Ухвала

від 16.11.2020 по справі 757/4209/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-з/760/385/20

Справа № 757/4209/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Г.О. Козленко,

за участю секретаря - О.О. Король

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азвірт Україна про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

встановив:

Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, в якому просить:

- стягнути з відповідача невиплаченої заробітної плати 230148,93 грн;

- стягнути з відповідача 50 розмірів мінімальної заробітної плати для компенсації моральних страждань, що становить 250000 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азвірт Україна про стягнення невиплаченої заробітної плати - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азвірт Україна про стягнення невиплаченої заробітної плати передано на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.07.2020 відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азвірт Україна про стягнення невиплаченої заробітної плати.

02.11.2020 до канцелярії суду надійшов відзив директора ТОВ Азвірт Україна Дібірова О., відповідно до якого останній просив у задоволенні позову відмовити повністю.

19.10.2020 до канцелярії суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автотранспорт: самоскид MAN TGS 33.360, 2012 року випуску, реєстраційний знак НОМЕР_1 та водовоз марки SKANIA P250 CB4X2HHZ, 2013 року виробництва, реєстраційний знак НОМЕР_2 та заборонити іншим особам вчиняти будь які дії щодо вказаного автотранспорту.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначив, що є підстави вважати, що рішення суду не буде виконано і позивач не отримає зароблених коштів оскільки відповідач не є резидентом України і не володіє в Україні нерухомим майном.

Розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосовувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України Постанова № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо:

- необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, зі змісту заяви про забезпечення позову реальної загрози невиконання чи утруднення виконання позивачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається.

Доводи позивача в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, не доведено співмірність заходу забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Посилання позивача, як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову, на те, що є підстави вважати, що рішення суду не буде виконано і позивач не отримає зароблених коштів оскільки відповідач не є резидентом України і не володіє в Україні нерухомим майном, не може бути прийнята судом до уваги, так як позивачем не доведено та не надано доказів імовірності утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення суду в разі невжиття зазначених заходів забезпечення позову, а також те, що застосування заходів забезпечення позову є ефективним захистом прав позивача.

При цьому, слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту, у разі задоволення зазначеної заяви, через призму забезпечення судом збалансованості інтересів сторін, порушить права особи - власника майна щодо вільного розпорядження його майном.

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду не вбачаються, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню та за наведеного обґрунтування заяви. З наведеного не вбачається співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами.

Керуючись ст.ст.149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Азвірт Україна про стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя - Г.О. Козленко