29.10.2019 №05/1-716вих19 на клопотання ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

14.11.2019 представником позивача подано до суду відповідь на відзив за вих. №242/7-1-128/7-2.1 від 14.11.2019. Позивач просить задовольнити позовну заяву прокурора Миколаївської області у повному обсязі.

18.11.2019 судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у справі у відряджені, судове засідання призначено на 26 листопада 2019 року о 11:40, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 15.11.2019.

Ухвалою суду від 26.11.2019 провадження у справі №915/1992/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного Суду судового рішення у справі №912/2385/18.

Ухвалою суду від 04.09.2020 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 23 вересня 2020 року о 10:00.

Ухвалою суду від 23.09.2020 задоволено заяву ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» №1452/НК-10 від 15.10.2019 про залучення товариства до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (код ЄДРПОУ 22439446, вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052); встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документами; запропоновано третій особі подати до суду пояснення щодо позовних вимог, які мають відповідати вимогам ч. ч. 3-7 ст. 165 та ст. 168 ГПК України, в 5-денний строк з дня отримання позовної заяви.

23.09.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 27 жовтня 2020 року о 10:00 .

12.10.2020 третьою особою подано до господарського суду заяву за вих. №1276/нк10 від 09.10.2020 про залишення позову без розгляду.

Заяву обгрунтовано тим, що виконуючий обов`язки прокурора Миколаївської області не підтвердив підстави для представництва Кабінету Міністрів України замість Міністерства юстиції України. Зокрема, на думку третьої особи, прокурором не доведено факт бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині реагування та усунення виявленого прокурором порушення, отже, на думку третьої особи, даний позов є таким, що підписаний не уповноваженою на те особою.

Також 12.10.2020 третьою особою подано до суду пояснення в порядку ст. 168 ГПК України.

Третя особа просить суд в задоволені позову відмовити.

Заперечення обгрунтовано наступним:

1) рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №814/1161/18 визнані правомірними дії Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області щодо реєстрації 14 серпня 2014 року у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 26,0034 га для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул Айвазовського, 23 у м. Миколаєві за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 з наступним формуванням Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Тобто, факт законності реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, як об`єкта комунальної власності є доведеним в порядку ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України;

2) 10.10.2018 державний реєстратор, перевіривши надані виконавчим комітетом Миколаївської міської ради для реєстрації земельної ділянки документи, вніс відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №284428406.

Позивачем не надано жодного доказу щодо незаконності та безпідставності дій державного реєстратора під час внесення ним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 284428406 від 10.10.2018 року, не враховано факт встановлення в судовому порядку законності державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

З моменту визнання правомірною державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та по теперішній час право комунальної власності на зазначену земельну ділянку не оскаржувалось, а підставою виникнення права власності під час внесення оскаржуваного запису державним реєстратором було зазначено саме Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності №5245-VI від 06.09.2012.

Даний факт підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141760697 від 18 10.201, який був долучений до матеріалів справи;

3) факт наявності у земельної ділянки усіх необхідних характеристик (кадастровий номер, площа, фіксовані межі, місце розташування) щодо її формування та віднесення такої земельної ділянки підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру.

Позиція прокуратури щодо обов`язковості наявних меж земельних ділянок в натурі для віднесення її до об`єкту земельних правовідносин є помилковою, а земельна ділянка (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057) є повністю сформованою та виступає законним об`єктом земельних правовідносин;

4) орган прокуратури фактично втратив право представництва інтересів держави у даній справі.

20.10.2020 третьою особою подано до суду додаткові пояснення за вих. №1315/НК-10 від 19.10.2020. Третя особа просить суд долучити додаткові пояснення до матеріалів справи, врахувати їх при прийнятті рішення, в задоволені позову відмовити.

У додаткових поясненнях третя особа посилається на наступне:

1) зазначаючи предметом позову скасування запису в Державному реєстрі речових прав, прокурор в порушення ст. 162 ГПК України, не визначився із способом захисту, виключний перелік яких викладений в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України;

2) правовою підставою позову прокурором зазначено порушення ст. 14 Водного кодексу України в частині того, що розпорядження внутрішніми морськими водами держави належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Невідповідність предмету позову з його підставами полягає в тому, що предмет позову у вигляді скасування запису в державному реєстрі щодо реєстрації майнових прав на об`єкт має обґрунтовуватись фактичними обставинами із наданням відповідних доказів щодо незаконності дій (бездіяльності) державного реєстратора, з посиланням на норми чинного законодавства, які були ним порушені під час здійснення процедури реєстрації. Оскільки такі обставини прокурором в позовній заяві описані не були, то підтверджується факт не невідповідності предмету підставам позову у поданий прокурором позовній заяві;

3) прокурором або іншими сторонами питання незаконності визнання права комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VІ будь-яким чином не розглядалося.

27.10.2020 прокурором подано до суду заперечення за вих. №15/1-243вих20 від 26.10.2020 на заяву про залишення позову без розгляду.

Прокурор просить суд відмовити у задоволені заяви посилаючись на норми ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , ст. ст. 19, п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» , ст. 14 Водного кодексу України, ст. 53 ГПК України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 3915/2385/18 та зазначає, що прокурором достатньо дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

27.10.2020 прокурором подано до господарського суду заяву за вих. №15/2-245вих-20 від 26.10.2020 про зміну предмету позову.

Посилаючись на ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , прокурор вважає ефективним способом судового захисту порушених прав та інтересів держави є судове рішення про скасування державної реєстрації права, а тому просить суд позовну вимогу розглядати у наступній редакції:

1. Скасувати у Державному реєстрі прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради від 10.10.2018, номер запису 28428406.

27.10.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання у справі на 11 листопада 2020 року о 10:30 .

30.10.2020 третьою особою подано до суду заперечення на заяву прокурора про зміну предмета позову.

Третя особа вважає, що змінюючи предмет позову прокурор одночасно зазначив, що вказаний позов прокурора обгрунтовано порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень при проведенні реєстраційних дій - внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно змін щодо спірної земельної ділянки, тим самим даною заявою про зміну предмету позову одночасно змінює і його підставу.

Одночасна зміна підстав та предмету позову по своєї суті є новою позовною заявою.

Також третьою особою зазначено, що згідно ст. 46 ГПК України суб`єктом процесуального права, який має процесуальні права на зміну предмету або підстав позову є саме позивач у справі - Кабінет Міністрів України в особі Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Міністерства юстиції України, який з 14.11.2019 (дата надходження до господарського суду відповіді на відзив) є позивачем та єдиним суб`єктом з процесуальними правами та обов`язками позивача у справі.

З 14.11.2019 орган прокуратури фактично втратив право представництва інтересів держави та позбавлений процесуальної дієздатності в якості позивача у цій справі.

Зазначені обставини, на думку третьої особи, підтверджують відсутність права прокуратури підписувати та подавати до суду будь-які заяви, клопотання, пояснення, користуватися іншими процесуальними правами позивача, а відповідно й подавати заяву про зміну підстав позову.

05.11.2020 прокуратурою подано суду відповідь на пояснення третьої особи за вих. №15/1-288вих-20 від 03.11.2020 .

Зокрема, прокурор зазначає наступне:

- у поясненнях товариством зазначено про необґрунтованість позовних вимог прокурора з посиланням на судові рішення у справі №814/1161/18 за позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері до державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області Лисиці А.Л., Головного управління Держземагентства у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Предметом позову прокурора у вказаній справі були вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 26,0034 га для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 та зобов`язання Головного Управління Держземагентства скасувати запис про реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 в Поземельній книзі, шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування. Вказані позовні вимоги обґрунтовувались порушенням державним реєстратором п. 3 ч. 6 ст. 24 ЗУ Про державний земельний кадастр та п. 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, зокрема вчинення реєстраційних дій за відсутності погодженого, у встановленому порядку, проекту землеустрою та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації та за відсутності дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, на відведення земельної ділянки.

Тобто, судовими рішеннями у вказаній справі за результатами розгляду позову прокурора не досліджувались обставини того, що фактично спірна земельна ділянка (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057) є дном об`єкту загальнодержавного значення - Бузького лиману та не може бути об`єктом земельних правовідносин, а надавалась оцінка діям державного реєстратора з проведення реєстрації ділянки у Державному земельному кадастрі стосовно дотримання вимог законодавства в сфері ведення Державного земельного кадастру.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржено прокуратурою у касаційному порядку, ухвалою суду касаційної інстанції 14.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою прокурора, справа на цей час перебуває в провадженні суду.

Безпідставною, на думку прокурора, є також позиція третьої особи стосовно відсутності підстав для задоволення позову прокурора, оскільки, на його думку, дії з проведення реєстрації права власності Миколаївської міської ради на спірний об`єкт відбулись відповідно до приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, доказів незаконності та бездіяльності дій державного реєстратора не надано.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.01.2020 у справі №917/259/19 висловлено позицію про те, що спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням прав позивача на земельну ділянку або на інший об`єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Відповідний спір виникає у зв`язку із тим, що позивач вважає порушеним своє право власності на земельну ділянку (об`єкт нерухомості) відповідачем, за яким Держреєстратор зареєстрував право власності на об`єкти нерухомості і позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленому законом порядку. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним_реєстратором прийняте оспорюване рішення або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису.

Згідно ст. 26 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Законодавець чітко передбачив необхідність визнання, зміни чи припинення судовим рішенням речових прав, їх обтяжень як обов`язкової умови для скасування державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У позові прокурора зазначено, що судовими рішеннями у справі №814/1710/15 встановлено невідповідність нормам діючого законодавства дій Миколаївської міської ради при прийнятті рішення щодо надання у користування земельної ділянки за рахунок донної поверхні Бузького лиману, що порушує виключне право власності держави на розпорядження внутрішніми морськими водами України, яке реалізуються через відповідні органи державної виконавчої влади, а також перевищення відповідачем при прийнятті спірного рішення наданих йому повноваження, оскільки міська рада фактично розпорядилась внутрішніми морськими водами держави, що згідно із ст. 14 Водного кодексу України належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Тобто, судами підтверджено, що спірна територія дна Бузького лиману (фактично частина водного об`єкта загальнодержавного значення) належить до державної власності, власником (розпорядником) якої є Кабінет Міністрів України.

Саме міська рада, усвідомлюючи відсутність підстав для оформлення за собою права власності на спірний об`єкт, вчинила відповідні протиправні дії, які мали наслідком незаконну реєстрацію права власності на об`єкт, незалежно від того, чи діяв у цьому випадку державний реєстратор відповідно до приписів законодавства в сфері державної реєстрації.

Необгрунтованою прокурор вважає також позицію товариства стосовно того, що спірний об`єкт є фактично сформованою земельною ділянкою і може виступати об`єктом земельних правовідносин посилаючись на таке.

В ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі №814/1710/15 вказано, що проектом землеустрою передбачено відведення ТОВ МСП Ніка-Тера в оренду частини дна водної акваторії Бузького лиману, де відсутні межі в натурі (на місцевості), які збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, а також неможливо встановити межі запроектованої території в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка, тому суд доходить висновку, що надана в оренду товариству територія не може бути об`єктом земельних правовідносин.

Отже, судовим рішенням в іншій справі встановлено обставини стосовно безпосередньо спірного об`єкту у даній справі, зокрема той факт, що він не може бути об`єктом земельних правовідносин і це відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16. Таким чином, заявлення прокурором вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності на земельну ділянку за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради спрямоване на ефективний захист інтересів держави, оскільки така незаконна реєстрація права комунальної власності на, фактично, частину об`єкту загальнодержавного значення - Бузький лиман порушує виключне право власності держави на розпорядження внутрішніми морськими водами України, яке реалізуються через відповідні органи державної виконавчої влади.

Позиція, викладена третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, у наданих поясненнях не спростовує доводів прокурора стосовно незаконності оформлення права власності на спірний об`єкт та наявності підстав для його скасування, у зв`язку із чим не підлягає врахуванню при розгляді справи за позовом прокурора.

Підстав, визначених ст. 46 ГПК України, щодо відмови у прийнятті заяви прокурора про зміну предмету позову немає.

11.11.2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із знаходженням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.11.2020 підготовче засідання у справі призначено на 02 грудня 2020 року о 10:00.

26.11.2020 третьою особою подано суду додаткові пояснення за вих. №1549/НК від 25.11.2020.

Третя особа просить суд залучити додаткові пояснення до матеріалів справи та врахувати їх при прийнятті рішення у справі.

Зокрема, третя особа зазначає таке:

1) оскільки, державній реєстрації підлягає право власності на земельну ділянку комунальної власності, то при прийнятті відповідного рішення державний реєстратор зобов`язаний враховувати особливості такої реєстрації, передбачені Законом Про державну реєстрацію , відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 28 цього Закону державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VI.

Згідно з п. 5 розділу Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якого додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Частиною 8 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.

Відповідно до пункту 7 цього розділу Закону з дня набрання чинності цим законом (тобто з 01 січня 2013 року) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими;

2) рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №814/1161/18 визнані правомірними дії Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Миколаївському районі Миколаївської області щодо реєстрації 14 серпня 2014 року у Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 26.0034 га для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві за кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 з наступним формуванням Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. П`ятий апеляційний адміністративний суд своєю Постановою від 11.04.2019 рішення суду першої інстанції залишив в силі.

Тобто, факт законності реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, як об`єкта комунальної власності є доведеним в порядку ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

3) зазначаючи в своїй Відповіді… щодо безпідставності позиції третьої особи стосовно відсутності підстав для задоволення позову з проведення реєстрації права власності на спірний об`єкт, прокурор вірно робить посилання на Закон України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно , та Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127. При цьому, посилаючись на зазначені нормативні акти, прокурор лише описує зміст та суть державної реєстрації права на нерухоме майно та їх обтяження, знову ж таки ігноруючи норми що стосуються процедури державної реєстрації та повноважень державного реєстратора та не надає доказів незаконності та бездіяльності дій державного реєстратора .

4) спірна державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4810136600:07:001:0037 проводилась державним реєстратором виключно на підставі документів, які не викликали сумніви у їх недійсності чи незаконності;

5) прокурор ігнорує ті обставини, що по-перше, спірна земельна ділянка належним чином сформована, має чітко визначені межі із зазначенням їх у прийнятій для обліку системі координат та реєстрована у Державному земельному кадастрі України із присвоєнням їй відповідного кадастрового номеру, по-друге, що категорія межі земельної ділянки можуть виглядати як наземні рубежі або умовна лінія, що розділяє дві проінвентаризовані земельні ділянки.

02.12.2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із знеструмленням електромережі суду та з іншими умовами, що вплинули на безперебійність та функціонування автоматизованої системи документообігу суду.

Ухвалою суду від 02.12.2020 підготовче засідання у справі призначено на 07 грудня 2020 року о 11:15.

Ухвалою від 07.12.2020 судом відмовлено ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера в задоволені заяви №1276/нк10 від 09.10.2020 про залишення позову без розгляду.

07.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 11.01.2021 о 09:30 год.

31.12.2020 представником третьої особи подано до суду клопотання про заміну сторони у справі.

Третя особа, посилаючись на ст. 46 ГПК України, просить суд виключити прокуратуру Миколаївської області зі складу сторін у справі №915/1992/19 у зв`язку з тим, що з 14.11.2019 орган прокуратури фактично втратив право представництва інтересів держави та позбавлений процесуальної дієздатності в якості позивача у цій справі.

06.01.2021 представником третьої особи подано клопотання, яким просить суд: вважати поважними причини відсутності представника третьої особи під час розгляду справи, відкласти судовий розгляд справи на іншу дату, без участі представника третьої особи справу не розглядати.

Клопотання обгрунтовано неможливістю брати участь у судовому засіданні 11.01.2021 за станом здоров`я, важливістю безпосередньої участі у даній справі та фактом наявності карантинних обмежувальних заходів.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні 11.01.2021 прокурор вважає, що учасники справи належним чином повідомлені належним чином, свої позиції виклали у заявах по суті, їх явка у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, заперечує проти задоволення клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату.

Представник позивача підтримує позицію прокурора.

Суд, враховуючи, відсутність підстав, передбачених ст. 202 ГПК України вважає, що неявка відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи. Стосовно клопотання представника третьої особи суд зазначає, що обставини, викладені у клопотанні, не підтверджені належними доказами, а отже у суду відсутні підстави для визнання зазначених обставин поважними.

Стосовно клопотання представника третьої особи прокурор зазначає, що підстави для його задоволення відсутні, питання наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України досліджувались судом під час розгляду клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду. Прокурор фактично не є стороною, не є позивачем, а є органом, уповноваженим на представництво інтересів держави в особі іншого органу.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання третьої особи про заміну сторони у справі з тих підстав, що прокурор не стороною у справі.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання третьої особи про заміну сторону у справі враховуючи обставини, викладені прокурором, а також те, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено таких процесуальних дій як виключення зі складу сторін особи, яка звернулась до суду за захистом іншої особи, підстави заміни сторони у справі, передбачені ст. 48, 52 ГПК України не співпадають з обставинами, викладеними у клопотанні.

В судовому засіданні прокурор підтримує позовні вимоги, з урахуванням зміни предмету позову, просить позов задовольнити.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні 11.01.2021 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

06.08.2018 до Миколаївської міської ради звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера (далі - ТОВ МСП Ніка-Тера ) із заявою про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 26,0034 га з кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві

За результатами розгляду вказаного звернення виконавчий комітет Миколаївської міської ради 09.10.2019 скерував до Департаменту з надання адміністративних послуг заяву про внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав.

10.10.2018 за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 26,0034 га (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057) для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис №28428406.

У подальшому, рішенням Миколаївської міської ради від 18.03.2015 №46/47 затверджено проект землеустрою та надано ТОВ МСП Ніка-Тера в оренду строком на 1 рік земельну ділянку площею 26,0034 га (кадастровий номер 4810136600:07:001:0057) для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві.

Зазначене рішення міської ради у травні 2015 року оскаржено прокурором міста Миколаєва до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 у справі №814/1710/15, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 та Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016, задоволено позов прокурора міста Миколаєва та визнано протиправним і скасовано рішення від 18.03.2015 №46/47 в частині надання ТОВ МСП Ніка-Тера в оренду земельної ділянки площею 26,0034 га.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 вказано, що встановлені у даній справі факти свідчать про невідповідність нормам діючого законодавства дій Миколаївської міської ради при прийнятті спірного рішення щодо надання у користування земельної ділянки за рахунок донної поверхні Бузького лиману, оскільки порушує виключне право власності держави на розпорядження внутрішніми морськими водами України, яке реалізуються через відповідні органи державної виконавчої влади. Також відповідачем при прийнятті спірного рішення перевищенні наданні йому повноваження, оскільки міська рада фактично розпорядилась внутрішніми морськими водами держави, що згідно із ст. 14 Водного кодексу України належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про протиправність та скасування спірного рішення, оскільки право розпоряджатися земельною ділянкою, яка являється дном Бузького лиману, належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Крім цього, в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 вказано, що проектом землеустрою передбачено відведення ТОВ МСП Ніка-Тера в оренду частини дна водної акваторії Бузького лиману, де відсутні межі в натурі (на місцевості), які збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами, а також неможливо встановити межі запроектованої території в натурі (на місцевості) та закріпити їх межовими знаками встановленого зразка, та дійшов висновку, що надана в оренду товариству територія не може бути об`єктом земельних правовідносин.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 915/1134/16.

Вказані рішення набрали законної сили.

Підставою для звернення до суду стало те, що зазначена земельна ділянка є дном Бузького лиману, котрий відноситься до внутрішніх морських вод України (водних об`єктів загальнодержавного значення).

Предметом позову у даній справі є скасування у Державному реєстрі прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради від 10.10.2018, номер запису 28428406.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, преамбули Водного кодексу України, ст. 324 Цивільного кодексу України, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу та його національним надбанням, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Відповідно до ст. 14 Водного кодексу України, розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем та акваторією морських портів належить виключно до відання Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Згідно зі ст. 18 зазначеного Закону за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру прав відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

Законодавче закріплення необхідності державної реєстрації права на нерухоме майно є, таким чином, визнанням з боку держави інтересу у встановленні належності прав на нерухоме майно конкретній особі. Державна реєстрація прав покликана служити забезпеченням стабільності обороту нерухомості, оскільки остання має не тільки майнову, а й соціальну значимість. Подібна стабільність досягається шляхом винесення операцій та інших дій з нерухомістю за рамки приватних інтересів сторін, а також створення особливої, єдиної інформаційної системи, дозволяє всім суб`єктам права отримувати виключно і єдино достовірні дані про правовий статус того чи іншого об`єкта.

Фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.01.2020 у справі №917/259/19 висловлено позицію про те, що спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням прав позивача на земельну ділянку або на інший об`єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Відповідний спір виникає у зв`язку із тим, що позивач вважає порушеним своє право власності на земельну ділянку (об`єкт нерухомості) відповідачем, за яким Держреєстратор зареєстрував право власності на об`єкти нерухомості і позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленому законом порядку. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним _реєстратором прийняте оспорюване рішення або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису.

Згідно ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, законодавець чітко передбачив необхідність визнання, зміни чи припинення судовим рішенням речових прав, їх обтяжень як обов`язкової умови для скасування державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 26 вказаного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 у справі №814/1710/15, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 та Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016, встановлено, що спірна територія дна Бузького лиману (фактично частина водного об`єкта загальнодержавного значення) належить до державної власності, власником (розпорядником) якої є Кабінет Міністрів України.

Відповідно д ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлено, що спірна територія дна Бузького лиману (фактично частина водного об`єкта загальнодержавного значення) належить до державної власності, власником (розпорядником) якої є Кабінет Міністрів України, частина дна водної акваторії Бузького лиману не може бути об`єктом земельних правовідносин, оскільки неможливо встановити її межі в натурі, в зв`язку з чим, у міської ради відсутні повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою та передачі її в оренду третім особам.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка фактично є частиною водного об`єкту загальнодержавного значення та не може бути об`єктом земельних правовідносин, реєстрація прав комунальної власності на неї суперечить чинному законодавству, а тому відповідний запис №28428406 від 10.10.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню.

Таким чином, за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївською міською рада незаконно зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка фактично є частиною водного об`єкту загальнодержавного значення та не може бути об`єктом земельних правовідносин відповідно до чинного законодавства, що підтверджено вказаними рішеннями судів, а тому позовні вимоги в частині скасування відповідного запису підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі компетентного органу на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, зазначених прокурором при зверненні з позовом, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості з огляду на таке.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення статті 53 ГПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок (а не право) щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Чинним законодавством передбачено два випадки звернення прокурора до суду на захист інтересів держави, а саме:

- внесення позову прокурором в інтересах відповідного органу, який має право та зобов`язаний здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з позовами відповідної категорії, проте не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження. В такому випадку вказаний орган набуває статус позивача та відповідне коло процесуальних прав, наприклад, оскарження наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, відмова від поданого прокурором позову тощо. З метою завчасного інформування позивача у справі про намір внесення позову до суду в його інтересах та забезпечення ефективної та повної реалізації прав та обов`язків сторони процесу, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зобов`язано прокурора попередньо, до звернення до суду, повідомити про свій намір відповідного суб`єкта владних повноважень;

- внесення позову прокурором самостійно у якості позивача, що зумовлено відсутністю такого органу або відсутністю у нього повноважень (та обов`язку) щодо звернення до суду з позовними заявами певної категорії. В останньому випадку відповідний уповноважений орган процесуальними правами та обов`язками сторони не наділяється, їх реалізує виключно прокурор, як позивач.

Закріплений у ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України принцип законності означає, що всі органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Органи державної влади здійснюють свої функції від імені держави в чітко визначених Конституцією й законами межах і у виключно закріплених за ними формах діяльності.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них тощо.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

До основних повноважень Кабінету Міністрів України згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» у сфері охорони навколишнього природного середовища належить здійснення в межах своїх повноважень державного управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Статтею 14 Водного кодексу України встановлено, що розпорядження внутрішніми морськими водами (до яких належить Бузький лиман), територіальним морем та акваторією морських портів належить виключно до відання Кабінету Міністрів України.

Водночас, Кабінетом Міністрів України та підпорядкованими йому органами виконавчої влади заходів до усунення порушень законодавства у розумний строк не вжито.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратурою Миколаївської області 25.06.2019 скеровано до Кабінету Міністрів України запит №05/2-586вих-19, яким повідомлено про порушення законодавства при реєстрації майнових прав на спірний об`єкт та звернуто увагу на необхідність вжиття Кабінетом Міністрів України, як розпорядником водних об`єктів загальнодержавного значення, заходів до скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до листа секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.07.2019 №13490/0/2-19 вказаний запит надіслано на адреси Мінприроди (головний виконавець), Мінагрополітики, Мінінфраструктури, Мін`юсту, Держводагентству, Держгеокадастру та Миколаївській обласній державній адміністрації для розгляду в установленому порядку та інформування про результати прокуратуру області та Кабінет Міністрів України.

Листом від 19.07.2019 Мінприроди повідомило, що питання державної реєстрації земельних ділянок та прав на них не належить до безпосередньої компетенції вказаного Міністерства.

До зазначеного листа Мінприроди від 19.07.2019 долучено листи:

- Мінінфраструктури від 10.07.2019 про те, що Міністерство не наділено повноваженнями стосовно розпорядження державними та комунальними земельними ресурсами;

- Держводагентства від 11.07.2019, в якому висловлена позиція, що повноваження щодо передачі у власність або користування земельних ділянок державної власності під лиманами належать обласним державним адміністраціям, комунальної власності - сільським, селищним, міським радам.

Листом від 16.07.2019 Миколаївська обласна державна адміністрація повідомила про можливість підтримати пропозицію прокуратури Миколаївської області щодо пред`явлення позову Кабінетом Міністрів України про скасування рішення про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Миколаєва на зазначену земельну ділянку та скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Міністерством юстиції України, яке відповідно до ст. 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» є представником інтересів Кабінету Міністрів України у судах, повідомило про порядок проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів та те, що листи Міністерства юстиції України мають інформаційний характер і не встановлюють норм права.

Мінагрополітики та Держгеокадастр відповіді на надісланий запит не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Генеральна прокуратура України листом від 04.09.2020 доручила прокуратурі області представництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Листом від 12.09.2020 прокуратурою Миколаївської області повідомлено Кабінет Міністрів України про намір звернутись до суду з відповідним позовом.

Таким чином, прокурором у даній справі дотримано положення норм ст. 23 Закону України «Прокуратуру» , ст. 53 ГПК України, обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, бездіяльність органу уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій щодо вжиття дієвих заходів до усунення порушень законодавства, зокрема, звернення протягом розумного строку до суду з відповідним позовом.

Зазначені обставини є достатнім аргументом для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави у даній справі.

Твердження третьої особи щодо не доведення прокурором порушення Кабінетом Міністрів України строку, протягом якого останній мав ініціювати позовну роботу в інтересах держави суд вважає безпідставними та необгрунтованими, такими, що спростовані наведеними вище обставинами справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову, питання скасування заходів забезпечення позову, застосованих постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019, на підставі ч. 7 ст. 145 ГПК України не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради від 10.10.2018, номер запису 28428406.

3. Стягнути з Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р 35215058000340, код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі 2881,50 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

особа, яка звернулась в інтересах держави: виконувач обов`язків прокурора Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030)

позивач : Кабінет Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008)

відповідач: Миколаївська міська рада, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 22440366,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» (код ЄДРПОУ 22439446, вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв, 54052).

Повний текст судового рішення складено і підписано 21.01.2021.

Суддя В.О. Ржепецький