Постанова

від 20.01.2021 по справі 200/4947/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року справа №200/4947/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Бузівської Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 р. (у повному обсязі складено 22 жовтня 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/4947/20-а (головуючий І інстанції суддя Дмитрієв В.С.) за позовом Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь до Азовської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23 квітня 2019 року № UA700050/2019/000040/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 квітня 2019 року № UA700050/2019/00052,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (далі - позивач) 19.05.2020 звернулось до суду з позовною заявою до Азовської митниці Держмитслужби України (далі - відповідач), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA700050/2019/000040/2 від 23.04.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA700050/2019/00052 від 23.04.2019 року; вирішити питання відшкодування судових витрат на сплату судового збору та професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 5-23).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 200/4947/20-а позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA700050/2019/000040/2 від 23 квітня 2019 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23 квітня 2019 року № UA700050/2019/00052.

Вирішено питання відшкодування судових витрат (т. 2 а.с. 169-175).

Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що у позивача була можливість надати наявну у нього цінову інформацію для можливості застосування попередніх методів визначення митної вартості. Однак, ніякої інформації від позивача з вказаного приводу не надходило, про що свідчить запис декларанта на електронному повідомленні від 23.04.2019 року. Митницею було визначено митну вартість за другорядним методом (резервним) згідно з ст. 64 Митного кодексу України відповідно до джерел інформації щодо рівня цін на фероніобій сайту Asian Metal .

Вказує, що позивач скористався правом випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання, у зв`язку з чим подав МД від 23.04.2019 року № UA700050/2019/002270. Під час дії строку гарантійних зобов`язань, передбачених розділом Х Митного кодексу України, позивачем не було надано банківських платіжних документів. Несплата за товар у передбачений термін свідчить про порушення положень контракту, тим самим не спростовуючи сумніви, що наявний зв`язок вплинув на правильність визначення вартості товару.

Крім того, апелянт зазначає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним позов, оскільки, оскаржувані рішення про коригування та картку відмови були відправлені на електронну адресу декларанта 23.04.2019 року. Про факт отримання декларантом вказаних документів також свідчить те, що 23.04.2019 року, декларантом подано МД на вільний обіг під гарантійні зобов`язання, дані обставини не заперечуються позивачем.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

За приписами ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Декларантом ТОВ Метінвест-Шиппінг в інтересах ПрАТ Металургійний комбінат Азовсталь подано митну декларацію від 23.04.2019 № UА 700050/2019/002306, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112) 13060 кг, ціна товару 427192,60 євро (32,71 євро/кг). Експортер Nobek B.V. (Нідерланди). Декларант розрахував митну вартість за основним методом (за ціною контракту). Також декларант повідомив, що продавець і покупець пов`язані, але ця взаємозалежність не вплинула на ціну товару (т. 1 а.с. 107-108).

Разом з декларацією надані: контракт 089SL-02/554 від 1 серпня 2015 року з специфікацією № 8 від 7 січня 2019 року; інвойс № 114148 від 04.04.2019 року; договір з третіми особами СВ/МІ-1 від 01.08.2015 року; договір з третіми особами № 20160331 від 31.03.2016 року; рахунок з третіми особами № 90022607 від 03.04.2019 року; калькуляція № б/н від 29.01.2019 року; специфікація з третіми особами № 16 до контракту від 31.03.2016 року № 20160331 від 07.01.2019 року; доповнення № 1 до специфікації № 16 до контракту від 31.03.2016 року № 20160331 від 07.01.2019 року.

За результатом обробки зазначеної митної декларації посадовими особами відповідача складено повідомлення декларанту від 23.04.2019 (10:17), в якому зазначено, що орган доходів і зборів вважає, що існуючий взаємозв`язок між продавцем та покупцем вплинув на задекларовану декларантом митну вартість, у зв`язку із чим, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію - визначення витрат у вартісній формі на виробництво одиниці або групі товарів). Також зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару можуть бути подані інші додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи; а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (том 1 а.с. 30).

На вказаному повідомленні міститься відмітка представника декларанта про те, що позивач не може надати наведені документи у встановлений МК України термін (том 1 а.с. 330).

За повідомленням декларанту 23.04.2019 (11:07) митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, декларантом не надано додаткові документи, а саме: виписку із бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам та копію митної декларації країни відправлення, а також не надано експертний висновок ДП Укрпромзовнішекспертизи від 25.01.2019 № 190, який надавався при попередніх митних оформленнях за специфікацією № 8 від 07.01.2019 року до зовнішньоекономічного договору від 01.08.2015 року № 089LS-02/554.

За результатами опрацювання наданих документів і експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертизи від 25.01.2019 року № 190 встановлені розбіжності, а саме: у специфікації № 8 від 07.01.2019 і в комерційному рахунку від 04.04.2019 № 114148 зазначено ціну 32,71 євро/кг на умовах поставки СРТ Маріуполь, а згідно експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року № 190 ціна складає 37,77 38,65 євро/кг. Зазначено, що в якості масиву інформації використано Asian Metal, за яким розрахунок митної вартості за поточною партією товару має скласти 504 612,28 євро. Також у вказаному повідомленні позивачу запропоновано надати додаткову інформацію щодо застосування другорядних методів визначення митної вартості товару (т. 1 а.с. 31-32).

На вказаному повідомленні міститься відмітка представника декларанта про відсутність інформації щодо застосування інших другорядних методів (том 1 а.с. 31-32).

23.04.2019 року Донецькою митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA700050/2019/000040/2 з огляду на встановлені розбіжності у заявленій ціні товару. Митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, декларантом не надано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, а також не надано експертний висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року № 190, який надавався при попередніх митних оформленнях за специфікацією № 8 від 07.01.2019 року до зовнішньоекономічного договору № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року. За результатами опрацювання наданих документів і експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року № 190 встановлені розбіжності, а саме: у специфікації № 8 від 07.01.2019 і в комерційному рахунку від 04.04.2019 № 114148 зазначено ціну 32,71 євро/кг на умовах поставки СРТ Маріуполь, а згідно експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року № 190 ціна складає 37,77 38,65 євро/кг. В якості масиву інформації використано Asian Metal за якими ціна складає 38,638 євро/кг. Також зазначено, що представник декларанта відмовився від подання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом використано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості. Загальна митна вартість товару визначена в розмірі 504612,28 євро (за 13060 кг) (т. 1 а.с. 24-25).

У зв`язку з наведеним, Донецькою митницею ДФС виписана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700050/2019/00052 від 23.04.2019, якою відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів (т. 1 а.с. 26-28).

Щодо строку звернення з цим позовом до суду.

Частиною 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спірними у даній справі є рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000040/2 від 23.04.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00052 від 23.04.2019 року.

Позивачем на виконання вимог ст. 55 Митного кодексу України подано до митного органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Листом від № 4998/10/05-70-66-01 від 17.07.2019 року відповідач відмовив у зміні митної вартості (т.1 а.с. 125-129).

Зазначений лист адресований ТОВ МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ .

Вказаний лист отримано позивачем лише 06.05.2020 від його представника ТОВ МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ , що підтверджено штампом вхідної кореспонденції. З позовом до суду позивач звернувся 19 травня 2020 року (т. 1 а.с. 5, 125).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).

Враховуючи наведенні обставини, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про визнання поважними причин пропуску строку звернення з цим позовом до суду та наявність підстав для поновлення такого строку.

Метою митного оформлення згідно ч. 1 статті 246 Митного кодексу України є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

За унормуванням ч. 1 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод.

Застосування другорядного методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим, а пріоритетним до застосування є саме основний метод.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Згідно ч.1 статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому, основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України).

За змістом ч. 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Згідно ч. 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує з положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, згідно якої митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За унормуванням ч. 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи : 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно ч.4 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Підставами для направлення позивачу обов`язкової письмової вимоги про надання додаткових документів вказано взаємозв`язок між продавцем та покупцем, який ймовірно вплинув на заявлену позивачем митну вартість, та виявлена розбіжності, а саме: у специфікації від 07.01.2019 року № 8 до контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554 та комерційному рахунку від 04.04.2019 року № 114148 зазначено ціну 32,71 eur/кг Nb на умовах посатвки СРТ Маріуполь, згідно експертному висновку ДП Укрпромзовнішекспертизи від 25.01.2019 року № 190 ціна на фероніобійскладає 37,77-38,65 eur/кг Nb.

Зазначено про необхідність подання документів, що стосуються здійснення оплати за товар.

У картці відмови № UA700050/2019/00052 вказано про відмову в митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку з непідтвердженням митної вартості, обрано другорядний метод визначення митної вартості (т. 1 а.с. 26).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що митний орган дійшов помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, адже ненадання таких документів у разі несплати рахунку за товар не може бути підставою для сумнівів саме у правильності визначення митної вартості товару.

Таким чином, при поданні митної декларації позивачем було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору (контракту) та не містять числових розбіжностей.

Згідно ч.ч. 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів на сайті Asian Metal не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Згідно статті 53 Митного кодексу України висновок експертної організації є додатковим документом, який використовується, тільки якщо основні документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Висновок носить лише консультативний характер та не враховує якість товару, умови оплати, розмір партії та інші фактори, що впливають на ціну. Тому за відсутності розбіжностей в основних документах, що підтверджують митну вартість, висновок не може бути підставою для коригування ціни. Тобто, у даному випадку, з урахуванням тій обставини, що документи, надані позивачем відповідачу підтверджували числові значення складових митної вартості товарів висновок ДП Укрпромзовнішекспертизи від 25 січня 2019 року № 2190 ніяким чином не міг бути підставою для коригування ціни заявленої декларантом.

Враховуючи умови, п.п. 5.1., 5.2. контракту № 089LS-02/554, ціна на товар встановлюється в Євро і вказується у специфікаціях до Контракту.

Згідно специфікації № 8 від 07.01.2019 року до Контракту вартість товару - Фероніобію за 1 кг чистого ніобію в сплаві - 32,71 Евро.

В якості підтвердження митної вартості товару позивачем був наданий рахунок-фактура (інвойс) № 114148 від 04.04.2019 року (13060,00 кг ціна в Евро 32,71 Евро за 1 кг.; загальна сума за рахунком - 427192,60 Евро (13060,00 кг х 32,71 Евро).

Згідно вимог ст.ст. 52, 53, 57,58 Митного кодексу України, сума - 427192,60 Евро - є сумою митної вартості товару за ціною договору, визначена позивачем при митному оформленні за митною декларацією № - UА700050/2019/002270 від 23.04.2019 року.

Отже, документи, надані позивачем, на виконання ст.ст. 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, були достатніми документально підтвердженими і обґрунтованими для визначення відповідачем митної вартості товару за першим (основним) методом, відповідно до ст. ст. 57, 58 Митного кодексу України.

Специфікація № 8 від 07.01.2019 року до контракту визначає вартість товару - фероніобію за 1 кг чистого ніобію в сплаві - 32,71 Евро та рахунок-фактура (інвойс) № 114148 від 04.04.2019 року. (13060,00 кг ціна в Евро 32,71 Евро за 1 кг.; загальна сума за рахунком - 427192,60 Евро (13060 кг х 32,71 Евро за 1 кг) не містили ніяких розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари - а саме ціни 32,71 Евро/кг.

В цьому випадку прикладом розбіжностей та витребування додаткових документів на підставі п.3 ст. 53 МК України могло бути наявність різної вартості товару у договірної документації (контракт, специфікації) та в рахунку-фактурі (інвойсі).

Про проведення порівняльного аналізу вартості товару, проведеного відповідачем відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій згідно інформації сайту Asian Metal , у повідомленні декларанту зазначено не було.

Згідно ч. 4 ст. ст. 53 Митного кодексу України декларант надає додаткові документи, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів (ч. 12 ст. 58 Митного кодексу України).

За змістом ч.ч. 13-15 ст. 58 Митного кодексу України орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце, адже у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Митний орган не надав позивачу обґрунтування підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не надав доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 КАС України).

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією постанов Верховного Суду у справі № 815/5990/16 від 11.06.2020 року, від 11.06.2020 року у справі № 825/456/16, від 18.01.2018 року у справі № 807/3168/14.

«Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу» .

За унормуванням частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів, він діяв правомірно.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Згідно п.41 висновку №м11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби України - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 200/4947/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 січня 2021 року.

Колегія суддів: Г.М. Міронова

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв