Постанова

від 18.01.2021 по справі 804/1789/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року

м. Київ

справа №804/1789/16

адміністративне провадження №К/9901/40636/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року (суддя Шлай А.В.) у справі №804/1789/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний металоцентр Елвас до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сервісний металоцентр Елвас (надалі позивач, товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2015 року №0008471502, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 717 245 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 179 311 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість підприємства дійшов помилкового висновку про завищення останнім суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2015 року, оскільки податковий кредит, що став підставою виникнення від`ємного значення, яке було заявлене до відшкодування, був правомірно сформований позивачем за результатами реальних господарських операцій. Реальність цих операцій підтверджується відповідними первинними документами, копії яких надані до матеріалів справи.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми від 24.09.2015 року №0008471502.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2016 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху та зобов`язано у строк до 05.09.2016 року надати до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідач 02.09.2016 року направив до апеляційного суду клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав відсутності коштів у Державному бюджеті України та відповідному податковому органі на сплату судового збору у зв`язку з набранням чинності 01.09.2015 року Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 року №484-VІІІ.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 року відмовлено у задоволені клопотання та повернуто апеляційну скаргу відповідачу.

Податковим органом 20.10.2016 року повторно подано апеляційну скаргу на судове рішення першої інстанції та разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у зв`язку з наведеними вище обставинами та разом з платіжним дорученням від 12.10.2016 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 14793,17 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року апеляційну скаргу податкового органу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року залишено без руху та надано тридцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зокрема, обґрунтувати причини пропуску строку. На виконання вимог наведеної ухвали суду, податковим органом подано клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.12.2016 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки апеляційну скаргу подано до суду з порушенням вимог частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив із того, що обмежене фінансування бюджетної установи не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в який просить Суд скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано поважність пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, зокрема, не враховано відсутність бюджетних призначень для сплати судового збору. Податковим органом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору.

Позивачем 12.06.2017 року подано заперечення на касаційну скаргу, в яких товариство просить Суд залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а ухвалу апеляційного суду від 13.12.2016 року без змін з підстав її законності та обґрунтованості.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

За змістом частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частиною 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

При цьому, в абзаці 3 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що повторна апеляційна скарга на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані податковим органом в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що податковому органу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року.

Доводи касаційної скарги про те, що 20.10.2016 року податковим органом була подана повторна апеляційна скарга, а при поданні первісної апеляційної скарги (залишеної без руху з підстав несплати судового збору та в подальшому повернутої судом) строк апеляційного оскарження відповідачем пропущено не було, не приймаються касаційним судом до уваги, оскільки будь-яких відповідних застережень з цього приводу положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять.

Твердження скаржника про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали податковому органу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.

Стаття 49 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

При цьому, Верховний Суд враховує, що вдруге апеляційну скаргу податковим органом було подано 20.10.2016, тобто майже через три місяця після її первинного подання та повернення її судом апеляційної інстанції. При цьому, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення у цей період, матеріали справи не містять.

Водночас, у касаційній скарзі відсутні відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник