Постанова

від 21.01.2021 по справі 310/8663/18 (зп/280/226/18)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 310/8663/18 (ЗП/280/226/18)

провадження № К/9901/21190/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 (головуючий суддя Прокопчук Т.С., судді Круговий О.О., Шлай А.В.)

у справі № 310/8663/18 (ЗП/280/226/18)

за позовом ОСОБА_1

до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Бердянське ОУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до його педагогічного стажу періоду роботи на посаді завуча СПТУ-39 та періоду служби в армії, а також дії щодо не призначення йому грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію; зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 позов задоволено.

3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 скасовано і прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірними дії Бердянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до педагогічного стажу період роботи в СПТУ - 39 з 02.09.1986 по 31.08.1989. В іншій частині позову відмовлено.

4. ОСОБА_1 з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі № 310/8663/18 (ЗП/280/226/18).

5. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянського ОУ ПФУ в Запорізькій області з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій згідно приписів п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону.

7. Виходячи з загального стажу роботи ОСОБА_1 - 42 роки 5 місяців 23 дні, з яких 31 рік 4 місяці 4 дні педагогічного стажу, що дає право на призначення пенсії за приписами п. е Закону України Про пенсійне забезпечення , Бердянським ОУ ПФУ в Запорізькій області починаючи з 02.05.2018 призначено позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , проте у виплаті грошової допомоги за п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону відмовлено, виходячи з недостатньої кількості педагогічного стажу.

8. 06.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Бердянського ОУ ПФУ в Запорізькій області з заявою щодо роз`яснення причин незарахування йому до педагогічного стажу періоду роботи на посаді завуча в СПТУ-39 з 02.09.1986 по 31.08.1989 та періоду проходження військової служби з 19.10.1980 по 17.09.1982.

9. Листом від 20.07.2018 №293/Г-4 відповідачем повідомлено позивачу про неможливість зарахування йому до педагогічного стажу періоду роботи з 02.09.1986 по 31.08.1989, оскільки не чинним на той час Переліком закладів, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397, ні аналогічним Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, не передбачено посади завуча. Також в листі відповідач зазначає про неможливість зарахування до педагогічного стажу позивача періоду проходження військової служби з 19.10.1980 по 17.09.1982, оскільки це не передбачено законодавством.

10. Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування до його стажу вищезазначених періодів, та відмовою у виплаті грошової допомоги за п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , позивач звернувся до суду з вимогами щодо визнання їх протиправними та вимогами щодо визначення відповідачу зобов`язання виплатити на його користь зазначену грошову допомогу.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивач під час роботи на посаді завуча в СПТУ-39 мав педагогічне навантаження викладача хімії: 1986-1987 навчальний рік - 320 год.; 1987-1988 навчальний рік - 327 год.; 1988-1989 навчальний рік - 340 год., що підтверджується довідкою ДНЗ Бердянський машинобудівельний професійний ліцей від 21.06.2018 за №55, який є правонаступником СПТУ-39, тому позивач відноситься до педагогічних працівників і має педагогічний стаж за період з 02.09.1986 по 31.08.1989. Також суд першої інстанції зробив висновок про те, що час проходження позивачем військової служби має бути зарахований до спеціального педагогічного стажу.

12. За висновком суду першої інстанції на день досягнення позивачем пенсійного віку (60 років) стаж його роботи за спеціальністю на посадах працівника освіти становив 36 років 3 місяці 4 дні.

13. Стосовно позовної вимоги про призначення і виплати грошової допомоги, Запорізький окружний адміністративний суд виходив з того, що ОСОБА_1 відповідно до вимог п.7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

14. Суд апеляційної інстанції наголосив про протиправність дій відповідача та наявність підстав для зобов`язання його зарахувати позивачу до складу педагогічного стажу період роботи в СПТУ-39 з 02.09.1986 по 31.08.1989.

Обов`язковою умовою зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на військову службу.

Записами трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується проходження ним служби в Радянській Армії в період з 19.10.1980 по 17.09.1982, а також обставина, що на момент призову позивач не працював на посаді, що відноситься до переліку посад, визначених постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 та дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти за п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , а тому висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дій відповідача та визначення йому зобов`язання здійснити позивачу зарахування до складу його педагогічного стажу періоду проходження військової служби суперечить чинному законодавству.

15. Третій апеляційний адміністративний суд визначив, що педагогічний стаж позивича у підсумку складає 34 роки 4 місяці 4 дні, що не є достатнім для виплати позивачу грошової допомоги за п. 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Докази ж звернення позивача до відповідача з вимогами щодо включення до складу його педагогічного стажу інших періодів, ніж заявлені ним в цьому позові, позивачем не надано.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

16. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей і п. 7-1, розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , що призвело до неправомірного обмеження в реалізації позивачем конституційного права на пенсійне забезпечення і на грошову допомогу працівникам освіти при призначені пенсії за віком.

17. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 у справі №738/1246/15-а, від 06.02.2019 у справі №577/2537/17, а також Львівського апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 21.06.2018 у справі №346/4256/17.

18. На думку позивача, суд апеляційної інстанції також помилково послався на приписи другого речення ч. 1 ст. 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в частині права на зарахування періоду строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки у даній справі спір стосується пенсії за вислугу років (ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення), оскільки цей вид пенсії не є тотожнім пенсії за віком на пільгових умовах (ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення ) і посилання суду, що пенсія за вислугу років є різновидом пенсії за віком на пільгових умовах суперечить положенням законодавства.

19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та стверджує про те, що час проходження позивачем військової служби не може зараховуватися до спеціального педагогічного стажу, у зв`язку з чим у позивача недостатньо стажу для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1, розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

21. Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

22. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

23. Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).

24. Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

25. Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

26. З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

27. Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

28. Ключовим правовим питанням в межах доводів касаційної справи є наявність/відсутність у позивача права на зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років працівнику освіти та право на отримання грошової допомоги згідно із п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 19.10.1980 по 17.09.1982.

29. Аналогічні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

30. У постанові від 13.02.2018 (справа №738/1246/15-а) Верховний Суд дійшов наступного правового висновку:

"Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

В примітці 3 до цього переліку визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

До 1 січня 1992 року питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.

На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров`я.

Підпунктом "г" пункту 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти.

Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"".

31. Аналогічна правова позиція в цій категорії справ висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 672/885/17, від 06.02.2019 у справі №577/2537/17, від 29.11.2019 у справі № № 414/53/17.

32. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.

33. Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період військової служби в армії СРСР до 01 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. е ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

34. У цій справі станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, пільговий стаж позивача з урахуванням періоду служби у радянській армії відповідав вимогам п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

35. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що час проходження позивачем військової служби має бути зарахований до спеціального педагогічного стажу і на день досягнення позивачем пенсійного віку (60 років) стаж його роботи за спеціальністю на посадах працівника освіти становить 36 років 3 місяці 4 дні.

36. Враховуючи те, що стаж позивача за спеціальністю на посадах працівника освіти перевищував 35 років на момент виходу ОСОБА_1 на пенсію, то є законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.

37. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

38. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийнято з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасовано апеляційним судом, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції -скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 у справі №310/8663/18 (ЗП/280/226/18) - скасувати.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №310/8663/18 (ЗП/280/226/18) - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб