Постанова

від 21.04.2021 по справі 607/13714/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/13714/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/412/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

представника апелянта - адвоката Кукурудзи А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/13714/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2021 року, ухвалене суддею Позняком В.М., повний текст якого складено 15 січня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , Державного реєстратора Байковецької сільської ради ХОМИНА Василя Зіновійовича про визнання незаконним та скасування рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суд із позовом до Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 , Державного реєстратора Байковецької сільської ради Хомина В.З. про визнання незаконним та скасування рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, припинення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що 30 січня 2020 року вона звернулась до сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0.10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Байковецької сільської ради. Рішенням сесії Байковецької сільської ради №1120 від 21 лютого 2020 року, без жодного мотивованого обґрунтування, їй було відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області. У листі Відповідача від 04 березня 2020 року за № 7/510 вказано, що причиною відмови у надані їй дозволу на розроблення вказаного вище проекту землеустрою є те, що відповідно до графічних матеріалів щодо спірної земельної ділянки сільською радою уже прийнято рішення за №873 від 16 квітня 2019 року, яким уже надано дозвіл на складання проекту землеустрою для ведення садівництва гр. ОСОБА_5 . Рішенням сесії Байковецької сільської ради №1154 від 26 травня 2020 року затверджено гр. ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області та передано їй у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва в с.Байківці Тернопільського району Тернопільської області за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (ріллі) площею 0.0989 га із кадастровим номером 6125280600:02:001:0490. Державним реєстратором Байковецької сільської ради Хомин В.З. 01 червня 2020 року підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 52510249, від 04 червня 2020 року, було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093120061252). Позивачка вважає, що передача Байковецькою сільською радою земельної ділянки ОСОБА_4 у власність є такою, що здійснена із грубим порушенням вимог діючого законодавства та охоронюваного законом інтересу ОСОБА_3 . Зокрема, вона має право на отримання у власність безоплатно земельної ділянки, в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, а тому, звернувшись до сільської ради, мала легітимні очікування вчинення органом місцевого самоврядування заснованого на законі дозволу на розроблення проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Цільове призначення земельної ділянки, відповідно до інформації, розміщеній на офіційному сайті ради за генпланом забудови - землі садибної забудови, тоді як ОСОБА_4 рішенням від 16 квітня 2019 року №873 надано дозвіл на складання проекту землеустрою за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Звертає увагу на те, що перевіркою Держгеокадастру встановлено, що при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 порушено вимоги правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів.

У зв`язку з викладеним позивачка просила суд визнати незаконним і скасувати рішення Байковецької сільської ради №1154 від 26 травня 2020 року про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області та передачу їй у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (ріллі) площею 0.0989 га із кадастровим номером 6125280600:02:001:0490, припинити та скасувати державну реєстрацію права власності гр. ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку, яка була здійснена державним реєстратором Байковецької сільської ради Хомином В.З. 01червня 2020 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_3 - адвокат Кукурудза А.Є. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської від 21 лютого 2020 року за № 1120, яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оскаржується в судовому порядку. Зазначає, що за відсутності в оспорюваному судовому рішенні інших обґрунтувань того, що права та законні інтереси ОСОБА_3 рішенням Байковецької сільської ради №1154 від 26 травня 2020 року не порушені, рішення суду першої інстанції в цій частині є необгрунтованим. Звертає увагу на те, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_4 для ведення індивідуального садівництва, була їй відведена не за рахунок існуючих на території села Байківці земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких чітко визначене діючим Генеральним планом села, а за рахунок земель комунальних територій, які відповідно до вказаного Генерального плану є відмінними від земель сільськогосподарського призначення. Крім того, висновок від 06 лютого 2020 року за № 1318/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0989 га безоплатно у власність гр. ОСОБА_4 для індивідуального садівництва в с.Байківці є незаконним, оскільки ним погоджено відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки для індивідуального садівництва із земель, які відповідно до діючого Генерального плану с. Байківці не відносяться до земель сільськогосподарського призначення. Вказує, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області, ухваленим 02 липня 2020 року у справі за № 500/711/20, надавалась оцінка виключно рішенню Байковецької сільської ради № 873 від 16 квітня 2019 року про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і жодним чином, предметом розгляду у цій справі не було надання оцінки судом Висновку, виданого органами Держгеокадастру 06 лютого 2020 року за № 1318/82-20, які жодного відношення до розгляду судом вказаної адміністративної справи не мали.

У зв`язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

22 березня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що у разі звернення до суду позивач має довести, що право або законний інтерес, за захистом якого вона звернулася, порушується, не визнається або оспорюється. Однак, відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 500/711/20, встановлено, що право ОСОБА_3 порушено не було. У висновку експерта від 06 лютого 2020 року за № 1318/82-20, складеному у справі Тернопільського окружного адміністративного суду № 500/711/20 (Постанова від від 02 липня 2020 року), вказано, що відносно проведення перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, в межах своєї компетенції, на предмет дотримання Відповідачем вимог земельного законодавства при прийнятті п.1.18 рішення №873 від 16 квітня 2019 року, суд зазначив наступне: Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, а не документ, на підставі якого визначається категорія земель та угіддя. Стосовно преюдиційного значення у даній справі, вважає, що судом першої інстанції було правильно застосована дана норма, оскільки фактам та обставинам, які були уже встановлені у вищезазначеному висновку, судом першої інстанції було надано оцінку в рамках розгляду справи та винесено рішення.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Кукурудза А.Є. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 16 квітня 2019 року №873 надано дозвіл ОСОБА_4 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва в селі Байківці в межах населеного пункту орієнтованою площею 0.1 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (а.с.13).

30 січня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0.10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Байковецької сільської ради.

Рішенням сесії Байковецької сільської ради від 21лютого 2020 року № 1120 ОСОБА_3 було відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області (а.с.12).

Листом Байковецької сільської ради від 04 березня 2020 року за № 7/510 повідомлено, що причиною відмови ОСОБА_3 у надані дозволу на розроблення вказаного вище проекту землеустрою є те, що відповідно сільською радою уже прийнято рішення за № 873 від 16 квітня 2019 року, яким уже надано дозвіл на складання проекту землеустрою для ведення садівництва гр. ОСОБА_7 (а.с.11).

Рішенням сесії Байковецької сільської ради від 26 травня 2020 року №1154 затверджено гр. ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області та передано їй у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (ріллі) площею 0.0989 га із кадастровим номером 6125280600:02:001:0490 (а.с.16-19).

01 червня 2020 року державним реєстратором Байковецької сільської ради Хомин В.З. було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0.0989 га із кадастровим номером 6125280600:02:001:0490 за Думою K.M. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2093120061252). Вказаний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 52510249, прийняте державним реєстратором Хомин Василем Зіновійовичем 04 червня 2020 року (а.с.23).

Як видно із листа головного управління держгеокадастру у Тернопільській області від 11 лютого 2020 року Ш-22/1-67/6-20, управлінням проведено перевірку дотримання вимог законодавства Байковецькою сільською радою при прийнятті п.1.18 рішення від 16 квітня 2019 року №873, яким надано ОСОБА_4 дозвіл на складання проекту землеустрою. Зокрема, встановлено, що відповідно до генерального плану, в даному місці зазначено дві зони - зона комунальних територій та присадибна територія та належить до режимоутворюючого об`єкту під яким та/або навколо якого встановлюються обмеження у використанні земель. Також, встановлено, що рішенням Байковецької сільської ради від 15 квітня 1999 року №33 виділялася земельна ділянка жителям села Байківці площею 0,36 га під будівництво водозабору(свердловини). Тому, на думку начальника головного управління держгеокадастру у Тернопільській області, при прийнятті п.1.18 рішення №873 від 16 квітня 2019 року не враховано статтю 118 Земельного кодексу України, постанову КМУ від 18 грудня 1998 року №2024 Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів , п. 15.2.1.1 ДБН В.2.5-74:2013, пункт 15.2.3.1 ДБН В.2.5-74:2013 та рішення Байковецької сільської ради від 15 квітня 1999 року №33, робочий проект та дозвіл на спецводокористування на буріння свердловини водопостачання (а.с. 20-22).

Байковецькою сільською радною надано проект встановлення зон санітарної охорони свердловини в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області складений ПрАТ Тернопільводпроект та паспорт артезіанської свердловини №3комунального підприємства Байковецьке (а.с.77-112).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі №500/711/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні її позову до Байковецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 16 квітня 2019 року №873.

Вказаним рішення суду встановлено, що відповідно до діючого Генерального плану села Байківці, земельна ділянка щодо якої Позивач звернулась до Відповідача із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, не розташована на землях для садибної забудови, а відноситься до комунальних територій. Таким чином, місце розташування земельної ділянки, щодо якої Позивач звернулась до Відповідача із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність згідно вимог ст.118 ЗК України, не відповідає вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, плану зонування територій та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття охоронюваний законом інтерес , вжите у частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст. У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати наведеним критеріям охоронюваного законом інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує у позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Згідно зі статтями 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 140 Конституції України зазначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до частини 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз зазначених норм свідчить, що вирішення питань передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад знаходиться у площині компетенції сільських рад.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч.ч.6-10 ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз вказаних норм закону дозволяє стверджувати, що наявний чітко визначений порядок і повноваження органу місцевого самоврядування щодо можливості громадянином здійснити приватизацію земельної ділянки, а також чітко визначена процедура приватизації, зокрема випадки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, його затвердження, а також затвердження технічної документації.

За змістом статті 152 цього Кодексу держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, у разі звернення до суду особа (позивач) має довести, що право або законний інтерес, за захистом якого вона звернулася, порушується, не визнається або оспорюється.

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_3 посилалася на те, що її законний інтерес порушено в тому, що вона має право на отримання у власність безоплатно земельну ділянку, в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, а тому, звернувшись до сільської ради мала легітимні очікування, вчинення органом місцевого самоврядування заснованого на законі дозволу на розроблення проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.

При цьому рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 02 липня 2020 року у справі №500/711/20, яке набрало законної сили 07 серпня 2020 року, та яке має преюдиційне значення при розгляді цієї справи, судом визнано законним рішення Байковецької сільської ради від 16 квітня 2019 року №873, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою для ведення садівництва гр. ОСОБА_5 .

Доводи представника апелянта про те, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 02 липня 2020 року у справі №500/711/20 не має преюдиційного значення при розгляді цієї справи, колегія суддів відхиляє, оскільки ОСОБА_3 , як на одну із підстав у даній цивільній справі, посилається на рішення Байковецької сільської ради від 16 квітня 2019 року №873, яке передувало прийняттю рішенні Байковецької сільської ради від 26 травня 2020 року №1154, яким затверджено ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення у власність для індивідуального садівництва.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішенням Байковецької сільської ради від 26 травня 2020 року №1154 про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в селі Байківці Тернопільського району Тернопільської області та передачу їй у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва не порушено права чи охоронювані законом інтереси ОСОБА_3 .

Твердження представника апелянта про те, що рішення Байковецької сільської ради від 26 травня 2020 року №1154 є незаконним з тих підстав, що відповідно до діючого Генерального плану села Байківці земельна ділянка, щодо якої ОСОБА_3 звернулась до сільської ради із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою, відноситься до земель житлової та громадської забудови, апеляційний суд не приймає, оскільки, як встановлено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 02 липня 2020 року у справі №500/711/20, спірна земельна ділянка відноситься до комунальних територій та невідноситься до земель житлової та громадської забудови, а до земель сільськогосподарсього призначення.

Пояснення представника апелянта про те, що висновок від 06 лютого 2020 року за № 1318/82-20 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0989 га безоплатно у власність гр. ОСОБА_4 для індивідуального садівництва в с.Байківці є незаконним, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області проведено перевірку на предмет дотримання Байковецькою сільською радою вимог земельного законодавства при прийнятті п.1.18 рішення №873 від 16 квітня 2019 року в межах своєї компетенції.

При цьому, Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, а не документ, на підставі якого визначається категорія земель та угіддя.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 26 квітня 2021 року.

Головуючий

Судді