Постанова

від 14.01.2021 по справі 440/1573/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 р.Справа № 440/1573/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, по справі № 440/1573/20

за позовом Фермерського господарства "Полтавські лани"

до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України за участю третьої особи Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Фермерське господарство "Полтавські лани" (далі по тексту - ФГ "Полтавські лани", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі по тексту - Мінекономіки, відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (надалі - третя особа, АТ КБ "Приватбанк"), в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Мінекономіки щодо неперерахування бюджетних коштів у розмірі 544978,52 грн АТ КБ "Приватбанк" у межах обсягу відкритих асигнувань у місячний строк на підставі реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання протягом жовтня-грудня 2019 року;

- зобов`язати відповідача перерахувати бюджетні кошти у розмірі 544978,52 грн АТ КБ "Приватбанк" у межах обсягу відкритих асигнувань на підставі реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання протягом жовтня-грудня 2019 року для подальшого перерахування на рахунок ФГ "Полтавські лани".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення вимог Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств, затвердженого постановою КМ України від 07.02.2018 року № 106, відповідачем не перераховано у повному обсязі ФГ "Полтавські лани" часткової компенсації вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, а також вартості насіння сільськогосподарських рослин вітчизняного виробництва. Пояснив, що лише часткове перерахування відповідачем АТ КБ «Приватбанк» бюджетних коштів в сумі 299047,01 грн, замість необхідних 844034,53 грн, призвело до неотримання позивачем передбаченого відшкодування в сумі 544987,52 грн, а тому вважає свої права порушеними.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року по справі №440/1573/20 позовні вимоги Фермерського господарства "Полтавські лани" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо неперерахування бюджетних коштів у розмірі 544978,52 грн Акціонерному товариству Комерційний Банк "Приватбанк" у межах обсягу відкритих асигнувань у місячний строк на підставі реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання протягом жовтня-грудня 2019 року.

Зобов`язано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перерахувати бюджетні кошти у розмірі 544978,52 грн Акціонерному товариству Комерційний Банк "Приватбанк" у межах обсягу відкритих асигнувань на підставі реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання протягом жовтня-грудня 2019 року для подальшого перерахування на рахунок Фермерського господарства "Полтавські лани".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Фермерського господарства "Полтавські лани" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8174,81 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність судового рішення вимогам діючих норм права щодо законності і обгрунтованості його прийняття, повноти та об`єктивності аналізу фактичних даних і зібраних у справі доказів, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року по справі №440/1573/20, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ФГ "Полтавські лани".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що в діях Мінекономіки, як розпорядника бюджетних коштів за бюджетною програмою КПКВК 1201100 «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» , відсутня протиправна бездіяльність щодо виплати компенсації на рахунки ФГ «Полтавські лани» , оскільки здійснення компенсації ФГ «Полтавські лани» у 2019 році не в повному обсязі, пропорційно до наявних коштів у межах бюджетних асигнувань, сталося через недостатнє фінансування в цій частині. З посиланням на пункт 14 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017№ 130, вважає, що права позивача у спірних відносинах не порушені, оскільки у разі коли сільськогосподарський товаровиробник у строки, визначені в пункті 11 цього Порядку, подав належним чином оформлені заявку і підтвердні документи для отримання часткової компенсації, уповноважений банк прийняв їх до виконання, а компенсація не виплачена через недостатність коштів, передбачених у поточному бюджетному періоді, або з інших незалежних від сільськогосподарського товаровиробника причин, компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на наступний період у межах бюджетного року, тобто, компенсація може бути виплачена за рахунок коштів, передбачених у 2020 році. Також зазначив, що згідно інформації АТКБ «Приватбанк» про перерахування коштів на часткову компенсацію вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва за листопад 2019 року недоотримані бюджетні кошти за напрямом «Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» повністю перераховані на рахунки ФГ «Полтавські лани» . Крім того зауважив, що суд не може підміняти державний орган дії або бездіяльність якого оскаржується, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Вищенаведене, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ФГ "Полтавські лани" у жовтні 2019 року подано через АТ КБ "Приватбанк" заявку на отримання часткової компенсації вартості насіння сільськогосподарських рослин вітчизняного виробництва, закупленого у фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які здійснюють виробництво та/або його реалізацію, а саме - вартості озимої пшениці сорту "Катруся Одеська", придбаної 05.10.2019 у ФГ "Грига" на суму без ПДВ 80000,04 грн (т. 1, а.с. 240-283).

У листопаді 2019 року позивачем подано через АТ КБ "Приватбанк" ряд заявок на отримання часткової компенсації вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва за рахунок бюджетної програми КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств", а саме:

- від 12.11.2019 року щодо вартості сепаратора попереднього очищення зерна СПО-80, придбаного 24.10.2019 у ПрАТ "Хорольський механічний завод" на суму без ПДВ 177650,00 грн (т. 1, а.с. 12-44);

- від 18.11.2019 року щодо вартості двох норій стрічкових ковшових У13-УН-50 Н=28м, придбаних 12.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 456400,00 грн; транспортера ланцюгового скребкового У13-ТЦС-200М L=8м, придбаного 12.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 80600,00 грн; двох засувок рейкових з електроприводом У13-ТЕА-01, придбаних 12.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 12880,00 грн; засувки рейкової з ручним приводом У13-Т3Р, придбаної 12.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 2085,00 грн; двох клапанів перекидних односторонніх з електроприводом У13-КО-6, придбаних 12.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 12260,00 грн; клапана перекидного двохстороннього з електроприводом У13-КД-3, придбаного 12.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 6075,00 грн (т. 1, а.с. 45-86);

- від 27.11.2019 року щодо вишки норійної У13-ВН-3/4 Н=30м, придбаної 20.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 445805,00 грн; клапана перекидного одностороннього з електроприводом У13-КО-6, придбаного 20.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 6130,00 грн (т. 1, а.с. 87-131);

- від 27.11.2019 року щодо зерносушарки шахтного типу У13-СШ-40, придбаної 27.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 3597500,00 грн (т. 1, а.с. 132-171);

- від 29.11.2019 року щодо норії стрічкової ковшового типу У13-УН-50 Н=10м, придбаної 5.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 171978,50 грн; норії стрічкової ковшового типу У13-УН-50 Н=16м, придбаної 5.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 202012,50 грн; двох клапанів перекидних двохсторонніх з електроприводом У13-КД-3, придбаних 5.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 12150,00 грн (т. 1, а.с. 172-207);

- від 29.11.2019 року щодо клапана перекидного трьохходового з електроприводом У13-КТ-3, придбаного 27.11.2019 у ПП "Лубнимаш", на суму без ПДВ 16695,00 грн (т. 1, а.с. 208-239).

Дані заявки прийняті уповноваженим банком, відомості про їх повернення без виконання у матеріалах справи відсутні.

Посилаючись на невиконання Мінекономіки зобов`язань щодо часткового відшкодування вартості придбаних сільськогосподарських техніки, обладнання та насіння сільськогосподарських рослин вітчизняного виробництва, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання компенсації за придбання сільськогосподарської техніки, обладнання та насіння сільськогосподарських рослин вітчизняного виробництва на підставі заявок за відповідними напрямками, наданими разом з усіма необхідними документами, та допущення відповідачем протиправної бездіяльності в частині неперерахування бюджетних коштів у розмірі 544978,52 грн АТ КБ "Приватбанк" у межах обсягу відкритих асигнувань у місячний строк на підставі реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання протягом жовтня-гр удня 2019 року, з метою виплати ФГ "Полтавські лани" такої компенсації.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» , які спрямовуються на фінансову підтримку розвитку фермерських господарств, визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 106 (далі - Порядок №106).

Абзацами 1, 4, 9 пункту 5 Порядку №106 визначено, що фінансова підтримка надається одержувачам за такими напрямами: часткова компенсація вартості насіння сільськогосподарських рослин вітчизняного виробництва, закупленого у фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які здійснюють виробництво та/або його реалізацію; часткова компенсація вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва.

Розподіл бюджетних коштів за напрямами затверджується Мінекономіки.

У відповідності до пункту 6 Порядку №106, фінансова підтримка надається за напрямами, визначеними абзацами другим - п`ятим та восьмим пункту 5 Порядку через уповноважені банки, що підписали з Мінекономіки Меморандум про загальні засади співробітництва (далі - уповноважений банк).

Для отримання фінансової підтримки одержувачі подають уповноваженому банку заявку та підтвердні документи в паперовій або електронній формі.

Згідно з пунктом 10 Порядку №106 часткова компенсація вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва (далі - техніка та обладнання) надається фермерським господарствам на безповоротній основі у розмірі 40 відсотків вартості придбаної техніки та обладнання без урахування податку на додану вартість, зазначеної в акті приймання-передачі та інших документах, що підтверджують оплату через уповноважений банк згідно з Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання, спеціальних вагонів для перевезення зерна, обладнання для виробництва біоетанолу та електроенергії з біомаси, що закуплені у вітчизняних виробників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 р. № 130 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 24, ст. 671) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 123.

При цьому компенсація техніки та обладнання у розмірі 25 відсотків вартості техніки та обладнання надається за рахунок бюджетної програми КПКВК 1201150 «Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників» за напрямом «Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» , а у розмірі 15 відсотків вартості - за рахунок бюджетної програми КПКВК 1201100 «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» .

Уповноважені банки у порядку та за формою, що визначені Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання, спеціальних вагонів для перевезення зерна, обладнання для виробництва біоетанолу та електроенергії з біомаси, що закуплені у вітчизняних виробників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 р. № 130 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 24, ст. 671) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 123, включають відповідну інформацію про фермерські господарства для отримання 25 відсотків компенсації вартості техніки та обладнання, та формують додаткову інформацію про фермерські господарства для компенсації 15 відсотків вартості техніки та обладнання і подають її до Мінагрополітики у визначені строки.

Заявки для отримання компенсації техніки та обладнання, придбаних до 1 грудня поточного року, подаються уповноваженим банкам до 5 грудня поточного року за наявності поданих у повному обсязі підтвердних документів. Заявки для отримання компенсації вартості техніки та обладнання, придбаних після 1 грудня попереднього року, подаються до 1 березня наступного року.

Компенсація фермерським господарствам, які придбали техніку та обладнання у попередньому році, але з незалежних від них причин не отримали компенсації, може бути виплачена за рахунок коштів, передбачених у поточному році.

Уповноважений банк готує інформацію про такі фермерські господарства і подає її до Мінагрополітики.

Пунктом 15 Порядку № 106 визначено, що погашення бюджетної кредиторської заборгованості, зареєстрованої в органах Казначейства, та проведення операцій, пов`язаних з використанням бюджетних коштів, здійснюються в установленому законодавством порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що ФГ "Полтавські лани" подано у жовтні та листопаді 2019 року через уповноважений банк (АТ КБ "Приватбанк") заявки на отримання компенсації за відповідними напрямками з усіма необхідними підтверджуючими документами.

Дані обставини підтверджені залученими до матеріалів справи копіями заявок разом з документами, перелік яких відповідає, визначеному в Порядку № 106, з відміткою АТ КБ "Приватбанк" про отримання цих документів.

При цьому, апелянт не заперечує факту подання ФГ "Полтавські лани" відповідних заяв разом із необхідними документами та виконання позивачем вимог Порядку №106 в частині набуття права на отримання у 2019 році компенсації щодо часткового відшкодування вартості придбаних у вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, обладнання та насіння сільськогосподарських рослин.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання компенсації щодо придбання техніки, обладнання та насіння сільськогосподарських рослин на підставі поданих заявок у жовтні та листопаді 2019 року.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Мінекономіки щодо неперерахування бюджетних коштів у розмірі 544978,52 грн АТ КБ "Приватбанк" у межах обсягу відкритих асигнувань у місячний строк на підставі реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання протягом жовтня-грудня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження правомірності своїх дій у спірних відносинах відповідачем надано до матеріалів справи копії наказів Мінекономіки від 19.11.2019 №412 "Про затвердження розподілу бюджетних коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2019 рік за бюджетною програмою КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств" та № 413 "Про затвердження розподілу коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2019 рік за бюджетною програмою КПКВК 1201150 "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", від 28.12.2019 №859 "Про затвердження розподілу коштів для надання часткової компенсації вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва за жовтень 2019 року", від 28.12.2019 № 866 "Про затвердження розподілу коштів для надання часткової компенсації вартості придбаної сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва за листопад 2019 року" (т. 2, а.с. 49-50, 51-52, 53-54, 55-57).

Посилаючись на ці накази відповідач стверджував, що станом на 24.12.2019 потреба у коштах за бюджетною програмою КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств" заявлена у реєстрах, поданих уповноваженими банками, становила 64,1 млн грн, тоді як залишок нерозподілених коштів за цією програмою складав лише 21,1 млн грн, що були розподілені пропорційно до потреби у коштах, заявленої у реєстрах, поданих уповноваженими банками, а тому у діях Мінекономіки, як розпорядника бюджетних коштів за бюджетною програмою КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств", відсутня протиправна бездіяльність щодо виплати компенсації на рахунки ФГ "Полтавські лани".

Колегія суддів вважає необґрутованим вказане твердження відповідача виходячи з наступного.

За змістом пункту 2 Порядку №106 головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінекономіки, у тому числі і за бюджетною програмою КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств".

Повноваження головного розпорядника бюджетних коштів визначені частиною п`ятою статті 22 Бюджетного кодексу України, серед яких, зокрема: отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розроблення проектів порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; розроблення та затвердження паспортів бюджетних програм і складання звітів про їх виконання, здійснення аналізу показників виконання бюджетних програм.

Частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (частина сьома статті 48 Бюджетного кодексу України).

Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732, затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі - Порядок №309), пунктом 2.2. якого передбачено, що розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1, а органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру.

Згідно з пунктом 2.4. Порядку № 309 розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов`язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов`язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов`язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.

Після перевірки підтверджуючих документів по одному примірнику Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов`язань і заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, а інші примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Казначейства. Форма заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки затверджується Мінфіном.

Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та/або бюджетного фінансового зобов`язання, повертаються розпоряднику з відміткою зареєстровано та взято на облік (пункт 2.7. Порядку №309).

За змістом абзацу другого частини четвертої статті 20 Бюджетного кодексу України відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Отже, з наведених норм вбачається наявність у Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України безумовного обов`язку вживати заходи щодо реалізації бюджетної програми КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств" шляхом виділення бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №815/2105/17, від 24.04.2018 у справі №821/2156/16, від 21.12.2018 у справі №826/2237/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування не звільняє державу в особі її уповноважених органів від обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання перед суб`єктом господарювання.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 48 рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" та у пункті 40 рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічну правову позицію про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання висловлено Верховним Судом України в постанові від 22.03.2017 у справі №3-77гс17, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17, а також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №12-46гс18.

У пункті 60 постанови від 17.04.2018 у справі №911/4249/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відсутність у 2019 році відкритих бюджетних асигнувань для виплати позивачу часткової компенсації вартості сільськогосподарського обладнання, техніки та насіння сільськогосподарських рослин вітчизняного виробництва не звільняє відповідача від обов`язку виконати зобов`язання, передбачені Порядком №106, у зв`язку з чим, доводи апелянта про недостатність залишку нерозподілених коштів за бюджетною програмою КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств" (21,1 млн грн.), що були розподілені пропорційно до потреби у коштах, заявленої у реєстрах, поданих уповноваженими банками, при потребі у таких коштах, що станом на 24.12.2019 становить 64,1 млн грн., не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Посилання апелянта на інформацію АТКБ «Приватбанк» , згідно якої повністю перераховані кошти, як часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва за листопад 2019 року за недоотримані бюджетні кошти за напрямком «Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» , на рахунки ФГ «Полтавські лани» , не звільняє відповідача від обов`язку розподілу та перерахування коштів у розмірі 15 відсотків вартості на виконання бюджетної програми КПКВК 1201100 «Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» .

Крім того, наявними в матеріалах справи копіями наказів Мінекономіки від 10.04.2020 №687 "Про затвердження розподілу коштів за бюджетною програмою КПКВК 1201150 "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" на 2020 рік" (т. 2, а.с. 58-59), від 22.05.2020 №936 "Про затвердження розподілу коштів між уповноваженими банками для надання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва за жовтень 2019 року" (т. 2, а.с. 60-63), від 22.05.2020 №937 "Про затвердження розподілу коштів між уповноваженими банками для надання часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва за листопад 2019 року" (т. 2, а.с. 64-67) підтверджено, що відповідачем лише у травні 2020 року здійснено розподіл коштів, передбачених Мінекономіки у державному бюджеті за програмою КПКВК 1201150 "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників" на 2020 рік за напрямком "Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва" між уповноваженими банками для перерахування їх на поточні рахунки сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання у листопаді 2019 року, однак з незалежних від них причин не отримали компенсацію.

На виконання цих наказів АТ КБ "Приватбанк" листом від 15.05.2020 вих.№20.1.0.0.0./7-81123 повідомило Мінекономіки про потребу у коштах, що підлягають частковій компенсації вартості техніки та обладнання у розмірі 25% за листопад 2019 року (т. 2, а.с. 73-76).

ФГ "Полтавські лани" отримано компенсацію вартості сільськогосподарської техніки та обладнання у розмірі 25% за програмою КПКВК 1201150 "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією АТ КБ "Приватбанк" від 05.06.2020 вих.№20.1.0.0.0/7-93380 про перерахування коштів на часткову компенсацію вартості сільськогосподарської техніки та обладнання, разом з цим отримання такої компенсації відбулося несвоєчасно (т. 2, а.с. 78).

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено у суді апеляційної інстанції та не спростовано відповідачем у справі, що Мінекономіки в повному обсязі так і не було затверджено розподіл та не перераховано уповноваженому банку кошти з метою виплати ФГ "Полтавські лани" компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання у розмірі 15% за рахунок бюджетної програми КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств".

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі реєстру за листопад 2019 року ФГ "Полтавські лани" 08.01.2020 отримано кошти у розмірі 257502,65 грн у якості відшкодування 15% вартості сільськогосподарської техніки та обладнання (т. 2, а.с. 68-70), а також 41544,36 грн - відшкодування вартості насіння (т. 1, а.с. 283).

Водночас відповідачем не відшкодовано ФГ "Полтавські лани" кошти у розмірі 544987,52 грн за рахунок бюджетної програми КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств" (т. 1, а.с. 284).

При цьому жодних доказів у спростування зазначених обставин ані до суду першої ані апеляційної інстанції відповідачем не було надано. Перерахування на рахунки ФГ «Полтавські лани» бюджетних коштів за напрямом «Часткова компенсація вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва» не спростовує недоотримання позивачем коштів в сумі 544987,52 грн за бюджетною програмою КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств".

Отже, як вірно зазначив суд першої інстнації, наведеними вище обставинами підтвержується відсутність перерахування відповідачем ФГ "Полтавські лани" повної компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання у розмірі 15% за рахунок бюджетної програми КПКВК 1201100 "Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств", що становить 544987,52 грн та свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що посилання апелянта на п.14 Порядку № 130, за яким у разі коли сільськогосподарський товаровиробник у строки, визначені в пункті 11 цього Порядку, подав належним чином оформлені заявку і підтвердні документи для отримання часткової компенсації, уповноважений банк прийняв їх до виконання, а компенсація не виплачена через недостатність коштів, передбачених у поточному бюджетному періоді, або з інших незалежних від сільськогосподарського товаровиробника причин, компенсація виплачується за рахунок коштів, передбачених на наступний період у межах бюджетного року, підтверджує право позивача на отримання виплати компенсації за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2020 рік в разі відсутності коштів у 2019 році, а не правомірність дій відповідача у спірних відносинах та в будь-якому випадку не спростовує наявність у діях Мінекономіки, як розпорядника бюджетних коштів за бюджетною програмою КПКВК 1201100 -«Фінансова підтримка розвитку фермерських господарств» , протиправної бездіяльності щодо виплати компенсації на рахунки ФГ «Полтавські лани» .

Крім того, зазначене твердження, з урахуванням ненадання ФГ «Полтавські лани» передбаченої чинним законодавством компенсації в розмірі 15% вартості придбаних насіння, техніки та обладнання в повному обсязі (сума недоплати склала 544978,52 грн) не спростовує порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача в цій частині.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання протиправною бездіяльності Мінекономіки щодо неперерахування бюджетних коштів у розмірі 544978,52 грн АТ КБ "Приватбанк" у межах обсягу відкритих асигнувань у місячний строк на підставі реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання протягом жовтня-грудня 2019 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, « Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає ефективним способом поновлення порушеного права позивача у спірних відносинах зобов`язання Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перерахувати бюджетні кошти у розмірі 544978,52 грн Акціонерному товариству Комерційний Банк "Приватбанк" у межах обсягу відкритих асигнувань на підставі реєстру сільськогосподарських товаровиробників, які придбали техніку та обладнання протягом жовтня-грудня 2019 року для подальшого перерахування на рахунок Фермерського господарства "Полтавські лани".

З приводу тверджень апелянта про те, що суд не може підміняти державний орган дії або бездіяльність якого оскаржується, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі визначення законодавством чітких умов та критеріїв, яких необхідно дотримуватись при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень, відповідач зобов`язаний діяти, з урахуванням таких умов.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо перерахування бюджетних коштів в якості компенсації за придбану позивачем техніку та обладнання передбачені нормами Порядку № 106, та Порядку № 309, в яких чітко окреслено межі, в яких Мінекономіки має діяти, приймаючи відповідне рішення у формі наказу. Ці повноваження та порядок їх реалізації, з урахуванням виконання позивачем в повному обсязі Порядку № 106 в частині набуття права на отримання у 2019 році компенсації у вищевказаному розмірі, передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - розподілити та довести до одержувача бюджетних коштів (ФГ "Полтавські лани") у встановленому порядку обсяг відповідного бюджетного відшкодування.

За законом у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

З огляду на встановлені у справі обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФГ "Полтавські лани".

З приводу стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Фермерського господарства "Полтавські лани" судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 8174,81 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №17 від 18.03.2020 року підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 8174,81 грн (т. 1, а.с. 11), що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету (т. 2, а.с. 89).

Таким чином, колегія суддів вважає підтвердженим факт понесення позивачем витрат зі сплати судового збору в сумі 8174,81 грн за подачу позовної заяви.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Фермерського господарства "Полтавські лани" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8174,81 грн

Щодо заявленого відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 по справі № 727/4597/19, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказаний правовий висновок викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

На підтвердження понесених ФГ Полтавські лани витрат на послуги адвоката ОСОБА_1 до матеріалів справи надано : договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.03.2020 №1318, акт приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2020, розрахунок від 03.06.2020, платіжне доручення від 01.06.2020 №31, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер (т. 2, а.с. 28-32).

Так, згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.03.2020 №1318, адвокат Петренко Віталій Петрович, (надалі іменується - Адвокат), який займається адвокатською діяльністю на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю N9 1318, виданого Полтавською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 07 вересня 2012 року, з однієї сторони, та Фермерське господарство Полтавські лани , код ЄДРПОУ 40291046, юридична адреса: вул. Свободи, 22, село Удовиченки, Зіньківський район, Полтавська область, 38100, в особі директора Удовиченко Андрія Вікторовича, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, (в подальшому - Клієнт) уклали даний Договір про надання правової (правничої) допомоги (надалі - Договір) про те, що клієнт в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової/правничої допомоги) прав та інтересів Клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо. Також, клієнт делегує адвокату наступні права: надання правової (правничої) допомоги, здійснення захисту (представництво) інтересів Клієнта, під час підготовки позовної заяви та всіх необхідних документів для звернення до Полтавського окружного адміністративного суду, а також забезпечення надання адвокатом правової допомоги визначеної положенням ст.19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність у правовідносинах з Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо компенсації вартості сільськогосподарської техніки та обладнання вітчизняного виробництва; з усіма правами передбаченими ст.ст.16, 44, 47, 55, 57, 59, 60 Кодексу адміністративного судочинства України, тощо.

Пунктом 3 зазначеного договору передбачена плата за надання послуг та порядок розрахунків, в якому зазначено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені за домовленістю Сторін. Вартість однієї години робот адвоката становить 500,00 гривень. Додаткові витрати, що відповідно до завдання-доручення, що не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно Договору, сплачуються Клієнтом на підставі окремий рахунків.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг від 03.06.2020 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.03.2020 №1318 адвокат ОСОБА_1 надав ФГ Полтавські лани професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №1318 від 05.03.2020 року, а ФГ Полтавські лани прийняв надані послуги. Вартість послуг згідно Договору та розрахунків, вказаний у п.1 цього Акту, становить 8000,00 (вісім тисяч) гривень. Жодних претензій по якості, повноти, строків та обсягу в цілому послуг клієнт до адвоката немає. Акт підписано обома сторонами.

Відповідно до розрахунку від 03.06.2020 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.03.2020 №1318 адвокатом надані клієнту такі послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики щодо спірних відносин (8 годин), узгодження правової позиції з клієнтом (2 години), складання процесуальних документів (позовної заяви) (6 годин), загальна вартість яких становила 8000 грн із розрахунку 500 грн за годину роботи адвоката.

Платіжним дорученням від 01.06.2020 №31 підтверджується сплата ФГ Полтавські лани адвокату Петренко В.П. суми в розмірі 8000 грн за надання правової (правничої) допомоги по рахунку №1318/4 від 03.06.2020 року.

Таким чином, наданим представником позивача платіжним дорученням підтверджено розрахунок між адвокатом і клієнтом у безготівковій формі та підтверджено фактичне здійснення відповідачем оплати послуг адвоката, а отже, і понесення ФГ Полтавські лани вказаних витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн.

При цьому, колегія суддів враховує відсутність жодних доводів апелянта та заперечень щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Фермерського господарства "Полтавські лани" понесених судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 8174,81 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та будь-яких підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегією суддів враховано ціну позову у сумі 544 987,52 грн, яка є співмірною із витратами на правову допомогу в сумі 8000 грн, зокрема, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів щодо неспівмірності заявленої суми відшкодування на правничу допомогу адвоката.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на користь Фермерського господарства "Полтавські лани" судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 8174,81 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 року по справі № 440/1573/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 20.01.2021 року