Рішення

від 11.01.2021 по справі 915/258/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 915/258/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши справу

за позовом : приватного проектно-будівельного малого підприємства "ІНТЕРВАЛ",

54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 47/4,

адреса для листування : 54030, а/с 32, м. Миколаїв,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М",

54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, 4,

про визнання недійсним договору від 30.08.2007 р. № 5/3 про внесення змін у договір від 15.08.2005 р. № 5/3, -

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Приватне проектно-будівельне мале підприємство "ІНТЕРВАЛ" (далі - ППБ МП "ІНТЕРВАЛ") звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Богел-М" про визнання недійсним підписаного між ними договору від 30.08.2007 р. № 5/3 про внесення змін у договір від 15.08.2005 р. № 5/3 на підготовку кар`єра, посилаючись на те, що спірний договір укладено від імені ППБ МП "ІНТЕРВАЛ" особою Бурлаковим О.О. , якого на вчинення такого правочину підприємством не уповноважено.

За такими вимогами ухвалою суду від 30.03.2017 р. порушено провадження в даній справі.

Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 28.03.2017 головуючим у справі суддею визначено Коваля Ю.М.

Ухвалою суду від 30.03.2017 порушено провадження у справі.

Ухвалою від 20.07.2017 судом зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням в іншій справі Господарського суду Миколаївської області № 915/1622/16.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №62 від 21.01.2019, відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу с) підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області, призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/258/17. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу справи №915/258/17 є звільнення у відставку головуючого у справі судді Коваля Ю.М.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №915/258/17 головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 23.01.2019 справу №915/258/17 прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О.

Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" цей закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017р. №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" з 15.12.2017 починає роботу Верховний Суд.

Як зазначено у п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Беручи до уваги ст.12 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне подальший розгляд даної справи здійснювати у порядку загального позовного провадження.

Враховуючи стадію вирішення даного спору (до набрання новим ГПК України законної сили), яка відповідає стадії підготовчого провадження, а саме визначенню обставин справи, які підлягають встановленню, та зібранню відповідних доказів, суд вважає за необхідне розпочати розгляд справи зі стадії підготовчого провадження.

20.07.2017 ухвалою суду провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №915/1622/16.

16.10.2020 ухвалою суду провадження у господарській справі №915/258/17 було поновлено, оскільки судове рішення у справі №915/1622/16 набрало законної сили та визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

16.11.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 07 грудня 2020 року о 10:00.

07.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 11 січня 2021 року о 10:00.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, правом участі у судовому засіданні не скористались.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка повноважних представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

11.01.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

15.08.2005 між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГЕЛ-М" було укладено договір № 5/3, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець виконує, а замовник приймає розроблений комплекс організаційно-технічних заходів з підготовки кар`єра до промислового видобутку блочного граніту Юр`ївського родовища, а також з будівництва під`їзної дороги.

30.08.2007 між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" в особі директора Бурлакова О.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" в особі Бубко О.Г. було укладено договір про внесення змін до договору № 5/3 від 15.08.2005.

Договором про внесення змін було викладено в новій редакції умови договору, якими врегульовувались питання виконання зобов`язання, вартості виконаних робіт, порядок розрахунків сторін, відповідальність сторін за невиконання умов договору, а також питання заміни сторони у зобов`язанні.

Договір про внесення змін підписано та скріплено печатками сторін.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним підписаного між приватним проектно-будівельним малим підприємством "ІНТЕРВАЛ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" договору від 30.08.2007 р. № 5/3 про внесення змін у договір від 15.08.2005 р. № 5/3 на підготовку кар`єра.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статтей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2018 у справі № 915/1622/16 позов приватного проектно-будівельного малого підприємства "ІНТЕРВАЛ" задоволено частково, визнано недійсним договір від 10.03.2015 № 5/ЗП відступлення прав вимоги, укладений між Громадською організацією інвалідів "Благовест", вул. Леваневців, 25/1, корп. 26, м. Миколаїв, 54010, ідентифікаційний код 38524823 та товариством з обмеженою відповідальністю "БОГЕЛ-М", вул. Казарського, 4, м. Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 31822055, у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2019 у справі № 915/1622/16 рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2018 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору від 15.08.2005 № 5/3 скасовано. Позов Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" в цій частині задоволено. Визнано недійсним укладений між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" договір від 15.08.2005 № 5/3.

В решті рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2018 у справі № 915/1622/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 18.06.2019 касаційну скаргу Громадської організації інвалідів "Благовест" залишено без задоволення касаційну скаргу Громадської організації інвалідів "Благовест", постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2019 у справі № 915/1622/16 залишено без змін.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним укладений між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" договір від 15.08.2005 № 5/3.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Частиною 3 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 651 ЦК України допускає, що за згодою сторін договір може бути змінено або розірвано.

Відповідно до положень ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Як визначено ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Системний аналіз наведених норм дозволяє стверджувати, що наслідком реалізації сторонами свого права змінити договір, в тому числі, шляхом викладення його положень (змісту) в новій редакції, не є укладення нового договору.

Внаслідок цього, визнання судом повністю недійсним договору від 15.08.2005 № 5/3 тягне за собою недійсність всіх складових його змісту, в тому числі, з урахуванням внесених сторонами змін.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Наведене зумовлює відмову в задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

Крім того, господарський суд враховує, що завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, з посиланням на ст. 13 Конвенції, виклала правову позицію, відповідно до якої правосуддя за своєю суттю визнається ефективним лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенні в постановах Верховного Суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

З зазначеного витікає, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом визнання недійсним підписаного між приватним проектно-будівельним малим підприємством "ІНТЕРВАЛ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" договору від 30.08.2007 № 5/3 про внесення змін у договір від 15.08.2005 р. № 5/3 на підготовку кар`єра, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, оскільки основний договір від 15.08.2005 № 5/3 на підготовку кар`єра, до якого спірним договором внесено зміни, рішенням суду визнаний недійсним.

За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.

Судовий збір, згідно ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 177-185, 196, 201-221, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в позові повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Приватне проектно-будівельне мале підприємство "ІНТЕРВАЛ", 54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 47/4,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Богел-М", 54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, 4.

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 21.01.2020.

Суддя В.О.Ржепецький