Постанова

від 20.01.2021 по справі 311/2865/13-а (2а/311/45/2013)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року

м. Київ

справа №311/2865/13-а (2а/311/45/2013)

адміністративне провадження №К/9901/22526/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Коваленка Володимира Васильовича

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Добродняк І. Ю, суддів: Бишевської Н. А., Семененка Я. В. від 16.05.2017

у справі № 311/2865/13-а (2а/311/45/2013)

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області, правонаступником якого є Василівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Комунальна установа Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької ,

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2013 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Василівському районі Запорізької області, правонаступником якого є Василівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, (далі також - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Комунальної установи Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької , в якому після уточнення позовних вимог просила: визнати дії відповідача щодо обчислення пільгового стажу роботи неправомірними та зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 період роботи з 28.04.1988 по 03.12.1992 на посаді фельдшера підземного оздоровчого пункту Медико-санітарної частини Запорізького залізорудного комбінату (далі також - МСЧ ЗЗРК ) 4 роки 7 місяців 5 днів та призначити їй пенсію на пільгових умовах з 02.11.2012.

2. Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 18.09.2013 позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області неправомірними; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області призначити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01.01.2013, з урахуванням пільгового стажу за Списком № 1 в період роботи з 28.04.1988 по 01.03.1993 на посаді фельдшера підземного здоровпункту медико-санітарної частини Запорізького залізорудного комбінату; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 34,41 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено .

3. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 скасовано постанову Василівського районного суду Запорізької області від 18.09.2013 та залишено позов без розгляду.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 16.05.2017 постанову Василівського районного суду Запорізької області від 18.09.2013 скасовано, прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

6. 21.07.2017 від позивача та її представника до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного від 16.05.2017, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Василівського районного суду Запорізької області від 18.09.2013.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

8. У подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ).

9. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О., Коваленко Н.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.08.2012 ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 1.

11. 20.11.2012 Управлінням Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області прийнято рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пільгової пенсії із зниженням віку за Списком № 1 у зв`язку з тим, що стаж роботи в підземному здоровпункті МСЧ ЗЗРК не зарахований до стажу за Списком № 1, оскільки не підтверджено, що робота мала пільговий характер та рекомендовано звернутися за призначенням пенсії за віком на загальних підставах.

12. 04.04.2013 позивач, не погодившись з відмовою у призначенні їй пільгової пенсії, звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області із заявою про перегляд цього рішення у складі комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

13. 29.04.2013 позивач отримала відповідь Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області, в якій зазначено, що за результатами розгляду звернення щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 комісія підтверджує періоди пільгової роботи лише у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника. Зарахувати період роботи з 28.04.1988 по 01.02.1992 до стажу за Списком № 1, а, відповідно, й призначити пенсію на пільгових умовах немає законних підстав.

14. Згідно із записами у трудовій книжці: ОСОБА_1 11.03.1987 прийнята на посаду фельдшера швидкої допомоги Мало-Білозірської дільничної лікарні Василівської ЦРЛ (наказ №23 від 09.03.1987); 28.04.1988 звільнена з посади у зв`язку з переводом до МСЧ ЗЗРК м. Дніпрорудне (наказ №46 від 26.04.1988); 28.04.1988 прийнята на посаду фельдшера підземного оздоровчого пункту МСЧ ЗЗРК м. Дніпрорудне з повним робочим днем (наказ №27 від 25.04.1988); 15.02.1990 переведена у поліклінічне відділення на 0,5 ставки медсестри функціональної діагностики та 0,5 ставки процедурного кабінету за станом здоров`я згідно з висновками ВКК тимчасово відповідно до статті 178 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (наказ №11-к від 14.02.1990); запис № 4 трудової книжки ОСОБА_1 вважається недійсним; 01.02.1992 переведена на посаду фельдшера поверхневого оздоровчого пункту МСЧ ЗЗРК з повним робочим днем (наказ №13-О від 01.02.1992); 01.03.1993 звільнена за переводом в ЗЗРК на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України (наказ № 95к від 22.02.1993); 22.02.1993 прийнята фельдшером підземного оздоровчого пункту шахти Експлуатаційна ЗЗРК з повним робочим днем (наказ №47 від 22.02.1993); 01.08.1993 звільнена у зв`язку з реорганізацією підприємства (наказ №562 від 29.10.1993); 01.08.1993 прийнята фельдшером підземного оздоровчого пункту шахти Експлуатаційна ЗЗРК з повним робочим днем (наказ №562 від 29.10.1993); 18.04.1996 переведена фельдшером поверхневого оздоровчого пункту ЗЗРК (наказ №1420 від 18.04.1996); 01.01.1997 звільнена у зв`язку з реорганізацією орендного підприємства ЗЗРК (наказ №77 від 12.02.1997); 01.01.1997 прийнята фельдшером оздоровчого пункту ЗЗРК (наказ №77 від 12.02.1997) ; 04.02.2012 призначена фельдшером підземного оздоровчого пункту ЗЗРК з повним робочим днем (наказ 44-к від 03.02.2012).

15. Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 має загальний трудовий стаж 25 років 4 місяці 22 дні.

16. Відповідачем не враховано до пільгового стажу за Списком № 1 стаж роботи ОСОБА_1 в підземному здоровпункті МСЧ ЗЗРК за період роботи з 28.04.1988 по 01.03.1993.

17. 17.08.2012 Комунальною установою Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області видана довідка №694 від 17.08.2012 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у якій перелічені лише накази про призначення на посаду, про тимчасові переводи ОСОБА_1 за період роботи з 28.04.1988 по 01.03.1993, але не вказано про місце та характер роботи. У довідці зазначено, що даних, які підтверджують пільговий характер роботи ОСОБА_1 , не виявлено.

18. 12.02.2013 Комунальною установою Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області повторно видана довідка №182 від 12.02.2013, в якій перелічені накази про призначення на посаду, про тимчасові переводи ОСОБА_1 за період роботи з 28.04.1988 по 01.03.1993 та виключений запис про те, що не підтверджується пільговий стаж роботи ОСОБА_1 .

19. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 17.06.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06.08.2013, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області , третя особа: Управліня Пенсійного фонду в Василівському районі Запорізької області у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання уточнюючої довідки недійсною та зобов`язання видати уточнюючу довідку з відображенням пільгового стажу відмовлено з тих підстав, що визначення питання, чи має право позивач на пільгову пенсію, не входить до компетенції відповідача, до якого пред`явлено позов, та не є предметом спору. У заявлених позовних вимогах ОСОБА_1 просила визнати довідки Комунальної установи Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області №694 від 17.08.2012 та №182 від 12.02.2013 недійсними та зобов`язати Комунальну установу Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області видати уточнюючу довідку, в якій зазначити період її роботи з 28.04.1988 по 03.12.1992 на посаді фельдшера підземного оздоровчого пункту.

20. В акті зустрічної перевірки Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області №478 від 06.09.2012 наведені лише накази про призначення на посаду, про тимчасові та постійні переводи, про відпустки, але не вказано про місце та характер роботи, не були перевірені особові рахунки, які зберігаються в архіві Дніпрорудненської міської ради.

21. Згідно з наданими архівними документами Дніпрорудненської міської ради Василівського району, а саме витягом з розрахунково-платіжних відомостей за 1988-1992 роки вбачається, що місцем роботи ОСОБА_1 на посаді фельдшера є підземний оздоровчий пункт підземний №7 .

22. Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 424 від 20.08.2012, виданої виконкомом Дніпрорудненської міської ради, за 1988-1992 роки заробітна плата нараховувалася ОСОБА_1 саме як фельдшеру підземного оздоровчого пункту № 7 і обліковувалась виконкомом Дніпрорудненської міської ради.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

23. Позивач в обґрунтування своєї позиції посилалася на те, що записи у трудовій книжці підтверджують, що вона працювала на посаді, яка віднесена до Списку №1, а саме фельдшера підземного оздоровчого пункту, з 28.04.1988 по 03.12.1992 - 4 роки 7 місяців 5 днів, що також підтверджується витягом із розрахунково-платіжних відомостей за 1988-1992 роки. Зважаючи на наведене, відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення вона має право на пенсію за віком на пільгових умовах і має необхідний спеціальний стаж роботи за Списком № 1, а тому дії відповідача є протиправними.

24. Представник відповідача, заперечуючи щодо задоволення позову, посилався на те, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

25. Представник третьої особи Комунальної установи Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що позивачем ОСОБА_1 надані всі необхідні документи для призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, а саме: трудова книжка, відомості щодо заробітної плати, які визначають пільговий характер її роботи.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що трудова книжка ОСОБА_1 містить всі необхідні та вичерпні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, зокрема запис № 3 трудової книжки позивача містить відомості про зарахування ОСОБА_1 на посаду фельдшера підземного оздоровчого пункту медико-санітарної частини Запорізького залізорудного комбінату з повним робочим днем , а тому вимоги відповідача у наданні позивачем додаткових документів у вигляді належним чином оформлених уточнюючих довідок, які підтверджують пільговий стаж роботи та, відповідно, відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах із зниженням віку за Списком № 1 з мотивів непідтвердження пільгового стажу роботи є протиправною. Твердження відповідача про те, що видані Комунальною установою Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області довідки за №694 від 17.08.2012 та за №182 від 12.02.2013 не підтверджують пільговий характер роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 є помилковим та спростовуються дослідженими в ході судового розгляду даної справи доказами, а з огляду на це і рішення відповідача від 20.11.2012 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 є неправомірним. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 суд вважав можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та врахувати пільговий стаж роботи позивача з 28.04.1988 по день звільнення ОСОБА_1 по переводу на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України (наказ № 95-к від 22.02.1993), тобто по 01.03.1993. Однак позивачем без поважних причин пропущений шестимісячний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, а тому позовні вимоги в частині призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах з 02.11.2012 задоволенню не підлягають, натомість Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області необхідно зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах, починаючи саме з 01.01.2013. Також не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн, оскільки позивачем та його представником не надано суду жодних належних та допустимих доказів та відповідних розрахунків на підтвердження витрат.

27. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що для підтвердження пільгового стажу лише на підставі трудової книжки існує певна вимога, згідно з якою якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Для призначення особі пенсії на пільгових умовах у разі відсутності записів встановленої форми у трудовій книжці необхідною умовою є надання такою особою документів про умови виконання робіт, уточнюючих довідок або інших документів, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, і за відсутності цих документів призначення пенсії на пільгових умовах є незаконним, оскільки стаж роботи особою на посадах, що віднесені до Списку № 1, залишається непідтвердженим. Виходячи із змісту записів трудової книжки позивача не підтверджено її роботу протягом повного робочого дня фельдшером підземного здоровпункту у період з 28.04.1988 по 31.01.1992, однак докази надання позивачем відповідачу уточнюючих довідок, які б підтверджували записи у трудовій книжці позивача і, відповідно, пільговий стаж роботи позивача фельдшером підземного здоровпункту з повним робочим днем з 28.04.1988 по 01.02.1992, відсутні.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції помилково зроблено висновок про те, що відомостей, зазначених у поданих позивачем суду документах, недостатньо для підтвердження роботи позивача протягом повного робочого дня фельдшером підземного оздоровчого пункту у період з 28.04.1988 по 03.12.1992, і, відповідно, для призначення пільгової пенсії позивачу за Списком № 1. Наявні у матеріалах справи розрахунково-платіжні відомості підтверджують фактичне місце роботи позивача у спірний період на посаді фельдшера підземного оздоровчого пункту з повним робочим днем, що узгоджується із записами у трудовій книжці та наказами про роботу на посаді фельдшера підземного оздоровчого пункту.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

30. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірним у цій справі є питання зарахування до стажу, що дає право на призначення позивачу пенсії на пільгових умовах періоду роботи позивача з 28.04.1988 по 03.12.1992 (4 роки 7 місяців 5 днів) фельдшером підземного оздоровчого пункту МСЧ ЗЗРК , і відповідно, правомірність відмови відповідача призначити позивачу пенсію згідно з пунктом а частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

33. Відповідно до пункту а частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (далі також - Закон №1788, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

34. З 01.01.2004 набрав чинності Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі також - Закон №1058, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який згідно з преамбулою розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

35. Отже, з 01.01.2004 Закон №1058 є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

36. Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

37. Пунктом 16 наведеного розділу Закону №1058 визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

38. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив, з того, що позивач права на призначення пенсії на пільгових умовах згідно з пунктом а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення не має, оскільки для підтвердження пільгового стажу лише на підставі трудової книжки існує певна вимога, згідно з якою якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, однак атестація робочого місця позивача не підтверджена.

39. У даному контексті колегія суддів зазначає наступне.

40. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, (далі також - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації).

41. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

42. Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

43. Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

44. Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

45. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Водночас особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

46. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №398/2728/16-а та №678/65/17.

47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

48. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

49. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

50. З огляду на викладене, відсутність відомостей про атестацію робочого місця позивача не може мати наслідком позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах у зв`язку із незарахуванням до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві, відомості про атестацію робочого місця на якому відсутні.

51. Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 18.11.2005 №383 затвердило Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі також - Порядок №383, в реакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

52. Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів а , б статті 13 та статті 100 Закону №1788-XII.

53. Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

54. При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).

55. Системний аналіз наведених норм свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи.

56. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №758/10046/15-а, від 06.04.2020 у справі №552/4199/17, від 27.04.2020 у справі №569/8953/16-а.

57. Відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, та Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 № 1173, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають всі працівники, зайняті повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних оздоровчих пунктів, працівники підземного телефонного зв`язку тощо).

58. Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

59. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, (тут і далі також - Порядок № 637, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

60. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

61. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

62. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

63. З огляду на зазначене колегія суддів погоджується із доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

64. Водночас колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до запису № 3 у трудовій книжці позивача: 28.04.1988 - позивач зарахована на посаду фельдшера підземного здоровпункту за переводом з М.Білозерської дільничної лікарні з повним робочим днем на підставі наказу № 27к від 25.04.1988.

65. Водночас наказом МСЧ ЗЗРК № 27-к від 25.04.1988 фельдшера підземного здоровпункту ОСОБА_1 переведено медичною сестрою терапевтичного відділення з 28.04.1988. Термін, на який переведено ОСОБА_1 , не вказано.

66. Наказом МСЧ ЗЗРК № 74-к від 13.12.1989 фельдшера підземного здоровпункту № 7 ОСОБА_1 переведено на підземний здоровпункт № 3 з 13.12.1989 за станом здоров`я, однак запис на підставі наказу № 74-к від 13.12.1989 у трудовій книжці позивача відсутній.

67. Згідно з записом № 4 у трудовій книжці позивача: 15.02.1990 - позивач переведена в поліклініку на 0,5 ставки функціональної діагностики та 0,5 ставки процедурного кабінету за станом здоров`я тимчасово (висновок ВКК) стаття 178 КЗпП України на підставі наказу № 11-к від 14.02.1990. Водночас зазначено: запис № 4 вважати недійсним .

68. Відповідно до запису № 5: 01.02.1992 - переведена на посаду фельдшер поверхневого здоровпункту з повним робочим днем - наказ № 13-о від 01.02.1992.

69. Згідно з наказом МСЧ ЗЗРК № 13-0 від 01.02.1992 у зв`язку з реорганізацією здоровпунктів на підставі наказу МСЧ № 12-0 від 31.01.1992 та розпорядження міськвиконкому № 13 від 03.02.1992 наказано включити в штат медсанчастини з 01.02.1992 фельдшерів підземних здоров пунктів, серед яких і ОСОБА_1 .

70. Згідно із записом № 6: з 01.03.1993 - звільнена за переводом у Запорізький ДЗРК (Запорізький Державний залізорудний комбінат).

71. Щодо висновку суду апеляційної інстанції про невідповідність запису № 3 трудової книжки позивача змісту наказу, на підставі якої цей запис вчинений, колегія суддів зазначає наступне.

72. Відповідно до статті 33 Кодексу законів про працю Української РСР (у редакції, чинній станом на момент прийняття наказу МСЧ ЗЗРК №27 від 25.04.1988) в разі виробничої потреби для підприємства, установи, організації власник або уповноважений ним орган має право переводити працівників на строк до одного місяця на не обумовлену трудовим договором роботу на тому ж підприємстві, установі, організації або на іншому підприємстві, в установі, організації, але в тій же місцевості з оплатою праці за виконаною роботою, але не нижчою від середнього заробітку за попередньою роботою. Таке переведення допускається для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків; для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування державного або громадського майна та інших виняткових випадках, а також для заміни відсутнього працівника. Тривалість переведення на іншу роботу для зміни відсутнього працівника не може перевищувати одного місяця протягом календарного року.

73. Згідно з пунктом 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях , затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 №162 (у редакції чинній станом на момент винесення наказу МСЧ ЗЗРК №27 від 25.04.1988) (далі також - Інструкція №162) до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

74. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо невідповідності запису № 3 трудової книжки позивача змісту наказу, на підставі якої цей запис вчинений, та зауважує, що відповідно до наведених правових норм відомості про тимчасове переведення позивача медичною сестрою терапевтичного відділення з 28.04.1988, про які зазначено у наказі МСЧ ЗЗРК №27 від 25.04.1988, не повинні були вноситись до трудової книжки та тривалість такого переведення не могла перевищувати одного місяця протягом календарного року.

75. Щодо відсутності у трудовій книжці позивача запису, який мав би бути внесеним на підставі на підставі наказу № 74-к від 13.12.1989, про переведення фельдшера підземного здоровпункту № 7 ОСОБА_1 на підземний здоровпункт № 3 з 13.12.1989 за станом здоров`я, колегія суддів зазначає, що наявність або ж відсутність цієї інформації у трудовій книжці не впливає на врахування відповідного періоду роботи позивача, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 на підставі зазначеного наказу переведена на ту ж професію (фельдшер підземного здоровпункту), однак лише у інший здровпункт.

76. Щодо висновку суду апеляційної інстанції, що запис про визнання недійсним запису № 4 не вчинений відповідно до вимог пунктів 2,4 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки у записі про недійсність відсутнє посилання на наказ (інший розпорядчий документ), який був підставою для такого запису, колегія суддів зазначає, що станом на момент прийняття наказу МСЧ ЗЗРК № 11-к від 14.02.1990 пункт 2.2. Інструкції №162 був викладений у вищенаведеній редакції, а отже дані про цей наказ не повинні були вноситись до трудової книжки позивача.

77. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наказом МСЧ ЗЗРК № 13-0 від 01.02.1992 у зв`язку з реорганізацією оздоровчих пунктів на підставі наказу МСЧ №12-0 від 31.01.1992 та розпорядження міськвиконкому № 13 від 03.02.1992 було включено в штат медсанчастини з 01.02.1992 фельдшерів підземних оздоровчих пунктів, серед яких і позивача. Разом з тим, згідно з записом № 5 у трудовій книжці позивача (який, як зазначено, здійснено на підставі наказу № 13-0 від 01.02.1992), позивач з 01.02.1992 переведена на посаду фельдшера поверхневого оздоровчого пункту з повним робочим днем, що дійсно свідчить про невідповідність запису № 5 трудової книжки змісту наказу, на підставі якого цей запис вчинений.

78. Відповідно до особової картки ф. Т-2 ОСОБА_1 згідно з наказом 116 від 30.11.1992 ОСОБА_1 вийшла на роботу з декретної відпустки з 03.12.1992.

79. Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи (пункт е ) та час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (пункт ж ).

80. Водночас за змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.

81. Таким чином, до спеціального стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

82. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №686/1015/16-а.

83. Зважаючи на наведене, колегія суддів зауважує, що оскільки позивач до 03.12.1992 перебувала у відпустці по догляду за дитиною, вказаний період підлягає зарахуванню до пільгового, попри невідповідність запису № 5 трудової книжки змісту наказу, на підставі якого цей запис вчинений.

84. Водночас Верховний Суд зауважує, що відповідно до 3 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

85. Як встановлено судом першої інстанції, згідно з наданими архівними документами Дніпрорудненської міської ради Василівського району, а саме витягу з розрахунково-платіжних відомостей за 1988-1992 роки вбачається, що місцем роботи ОСОБА_1 на посаді фельдшера є саме підземний оздоровчий пункт підземний №7 .

86. Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за № 424 від 20.08.2012, виданої виконкомом Дніпрорудненської міської ради, вбачається, що за 1988-1992 роки заробітна плата нараховувалася ОСОБА_1 саме як фельдшеру підземного оздоровчого пункту № 7 і обліковувалась виконкомом Дніпрорудненської міської ради.

87. Верховний Суд також приймає до уваги, що обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих пільговий стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно з вимогами частини другої статі 71 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

88. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що трудова книжка ОСОБА_1 містить всі необхідні та вичерпні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, зокрема, запис № 3 трудової книжки позивача містить відомості про зарахування ОСОБА_1 на посаду фельдшера підземного оздоровчого пункту медико-санітарної частини Запорізького залізорудного комбінату з повним робочим днем, а тому вимоги відповідача у наданні позивачем додаткових документів у вигляді належним чином оформлених уточнюючих довідок, які підтверджують пільговий стаж роботи, та, відповідно, відмова відповідача у призначенні позивачу ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах із зниженням віку за Списком № 1 з мотивів непідтвердження пільгового стажу роботи, є протиправною.

89. Водночас, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не встановлено, на якій посаді працювала позивач з 04.12.1992, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вийшов за межі позовних вимог, зарахувавши до пільгового стажу роботи позивача період з 04.12.1992 по 01.03.1993, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні у цій частині.

90. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

91. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

92. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

93. У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

94. Аналізуючи поняття якість закону Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі Солдатенко проти України (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

95. Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності , передбачуваності та зрозумілості ; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон , якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах Сєрков проти України , заява № 39766/05, пункт 51; Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України , заява № 33014/05, пункт 51, 52; Свято-Михайлівська Парафія проти України , заява № 77703/01, пункт 115; Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 1) ( SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) ), серія А, № 30, пункти 48-49; Мелоун протии Об`єднаного Королівства ( Malone v. The United Kingdom ), серія А, № 82, пункт 66); Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції ( Margareta and Roger Andersson v. Sweden ), серія А, № 226-А, п. 75; Круслен проти Франції (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; Ювіг проти Франції (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; Аманн проти Швейцарії (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

96. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

97. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 352 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в частині, а в іншій частині - залишити без змін.

98. Відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

99. За подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції позивач сплатив згідно з квитанцією від 17.07.2017 №13050183 судовий збір у розмірі 661,46 грн, відтак такі підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Коваленка Володимира Васильовича задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 скасувати.

3. Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 18.03.2013 змінити в частині, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції: Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області призначити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01.01.2013, з урахуванням пільгового стажу за Списком № 1 в період роботи з 28.04.1988 по 03.12.1992 на посаді фельдшера підземного здоровпункту медико-санітарної частини Запорізького залізорудного комбінату .

4. В іншій частині постанову Василівського районного суду Запорізької області від 18.03.2013 залишити без змін.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Василівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, пров. Шкільний, 7, код ЄДРПОУ: 41249121) судовий збір у розмірі 661,46 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н. В. Коваленко