Ухвала

від 21.01.2021 по справі 200/4146/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 200/4146/19-а

адміністративне провадження № К/9901/490/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 200/4146/19-а за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ново-Шахтарське до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0023444903 від 12 березня 2019 року, зобов`язання Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкової накладної Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Ново-Шахтарське № 10 від 27 листопада 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання, а саме 15 січня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Ново-Шахтарське (далі - СТОВ Ново-Шахтарське ) з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення № 0023444903 від 12 березня 2019 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкової накладної СТОВ Ново-Шахтарське № 10 від 27 листопада 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання, а саме 15 січня 2019 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Донецькій області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2019 року залишено без руху, з підстав її невідповідності вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, апелянтом не додано документ про сплату судового збору.

30 липня 2019 року від Головного управління ДФС у Донецькій області надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків скарги. В обґрунтування клопотання зазначено, що необхідний додатковий час для вирішення питання щодо виділення коштів на сплату судового збору.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року по справі № 200/4146/19-а повернуто особі, яка її подала.

16 червня 2020 року до Першого апеляційного адміністративного суду повторно надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року по справі № 200/4146/19-а. Разом із апеляційною скаргою подано клопотання, в якому ставиться питання про поновлення строку оскарження судового рішення. В обґрунтування доводів клопотання апелянт посилається на те, що судом першої інстанції зазначену справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Крім того, апелянт зауважив на те, що відповідно до організаційної структури Головного управління ДПС у Донецькій області розташування відділу супроводження судових спорів у місті Краматорськ, який відповідальний за супроводження справ в суді першої інстанції та подальше оскарження рішень до суду апеляційної інстанції подання касаційної скарги у місті Краматорськ, а юридична адреса місто Маріуполь. Вся поштова кореспонденція надсилається до міста Маріуполь.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху, з наданням десятиденного строку з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

У якості усунення недоліків від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшло клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження судового рішення. В обґрунтування вказаних вимог апелянт посилається на те, що внаслідок передання всіх судових справ з державних податкових інспекцій області на супроводження до Головного управління ДФС у Донецькій області та через проведення кадрових змін, значно зросло навантаження на працівників юридичних підрозділів обласної юрисдикції, що може приводити в деяких випадках до несвоєчасного виконання вимог щодо підготовки та подання апеляційних, касаційних скарг.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі № 200/4146/19-а.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що у клопотанні апелянтом не наводиться обставин, що об`єктивно та непереборно перешкоджали йому звернутись до апеляційного суду із скаргою на судове рішення. Апеляційний суд вважає, що оскільки Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

05 січня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 200/4146/19-а, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що обставини які вплинули на затримку сплати судового збору при поданні апеляційної скарги зумовлені, окрім відсутності належного фінансування, зміною ставок судового збору, який, втім, був сплачений податковим органом одразу після відповідних надходжень до бюджету, а пропуск строку апеляційного оскарження судових рішень при повторному зверненні є незначним та відбувся не з його вини. Крім того, скаржник звертає увагу, що в зв`язку із проведенням податкової реформи, зокрема визначення обмеженого кола функцій податкових інспекцій (сервісне обслуговування), віднесення функціональних обов`язків, зокрема по супроводженню судових спорів та правової роботи з територіальних інспекцій на рівень Головного управління ДПС у Донецькій області, що також мало вплив в деяких випадках на своєчасність оскарження судових рішень.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

При цьому колегія суддів касаційного суду звертає увагу, що скаржник вже звертався із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції і первинну апеляційну скаргу повернуто апелянту у серпні 2019 року, чим спростовуються його доводи щодо вжиття невідкладних заходів для повторного апеляційного оскарження судового рішення.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 200/4146/19-а.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов