Постанова

від 11.01.2021 по справі 161/16670/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/16670/19 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/42/21 Категорія: 11 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В.В.,

секретар Ковалько О. М.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Степанюка О. М., Сафулька С. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Небосхил про зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Небосхил про зобов`язання вчинити дії покликаючись на такі обставини.

На праві власності йому належить торгово-офісне приміщення №86 на 1 поверсі будинку ОСББ Небосхил , що знаходиться по АДРЕСА_1 . Для здійснення підприємницької діяльності в галузі перукарських та інших косметичних послуг його дружиною ОСОБА_3 , яка є фізичною особою-підприємцем, в даному приміщенні відкрито салон краси Нефертіті з розпорядком роботи: з 9.00 - 20.00 год. з понеділка по суботу та з 9.00 - 16.00 год. у неділю. При відкритті салону краси доступ до нього був вільний, як з АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення загальних зборів ОСББ Небосхил з обох сторін встановлено в`їзні ворота у внутрішній двір будинку АДРЕСА_1 ) та вхідну хвіртку з домофоном та електронним замком.

Встановлення воріт, які майже протягом усього робочого дні закриті, стало створювати його родині перешкоду у здійсненні підприємницької діяльності, зокрема, обмежило доступ клієнтів до салону краси.

У позовній заяві ОСОБА_2 посилається на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист права людини та основоположних свобод як гарантує вільне володіння своїм майном, на положення статей 15,16, 316, 319, 321, 386, 391 ЦК України, якими визначено порядок та гарантовано право на звернення до суду за захистом права власності.

Встановлення в`їзних воріт у внутрішній двір будинку АДРЕСА_1 та вхідної хвіртки порушує його права власника нежитлового приміщення та перешкоджає у здійсненні права володіння, користування та розпорядження належним приміщенням.

Просив суд зобов`язати ОСББ Небосхил не чинити будь-яких перешкод позивачеві ОСОБА_2 у правомірному користуванні торгово-офісним приміщенням № НОМЕР_1 на 1 поверсі будинку АДРЕСА_1 та земельною ділянкою безпосередньо під самим приміщенням, поряд з торгівельним приміщенням для його обслуговування шляхом вільного і безперешкодного доступу, доїзду та проходу власникам, працюючому персоналу та клієнтам.

У березні 2020 року позивач уточнив позовні вимоги, зазначив, що ним подано негаторний позов про усунення перешкод в користуванні майном на підставі статті 391 ЦК України та просив::

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Небосхил усунути перешкоди у здійсненні мною, ОСОБА_2 , права користування нежитловим торгово-офісним приміщенням (приміщення 86) / літер А-10/, загальною площею 46,9 кв. м., що розташоване у АДРЕСА_1 , та прибудинковою територією і автостоянкою у АДРЕСА_1 , в тому числі (але не виключно);

- демонтувати металеві ворота та хвіртку, які обмежують існуючий та запроектований проїзд та прохід до приміщень будинку та його прибудинкової території з магістральних вулиць міста Луцька - вулиць Ковельської та Червоного Хреста;

- забезпечити безперешкодний проїзд та прохід до зазначених нежитлового торгово-офісного приміщення та прибудинкової території будинку з магістральних вулиць міста Луцька - вулиць ковельської та Червоного Хреста;

- заборонити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Небосхил , співвласникам багатоквартирного будинку Небосхил та з їх відома чи згоди - будь-яким іншим особам - паркувати або залишати транспортні засоби на прибудинковій території будинку, безпосередньо навпроти зазначеного нежитлового торгово-офісного приміщення.

Відповідачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу адвоката у зв`язку з розглядом справи №161/16670/19 в розмірі 5000 гривень та надано докази на підтвердження понесених витрат, а саме: копія договору про надання правової допомоги №1/09-07/2020 від 09.07.2020; копія платіжного доручення про сплату 5000 гривень на підставі договору про надання правової допомоги №1/09-07/2020 від 09.07.2020; копія протоколу №1 правління ОСББ Небосхил від 01.07.2020.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Небосхил про зобов`язання вчинити дії.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСББ Небосхил 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що позивачем подано негаторний позов, а предметом позову є вимога про усунення перешкод в користування майном, належним на праві власності позивачу.

Підставою позову стала відсутність у позивача вільного і безперешкодного доступу до належного йому нежитлового приміщення, яке використовується його дружиною для здійснення підприємницької діяльності.

Встановлення відповідачем металевих воріт, які постійно зачинені і відкриваються за допомогою телефонного дзвінка з номеру абонента, внесеного в кодовану базу , порушують його право власності, оскільки номери телефонів клієнтів перукарні та персоналу у таку базу не внесені, тому вони не можуть заїхати на територію подвір`я будинку.

Металеві хвіртки завжди зачинені і відкриваються за допомогою електронного чіпа або домофону.

Відповідач організував паркову напроти належного йому нежитлового приміщення.

Вважає, що встановлення паркану, металевих воріт і хвірток, організація парковки напроти приміщення перукарні об`єктивно свідчать про існування перешкод у доступі до перукарні. Для подолання цих перешкод необхідно вчиняти додаткові дії, тому наведені обставини вказують на обмеження права користування належним на праві власності нежитловим приміщенням.

Та обставина, що позивач передав належне на праві власності нежитлове приміщення для здійснення підприємницької діяльності указує, що він розпорядився належним майном у власних інтересах, а створення перешкод для таких осіб є водночас створенням перешкод у реалізації ним прав власника, за захистом яких він звернувся.

Вказує, що благоустрій прибудинкової території та влаштування парковки автотранспорту проведено з порушенням закону. За відповідачем не здійснювалася державна реєстрація права на земельну ділянку та на прибудинкову територію, власником земельної ділянки на даний час є ТзОВ Українські будівельні системи , а тому у відповідача не виникло права на благоустрій прибудинкової території.

Указує на неналежну оцінки судом поданих письмових доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що встановлення в`їзних воріт і хвіртки з електронним замком відповідає інтересам усіх співвласників житлових і нежитлових приміщень будинку. Позивач має електронний ключ, та не позбавлений в одержанні його дубліката у разі втрати та виготовлення дублікатів у необмеженій кількості для передачі членам сім`ї, персоналу, тощо. Під час роботи салону краси вхідна хвіртка завжди відчинена. Унаслідок обгородження будинку перешкоди у користуванні належним ОСОБА_2 майном не чиняться, оскільки він та клієнти перукарні безперешкодно можуть пройти до належного йому приміщення салону краси через відкриту у робочий час хвіртку , а сам власник, у будь-який час,- використавши електронний ключ.

Можливість влаштування огорожі на прибудинковій території на підставі рішення співвласників не заборонена законодавством.

Статтею 24 Закону України Про благоустрій населених пунктів заборонено вимагати виготовлення дозвільних документів для встановлення об`єктів благоустрою.

Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником торгово-офісного приміщення № 86 на 1 поверсі будинку Небосхил , що знаходиться по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 11.01.2016 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.01.2016.

У позивача, як і в кожного із власників квартир та нежитлових приміщень в буд. АДРЕСА_1 є електронний ключ від воріт і хвіртки, вони можуть безперешкодно в будь-який час доби входити на прибудинкову територію чи виходити з неї.

З актів огляду записів відеокамер спостереження за 30.06.2020 року встановлено, що вхідна хвіртка протягом дня є відчиненою, в час, коли нібито були складені акти, жодні особи не перебували біля хвіртки чи воріт будинку АДРЕСА_1 , представник позивача зачиняє калитку декілька разів для того, щоб сфотографувати.

Згідно з рішенням загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , від 24.06.2018, постановлено закрити територію подвір`я з 20 години вечора до 8 години ранку за допомогою хвіртки з електромагнітним замком, доступ до якого буде тільки у мешканців будинку та власників нежитлових приміщень. Таке рішення прийнято у зв`язку із псуванням майна та забрудненням території сторонніми особами (т.І а.с. 97, 98).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності відповідачем порушення його прав.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та грунтуються на законі.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку (далі - Закон). Цей Закон регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

У пункті 6 статті 1 Закону вказано, спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону, викладено у новій редакції частину другу статті 382 ЦК України, якою визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав".

Під час розгляду справи встановлено, що на даний час ОСББ Небосхил не зареєструвало за собою права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , разом з тим, позивач та відповідач не заперечували тієї обставини, що спорудження огорожі проведено у визначених межах земельної ділянки на якій розташований житловий будинок.

Земельна ділянка, на якій розміщений будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності ТзОВ Українські будівельні системи , забудовника указаної земельної ділянки ( т. І а.с. 101, 113-122). Зазначена земельна ділянка, огородження якої проведено на підставі рішення загальних зборів ОСББ Небосхил , є прибудинковою територією будинку, відповідно до містобудівної документації.

Листом від 26.06.2018 б/н ТзОВ Українські будівельні системи повідомили ОСББ Небосхил про відсутність заперечень, як власника земельної ділянки, щодо огородження прибудинкової території по АДРЕСА_1 , отже такі дії вчинені зі згоди власника земельної ділянки (т.1 а.с. 100).

Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСББ Небосхил , встановивши огорожу, розпорядився земельною ділянкою, яка не перебуває у його власності, не відповідають характеру вчинених відповідачем дій, які зводяться до благоустрою земельної ділянки.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України Про благоустрій населених пунктів , прибудинкова територія належить до об`єктів благоустрою населених пунктів. Статтею 14 цього закону, передбачено, що об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Водночас, положеннями статті 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів визначено, що об`єкт благоустрою може бути оснащений елементами благоустрою. Згідно з пунктом 9 частини 1, частини 2 статті 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів елементами (частинами) об`єктів благоустрою є в т.ч. малі архітектурні форми, до яких належать огорожі, ворота, ґрати. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

З огляду на викладене, законодавством передбачена можливість розміщення огорожі на прибудинковій території, і на іі спорудження не потрібно дозвільних документів, про що вказано у частині 3 статті 34 Закону України Про благоустрій населених пунктів : Правила (благоустрою) не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Пункт 4.30.11, Розділ Х Правил благоустрою міста Луцька , які затверджені рішенням Луцької міської ради 29.07.2009, тобто задовго до прийняття Закону України Про благоустрій населених пунктів та передбачають обов`язок отримання дозвільних документів на розміщення елементів благоустрою, не узгоджуються з вимогами ст. 34 Закону України Про благоустрій населених пунктів , якими заборонено вимагати такі документи, а тому не підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Також належить відмітити, що у Загальних положеннях Правил благоустрою міста Луцька (https://www.lutskrada.gov.ua/pages/blahoustrii-lutska)(т. ІІ а.с. 99-102) визначено поняття малої архітектурної форми як невеликої споруди, конструкції, яка виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Таким критеріям встановлені відповідачем елементи благоустрою не відповідають.

Апеляційний суд вважає неспроможними посилання в апеляційній скарзі на пункт 14 статті 10, положення статті 26-1 Закону України Про благоустрій населених пунктів , Типовий порядок видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. N 870, оскільки указаними нормами закону та нормативно правового акта врегульовано порядок порушення об`єктів благоустрою, у той час як відповідачем були проведені роботи не на порушення об`єктів благоустрою, а на їх встановлення.

Під час розгляду справи позивачем надано Містобудівні умови та обмеження на будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями та автостоянкою, видані замовнику ТзОВ Українські будівельні системи управлінням містобудування та архітектури міста Луцька 18.05.2010 на об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 , пунктом 9 яких замовнику - ТзОВ Українські будівельні системи встановлено вимогу Розробити проект благоустрою прилеглої території згідно з визначеними межами благоустрою (т.І а.с. 112-115).

Тобто, вимога щодо розроблення проекту благоустрою поставлена не перед відповідачем ОСББ Небосхил , а перед іншою юридичною особою, забудовником ТзОВ Українські будівельні системи , до якого позивач у даній справі з вимогами не звертався.

Крім того, згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо, належить до повноважень сільських, селищних, міських рад, тому позивач не позбавлений права інформувати компетентний орган з метою здійснення ним контролю у зазначеній сфері.

В апеляційній скарзі міститься розділ Щодо організації парковки автотранспорту , у якому позивач наводить мотиви незаконності організованого відповідачем паркування транспортних засобів, аналізуючи положення Правил паркування транспортних засобів", затверджених Постановою КМ України від 03.12.2009, № 1342 (далі - Правила).

Згідно з приписам Загальної частини, ці Правила регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.

Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб`єктів господарювання, які утримують такі майданчики.

Суб`єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів .

Отже, дія цих Правил не поширюється на діяльність ОСББ Небосхил , який не відноситься до суб`єктів господарювання, визначених цими Правилами та не належить до осіб, на яких поширюється дія Правил.

Зробивши в апеляційній скарзі висновок про те, що на спірній території відсутній майданчик для паркування у розумінні цих Правил, позивач ОСОБА_2 безпідставно стверджує про організацію відповідачем паркування транспортних засобів, оскільки докази про такі дії відповідача відсутні. Також позивачем не доведено, що у власності ОСББ Небосхил є транспортні засоби, докази того, що саме відповідач паркує транспортні засоби на прибудинковій території, в матеріалах справи відсутні.

Аргументи апеляційної скарги про організацію відповідачем парковки транспортних засобів побудовані на підставі помилкової суб`єктивної оцінки обставин справи, з яких вбачається, і не заперечується відповідачем, що співвласники квартир та нежитлових приміщень паркують особисті транспортні засоби на прибудинковій території. Всупереч вимог статті 81 ЦПК України, позивач не довів, що такі дії співвласники квартир і нежитлових приміщень здійснюють з відома чи на підставі рішення ОСББ Небосхил . Нормами Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та положеннями Статуту не передбачено ні відповідальності ОСББ за індивідуальні дії кожного із співвласників, ні права ОСББ визначати щоденну поведінку співвласників квартир або мешканців будинку, тому вимога до ОСББ про заборону паркувати транспортні засоби є безпідставною Позовних вимог до осіб, які паркують автомобілі на прибудинковій території, позивач не заявляв.

Належить зауважити, що Законом не заборонено паркування транспортних засобів на прибудинковій території.

Доводи позивача про те, що ОСББ Небосхил визнав про організацію ним парковки автотранспорту не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються поясненнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву (т.І а.с. 85,11 абзац), у якому відповідач вказує про використання прибудинкової території для забезпечення паркомісць (для паркування) автотранспорту жителів, місця для відпочинку дітей, а тому є огородженою, однак у відзиві відсутня вказівка про організацію ним на цій території парковки автотранспорту.

Апеляційний суд відхиляє доводи позивача ОСОБА_2 про недотримання відповідачем Містобудівних умов та обмежень на будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями та автостоянкою, оскільки вони видані замовнику будівництва ТзОВ Українські будівельні системи , до якого позивач з позовом у даній справі не звертався, вони не стосуються діяльності відповідача ОСББ Небосхил , аргументи про їх невиконання виходять за межі предмета і підстав заявленого позову.

У своїх письмових поясненнях, в апеляційній скарзі позивач зауважує, що ним подано негаторний позов, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження цією річчю.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого власника про усунення порушень його права власності третіми особами, які перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися майном.

Підставою негаторного позову є факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Характерною ознакою негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують про створення позивачеві перешкод у користуванні належним йому нежитловим приміщення на день звернення до суду з позовом - 02.10.2019.

Позивачем не доведено, що відповідач ОСББ Небосхил паркує чи залишає транспортні засоби на прибудинковій території.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд обгрунтовано відхилив подані позивачем Акти та визнав їх недостовірними, оскільки їх зміст спростовується відеозаписом з камер спостереження від 30.06.2020, з якого вбачається, що особа чоловічої статі, заїхавши у двір будинку по АДРЕСА_1 на автомобілі, закриває із внутрішнього двору калитку, після чого знімає відео та фотографує зачинену калитку та територію двору, та знову відчиняє калитку, у час, зазначений в актах, якими зафіксовано зачинену калитку (т.І а.с.242 - диск). Представник відповідача зазначає, що такі дії вчинені представником позивача.

Ураховуючи наведене, та те, що усі Акти складені та містять підпис представника позивача - ОСОБА_4 , складені без залучення представників відповідача, встановити на підставі таких доказів дійсні обставини справи неможливо.

В позовній заяві позивач ОСОБА_2 , обґрунтовуючи вимоги про порушення прав власника нежитлового приміщення - салону краси Нефертіті указує, що встановлення воріт, які майже протягом усього дня закриті, створює його родині перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності та доступ клієнтів до салону, що у своїй сукупності, створює йому, як власнику перешкоди у користуванні належним на праві власності майном. У своїх неодноразових письмових поясненнях позивач зауважує, що звернувся не з метою захисту прав дружини, яка здійснює підприємницьку діяльність у цьому приміщенні, а за захистом, належних йому прав власника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у позивача, членів його родини є електронні ключі, які дозволяють відкрити хвіртку у зручний для них час, зазначені ОСОБА_2 номери телефонів внесені в електронну базу, яка забезпечує автоматичне відкриття в`їзних воріт, для доступу клієнтів до приміщення салону краси також перешкод не має, оскільки вхідна хвіртка відчинена для вільного доступу протягом робочого часу.

У даному судовому засіданні голова ОСББ Небосхил повідомив суду, що у разі звернення ОСОБА_2 , відповідач може виготовити бажану для позивача кількість електронних ключів та внести в електронну базу, яка забезпечує автоматичне відкриття в`їзних воріт ті номери телефонів, які будуть зазначені позивачем. За таких обставин доводи позивача про те, що огородженням прибудинкової території відповідач ОСББ Небосхил створило перешкоди у користуванні належним йому нежитловим приміщенням та порушує його право власності, є безпідставним. Доводи позивача про те, що у нього відсутній вільний та безперешкодний доступ до належного йому нежитлового приміщення у зв`язку із огородженням прибудинкової території спростовується наведеними вище обставинами.

Посилання позивача на наявність порушень з боку відповідача при облаштуванні в`їзних воріт не спростовує факту відсутності порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 в користуванні належним йому нежитловим приміщенням - салоном краси Нефертіті , як він про це зазанчає в позовній заяві.Облаштування елементів благоустрою у вигляді металевого пакрану з хвірткою і воротами, які відкриваються за допомогою електронних засобів, за наявності у ОСОБА_2 електронного ключа, забезпеченого доступу до автоматичного відкривання воріт не порушує прав позивача та не створює йому перешкод у користуванні належним йому нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів про створення відповідачем перешкод в користуванні належним йому майном, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судове рішення ухвалене із правильним застосуванням норм матеріального і без порушення процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 367,368,375 382-384,389-390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: