Рішення

від 05.01.2021 по справі 607/13714/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.01.2021 Справа №607/13714/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участі секретаря судового засідання Свергун Т.В., представника позивача - ОСОБА_1 , представників відповідачів - ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 , Державного реєстратора Байковецької сільської ради Хомина Василя Зіновійовича про визнання незаконним та скасування рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та припинення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 , Державного реєстратора Байковецької сільської ради Хомина Василя Зіновійовича, просить визнати незаконним і скасувати рішення Байковецької сільської ради №1154 від 26.05.2020 року про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області та передачу їй у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (ріллі) площею 0,0989 га із кадастровим номером 6125280600:02:001:0490, припинити та скасувати державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку, яка була здійснена державним реєстратором Байковецької сільської ради Хомином Василем Зіновійовичем 01.06.2020 року.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 30 січня 2020 року звернулась до сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0.10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Байковецької сільської ради. Рішенням сесії Байковецької сільської ради № 1120 від 21.02.2020 року без жодного мотивованого обґрунтування Позивачу було відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області. У листі Відповідача від 04.03.2020 року за № 7/510 вказано, що причиною відмови Позивачу у надані дозволу на розроблення вказаного вище проекту землеустрою є те, що відповідно до графічних матеріалів щодо вказаної вище земельної ділянки сільською радою уже прийнято рішення за № 873 від 16.04.2019 року, яким уже надано дозвіл на складання проекту землеустрою для ведення садівництва гр. ОСОБА_5 . Рішенням сесії Байковецької сільської ради №1154 віл 26.05.2020 року затверджено гр. ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області та передано їй у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (ріллі) площею 0.0989 га із кадастровим номером 6125280600:02:001:0490. Державним реєстратором Байковецької сільської ради Хомин Василем Зіновійовичем 01.06.2020 року підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 52510249, від 04.06.2020 року було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_4. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093120061252). Позивач вважає, що передача Байковецькою сільською радою земельної ділянки ОСОБА_4 у власність є такою, що здійснена із грубим порушенням вимог діючого законодавства та охоронюваного законом інтересу ОСОБА_3 . Зокрема, вона має право на отримання у власність безоплатно земельну ділянку, в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, а тому, звернувшись до сільської ради мала легітимні очікування вчинення органом місцевого самоврядування заснованого на законі дозволу на розроблення проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Цільове призначення земельної ділянки, відповідно до інформації, розміщеному на офіційному сайті ради за генпланом забудови - землі садибної забудови, тоді як ОСОБА_4 рішенням від 16.04.2019 року №873 надано дозвіл на складання проекту землеустрою за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Звертає увагу на те, що перевіркою Держгеокадастру встановлено, що при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 порушено вимоги правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів.

Відповідач ОСОБА_4 надала суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що вона також мала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки в порядку, передбаченому законом. Звертає увагу, що відповідно до генерального плану забудови села Байківці, спірна земельна ділянка віднесена до комунальних територій, а не до садибної забудови, як про це стверджує позивач. Просить врахувати, що приймаючи оскаржуване рішення, Байковецька сільська рада взяла до уваги матеріали зйомок минулих років земель сільської ради, відповідно до якої земельна ділянка, яка передана їй у власність відноситься до земель сільськогосподарського призначення угіддя - рілля. Зауважує, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року у справі 500/711/20 відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні її позову про оскарження рішення Байковецької сільської ради від 16 квітня 2019 року. Також, вважає, що у зв`язку із відмовою позивачу у наданні дозволу в розробленні проекту землеустрою в неї не виникло цивільне право на отримання земельної ділянки у власність, а тому її цивільний інтерес не порушений.

Від Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшов відзив на позов, в якому сільський голова просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що спірна земельна ділянка генеральним планом села Байківці віднесена до комунальних територій. Зазначає, що не дозволяється передавати у власність фізичним особам земельну ділянку для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування або затвердженого детального плану території, а тому підстави у відмові в наданні ОСОБА_3 земельної ділянки є очевидними. Крім того, вважає, що законом не заборонено позивачці розробити проект землеустрою, навіть у разі відмови в наданні дозволу їй на це сільською радою. Зауважує, що відповідно до матеріалів зйомок минулих років, земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_6 , відноситься до земель с/г призначення, а не до земель громадської забудови. Також, просить звернути увагу, що земельна ділянка не відноситься до зони санітарної охорони свердловини в селі Байківці, оскільки розміщена більше як 15 метрів від свердловини. Вважає, що відповідачами не порушено прав позивачки.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2020 року із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав з підстав, викладених в ньому, просить звернути увагу, що генпланом визначено категорію земель, яка передана ОСОБА_4 , як землі забудови.

В судовому засіданні представник Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Покликається на те, що надана ОСОБА_7 земельна ділянка відповідно до земельно-кадастрової документації відноситься до земель с/г призначення, прав позивачки сільська рада не порушила. Крім того, земельна ділянка, яка надана ОСОБА_4 , знаходиться поза межами санітарної зони водозабору села Байківці.

Представник відповідача - ОСОБА_4 , просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Згідно рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 16 квітня 2019 року №873 надано дозвіл ОСОБА_4 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва в селі Байківці в межах населеного пункту орієнтованою площею 0,1 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

ОСОБА_3 30 січня 2020 року звернулась до сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0.10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Байковецької сільської ради.

Рішенням сесії Байковецької сільської ради № 1120 від 21.02.2020 року ОСОБА_3 було відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області.

Листом від 04.03.2020 року за № 7/510 відповідача повідомлено, що причиною відмови ОСОБА_3 у надані дозволу на розроблення вказаного вище проекту землеустрою є те, що відповідно сільською радою уже прийнято рішення за № 873 від 16.04.2019 року, яким уже надано дозвіл на складання проекту землеустрою для ведення садівництва гр. ОСОБА_5 .

Рішенням сесії Байковецької сільської ради №1154 віл 26.05.2020 року затверджено гр. ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області та передано їй у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (ріллі) площею 0.0989 га із кадастровим номером 6125280600:02:001:0490.

Державним реєстратором Байковецької сільської ради Хомин Василем Зіновійовичем 01.06.2020 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0.0989 га із кадастровим номером 6125280600:02:001:0490 за ОСОБА_4. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093120061252). Вказаний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 52510249, прийняте державним реєстратором Хомин Василем Зіновійовичем 04.06.2020 року.

Як видно із листа головного управління держгеокадастру у Тернопільській області від 11.02.2020 року Ш-22/1-67/6-20, управлінням проведено перевірку дотримання вимог законодавства Байковецькою сільською радою при прийнятті п.1.18 рішення від 16.04.2019 року №873, яким надано ОСОБА_4 дозвіл на складання проекту землеустрою. Зокрема, встановлено, що відповідно до генерального плану, в даному місці зазначено дві зони - зона комунальних територій та присадибна територія та належить до режимоутворюючого об`єкту під яким та/або навколо якого встановлюються обмеження у використанні земель. Також, встановлено, що рішенням Байковецької сільської ради від 15.04.1999 року №33 виділялася земельна ділянка жителям села Байківці площею 0,36 га під будівництво водозабору(свердловини). Тому, на думку начальника головного управління держгеокадастру у Тернопільській області, при прийнятті п.1.18 рішення №873 від 16.04.2019 року не враховано статтю 118 Земельного кодексу України, постанову КМУ від 18.12.1998 року №2024 Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів , п. 15.2.1.1 ДБН В.2.5-74:2013, пункт 15.2.3.1 ДБН В.2.5-74:2013 та рішення Байковецької сільської ради від 15.04.1999 року №33, робочий проект та дозвіл на спецводокористування на буріння свердловини водопостачання.

Байковецькою сільською радною надано проект встановлення зон санітарної охорони свердловини в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області складений ПрАТ Тернопільводпроект та паспорт артезіанської свердловини №3комунального підприємства Байковецьке .

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №500/711/20 відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні її позову до Байковецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 16 квітня 2019 року №873. Суд виходив з того, що відповідно до діючого Генерального плану села Байківці, земельна ділянка щодо якої Позивач звернулась до Відповідача із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, не розташована на землях для садибної забудови, а відноситься до комунальних територій. Таким чином, місце розташування земельної ділянки, щодо якої Позивач звернулась до Відповідача із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність згідно вимог ст. 118 ЗУ України, не відповідає вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, плану зонування територій та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Розглянувши справу, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, зважаючи на таке.

Частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (частина 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у разі звернення до господарського суду особа має довести відповідно до вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, що право або законний інтерес, за захистом якого звернулася ця особа, порушується, не визнається або оспорююється.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано із позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За змістом процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й законний інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", вжите у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст. У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, інтерес позивача (у цьому випадку стосовно набуття у власність саме спірної земельної ділянки) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати наведеним критеріям охоронюваного законом інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предмет позову - певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно є способом захисту порушеного права, а підставу позову становлять факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує у позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Згідно зі статтями 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 140 Конституції України зазначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до частини 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз зазначених норм свідчить, що вирішення питань передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад знаходиться у площині компетенції сільських рад.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (пункт г частини першої статті 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

Так, згідно із зазначеною нормою, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для (….) будівництва та обслуговування жилого будинку (….) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Також, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст. 118 Земельного кодексу України).

За змістом статті 152 цього Кодексу держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, у разі звернення до суду особа (позивач) має довести, що право або законний інтерес, за захистом якого вона звернулася, порушується, не визнається або оспорююється.

Позивач покликається на те, що порушено законний інтерес ОСОБА_3 в тому, що вона має право на отримання у власність безоплатно земельну ділянку, в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, а тому, звернувшись до сільської ради мала легітимні очікування, вчинення органом місцевого самоврядування заснованого на законі дозволу на розроблення проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.

Разом з тим, як встановлено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області, яке має преюдиційне значення при розгляді цієї справи, ОСОБА_3 звернулась із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність яка не відповідає вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, плану зонування територій та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Суд визнав законним рішення Байковецької сільської ради від 16 квітня 2019 року, яким позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Тому, суд дійшов до висновку, що рішенням Байковецької сільської ради №1154 від 26.05.2020 року про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області та передачу їй у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва не порушено права чи охоронювані законом інтереси позивачки, натомість доведення наявності свого законного інтересу стосовно саме спірних земельних ділянок чи прав на них, а отже і факту їх (прав або інтересу) порушення, згідно з процесуальним законодавством покладено саме на неї.

Суд відхиляє доводи позивача, про те, що оскаржуване рішення є незаконним ще й з тих підстав, що відповідно до діючого Генерального плану села Байківці, земельна ділянка щодо якої ОСОБА_3 звернулась до сільської ради із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою відноситься до земель житлової та громадської забудови, оскільки таких доказів суду не надано. Водночас, як встановлено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області, спірна земельна ділянка відноситься до комунальних територій, а за твердженням сільської ради, за матеріалами попередніх інвентаризацій земель, відноситься до земель с/г призначення.

Судом також не здобуто достатніх та достовірних доказів, що передана ОСОБА_4 земельна ділянка знаходиться в санітарній зоні водозабору. Вказана підстава позову не впливає на будь-які права та інтереси позивача.

Отже, судом не установлено порушень відповідачем вимог земельного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення.

Зважаючи на те, що суд зробив висновок про відсутність підстав для скасування рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №1154 від 26.05.2020 року про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області та передачу їй у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про припинення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 5, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 , Державного реєстратора Байковецької сільської ради Хомина Василя Зіновійовича про визнання незаконним та скасування рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та припинення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Реквізити сторін:

ОСОБА_3 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області. місцезнаходження/місце проживання вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, 47711, ЄДРПОУ 04394846;

ОСОБА_4 , місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 15 січня 2021 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк