Постанова

від 12.01.2021 по справі 380/1757/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1757/20 пров. № А/857/13616/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 380/1757/20 (головуючий суддя Гулик А.Г., час ухвалення 11:15 год., м. Львів, повний текст складений 05 жовтня 2020 року) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Кавер Енерджі Плюс» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

02 березня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Кавер Енерджі Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.02.2020 за № 0001110509, № 0001120509 та № 0001130509.

Рішенням від 30 вересня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.02.2020 № 0001110509, від 05.02.2020 №0001120509.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.02.2020 №0001130509 суд відмовив повністю.

Також суд стягнув з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Кавер Енерджі Плюс» судовий збір у розмірі 15526,83 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи контролюючого органу про неможливість виконання підрядних робіт ТзОВ ,,БК ,,Марсал» , яке перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області, виходячи з наявної чисельності працівників 14 чоловік, відсутності власних основних засобів, послуг з оренди відповідних транспортних засобів (машин та механізмів), а також залучення до робіт третіх (сторонніх) осіб. Остання декларація з ПДВ подана за червень 2019 року, із липня 2019 року не звітується. Відповідно до даних ІС ,,Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТзОВ ,,БК ,,Марсал» не здійснювало придбання послуг субпідряду, а також залучення до робіт третіх (сторонніх) осіб.

Відповідно до аналізу поданої звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТзОВ ,,БК ,,Марсал» в листопаді 2018 року надавались послуги (виконувались роботи) для 33 суб`єктів господарювання на загальну суму 32 063 754 грн., в т.ч. ПДВ - 5 343 959 гривень. Усі роботи виконувались на значній території України, для суб`єктів господарювання, котрі перебувають на обліку в різних регіонах.

Також відповідач вважає, що ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» , яке перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області, не могло фактично здійснювати господарські операції з виконання будівельних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт для ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутності будівельних матеріалів, необхідних для здійснення даних робіт.

Згідно первинних документів роботи, які виконували ТзОВ ,,БК ,,Марсал» та ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» , відносяться до робіт підвищеної небезпеки, а також виконання даних робіт здійснювалось з експлуатацією (застосуванням) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

На запит ГУ ДПС у Львівській області Управління Держпраці у Сумській та Київській областях надали відповіді, згідно яких ТзОВ ,,БК ,,Марсал» та ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» не звертались до органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці із заявами на отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Таким чином, на думку відповідача, у ТзОВ ,,БК ,,Марсал» та ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» були відсутні матеріально-технічні і технологічні можливості на виконання робіт для ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» .

З огляду на викладене, відповідач вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що посадові особи ГУ ДПС у Львівській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» з питань взаємовідносин із ТзОВ ,,БК ,,Марсал» за листопад 2018 року, із ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» за березень 2019 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації на прибуток, за результатами якої склали акт від 19.12.2019 № 734/05.9/41221900.

В акті зафіксовано, що ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» допустило порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 928511,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року в сумі 483303,00 грн, а також заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 445208,00 грн, в тому числі за листопад 2018 року в сумі 116928,00 грн, березень 2019 року в сумі 328280,00 грн;

- пунктів 85.2, 85.4, 85.8 статті 85, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення: - від 05.02.2020 за № 0001110509, яким визначило товариству позивача суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 484303,00 грн;

- від 05.02.2020 за № 0001120509, яким визначило позивачу грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 445208,00 грн та застосувало штрафні санкції у розмірі 111302,00 грн;

- від 05.02.2020 за № 0001130509, яким застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 05.02.2020 №0001130509.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вказаних позовних вимог сторони не оскаржили, а тому колегія суддів у відповідності до приписів частини 1 ст. 308 КАС України, якими передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не надає правову оцінку рішенню суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2020 за № 0001110509 та № 0001120509, суд першої інстанції виходив з того, що ці податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єкта владним повноважень, викладених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до приписів статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки, акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит та формування витрат не можна вважати законним.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 22.10.2018 ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» (замовник) та ТзОВ ,,БК ,,Марсал» (підрядник) уклали договір підряду за № 2203/1, згідно з умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання за рахунок замовника виконати роботи, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти результат таких робіт і належним чином сплатити підрядникові їх вартість. Предметом договору є будівництво КЛ-35 кВ в с. Велика Добронь Ужгородського району Закарпатської області (т.1, а.с. 93-97) .

На підтвердження реальності вказаного договору позивач надав: довідку про вартість виконаних робіт та витрати за листопад 2018 року (форма КБ-3), акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року, акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-2 на вартість і монтаж обладнання, підсумкову відомість ресурсів (об`єкт: КЛ-35кВ), підсумкову відомість ресурсів (об`єкт: встановлення роз`єднювача ЛР-35кВ), розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-2-1 на прокладання КЛ (т.1, а.с. 98-122).

24.10.2018 ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» (замовник) та ТзОВ ,,БК ,,Марсал» (підрядник) уклали договір підряду за № 24/10-1, згідно з умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання за рахунок замовника виконати роботи, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти результат таких робіт і належним чином сплатити підрядникові їх вартість. Предметом договору є перенесення кабельної траси лінії зв`язку за межі зони забудови в м. Бар Вінницької області (т.1, а.с. 55-59).

На підтвердження реальності вказаного договору позивач надав: довідку про вартість виконаних робіт та витрати за листопад 2018 року (форма КБ-3), акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2018 року, підсумкову відомість ресурсів (об`єкт: перенесення кабельної траси лінії зв`язку за межі забудови), розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 1-1-1 на будівельно-монтажні роботи(т.1, а.с. 60-69).

Оплату в сумі 701565,07 грн. ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» здійснило на підставі платіжного доручення № 1044 від 28 листопада 2018 року (т.1 а.с. 90).

За наслідками виконання умов договорів від 22.10.2018 № 2203/1, від 24.10.2018 № 24/10-1 ТзОВ ,,БК ,,Марсал» виписало податкові накладні від 13.11.2018 № 57 на суму 443108,76 грн., в тому числі ПДВ в сумі -73851,46 грн., та від 15.11.2018 № 63 на суму 258456,31 грн., в тому числі ПДВ в сумі -43076,05 грн. (т.1, а.с.91,92).

ПДВ по зазначених господарських операціях в загальній сумі 116928,00 грн. товариство позивача віднесло до складу податкового кредиту за листопад 2018 року.

17.01.2019 ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» та (замовник) та ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» (підрядник) уклали договір від за № Р-17, згідно з умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання за рахунок замовника виконати роботи, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти результат таких робіт і належним чином сплатити підрядникові їх вартість. Предметом договору є виконання будівельних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт лінії електропередачі для приєднання сонячної електростанції потужністю 16 МВт, що розміщена за адресою: м. Бар, Вінницької області, вул. Арсенальна, 17-Д ( т.1, а.с. 31-35).

На підтвердження реальності вказаного договору позивач надав: довідку про вартість виконаних робіт та витрати за березень 2019 року, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року, акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року( т.1, а.с. 36-49).

Оплату в сумі 400000,00, 50000,00, 50000,00, 820000,00, 915000,00, 715000,00 та 435644,00 грн. ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» здійснило на підставі платіжних доручень відповідно від 12.04.2019 № 1622, від 19.04.2019 № 1639, від 10.05.2019 № 1685, від 21.05.2019 № 1698,від 23.05.2019 № 1755, від 24.05.2019 № 1762, від 08.05.2019 № 1670 ( т.1, а.с. 50, 51, 52, 70, 71, 72, 73).

За наслідками виконання умов договору від 17.01.2019 за № Р-17 ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» виписало податкову накладну від 26.03.2019 за № 33 на суму 4869498,66 грн., в тому числі ПДВ в сумі 811583,11 грн. (т.1, а.с. 53-54).

ПДВ по зазначених господарських операціях в сумі 811583,11 грн. товариство позивача віднесло до складу податкового кредиту за травень 2019 року.

Суд першої інстанції ретельно дослідив надані сторонами докази та встановив, що за договором від 11.10.2018 за №11/10-18, укладеним між ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» (субпідрядник) та ТзОВ ,,Екотехнік Велика Добронь» (підрядник), вартість робіт за таким договором становить 1024197,40 грн. Згідно акту №1 приймання виконаних будівельник робіт за грудень 2018 року витрати за договором №11/10-18 від 11.10.2018 становлять 691031,09 грн. Згідно з договором підряду від 24.10.2018 №24/10-1, укладеним між ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» (замовник) та ТзОВ ,,БК ,,Марсал» (підрядник) вартість робіт становить 258456,31 грн. Таким чином, різниця вартості робіт складає 74710,00 грн.

3гідно з договором від 14.09.2018 №10, укладеним між позивачем (субпідрядник) та ТзОВ ,,Екотехнік Велика Добронь» (підрядник) вартість комплексу будівельних робіт становить 4947314,97 грн. Згідно з розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 розмір відповідних витрат становить 56831,19 грн, №2-2- 1 - 738,17 грн; №2-2-2 - 433454,88 грн, що в сумі становить 491024,24 грн. Згідно з договором від 17.01.2019 № Р-17, укладеним між позивачем (замовник) та ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» (підрядник), вартість робіт складає 4869498,66 грн. Розмір витрат ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» на виконання робіт за вказаним договором згідно з актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року становить 498980,21 грн та згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року 3222539,36 грн, що в сумі становить 3721519,57 грн.

Згідно з договором підряду від 24.10.2018 №24/10-18, укладеним між позивачем(підрядник) та ТзОВ ,,Екотехнік Велика Добронь» (замовник) вартість робіт за таким договором становить 2000000,00 грн. Відповідно до підсумкової відомості ресурсів для встановлення роз`єднувача ЛР-35кВ на ПС- ,,Добронь СЕС» витрати за договором від 24.10.2018 №24/10-18 становлять 43649,33грн, для КЛ-35 кВ - 1195467,64 грн, що в сумі становить 1233116,97 грн. Відтак, сума чистого доходу складає 766 883,03 грн.

Згідно з договором від 24.10.2018 №2203/1, укладеним між позивачем та ТзОВ ,,БК Марсал» вартість виконаних робіт становить 443 108,76 грн. Загальновиробничі витрати по вказаному договору складають 2112,73 грн (КЛ-35 кВ) та 2492,95 грн (становлення роз`єднувача ЛР-35кВ), що в сумі становить 4605,68 грн. Економічний результат укладених угод - 323774,21 грн.

Проаналізувавши зазначені договори, локальні кошториси, акти приймання виконаних робіт, підсумкові відомості до локальних кошторисів, розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що контрагенти позивача ТзОВ ,,БК Марсал» та ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» також здійснювали витрати на придбання матеріалів, устаткування, меблів, інвентарю.

Сукупність наведених обставин спростовує доводи контролюючого органу щодо відсутності розумної економічної вигоди позивача від проведення господарських операцій з вказаними контрагентами.

Суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на кримінальні провадження щодо посадових осіб позивача, оскільки сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів визнає вірними такі висновки суду першої інстанції, оскільки належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні є обставини та факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили (ч.6 ст. 78 КАС України).

Відповідач, на якого в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не надав суду вирок, що набрав законної сили, у кримінальному провадженні, на яке він посилається.

Також, на думку колегії суддів суд першої інстанції мотивовано відхилив доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача можливості здійснювати господарські операції через відсутність у них основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Крім того, мотивуючи свої висновки щодо реального характеру наведених господарських операцій ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» з контрагентами, суд першої інстанції аргументовано виходив з того, що ТзОВ ,,БК ,,Марсал» та ТзОВ ,,Будівельна пропозиція 2018» на час здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебували на обліку в органах державної податкової служби, були зареєстровані органом державної податкової служби платниками податку на додану вартість у відповідності до вимог чинного законодавства України, мали свідоцтва платників ПДВ, складені за наслідками господарських операцій податкові накладні були перевірені та зареєстровані органом державної податкової служби в ЄРПН, їх реєстрація не була зупинена податковим органом, що свідчить про відсутність будь-якого із критеріїв ризиковості здійснення операцій або ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних.

Відповідність наданих позивачем на підтвердження реального характеру спірних господарських операцій первинних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції також врахував ті обставини, що 29.06.2017 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала ,,БК ,, ОСОБА_1 » ліцензію № 27-л для здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками.

Колегія суддів відхиляє доводи представника контролюючого органу щодо відсутності реального характеру спірних господарських операцій, оскільки такі висновки відповідача базуються в основному на дослідженні інформації баз даних ДФС.

При цьому колегія суддів зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Таким чином, бази даних ДФС не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість оскаржених податкових повідомлень-рішень обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами є неприпустимим, оскільки негативні наслідки настають лише до особи, яка допустила порушення податкового законодавства, а не до його контрагентів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що надані позивачем первинні документи повністю підтверджують реальність господарських операцій за договорами підряду, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними.

При цьому колегія суддів акцентує увагу на тому, що наведені відповідачем обставини можуть лише свідчити про наявність сумнівів у фактичному виконанні робіт контрагентами позивача. Однак, вказані обставини не є беззаперечними доказами відсутності реального характеру цих операцій.

Так, зокрема, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту не відображення контрагентами позивача у своїх податкових зобов`язаннях сум ПДВ по спірних господарських операціях.

Також колегія суддів визнає безпідставними доводи контролюючого органу про те, що укладені з основним замовником ТзОВ ,,Екотехнік Велика Добронь» договори передбачають виконання робіт силами і засобами ТзОВ ,,Кавер Енерджі Плюс» , оскільки залучення до виконання цих робіт субпідрядників не суперечить законодавству та не порушує прав замовника.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 380/1757/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 21.01.2021.