Постанова

від 12.01.2021 по справі 924/1103/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/1103/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Романчук Д. В.,

за участю представників:

позивача - Скородинської О. Ю.,

відповідача - Васьковського О. В.,

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 (судді: Філіпова Т. Л. - головуючий, Бучинська Г. Б., Василишин А. Р.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.05.2020 (судді: Кочергіна В. О. - головуючий, Крамар С. І., Субботіна Л. О.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта"

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець Арутюнян Ані Агаронівна, Фонд державного майна України, Міністерство інфраструктури України та Хмельницьке бюро технічної інвентаризації міста Хмельницький,

про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2019 року Акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - АТ "Укрпошта") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - частину будівлі торгпреси, а саме: приміщення першого поверху будівлі торгпреси літ. А-3, з № 1-1 по № 1-25, загальною площею 369,3 м 2 , розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1, відповідно до технічного паспорта, виготовленого 01.10.2007 Хмельницьким бюро технічної інвентаризації (далі - Хмельницьке БТІ) на зазначений об`єкт нерухомості.

На обґрунтування позову позивач послався, зокрема, на положення статей 15, 16, 115, 182, 317, 321, 328, 386, 392 Цивільного кодексу України, наголосивши, що 17.07.2015 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 728-р, згідно з яким Українське державне підприємство поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - УДППЗ "Укрпошта") було перетворено у Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - ПАТ "Укрпошта"); наказом Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240 затверджено акт передавання майна до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта", що є правонаступником УДППЗ "Укрпошта", та додаток № 41 до акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта", в якому визначено перелік об`єктів нерухомого майна, яке обліковувалося на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" та передається до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта"; згідно з пунктом 28 додатку № 41 до цього акта до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта" передано, зокрема, частину будівлі торгпреси, розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1. Позивач зазначив, що з метою вчинення дій щодо проведення державної реєстрації права власності на зазначену будівлю він звернувся до Хмельницького БТІ, проте у реєстрації було відмовлено, оскільки 02.07.2018 державний реєстратор Хмельницького БТІ здійснив перереєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ПАТ "Укртелеком" на це ж майно.

1.2. У відзиві на позов ПАТ "Укртелеком" проти його задоволення заперечило, просило відмовити у позові; зокрема зазначивши, що відповідач є власником, який на законних підставах набув право власності на адміністративно-виробничу будівлю загальною площею 2 910,1 м 2 , розташовану за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1, до складу якого входить спірне нерухоме майно, яке є предметом спору у справі; зазначене нерухоме майно було внесено державою до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ВАТ "Укртелеком") ще у 1999 році, що підтверджується наказами Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 23.12.1999 № 150, від 27.12.1999 № 155, від 25.11.2003 № 226, і на час утворення ПАТ "Укрпошта" вже перебувало і наразі перебуває у статутному капіталі ПАТ "Укртелеком"; відповідач сплачує податок за нерухоме майно, обслуговує та утримує його. Водночас відповідач наголосив, що позивач звернувся з пропуском позовної давності та просив суд застосувати позовну давність до заявлених вимог.

1.3. Від ПАТ "Укртелеком" надійшло клопотання про застосування позовної давності до заявлених вимог.

1.4. Хмельницьке БТІ у відзиві на позов підтримало позовні вимоги АТ "Укрпошта".

1.5. Фізична особа-підприємець Арутюнян А. А. (далі - ФОП Арутюнян А. А.) у письмових поясненнях у справі також підтримало позовні вимоги АТ "Укрпошта".

1.6. Фонд державного майна України у поясненнях у справі просив прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.05.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, у позові відмовлено.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів набуття ним права власності на спірне нерухоме майно. Клопотання про застосування позовної давності суд не розглядав з огляду на відмову в позові через необґрунтованість заявлених позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, АТ "Укрпошта" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою (з урахуванням уточнень), в якій просить скасувати постанову та рішення у справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник, обґрунтовуючи підстави для скасування судових рішень, посилається на пункти 1, 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу та зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а також суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження чи огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Скаржник наголошує на порушенні судами положень статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України, неналежному з`ясуванні усіх обставин справи та дослідженні пов`язаних з ними доказів. Зокрема, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно не дослідив обставин, зазначених в акті від 01.02.1998 про передачу з балансу Хмельницького обласного державного підприємства електрозв`язку "Хмельницьктелеком" (далі - ОДПЕЗ "Хмельницьктелеком") на баланс Хмельницького обласного підприємства поштового зв`язку "Хмельницькпошта" (далі - ОППЗ "Хмельницькпошта") виробничих приміщень в будинку на вул. Тернопільській, 13/1, а суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги оригінал цього акта, відхилив клопотання позивача про дослідження обставин, викладених в акті від 01.02.1998, не надав оцінки акту, не прийняв докази неможливості подання до суду першої інстанції для огляду його оригіналу. Скаржник також посилається на неврахування того, що зазначений акт не скасований та не визнаний недійсним; у матеріалах справи наявна заява від 03.03.2020 свідка гр. Бойко Д. О., підпис якого посвідчено нотаріально, який займав посаду генерального директора ОППЗ "Хмельницькпошта", і повідомив, що у 1998 році ним та генеральним директором ОДПЕЗ "Хмельницьктелеком" був затверджений акт передачі спірного нерухомого майна відповідачем на баланс позивача; позивачем щорічно проводилась інвентаризації майна, у тому числі спірного нерухомого майна. Крім того, скаржник вважає, що суди безпідставно не надали належної правової оцінки інвентаризаційному опису № 8 основних засобів станом на 04.11.2003, відомості якого свідчать про перебування на балансі позивача частини будівлі торгпреси (інвентарний номер 1006), дата введення в експлуатацію 1982 рік, первісна вартість майна 80 947, 00 грн, що узгоджується із відомостями, зазначеними у інвентарній картці обліку основних засобів АТ "Укрпошта".

Скаржник також посилається на постанову Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 320/4812/15-ц щодо статусу майна державного підприємства; зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які би підтверджували його право власності на спірне майно; відповідач не володів інформацією щодо конкретних площ об`єктів нерухомого майна, стосовно яких за ним зареєстровано право власності за спірною адресою; у додатках до наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25.11.2003 № 226 "Про передачу нерухомого майна ВАТ "Укртелеком" не зазначено площі та характеристик адміністративно-виробничої будівлі; у матеріалах справи немає доказів перебування спірного нерухомого майна на балансі Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком" (далі - УДПЕЗ "Укртелеком") станом на 01.07.1999. Скаржник вважає недоведеним факт утримання спірного майна відповідачем.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" наголошує на безпідставності доводів скаржника, просить залишити без змін оскаржені у справі судові рішення, а касаційну скаргу - без задоволення; вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили та з`ясували усі обставини справи та наявні у ній докази, не порушили вимог статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

3.3. Від Міністерства інфраструктури України надійшла заява щодо касаційної скарги, в якій міністерство підтримало доводи, наведені у касаційній скарзі. Водночас від міністерства надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги за відсутності його представників.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, Міністерством зв`язку України 30.09.1993 затверджено та 15.12.1993 зареєстровано статут Українського об`єднання поштового зв`язку "Укрпошта" (далі - УОПЗ "Укрпошта").

УОПЗ "Укрпошта" засновано на державній власності, знаходиться у сфері управління, підпорядковане Міністерству зв`язку України (пункт 1.1 статуту).

Згідно із пунктом 5.1 статуту майно об`єднання складають закріплені за ним основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у його самостійному балансі, і належать йому на правах повного господарського відання.

У травні 1996 року було зареєстровано нову редакцію статуту УОПЗ "Укрпошта".

Як зазначено у пункті 1.1 цього статуту зазначене об`єднання засноване на державній власності згідно з наказом "Про проведення реформи організаційної структури у галузі зв`язку" від 23.06.1996 № 87.

До складу об`єднання входять державні підприємства поштового зв`язку, які в єдиному технологічному процесі забезпечують потреби населення, народного господарства України у наданні послуг поштового зв`язку (пункт 1.3 статуту).

Майно об`єднання складають закріплені за ним основні фонди і обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у його самостійному балансі, і належать йому на правах повного господарського відання (пункт 6.1 статуту).

У пункті 22 переліку державних підприємств, що входять до складу об`єднання "Укрпошта", значиться ОППЗ "Хмельницькпошта".

У подальшому згідно з наказом Державного комітету зв`язку України від 15.06.1998 № 93 УОПЗ "Укрпошта" було реорганізоване шляхом його перетворення в УДППЗ "Укрпошта", а державні підприємства поштового зв`язку, що входять до складу УОПЗ "Укрпошта", вирішено реорганізувати шляхом їх приєднання до УДППЗ "Укрпошта".

Відповідно до пункту 5 цього наказу УДППЗ "Укрпошта" визнано правонаступником УОПЗ "Укрпошта" та державних підприємств поштового зв`язку, що підлягають реорганізації, а згідно з пунктом 6.2 наказу № 93 УДППЗ "Укрпошта" уповноважено створити у складі УДППЗ "Укрпошта" філіали та інші відособлені підрозділи та наділити їх майном, основними фондами та обіговими коштами підприємств, що реорганізуються.

13.07.1998 зареєстровано статут УДППЗ "Укрпошта", у преамбулі якого зазначено, що УДППЗ "Укрпошта" засновано на державній власності і належить до сфери управління Державного комітету зв`язку України - орган управління майном.

Підприємство створено Державним комітетом зв`язку України шляхом реорганізації УОПЗ "Укрпошта", а також підприємств, що входили до його складу, і є їх правонаступником. До складу підприємства входять філіали - дирекції, які не є юридичними особами, здійснюють свою діяльність на підставі відповідного положення про них (додаток 1). Згідно з пунктом 24 додатку 1 до статуту УДППЗ "Укрпошта" до складу філіалів підприємства входить Хмельницька дирекція.

07.09.2005 проведено державну реєстрацію змін до статуту УДППЗ "Укрпошта". За преамбулою статуту УДППЗ "Укрпошта" є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності і на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.09.2004 № 684-р "Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв`язку" належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України - орган управління майном (УДППЗ "Укрпошта").

05.07.2017 Міністерство інфраструктури України видало наказ № 240 "Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта", яким затверджено акт передавання майна до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта", що є правонаступником УДППЗ "Укрпошта", відповідно до якого Міністерство інфраструктури України передало, а ПАТ "Укрпошта" прийняло об`єкти майна згідно з переліками, що додаються.

У пункті 28 переліку об`єктів нерухомого майна, яке обліковувалось на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" та передається до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта" (додаток № 41 до акта передавання) станом на 31.10.2016 (вартість 2 945 452,00 грн) зазначена частина будівлі торгпреси, розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1.

11.10.2018 у листі № 1269/01-18 Хмельницьке БТІ за результатами розгляду заяви Хмельницької дирекції ПАТ "Укрпошта" повідомило дирекцію, що 26.02.2004 за ВАТ "Укртелеком" у реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності на адміністративно-виробничу будівлю на вул. Тернопільській, 13/1 у м. Хмельницькому; підставою для реєстрації був наказ Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 25.11.2003 № 226 про передачу нерухомого майна, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" у власність ВАТ "Укртелеком", а саме пункт 47 переліку нерухомого майна, в якому зазначена адміністративно-виробнича будівля за названою адресою.

Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно під реєстровим номером 1590887768101 значиться об`єкт нерухомого майна адміністративно-виробнича будівля, виробнича будівля складу з гаражами, виробниче приміщення дизельної частини будівлі, виробнича будівля гаража на 3 бокси, виробнича будівля гаража; вежа загальною площею 3 219,1 м 2 , у тому числі адміністративно-виробнича будівля загальною площею 2 910,1 м 2 А-3, зареєстроване на праві власності за ПАТ "Укртелеком"; дата та час державної реєстрації - 02.07.2018, підстава - дублікат наказу Державного комітету зв`язку та інформатизації від 25.11.2003 № 226.

Під час вирішення спору у справі попередні судові інстанції встановили і це підтверджується матеріалами справи, що 29.11.1994 Міністерство зв`язку України видало наказ № 180 про реформу структури Хмельницького обласного підприємства зв`язку, у пункті 2.3.3 якого визначено провести розподіл майна Хмельницького обласного підприємства зв`язку "Хмельницькзв`язок" (далі - ОПЗ "Хмельницькзв`язок"), враховуючи при цьому пропозиції міністерства щодо зміни структури галузі на регіональному рівні; розбіжності, які виникли при розподілі майна структурних одиниць, розглядаються робочою комісією з проведення реформи організаційної структури ОПЗ "Хмельницькзв`язок".

Згідно з цим наказом призначено робочі комісії з проведення реформи організаційної структури структурних одиниць ОПЗ "Хмельницькзв`язок", яким до 01.03.1995 належало подати акт із розподілу майна обласного підприємства станом на 01.01.1995 та вступні баланси станом на 01.01.1995 по підприємствах поштового та електрозв`язку разом із актами розподілу коштів централізованих та цільових фондів ОПЗ; питання щодо розбіжностей при поділі майна мали вирішуватися робочою комісією з проведення організаційної структури ОПЗ "Хмельницькзв`язок" (пункти 2.3.1 - 2.3.3 цього наказу).

У пункті 3 наказу передбачалось реорганізувати з 01.01.1995 ОПЗ "Хмельницькзв`язок", створивши на його базі два підприємства і присвоїти їм найменування: Хмельницьке обласне підприємство поштового зв`язку (ОППЗ "Хмельницькпошта") та Хмельницьке обласне підприємство електрозв`язку (ОПЕЗ "Хмельницьктелеком").

У пункті 20 протоколу про передачу в тимчасове користування цивільних споруд в Хмельницькій області станом на 10.01.1995 визначено, що по Хмельницькому районному відділу зв`язку (далі - РВЗ) відповідальним співкористувачем будинку РВЗ є районний відділ електрозв`язку (далі - РВЕЗ).

28.12.1994 Міністерство зв`язку України затвердило та у січні 1995 року зареєструвало статут державного підприємства ОПЕЗ "Хмельницьктелеком", в якому визначено, що це підприємство засноване на державній власності, входить до складу об`єднання електрозв`язку "Укртелеком" і підпорядковано Міністерству зв`язку України; майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання (пункт 4.2 статуту).

19.01.1996 між зазначеними РВЕЗ та ОППЗ укладено угоду про спільне користування будинком, належними до нього спорудами і прибудинковою територією та дольову участь у витратах на їх утримання, предметом якої є спільне користування приміщенням на вул. Тернопільський, 13/1, у м. Хмельницькому; угоду укладено з 19.01.1996, її переукладення здійснюється при зміні складу сторін або їх об`єктів користування, в інших випадках, передбачених угодою (пункт 3.3).

У пункті 1.4 угоди визначено розподіл приміщень між співкористувачами: РВЕЗ -робоча площа 1655,5 м 2 , площа спільного користування 23,1 м 2 (80,9 %); ОППЗ - робоча площа 372 м 2 , площа спільного користування 23,1 м 2 (19,1 %).

Співкористувачі уповноважують виступати в ролі відповідального співкористувача РВЕЗ (пункт 1.5 угоди), будинок, належні до нього споруди, елементи благоустрою території та інше знаходяться на балансі РВЕЗ (пункт 1.6 угоди).

30.12.1996 Міністерство зв`язку України видало наказ "Про впорядкування використання будівель і приміщень державних підприємств" № 271, згідно з яким генеральним директорам об`єднань і підприємств поштового та електрозв`язку доручено провести передачу з балансу на баланс вартості приміщень, які за ними закріплені внаслідок розподілу станом на 01.10.1996, за винятком, коли площа приміщень складає менше 25 % від загальної площі будівель та приміщень в будівлях, що знаходяться під охороною держави (пункт 1.1); за умови, коли будівля (приміщення) залишається на балансі одного підприємства (філіалу), а частину займає підприємство (філіал) іншої підгалузі, укласти договори на оренду будівель, виробничих приміщень відповідно до чинного законодавства (пункт 1.2).

28.03.1997 проведено перереєстрацію статуту Хмельницького обласного державного підприємства електрозв`язку (далі - ОДПЕЗ "Хмельницьктелеком"), згідно з преамбулою статуту це підприємство засновано на державній власності і входить до складу Українського об`єднання електрозв`язку "Укртелеком" (далі - УОЕЗ "Укртелеком") (орган управління майном); майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання (пункт 4.2 статуту).

Згідно зі спільним наказом "Про впорядкування використання будівель і приміщень державних підприємств зв`язку" від 16.05.1997 № 80, від 30.05.1997 № 158, виданим ОППЗ "Хмельницькпошта" та ОДПЕЗ "Хмельницьктелеком", було постановлено провести передачу з балансу на баланс вартості приміщень, що закріплені за ними внаслідок розподілу станом на 01.10.1996 (додаток № 1), за винятком, коли площа приміщень складає менше 25 % від загальної площі будівлі, а також приміщень в будівлях, що знаходяться під охороною держави (пункт 1.1); за умови, коли будівля (приміщення) залишається на балансі одного підприємства (філіалу), а частину займає підприємство (філіал) іншої галузі зв`язку - укласти договори на оренду виробничих та інших приміщень відповідно до чинного законодавства (пункт 1.2); за необхідності переглянути укладені договори на співкористування будівлями внаслідок розподілу станом на 01.10.1996, внести відповідні зміни (пункт 1.3); призначити відповідальним за технічну експлуатацію будівель, що знаходяться в співкористуванні, посадових осіб, зокрема по Хмельницькому - директора РВЕЗ (пункт 2); площі загального користування такі, як коридори, східці, вхідні площадки і вбиральні передати на баланс користувача, відповідального за технічну експлуатацію будівлі, а площі актових залів, визначені станом на 01.01.1995, розділити 50х50 і, відповідно, передати на баланси поштового та електрозв`язку (пункт 8).

23.07.1997 Хмельницький районний вузол електрозв`язку ОДПЕЗ "Хмельницьктелеком" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1) повідомив генерального директора ОДПЕЗ "Хмельницьктелеком" про те, що розподіл приміщення РВЕЗ при роз`єднанні поштового і електрозв`язку не проводився; поштовий зв`язок перейшов у приміщення Хмельницького головпоштамту; в приміщенні РВЕЗ знаходиться торгпреса "Хмельницькпошта" згідно з договором оренди, займана площа складає 19 %.

06.04.1998 зареєстровано статут УДПЕЗ "Укртелеком", у преамбулі якого зазначено, що це підприємство засновано на державній власності і належить до сфери управління Державного комітету зв`язку України; підприємство створене Державним комітетом зв`язку України шляхом реорганізації УОЕЗ "Укртелеком", а також підприємств, які входили до його складу, і є їх правонаступником (наказ Державного комітету зв`язку України від 11.02.1998 № 30).

Майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства, є державною власністю і належить йому на правах повного господарського відання (пункт 4.1 статуту).

Суди зазначили, що у матеріалах справи наявна копія акта передачі з балансу на баланс виробничих приміщень в будинку по вул. Тернопільській 13/1, складеного на виконання наказу Міністерства зв`язку України "Про впорядкування використання будівель і приміщень державних підприємств" від 30.12.1996 № 271, спільного наказу ОППЗ "Хмельницькпошта" від 06.05.1997 № 80 та ОДПЕЗ "Хмельницьктелеком" від 30.05.1997 № 158 "Про впорядкування використання будівель і приміщень державних підприємств зв`язку", згідно з яким Хмельницький РВЕЗ передає, а ОППЗ "Хмельницькпошта" приймає на свій баланс частину будівлі площею 369,0 м 2 , у тому числі площа спільного користування - 23,1 м 2 . В акті зазначено, що площа 369,0 м 2 становить 17,8 % від загальної площі будинку; первісна вартість 17,8 % будинку становить 80 947 грн, знос 17,8 % будинку - 36 514грн. Акт підписано членами комісії та затверджено генеральним директором ОППЗ "Хмельницькпошта" 15.02.1998, генеральним директором ОДПЕЗ "Хмельницьктелеком".

На підтвердження про утримання майна на вул. Тернопільській, 13/1 у м. Хмельницькому відповідач подав копії договору на проведення проєктно-вишукувальних робіт від 16.11.1998 № 197, кошторису № 1 до договору, договору від 18.05.2000 № 55/199, договору від 10.12.1998 № 112 щодо благоустрою території, кошторису № 1 до договору № 112, протокол розбіжностей до договору, довідку ДПІ у м. Хмельницькому від 15.02.2017 про сплату орендної плати за земельну ділянку площею 3 344 м 2 у період із 2014 року до 2016 року.

Згідно з актом про організацію відбору документів УДППЗ "Укрпошта", які знаходяться на зберіганні та підлягають знищенню (підстава - наказ від 03.04.1996 № 70), затвердженого начальником поштампу 14.03.2002, проведено знищення інвентарних карток і книг обліку основних засобів із 1983 року по 1998 рік. За актом від 24.03.2005 про організацію відбору документів УДППЗ "Укрпошта", які знаходяться на зберіганні та підлягають знищенню (підстава наказ від 04.01.2005 № 39) проведено знищення актів інвентаризації із 1997 року по 2001 рік, податкових накладних за 2000 - 2001 роки.

23.12.1999 Державний комітет зв`язку та інформатизації України видав наказ № 150, яким затвердив акт оцінки цілісного майнового комплексу УДПЕЗ "Укртелеком" (додаток 1).

27.12.1999 Державний комітет зв`язку та інформатизації України видав наказ № 155 про створення ВАТ "Укртелеком" на базі цілісного майнового комплексу УДПЕЗ "Укртелеком" та затвердив статут ВАТ "Укртелеком".

05.01.2000 зареєстровано статут ВАТ "Укртелеком".

Відповідно до пункту 1.1 ВАТ "Укртелеком" засновано згідно з наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 № 155 шляхом перетворення УДПЕЗ "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств".

Товариство є правонаступником державного підприємства Українське державне підприємство електрозв`язку "Укртелеком" та власником майна, переданого йому засновником та учасниками у власність (пункти 3.3, 3.5 статуту).

25.11.2003 Державний комітет зв`язку та інформатизації України видав наказ № 226, згідно з яким вирішено передати нерухоме майно, що знаходилось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" по Хмельницькій дирекції станом на 01.07.1999, у власність ВАТ "Укртелеком" (пункт 1); затвердити перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Укртелеком" по Хмельницькій дирекції (пункт 2).

У переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Укртелеком" (додаток № 2 до наказу від 25.11.2003 № 226), у пункті 43 зазначено адміністративно-виробничу будівлю у м. Хмельницькому, на вул. Тернопільській, 13/1, інвентарний номер - 07587, вартість станом на 01.07.1999 - 111 187 грн; у пункті 47 - адміністративно-виробничу будівлю у м. Хмельницькому на вул. Тернопільській, 13/1, інвентарний номер - 10174, вартість станом на 01.07.1999 - 272 117 грн.

Відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Укртелеком" від 25.11.2003 (додаток № 1 до наказу від 25.11.2003 № 226) у пункті 43 зазначено адміністративно-виробничу будівлю у м. Хмельницькому, на вул. Тернопільська, 13/1, інвентарний номер - 07587, вартість станом на 01.07.1999 - 111 187 грн, у пункті 47 - адміністративно-виробничу будівлю у м. Хмельницькому, на вул. Тернопільській, 13/1, інвентарний номер - 10174, вартість станом на 01.07.1999 - 272 117 грн.

У відомості розрахунку балансової (залишкової) вартості основних засобів станом на 01.07.1999 (додаток № 8 до Методики оцінки вартості майна під час приватизації) під порядковим номером 1527 значиться будівля АТС (інвентарний номер 07587), залишкова вартість на 01.04.1996 - 111 188 грн.

Згідно з інвентаризаційним описом № 8 основних засобів, складених матеріально-відповідальними особами у складі інвентаризаційної комісії Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" станом на 01.11.2003, у пункті 1 значиться будівля торгпреси: дата введення в експлуатацію - 01.01.1982, інвентарний номер - 1006, яке обліковується за балансовим субрахунком 10/3.

Суди також установили, що 26.02.2004 Хмельницьке БТІ провело реєстрацію права власності на нерухоме майно - адміністративно-виробничу будівлю, виробничу будівлю складу з гаражами, виробниче приміщення дизельної частини будівлі, виробничу будівлю гаража на 3 бокси, виробничу будівлю гаража; вежу (м. Хмельницький, вул. Тернопільська,13/1) за ВАТ "Укртелеком", частка 1/1, підстава - наказ Держкомзв`язку та інформатизації від 25.11.2003 № 226.

Водночас суди зазначили, що у матеріалах справи наявне листування з приводу доцільного використання приміщень в будівлях спільного користування у м. Хмельницькому, на вул. Тернопільська, 13/1 з підрозділами Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта".

28.08.2007 Хмельницька дирекція УДППЗ "Укрпошта" звернулася до Хмельницького БТІ з листом № 19-1671 про виготовлення інвентарної справи та надання свідоцтва про право власності на приміщення площею 369 м 2 , розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13. У листі також зазначено, що це приміщення є власністю УДППЗ "Укрпошта" та обліковується на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта".

06.05.2011 директор Хмельницької філії ВАТ "Укртелеком" звернувся до Хмельницького БТІ та у листі № 27/4151 просив надати довідку щодо конкретних площ об`єктів нерухомого майна, розташованих у м. Хмельницькому на вул. Тернопільській, 13/1, та стосовно яких право власності зареєстровано за ВАТ "Укртелеком".

18.05.2011 Хмельницьке БТІ у відповідь на зазначений лист ВАТ "Укртелеком" у листі № 3584/01-15 повідомило, що на момент проведення первинної інвентаризації (2000 рік) площа будівлі літ. А-3 становила 2 910,1 м 2 ; згідно з актом передачі від 01.02.1998 Хмельницький РВЕЗ передав, а ОППЗ "Хмельницькпошта" прийняло на баланс приміщення в будівлі літ. А-3 площею 369 м 2 .

Згідно з довідкою Хмельницького БТІ від 11.09.2018 № 586/01-14 за архівною справою загальна площа адміністративно-виробничої будівлі літ. А-3, розташованої за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1, становить 2 910,1 м 2 ; приміщення загальною площею 369 м 2 , які були передані за актом передачі від 01.02.1998 ОППЗ "Хмельницькпошта", є складовою частиною цієї адміністративно-виробничої будівлі літ. А-3.

У листі від 19.11.2019 № 10-15-20311 Фонд державного майна України повідомив АТ "Укрпошта", що підставою для включення та внесення до Єдиного реєстру об`єктів державної власності є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності. Додатком до листа є витяг інформація про окреме майно, яке перебувало на балансі УДППЗ "Укрпошта", інвентарний номер 1006, частина будівлі торгпреси у м. Хмельницькому, на вул. Тернопільській, 13/1, площа 369,3 м 2 .

Господарські суди зазначили, що в матеріалах справи наявні податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подані платником ПАТ "Укрпошта" за період 2017 - 2019 роки з відображенням сплати податку за об`єктом нерухомості у м. Хмельницькому, на вул. Тернопільській, 13/1, площа 369,30 м 2 , податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, подана платником ПАТ "Укртелеком" за 2019 рік з відображенням сплати податку за об`єктом нерухомості у м. Хмельницькому, на вул. Тернопільській, 13/1, площа - 2 910,10 м 2 , дата державної реєстрації речових прав на нерухоме майно 05.07.2018, інвентарна картка обліку основних засобів ПАТ "Укртелеком" за 2019 рік по адміністративно-виробничій будівлі у м. Хмельницькому на вул. Тернопільській, 13/1 площа - 2 910,1 м 2 ; довідка Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 03.10.2011 № 19-2797 щодо тимчасово вільного приміщення для передачі в оренду площею 78,1 м 2 , розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1, та яке обліковується на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" за інвентарним номером 1006; довідка від 20.03.2012 № 19-744 щодо тимчасово вільного приміщення для передачі в оренду площею 18 м 2 , розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1, та яке обліковується на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта" за інвентарним номером 1006; договори оренди індивідуально-визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 25.11.2011 № 1223, від 06.12.2012 № 1351, укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та фізичними особами-підприємцями, щодо оренди нерухомого майна у період із 2011 року по 2017 рік, яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1, та перебуває на балансі Хмельницької дирекції УДППЗ "Укрпошта"; заяви свідка від 03.03.2020, від 13.03.2020.

Крім того, господарські суди встановили, що згідно з наказом Виробничого об`єднання "Хмельницькзв`язок" "Про організаційну структуру" від 01.07.1993 № 111 вирішено реорганізувати у відособлені підрозділи (філіали) підприємство "Торгпреса" та спільне підприємство "Всесвіт" із присвоєнням назв, відповідно, обласне агентство по торгівлі пресою "Торгпреса", міське агентство по торгівлі пресою "Всесвіт"; пунктом 1.3 наказу включено діючі структурні одиниці як відособлені підрозділи (філіали) до Хмельницького районного вузла зв`язку.

Суди також з`ясували, що користування спірним приміщенням здійснює ФОП Арутюнян А. А. на підставі договору оренди приміщення № 19-381, укладеного 21.05.2018 із ПАТ "Укрпошта".

Таким чином, з огляду на зазначене господарські суди установили, що ОПЕЗ "Хмельницьктелеком" та ОППЗ "Хмельницькпошта" були утворені шляхом поділу ОПЗ "Хмельницькзв`язок" на базі його майна; закріплене за цими підприємствами майно на той час перебувало в державній власності і підприємства здійснювали щодо цього майна право повного господарського віддання, яке полягає у тому, що підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства.

У подальшому, як установили суди, у процесі корпоратизації УДПЕЗ "Укртелеком" відбулася передача органом, уповноваженим управляти державним майном - Державним комітетом зв`язку та інформатизації України, у власність ВАТ "Укртелеком" адміністративно-виробничої будівлі у м. Хмельницькому, на вул. Тернопільській, 13/1, інвентарний номер 07587 та адміністративно-виробничої будівлі у м. Хмельницькому, на вул. Тернопільській, 13/1, інвентарний номер 10174 в цілому без виділення окремих частин.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, зважаючи на положення процесуального законодавства (частина 6 статті 91, частина 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України) не взяли до уваги акт про передачу на баланс виробничої будівлі за спірною адресою, та водночас зазначили про відсутність у справі інших доказів на підтвердження розподілу об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1, при поділі підприємств поштового та електрозв`язку. Суди також наголосили, що відображення в інвентарній картці ТМК "Укрпошта" перебування на балансі частини будівлі площею 369 м 2 на вул. Тернопільській, 13/1, у м. Хмельницькому не може підтверджувати право господарського відання на це приміщення; встановлення подальшого відображення спірного приміщення у балансах позивача та відповідача у період із 1996 року по 2003 рік не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю відповідних документів.

Крім того, на час прийняття Міністерством інфраструктури України наказу від 05.07.2017 № 240 "Про затвердження акта передавання майна до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта" (згідно з яким (пункт 28), як вже зазначалося, до статутного капіталу ПАТ "Укрпошта" передано частину будівлі торгпреси у м. Хмельницькому на вул. Тернопільській, 13/1) право власності на об`єкт нерухомості за зазначеною адресою в цілому було зареєстровано за ПАТ "Укртелеком", тобто об`єкт нерухомості не перебував у державній власності, а накази Держкомзв`язку та інформатизації України від 23.12.1999 № 150 про затвердження акта оцінки цілісного майнового комплексу УДПЕЗ "Укртелеком", від 27.12.1999 № 155 про створення ВАТ "Укртелеком" на базі цілісного майнового комплексу УДПЕЗ "Укртелеком" "Укртелеком" і затвердження статуту ВАТ "Укртелеком" не були визнані недійсними чи скасовані у встановленому порядку.

4.3. Як уже зазначалося, АТ "Укрпошта" просило визнати за ним право власності на частину будівлі торгпреси, а саме: приміщення першого поверху будівлі торгпреси літ. А-3, з № 1-1 по № 1-25, загальною площею 369,3 м 2 , розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини 2 цієї статті).

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У розумінні положень цієї норми саме власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тому позовна вимога про визнання права власності на майно не відповідає належному способу захисту права особи, яка право власності на це майно не набула.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, слід враховувати, що за змістом цієї норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Наведене узгоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у його постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18, та висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у її постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, надавши оцінку доводам обох сторін, попередні судові інстанції установили, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження його права власності на спірне нерухоме майно; на час звернення АТ "Укрпошта" до суду з позовом про визнання права власності на спірне приміщення, право власності на об`єкти нерухомості за адресою м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/1 зареєстровано за ПАТ "Укртелеком". Отже, правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно у наведеному випадку, як зазначили суди, немає. Стосовно заяви ПАТ "Укртелеком" про застосування позовної давності господарські суди виходили із того, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, тобто тільки у разі встановлення наявності порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, чого проте суди не установили та відмовили у позові у зв`язку з його необґрунтованістю, а не з мотивів спливу позовної давності.

4.4. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

4.5. Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

4.6. Верховний Суд, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

4.7. Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 320/4812/15-ц. Так, предметом позову у цій цивільній справі є вимоги заступника прокурора Запорізької області, заявлені в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство "Бердянське агроторгове підприємство", про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна. На обґрунтування позову заступник прокурора послався на те, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства та на шкоду економічним інтересам держави - без погодження з Фондом державного майна України та за ціною, яка значно нижча від ринкової вартості об`єкта нерухомості, внаслідок чого державний бюджет недоотримав 1,4 млн. грн. Заступник прокурора просив суд на підставі статей 203, 215, 216, 227 Цивільного кодексу України визнати зазначений договір недійсним і зобов`язати покупця повернути державі отриману за недійсним договором нерухомість.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 320/4812/15-ц було скасовано рішення Апеляційного суду Запорізької області від 19.01.2017 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.02.2017, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2016 у частині повернення ОСОБА_1 того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання укладеного між ними 08.09.2014 договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд на вул. Воровського, 1 у м. Мелітополі Запорізької області у зв`язку з визнанням судом зазначеного договору недійсним, скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалюючи постанову у справі, Верховний Суд України дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин підпункт "и" пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Порядок відчуження об`єктів державної власності, статті 203, 215 Цивільного кодексу України, виходячи із того, що реалізація майна державного підприємства в процедурі ліквідації за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, є різновидом відчуження майна, а у наведеному випадку нерухоме майно за оспорюваним правочином було відчужено з порушенням вимог законодавства, без погодження Фонду державного майна України.

Верховний Суд України також зазначив, що апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, помилково вважав норми статей 105, 110 - 112 Цивільного кодексу України тим спеціальним, "окремим законом", який унеможливлює застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 75 Господарського кодексу України, пунктів 6, 8 Порядку відчуження об`єктів державної власності; та що Порядок відчуження об`єктів державної власності на спірні правовідносини не поширюється ще й тому, що фактично за двома окремими договорами купівлі-продажу (один із яких оспорюється в цій справі) Міністерством аграрної політики та продовольства України на користь ОСОБА_1 було відчужено цілісний майновий комплекс підприємства.

Проте при цьому суд апеляційної інстанції не дав оцінки правомірності таких дій суб`єкта управління державним майном, які полягають у формальному поділі цілісного майнового комплексу підприємства на окремі частки (1/10 та 9/10 частин) з метою відчуження нерухомого майна без відома Фонду державного майна України, поза процедурою приватизації, що загалом передбачена законом для відчуження такого об`єкта, як єдиний майновий комплекс державного підприємства (стаття 5 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Водночас, визнавши оспорюваний договір недійсним, суд першої інстанції правила реституції за частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України застосував тільки щодо однієї зі сторін правочину, при цьому суд не вирішив питання про повернення іншій стороні правочину, відповідачу ОСОБА_1 , того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання цього ж договору в зв`язку з визнанням його недійсним. Зважаючи на викладене, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд в частині повернення ОСОБА_1 того, що він передав державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України на виконання оспорюваного договору.

Аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 924/1103/19, яка розглядається Верховним Судом, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду України у цивільній справі, на яку послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки предмет, підстави позовів, суб`єктний склад учасників відносин у цій справі та у названій цивільній справі, установлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх матеріально-правове регулювання є різними, що виключає подібність правовідносин у таких справах.

4.8. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрпошта" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.05.2020 у справі № 924/1103/19, відкритого у частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.9. Водночас колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не зазначає конкретних норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо такої норми для правильного вирішення спору.

4.10. Стосовно посилань скаржника у касаційній скарзі на пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, Верховний Суд зазначає, що положення пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України щодо недослідження судом зібраних у справі доказів може розглядатися як підстава для скасування судового рішення лише за умови попереднього встановлення обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), у цьому випадку не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим не беруться до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів.

4.11. Поза тим, як на підставу касаційного оскарження скаржник також послався на положення пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України - суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Втім такі доводи касаційної скарги також не отримали свого підтвердження та відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Водночас у статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

За змістом частин 1, 2, 5, 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

При цьому судове рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження та оцінки судом.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як свідчать матеріали справи та встановили суди, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач, як на доказ підтвердження передачі спірного приміщення на баланс ОППЗ "Хмельницькпошта", посилався на копію акта передачі з балансу на баланс виробничих приміщень у будинку по вул. Тернопільській, 13/1, затвердженого генеральним директором ОППЗ "Хмельницькпошта" 15.02.1998 і генеральним директором ОДПЕЗ "Хмельницьктелеком", датованим 1998 роком без зазначення числа та місяця. Однак суд першої інстанції у зв`язку з тим, що представник відповідача в судових засіданнях заперечував щодо достовірності поданої копії, просив суд витребувати оригінал такого доказу, а представник позивача повідомив про відсутність оригіналу акта і не подав його суду, суд на підставі частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України такий доказ не взяв до уваги.

Поза тим в суді апеляційної інстанції АТ "Укрпошта" надало для огляду оригінал акта передачі на баланс виробничих приміщень в будинку на вул. Тернопільській, 13/1, який не було подано суду першої інстанції. На вимогу апеляційного господарського суду (ухвала від 27.08.2020) АТ "Укрпошта" подано письмові пояснення щодо причин неподання цього доказу в суд першої інстанції.

Надавши оцінку викладеним у поясненнях доводам, зважаючи на межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність переконливих аргументів неподання зазначеного доказу до суду на стадії розгляду спору судом першої інстанції, натомість підставою для прийняття апеляційною інстанцією доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, є наявність обґрунтованих пояснень неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта. У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не взяв до уваги поданий оригінал акта.

Водночас апеляційний господарський суд акцентував на тому, що предметом позову є визнання за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна, що не є тотожним праву повного господарського відання, адже правовий режим повного господарського відання встановлюється щодо об`єктів, які перебувають у власності держави. На час дії правового режиму повного господарського відання майно залишається у власності держави і може бути передано у власність інших осіб шляхом здійснення процедури приватизації. Отже, перебування майна на балансі підприємства у той чи інший період часу, навіть за умови, якщо такі обставини і були би доведені, не є вирішальним для визначення наявності чи відсутності права власності на нього, адже набуття права власності на майно, що є державним, здійснюється у процедурі приватизації на підставі розпорядчих актів державних органів у спосіб, який відповідав діючому законодавству.

З огляду на зазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про недослідження обставин, викладених в акті про передачу на баланс виробничих приміщень, а також необґрунтоване відхилення клопотання позивача про дослідження обставин, викладених у цьому акті, та у свою чергу, звертає увагу на те, що зазначений акт не був єдиним доказом, який оцінювався судами під час вирішення спору у справі, та, як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, не мав вирішального значення для встановлення обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору. До того ж поняття "переходу права власності" та "передачі майна на баланс" мають різну юридичну природу за своєю суттю; факт перебування майна на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на це майно, а є лише формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не свідчить про знаходження майна у власності підприємства. У наведеному випадку суди наголосили, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження свого права власності на спірне нерухоме майно.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених судових рішень у справі із цієї підстави.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

У частині 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій вимог законодавства під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, зазначає, що касаційне провадження у справі № 924/1103/19 за касаційною скаргою АТ "Укрпошта", відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України , необхідно закрити, а касаційну скаргу АТ "Укрпошта" в частині підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України , залишити без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.05.2020 у справі № 924/1103/19 залишити без змін.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційне провадження у справі № 924/1103/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України , закрити .

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в частині підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України , залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.05.2020 у справі № 924/1103/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак