Постанова

від 31.03.2021 по справі 915/1992/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1992/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Бондаревський О.М.,

від Кабінету Міністрів України - не з`явився,

від Миколаївської міської ради - не з`явився ,

від ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера - Бондаренко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2021 (суддя Ржепецький В.О.)

за позовом виконувача обов`язків прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Миколаївської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера

про скасування запису в Державному реєстрі речових прав,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Миколаївської області віз позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач) про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради від 10.10.2018, номер запису 28428406 (з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 27.10.2020).

Позов обґрунтований тим, що рішенням Миколаївської міської ради затверджено проект землеустрою та надано ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера в оренду строком на 1 рік спірну земельну ділянку для розміщення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу. Зазначене рішення відповідача, адміністративним судом, визнано протиправним і скасовано, в частині надання ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера в оренду спірної земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка є дном Бузького лиману.

Так, при розгляді справи адміністративними судами було встановлено, що спірна територія площею 26,0034 є дном Бузького лиману, розпоряджатися якою уповноважений лише Кабінет Міністрів України та, що частина дна водної акваторії Бузького лиману не може бути об`єктом земельних правовідносин, оскільки неможливо встановити її межі в натурі.

Ухвалою суду від 23.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера .

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2021 в позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка фактично є частиною водного об`єкту загальнодержавного значення та не може бути об`єктом земельних правовідносин, реєстрація прав комунальної власності на неї суперечить чинному законодавству, а тому відповідний запис №28428406 від 10.10.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції підтримав помилкову позицію прокурора щодо начебто наявності факту невжиття компетентними органами жодних заходів щодо усунення виявленого порушення протягом розумного строку після того як йому стало відомо про можливе порушення. Крім цього, прокурором не доведено пропущення Кабінетом Міністрів України розумного строку для реагування на отримане від прокуратури повідомлення про порушення.

Приймаючи рішення у даній справі, суд послався на факти встановлені рішеннями судів у справі №814/1710/15, однак апелянт вважає, що обставини викладені у вказаній справі є лише правовою оцінкою, фактам, які були визначені під час розгляду справи по суті та не є обов`язковими для суду під час розгляду даної справи.

Крім цього, на думку апелянта законність та правомірності державної реєстрації права власності спірної земельної ділянки за Миколаївською міською радою в Державному земельному кадастрі встановлені адміністративними судами у справі №814/1161/18.

Позивачем не надано жодного доказу щодо незаконності та безпідставності дій державного реєстратора під час внесення ним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису від 10.10.2018.

Скаржник вважає, що позиція суду першої інстанції щодо обов`язковості наявних меж земельних ділянок в натурі для віднесення її до об`єкту земельних правовідносин є помилковим, оскільки спірна земельна ділянка є повністю сформованою та виступає законним об`єктом земельних правовідносин, є землями комунальної власності та перебуває у розпорядженні органу місцевого самоврядування на законних підставах.

Разом з апеляційною скаргою, Товариство надало до суду Схему меж спірної земельної ділянки в межах території Корабельного району м. Миколаєва, копію Договору №74/1-20/1 на створення проектно-вишукувальної продукції від 24.09.2020 та копію Наказу №01-к від 20.01.2015 та просило їх врахувати при перегляді справи в апеляційному порядку. При цьому апелянт зазначив, поважність причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції полягає в тому, що 23.09.2020 суд першої інстанції залучив Товариство до участі у справі в якості третьої особи, на наступний день Товариство уклало Договір №74/1-20/1 щодо виготовлення проектно-вишукувальної продукції, а саме схеми меж земельної ділянки. Завершення Виконання робіт за вказаним договором були завершені 12.02.2021, а 15.02.2021 Товариство прийняло від виконавця акт здачі-приймання робіт, у зв`язку з цим, апелянт не мав можливості надати вказані документи до, 11.01.2021, прийняття судом першої інстанції рішення у справі.

Так, відповідно до Схеми меж спірної земельної ділянки, апелянт вважає, що за результатами розмежування земель державної та комунальної власності, враховуючи, що Бузький лиман не є об`єктом нерухомого майн, частина земель які є дном Бузького лиману та розташовані в межах населеного пункту м. Миколаїв є землями комунальної власності та перебувають у розпорядженні органу місцевого самоврядування - Миколаївської міської ради.

19.03.2021 до суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про доведеність прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Кабміну, доводи Товариства викладені в апеляційній скарзі не спростовують такий висновок. Оскаржене рішення господарського суду ухвалено на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи та відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а отже, є законним та обґрунтованим. Доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства, висновків суду не спростовують.

31.03.2021 до початку судового засідання до суду через електрону пошту від особи яка уповноважена діяти від імені Кабміна надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що представник Кабміна перебуває на лікарняному.

З`ясувавши в судовому засіданні думку представників сторін щодо вказаної заяви, судова колегія відмовляє в її задоволенні, оскільки в самій заяві представник Кабміну зазначає, що представляти інтереси останнього можуть троє осіб, двоє з яких знаходяться на лікарняному, тобто третій представник мав можливість бути присутнім в судовому засіданні, проте не скористався таким правом. При цьому, судова колегія враховує, що явка сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою.

Представник відповідача в судове засідання 31.03.2021 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте своїми правами відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України не скористався.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 31.03.2021 представник третьої особи надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити останню.

Представник прокуратури в судовому засіданні 31.03.2021 надав пояснення, в яких заперечував прости доводів апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо додаткових документів наданих Товариством разом з апеляційною скаргою до суду, судова колегія зазначає наступне.

До апеляційної скарги були додані копії договору №74/1-20/1 від 24.09.2020, оригінал та копія схеми меж спірної земельної ділянки, копії кваліфікаційного сертифікату, копії наказу №01-к від 20.01.2015, копії листів від 12.02.2021 за вих. №1202/21 та копії актів здачі та приймання робіт за договором №74/1-20/1 від 24.09.2020, однак судова колегія вважає, що вказані документи не стосуються предмета спору у даній справі, у зв`язку з цим, вказані документи не підлягають залученню до матеріалів справи та повертаються Товариству.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.08.2018 до відповідача звернулось Товариство із заявою про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 26,0034 га з кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві (т. 1, а.с. 21) (далі - спірна земельна ділянка).

09.10.2018 виконавчий комітет Миколаївської міської ради скерував до Департаменту з надання адміністративних послуг заяву про внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав (т.1, а.с. 23).

10.10.2018 за територіальною громадою м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, для розміщення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис №28428406 (т. 1, а.с. 24).

Відомості про спірну земельну ділянку були внесені до Державного земельного реєстру на підставі заяви Товариства та проекту землеустрою щодо відведення в оренду Товариству спірної земельної ділянки.

Отже, предметом позову у даній справі є скасування у Державному реєстрі прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:001:0057 за територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради від 10.10.2018, номер запису 28428406.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться під акваторією Бузького лиману (т.1 , а.с. 53), площа її складає 26,0034 га.

Судовою колегію враховано, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 у справі №814/1710/15, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 та Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської міської ради №46/47 від 18.03.2015 в частині надання ТОВ Морський спеціалізований порт Ніка-Тера в оренду на 1 рік земельної ділянки загальною площею 260 034 кв.м для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у м. Миколаєві, оскільки право розпоряджатися земельною ділянкою, яка являється дном Бузького лиману, належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

При розгляді вказаної справи, адміністративні суди встановили, що спірна територія дна Бузького лиману (фактично частина водного об`єкта загальнодержавного значення) належить до державної власності, власником (розпорядником) якої є Кабінет Міністрів України.

Вищевказані судові рішення набрали законної сили отже, в силу приписів ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені судом при розгляді цих справ не підлягають доказуванню та визнаються судовою колегією встановленими при перегляді даної справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, враховуючи, що спірна земельна ділянка фактично є частиною водного об`єкту загальнодержавного значення та не може бути об`єктом земельних правовідносин, реєстрація прав комунальної власності на неї суперечить чинному законодавству, а тому позовні вимоги прокурора щодо скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають задоволенню та суд першої інстанції обґрунтовано їх задовольнив.

Доводів апеляційної скарги про те, що у прокурора відсутні повноваження на ведення справи, оскільки прокурором не доведено пропущення Кабінетом Міністрів України розумного строку для реагування на отримане від прокуратури повідомлення про порушення, прокурор не повинен вважатися альтернавтивним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави, судова колегія відхиляє, з врахуванням наступного.

Статтею 14 Водного кодексу України встановлено, що розпорядження внутрішніми морськими водами (до яких належить Бузький лиман), територіальним морем та акваторією морських портів належить виключно до відання Кабінету Міністрів України.

25.06.2019 прокуратура Миколаївської області звернулась до Кабінету Міністрів України із запитом №05/2-586вих-19, яким повідомлено про порушення законодавства при реєстрації майнових прав на спірний об`єкт та звернуто увагу на необхідність вжиття Кабінетом Міністрів України, як розпорядником водних об`єктів загальнодержавного значення, заходів до скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до листа секретаріату Кабінету Міністрів України від 04.07.2019 №13490/0/2-19 вказаний запит надіслано на адреси Мінприроди (головний виконавець), Мінагрополітики, Мінінфраструктури, Мін`юсту, Держводагентству, Держгеокадастру та Миколаївській обласній державній адміністрації для розгляду в установленому порядку та інформування про результати прокуратуру області та Кабінет Міністрів України.

Листом від 19.07.2019 Мінприроди повідомило, що питання державної реєстрації земельних ділянок та прав на них не належить до безпосередньої компетенції вказаного Міністерства.

До зазначеного листа Мінприроди від 19.07.2019 долучено листи:

- Мінінфраструктури від 10.07.2019 про те, що Міністерство не наділено повноваженнями стосовно розпорядження державними та комунальними земельними ресурсами;

- Держводагентства від 11.07.2019, в якому висловлена позиція, що повноваження щодо передачі у власність або користування земельних ділянок державної власності під лиманами належать обласним державним адміністраціям, комунальної власності - сільським, селищним, міським радам.

16.07.2019 листом Миколаївська обласна державна адміністрація повідомила про можливість підтримати пропозицію прокуратури Миколаївської області щодо пред`явлення позову Кабінетом Міністрів України про скасування рішення про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Миколаєва на зазначену земельну ділянку та скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Міністерством юстиції України, яке відповідно до ст. 37 Закону України Про Кабінет Міністрів України є представником інтересів Кабінету Міністрів України у судах, повідомило про порядок проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів та те, що листи Міністерства юстиції України мають інформаційний характер і не встановлюють норм права.

Мінагрополітики та Держгеокадастр відповіді на надісланий запит не надали.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

04.09.2020 Генеральна прокуратура України листом доручила прокуратурі області представництво інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Листом від 12.09.2020 прокуратурою Миколаївської області повідомлено Кабінет Міністрів України про намір звернутись до суду з відповідним позовом.

Враховуючи, що Кабінетом Міністрів України та підпорядкованими йому органами виконавчої влади заходів до усунення порушень законодавства не вжито, прокурором у даній справі дотримано положення норм ст. 23 Закону України Прокуратуру , ст. 53 ГПК України, обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, бездіяльність органу уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій щодо вжиття дієвих заходів до усунення порушень законодавства, зокрема, звернення протягом розумного строку до суду з відповідним позовом.

Зазначені обставини є достатнім аргументом для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави у даній справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що прокурор заявою від 27.10.2020 року одночасно змінив предмет і підставу позову, колегія суддів відхиляє. Як у первісній позовній заяві, так і в заяві прокурора від 27.10.2020 викладені одні й ті ж обставини, якими прокурор обґрунтовував позовні вимоги (ті самі підстави позову). У вказаній заяві прокурор змінив лише предмет позову.

Інші, наведені скаржником в апеляційній скарзі інші доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що Господарський суд Одеської області ретельно з`ясував всі обставини справи, надав належну оцінку наявним в ній доказам, відтак ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.01.2021 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.04.2021.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.