Постанова

від 19.01.2021 по справі 140/7927/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/7927/20 пров. № А/857/12551/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року (суддя - Ксензюк А.Я., м. Луцьк, повний текст рішення складено 31 серпня 2020 року) у справі № 140/7927/20 за адміністративним позовом Державного підприємства Прибузьке лісове господарство до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ДП Прибузьке лісове господарство у червні 2020 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 14 лютого 2020 року № 0002090506 на суму 1 грн 00 коп., № 0002110501 на суму 2 039 550 грн 00 коп., № 0002080501 на суму 296 631 грн 25 коп., № 0002120501 на суму 735 285 грн 00 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки суперечать фактичним обставинам та є помилковими, тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14 лютого 2020 року № 0002110501, № 0002080501, № 0002120501. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, перевіркою встановлено, що господарські операції між з ДП Прибузьке лісове господарство та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності. Зокрема, придбання транспортних послуг комплексної заготівлі деревини ДП Прибузьке лісове господарство по операціях із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на суму 2136717 грн 67 коп. відповідають визначенню безоплатно отриманих (підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті ПК України).Крім того, перевіркою встановлено, що протягом 2016-2019 років ДП Прибузьке лісове господарство безпідставно віднесено до складу витрат вказаного періоду витрати по лісовідтворенню та лісорозведенню (посадка та посів лісу, догляд за лісовими культурами, доповнення лісових культур, сприяння природному поновленню лісу на землях державного лісового фонду, підготовка та обробіток ґрунту під лісокультури, інші витрати пов`язані з відтворенням лісу) на суму 1 738 319 грн 67 коп. відповідно до нарядів-актів на виконання лісогосподарських робіт (ф.ЛГ-1), журналів виконаних лісогосподарських робіт (ф. ЛГ-2), первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року. Також ДП Прибузьке лісове господарство порушено вимоги підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України, а саме: не відображено у рядку 3.1.9 Додатку РІ за 2018 рік відрахування на користь неприбуткових організацій (профспілок), що перевищує 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного року в сумі 442 306 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області № 0002110501, № 0002080501, № 0002120501 від 14 лютого 2020 року.

Позивач процесуальним правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ДП Прибузьке лісове господарство (код ЄДРПОУ - 37626753), зареєстроване органами державної реєстрації, як юридична особа та знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Волинській області. Також встановлено, що ДП Прибузьке лісове господарство за своїм правовим статусом є постійним лісокористувачем, якому для ведення лісового господарства державою надано у постійне користування лісові угіддя.

Згідно класифікації видів економічної діяльності ДП Прибузьке лісове господарство здійснює такі види економічної діяльності: 02.10 лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві (основний); 02.20 лісозаготівлі; 02.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві.

Головним управлінням ДПС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП Прибузьке лісове господарство з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої складено акт №6308/05-01/37626753 від 02 грудня 2019 року. ДП Прибузьке лісове господарство 02 грудня 2019 року подало заперечення на акт перевірки №6308/05-01/37626753. За результатами розгляду заперечень контролюючим органом було проведення документальну позапланову виїзну перевірку ДП Прибузьке лісове господарство .

На підставі наказу від 13 січня 2020 року №88 Про проведення документальної позапланової перевірки ДП Прибузьке лісове господарство , направлень від 13 січня 2020 року №№141, 142, 143 Головним управлінням ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Прибузьке лісове господарство за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року з питань, що стали предметом заперечення, за результатами якої складено акт перевірки від 03 лютого 2020 року №1934/05-01/37626753 .

Перевіркою встановлено такі порушення ДП Прибузьке лісове господарство : підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1, пункту 134.1, статті 134, підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.199 року за №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 , пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сум 592 547 грн 35 коп., в тому числі за 2018 рік в сумі 360 463 грн 67 коп., за 1 півріччя 2019 року в сумі 232 083 грн. 67 коп.; пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, статті 11-1 Закону України 21 вересня 2006 року №185-V Про управління об`єктами державної власності із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено відрахування частини чистого прибутку на загальну суму 2 039 550 грн 00 коп., в тому числі за 2016 рік 298 129 грн 00 коп., за 2017 рік 126 571 грн 00 коп., за 2018 рік 944 807 грн., за 1 півріччя 2019 в сумі 670 043 грн. 00 коп.; підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі-ПДВ) на загальну суму 237 303 грн 49 коп., в тому числі за жовтень 2018 року в сумі - 8 668 грн 02 коп., листопада 2018 року - 23 703 грн 56 коп., грудень 2019 року - 16 650 грн 90 коп., січень 2019 року - 29 034 грн 92 коп., лютий 2019 року - 48 575 грн 01 коп., березень 2019 року - 35 676 грн 86 коп., квітень 2019 року - 28 009 грн 11 коп., травень 2019 року - 23 065 грн 66 коп., червень 2019 року - 23 919 грн 45 коп.;

пунктів 1, 2 статті 3, статті 10 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - проведення розрахункових операцій при продажу товарів, наданні послуг без застосування реєстратора розрахункових операцій/книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок та без видачі відповідного розрахункового документа;

На підставі акта перевірки 03 лютого 2020 року №1934/05-01/37626753 Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року: № 0002090506, яким до позивача застосовано штраф за порушення пункту 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 1 грн 00 коп., № 0002110501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій державних унітарних підприємств на суму 2 039 550 грн 00 коп., № 0002080501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 296 631 грн 25 коп. в тому числі за податковими зобов`язаннями - 237 305 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 59 326 грн 250 коп., № 0002120501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток державних підприємств на суму 735 285 грн 00 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 588 228 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 147 057 грн. 00 коп.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подавши відповідну скаргу 24 лютого 2020 року . Рішенням Державної податкової служби України від 24 квітня 2020 року № 14435/6/99-00-08-05-01-06 про результати розгляду скарги податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14 лютого 2020 року № 0002090506, № 0002110501, № 0002080501 № 0002120501 залишено в силі, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2020 року № 0002110501, № 0002080501, № 0002120501, тому такі підлягають скасуванню, як протиправні. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002090506, яким до позивача застосовано штраф за порушення пункту 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 1 грн, то суд першої інстанцій в задоволенні таких вимог відмовив, оскільки обґрунтувань та доказів на підтвердження відсутності вказаного порушення позивачем суду не надано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктом 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (статті 135 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)

Відповідно до статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік та фінансову звітність ґрунтується, зокрема на таких принципах:повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарської операції та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі (абзац другий); превалювання сутності над формою - операції обліковується відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац сьомий);

Згідно з пунктом 3розділу III Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №1 фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою).

Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку №15 Дохід , затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року (далі - П(С)БО 15 Дохід ) передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 Дохід доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка ) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); Б) інші операційні доходи; фінансові доходи; Г) інші доходи.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З системного аналізу вказаних нормативно-правових актів можна дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказані правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року (справи №826/15653, №805/2316/16-а), від 19 вересня 2018 року (справа №2а-2104/12/1370).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту акта документальної позапланової перевірки 03 лютого 2020 року №1934/05-01/37626753, до висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач дійшов, зокрема, за результатами дослідження фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Так, перевіркою встановлено фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентами, в яких відсутні трудові та матеріальні ресурси, зокрема, з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

ДП Прибузьке лісове господарство надано завірені копії ТТН, договорів, посвідчення водія ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 та довіреність на експлуатацію вказаного транспортного засобу №б/н від 30 жовтня 2017 року виписану на ОСОБА_1 , довіреність на користування та розпорядження транспортним засобом марки КАМАЗ, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 №б/н від 31 серпня 2018 року, довіреність на виконання повноважень фізичної особи-підприємця від імені ОСОБА_1 №б/н від 30 жовтня 2018 року, виписана на ОСОБА_3 . Завірені копії актів приймання-передачі робіт, реєстри договорів та платіжних документів.

За період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року ФОП ОСОБА_1 відповідно до бухгалтерського обліку, надавав послуги підвезення лісосировини на відстань до 5 км. З навантаженням та розвантаженням лісопродукції, послуги заготівлі деревини з трелювання на загальну суму 1 420 593 грн 49 коп., в тому числі ПДВ 236 765 грн 58 коп. на підставі договорів.

До перевірки за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року були надані завірені копії ТТН-ліс. Проте, в частині наданих ТТН показники по кількості (м.3) не співпадають з актами надання послуг/виконаних робіт. Крім того, частина ТТН не містить всіх обов`язкових реквізитів (ПІБ водія, державний номер автомобіля, відсутні місце розвантаження). Також, у наданих ТТН вказано ПІБ водіїв, які не перебували в зазначених періодах в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 .

В акті перевірки зазначено, що згідно з ЄРПН ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.09.2018 по 30.06.2019, крім ДП Прибузьке лісове господарство , надавав послуги, пов`язані з лісівництвом іншим суб`єктам господарювання.

Так, як в запереченні ДП Прибузьке лісове господарство на акт планової перевірки зазначалося, що роботи могли проводитися із залученням працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу, аутстафінгу (оренди персоналу), а транспортні засоби могли перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, то в запиті №1 від 13 січня 2020 року було висловлено прохання їх надати.

Інформацію та документальне підтвердження залучення працівників та техніки по вказаних операціях надано не було.

Крім того, ДП Прибузьке лісове господарство не було надано інформації про проходження інструктажів перед початком лісосічних робіт, відрядження працівників (адже місце проживання яких - Івано-Франківська обл.), їх проживання (документи які підтверджують перебування працівників ФОП ОСОБА_1 у місцях виконання робіт (надання послуг): накази про відрядження, авансові звіти, документи про проїзд працівників до місця виконання робіт, документи щодо проживання працівників, по місцю виконання робіт).

Також перевіркою встановлені також окремі порушення вчинення господарських операцій (неповні бригади, вчинення лісосік в темну пору року, недостатній час для вчинення вказаних робіт та ін.).

ДП Прибузьке лісове господарство надано завірені копії ТТН, договорів, посвідчення водія ОСОБА_2 серія НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрації транспортного засобу - УРАЛ реєстраційний номер № НОМЕР_6 та довіреність на користування/розпорядження вказаним транспортним засобом № б/н від 19 січня 2016 року.

Завірені копії актів приймання-передачі робіт, реєстри договорів та платіжних документів.

За період з 01 згідно січня 2016 року по 30 червня 2019 року ФОП ОСОБА_2 згідно з бухгалтерським обліком були надані послуги підвезення лісо сировини на відстань до 5 км. з навантаженням та розвантаженням лісо продукції, послуги комплексної заготівлі деревини з трелюванням на загальну суму 952889,74 грн. на підставі договорів.

На підтвердження наданих послуг ФОП ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року позивачем були надані завірені копії актів приймання-передачі робіт/надання послуг, копії ТТН-ліс. Проте, в частині наданих ТТН показники по кількості (м.3) не співпадають з актами надання послуг/виконаних робіт. Крім того, частина ТТН не містить всіх обов`язкових реквізитів (відсутні місце розвантаження).

Крім того, ДП Прибузьке лісове господарство не надано інформацію та документальне підтвердження залучення працівників та техніки по зазначених актах. Не надано інформацію про проходження інструктажів перед початком лісосічних робіт, відрядження працівників (місце проживання яких - Івано-Франківська обл.), їх проживання (документи які підтверджують перебування працівників ФОП ОСОБА_2 у місцях виконання робіт (надання послуг): накази про відрядження, авансові звіти, документи про проїзд працівників до місця виконання робіт, документи щодо проживання працівників, по місцю виконання робіт).

Враховуючи відсутність у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 трудових ресурсів (найманих працівників) відповідної кваліфікації в достатній кількості, відповідної техніки в достатній кількості (трактори, волоки, маніпулятори, тощо), перевіркою встановлено, що господарські операції між з ДП Прибузьке лісове господарство та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.

Придбання транспортних послуг комплексної заготівлі деревини ДП Прибузьке лісове господарство по операціях із ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на суму 2136717 грн 67 коп. на думку відповідача відповідають визначенню безоплатно отриманих (підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті ПК України).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на те, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 трудових ресурсів (найманих працівників) відповідної кваліфікації в достатній кількості, відповідної техніки в достатній кількості (трактори, волоки, маніпулятори, тощо) не свідчить про відсутність надання відповідних послуг.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем надано до перевірки усі необхідні первинні документи на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносини з контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

При цьому, зауваження відповідача щодо того, що частина ТТН не містить всіх обов`язкових реквізитів, не є підставою для висновку про відсутність вказаних господарських операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім того, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Платник не може нести відповідальності за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань. Адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення в нього додаткового обов`язку щодо контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та трудового законодавства. Таким чином, можливі порушення з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права на формування податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справах № 826/11879/13-а, № 825/3419/14.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами свої доводи про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій, які необхідні для здійснення такої діяльності, та відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.

Крім того, як видно зі змісту акта перевірки 03 лютого 2020 року №1934/05-01/37626753 перевіркою встановлено, що протягом періоду 2016-2019 років ДП Прибузьке лісове господарство здійснено визнання витрат (віднесено до складу витрат) по лісовідтворенню та лісорозведенню (посадка та посів лісу, догляд за лісовими культурами, доповнення лісових культур, сприяння природному поновленню лісу на землях державного лісового фонду, підготовка та обробіток ґрунту під лісокультури, інші витрати пов`язані з відтворенням лісу) на суму 1 738 319 грн 67 коп., відповідно до нарядів-актів на виконання лісогосподарських робіт (ф.ЛГ-1). журналів виконаних лісогосподарських робіт (ф.ЛГ-2). первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року.

ДП Прибузьке лісове господарство відповідно до порядку формування собівартості продукції було віднесено дані витрати до собівартості реалізованої продукції.

Згідно з висновками акта перевірки, в порушення підпункту 134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України та пункту 7 П(С)БО 16 Витрати занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, внаслідок списання на собівартість реалізованої продукції (Дт. 901 рах) витрати основного виробництва (лісогосподарське виробництво) тобто витрат, які не мають визнання витрат певного періоду у зв`язку з відсутністю визнання доходу для якого вони здійснені (лісозаготівлі), а саме витрати по лісовідтворенню та лісорозведенню (посадка та посів лісу, догляд за лісовими культурами, доповнення лісових культур, сприяння природному поновленню лісу на землях державного лісового фонду, підготовка та обробіток ґрунту під лісокультури, інші витрати пов`язані з відтворенням лісу) на суму 1 738 319 грн 67 коп.

Однак такий висновок контролюючого органу є помилковим з огляду на таке.

Згідно зі статтею 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до статті 64 Лісового кодексу Українипідприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, в тому числі: - забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров`я людей; - забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; - здійснювати відтворення лісів.

Судом встановлено, що ДП Прибузьке лісове господарство як спеціалізоване державне лісогосподарське підприємство користується лісами на землях державної власності без встановлення строку, тобто, - являється постійним лісокористувачем.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Лісового кодексу України підприємство зобов`язане нести витрати з забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Згідно зі статтею 98 Лісового кодексу України видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх відтворення і охорони здійснюються за рахунок державного бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства - щодо лісів державної власності. Видатки за рахунок державного чи місцевого бюджету фінансуються шляхом цільового виділення коштів державного та місцевих бюджетів для реалізації загальнодержавних, державних і регіональних (місцевих) програм ведення лісового господарства.

Зі змісту акта перевірки видно, що контролюючим органом до порушень, що вплинули на визначення податку на прибуток та відрахування частини чистого прибутку визначено те, що поточні витрати здійснені підприємством на лісовідтворення та лісорозведенню віднесено до складу витрат поточного періоду та списано на собівартість реалізованої продукції, а не віднесено до витрат наступних періодів, як облік біологічного активу.

Однак колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що дерева в лісі (лісові насадження) не є сільськогосподарською продукцією, оскільки вони не одержані в результаті відокремлення від біологічного активу, як це передбачено визначенням сільськогосподарської продукції, що міститься в пункті 4 П(С)БО 30.

Так, згідно з пункту 5 П(С)БО 30 біологічний актив або сільськогосподарська продукція визнаються активом, якщо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов`язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Пунктом 11 П(С)БО 30 визначено, що довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо або якщо підприємство є платником податку на прибуток, можуть визнаватися та відображатися за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності.

Отже, пункт 5 та пункт 11 П(С)БО 30 передбачають обов`язковість взяття біологічних активів на баланс підприємства.

Разом з тим необхідно зазначити, що відповідно до статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Таким чином, посаджені лісові культури на землях державного лісового фонду не перебувають на балансі позивача, й позивач не має законодавчих підстав для зарахування лісу у свій баланс, оскільки дерева в лісі не перебувають на балансі підприємства і не являються його власністю.

Водночас, колегія суддів враховує, що діяльність лісгоспу по вирощуванню лісових культур не може вважатися створенням біологічних активів, оскільки вказані лісові культури (як ті, що створюються підприємством при лісовідновленні, так і ті, що надані йому в користування в первісному вигляді) не беруться на облік як основні засоби чи інші необоротні матеріальні активи (не зараховуються на баланс), а, отже, не підлягають амортизації.

З огляду на вказане, оскільки позивач є лісогосподарським підприємством, то Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 Біологічні активи не може поширюватися на ДП Прибузьке лісове господарство .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що роботи по лісовідтворенню та лісорозведенню (посадка та посів лісу, догляд за лісовими культурами, доповнення лісових культур, сприяння природному поновленню лісу на землях державного лісового фонду, підготовка та обробіток ґрунту під лісокультури, інші витрати пов`язані з відтворенням лісу) є обов`язковими заходами у процесі діяльності позивача щодо ведення лісового господарства, тому такі витрати правомірно віднесені до витрат звітних періодів.

Крім того, пунктом 2.2 вказаних Методичних рекомендацій формування собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів від 14 травня 2013 року №124 визначено, що до основного виробництва підприємств галузі, зокрема, відносяться роботи з штучного та природного лісовідновлення, а також з лісорозведення.

За своєю природою такого роду роботи є лісокультурними та відповідно до визначення, наданому в пункту 1.2 Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості, що затвердженні наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці від 13 липня 2005 року №119, включають: збирання та оброблення лісового насіння; обробіток ґрунту в лісорозсадниках в місцях вирощування стиглого лісу; висівання обробленого насіння в оброблений ґрунт або пересаджування в нього молодих рослин; догляд за ними шляхом механічного оброблення ґрунту або іншими способами, що протидіють розвитку небажаної рослинності в місцях штучного вирощування дерев.

Згідно з пунктом 5.1. пункту 5.43 Методичних рекомендацій №124 витрати на лісокультурні роботи є частиною витрат на лісогосподарські роботи і послуги, виконаних за рахунок доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та включаються до однойменної статті калькуляції виробничої собівартості продукції (товарів, робіт, послуг).

Крім того, пунктом 14.2 Методичних рекомендацій №124 передбачено також окремі вимоги до статей калькуляції при формуванні цін на лісо продукцію, серед яких і вимога щодо включення у ціну продукції по статті 10 калькуляція Витрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за власні кошти вартості лісокультурних робіт в лісовому фонді .

Отже, витрати з лісорозведення та лісовідтворення в загальній сумі 1 738 319 грн 67 коп. позивач не тільки мав право, але й зобов`язаний був включити їх до складу витрат звітного періоду, а в частині реалізованої продукції і до складу собівартості реалізованої продукції, як того і вимагають норми Методичні рекомендації №124 та Лісовий кодекс України.

Згідно з пунктом 7.3. статті 7 ПК Українибудь-які питання, щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норма податкового законодавства.

Враховуючи вищевказане, ДП Прибузьке лісове господарство правомірно віднесло витрати по лісовідтворенню та лісорозведенню до витрат звітних періодів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що витрати на лісовідновлення навпаки прямо пов`язанні із діловою спрямованістю, оскільки специфікою ведення лісового господарства є те, що витрати на вирощування посадкового матеріалу, посадку лісу, догляд за культурами тощо принесуть дохід у майбутньому - після досягнення лісом віку стиглості (при рубках головного користування) або в процесі рубок формування, при яких також отримується деревина, та в процесі отримання інших корисних властивостей лісів незалежно від їх віку стиглості. Отримання доходу від цих рубок законодавчо закріплено виключно за лісовим господарством, оскільки згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 19 Лісового кодексу України позивачу належить виключне право на заготівлю деревини та право власності на заготовлену ним продукцію та доходи від її реалізації.

Пунктом 1 частини другої статті 19 Лісового кодексу України встановлено не тільки право, а й обов`язок постійного лісокористувача (лісгоспу) нести витрати із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Крім того, зі змісту акта перевірки вбачається, що перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларацій Різниці, які виникають відповідно до ГІК України встановлено заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат за 2018 рік 442306 грн у зв`язку з не відображенням у рядку 3.1.9 Додатку Р1 за 2018 рік відрахувань на користь неприбуткових організацій, що перевищує 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного року.

Судом встановлено, що ДП Прибузьке лісове господарство здійснювало відрахування на культурно-масову роботу до профкому ДП Прибузьке лісове господарство всього на суму 466 305 грн 65 коп.

Таким чином, підприємство може враховувати у складі витрат суму відрахувань на користь профспілкової організації у розмірі, що не перевищує 4 % оподаткованого прибутку попереднього звітного року, а саме 24 000 грн 00 коп.

Оподаткований прибуток попереднього звітного року (2017) ДП Прибузьке лісове господарство складав 600 000 грн 00 коп.

Згідно з підпунктом 140.5.9 підпункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.13 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності . Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки та ведуть свою діяльність на підставі статуту.

Відповідно до абзацу3 статті 42 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, роботодавець щомісячно і безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором. Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів.

Згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, членські профспілкові внески працівників не включаються до фонду оплати праці.

Отже, членські внески працівників - членів профспілки є виключно витратами працівників платника податку, які за дорученням таких працівників автоматично перераховуються платником податку до профспілки. Тобто платник податку в даному випадку виступає посередником між робітником - членом профспілки та самою профспілкою.

Таким чином, положення підпункту 140.5.9 підпункту 140.5 статті 140 ПК України не поширюється на операції з перерахування профспілковій організації роботодавцем членських внесків робітників - членів профспілки відповідно до їх заяв у разі, якщо такі внески не враховуються у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування такого роботодавця.

При цьому, відповідачем ненадано суду доказів того, що 442 306 грн 00 коп. не вираховувались із заробітної плати членів профспілки.

З огляду на вказане, висновок контролюючого органу про заниження позивачем декларування різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, на суму відрахувань на користь неприбуткових організацій не знайшов належного підтвердження в ході судового розгляду справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2020 року: № 0002110501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій державних унітарних підприємств на суму 2 039 550 грн 00 коп.; № 0002080501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 296 631 грн 25 коп. в тому числі за податковими зобов`язаннями - 237 305 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 59 326 грн 250 коп., № 0002120501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток державних підприємств на суму 735 285 грн 00 коп., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 588 228 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 147 057 грн 00 коп.

Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову учасниками справи не оскаржується, у зв`язку з чим відсутні підстави для апеляційного перегляду рішення суду в цій частині.

У підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №140/7927/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 21 січня 2021 року