Постанова

від 12.01.2021 по справі 910/971/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р. Справа№ 910/971/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Огірко А.О.

За участю представників учасників процесу;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/971/20 (суддя Ломаки В.С., м. Київ, повний текст рішення складено 18.09.2020)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП"

до Харківської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ"

про визнання права користування земельною ділянкою та визнання укладеною додаткової угоди до договору,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" (далі - позивач/ТОВ "Воїнське ХПП") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Харківської обласної державної адміністрації (далі - відповідач/Харківська ОДА), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" (далі -третя особа/ТОВ "АТ КАРГІЛЛ") про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 6320255700:01:000:0316 на умовах Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року, зареєстрованого у Державному земельному кадастрі 25.02.2010, а також визнання укладеною Додаткової угоди до цього правочину в запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Воїнське ХПП" на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель віл 30.01.2018 року набуло у власність нерухоме майно, яке знаходиться на вищенаведеній земельній ділянці, у зв`язку з чим до нього на підставі приписів статті 120 Земельного кодексу України та статті 7 Закону України "Про оренду землі" перейшло право користування цією земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача. З метою документального оформлення заміни орендаря земельної ділянки (кадастровий номер: 6320255700:01:000:0316) у Договорі оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року та інформації про орендаря у Державному земельному кадастрі, позивач листом № 73/07-2019 від 23.07.2019 звернувся до Харківської обласної державної адміністрації (як органу, до повноважень якого на момент звернення позивача було віднесено передачу у власність чи користування земельних ділянок державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту) з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 в частині заміни орендаря. У той же час вказана угода між сторонами укладена не була, що стало підставою для звернення ТОВ "Воїнське ХПП" до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/971/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд із того, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переходу до останнього права оренди та користування на земельну ділянку кадастровий номер 6320255700:01:000:0316 площею 4,1388 га.

Крім того, місцевий господарський суд встановив, що:

- Договір оренди земельної ділянки підписано 28.12.2009 року та зареєстровано у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2010 року за №041068300001;

- Договір оренди земельної ділянки від 28.12.2009 укладено на 10 років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації;

- строк дії Договору оренди земельної ділянки 28.12.2009 закінчився 25.02.2020;

- 15.04.2020 позивач звернувся із листом до відповідача, в якому року, ТОВ "Воїнське ХПП" вказало на автоматичне поновлення Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 на той же строк та на тих самих умовах, на підставі положень ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , а також просив відповідача підписати наданий йому проект відповідної додаткової угоди;

- відсутність підписаної у встановленому законом порядку додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року щодо поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009;

- позивач пропустив місячний строк звернення за підписанням додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009, і оскільки звернувся з такою пропозицією лише 15.04.2020 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Воїнське ХПП" (далі - скаржник), звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Воїнське ХПП" обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме: ст.ст. 76, 86 Господарського процесуального кодексу України та норм матеріального права, зокрема, ст. 120 Земельного кодексу України, а також неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що наявні у матеріалах справи докази, зокрема, надана Відділом у Балаклійському районі ГУ Держгеокаластру у Харківській області листом №97-20-0.23,09-1756/161-19 від 21.05.2019 технічна документація, дають підстави вважати, що площа земельної ділянки, яка є предметом Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 кадастровий номер: 6320255700:01:000:0316 становить саме 4,1388 га.

Місцевим господарським судом помилково зазначено про те, що земельних ділянок, право на які перейшло до позивача дві, одна площею 4,1388 га, а інша площею 3,8131 га.

За припущеннями скаржника відмінність площі земельної ділянки кадастровий номер: 6320255700:01:000:0316 яка зазначена у Державному земельному кадастрі (3,8131 га) та у Договорі оренди земельної ділянки 28.12.2009 (4,1388 га) могла статися під час внесення даних про земельну ділянку кадастровий номер: 6320255700:01:000:0316.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

21.12.2020 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/971/20- без змін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Воїнське ХПП" указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/971/20, розгляд призначено на 01.12.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5062/20 від 01.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/971/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.12.2020 для розгляду справи №910/971/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/971/20 прийняти до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 розгляд справи відкладено на 12.01.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 12.01.2021 уповноважені представники сторін не з`явилися . Про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від ссторін через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається із матеріалів справи, на підставі розпорядження Балаклійської районної державної адміністрації №415 від 25.09.2009 та розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 291 від 26.05.2009 між Балаклійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Степовий елеватор" (орендар) 28.12.2009 року укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування комбікормового заводу з обладнанням площею 4,1388 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками цих суб`єктів господарювання, а також зареєстрований у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2010 року за №041068300001.

Зокрема, сторонами Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 погоджено наступні умови:

- на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна - капітальна одноповерхова будівля площею 0,4496 га; під проїздами, проходами, площадками - 3,6892 га;

- договір укладений на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- передача земельної ділянки в оренду здійснюється з виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки;

- дія Договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, або ліквідації юридичної особи-орендаря;

- після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду;

- цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками цих суб`єктів господарювання, а також зареєстрований у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2010 року за №041068300001.

Відповідно до довідки Балаклійського районного відділу земельних ресурсів №3131 від 01.12.2005 кадастровий номер земельної ділянки площею 4,1388 га, розташованої на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області, - 6320255700: 01:000:0316 (копія наявна у матеріалах справи).

20.11.2011 учасник (засновник) Товариства з обмеженою відповідальності "Степовий елеватор" прийняв рішення про реорганізацію цього товариства шляхом приєднання до єдиного учасника (засновника) - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ "Каргілл". Внаслідок проведеної реорганізації, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ "Каргілл" з 30.07.2013 стало правонаступником усіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Степовий елеватор" (орендаря за Договором).

У зв`язку з реорганізацією (а не ліквідацією) Товариства з обмеженою відповідальності "Степовий елеватор" шляхом приєднання до єдиного учасника (засновника) - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ "Каргілл", починаючи з 30.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" набуло всі права та обов`язки, передбачені Договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року.

Водночас 30.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ КАРГІЛЛ" (продавець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, за умовами якого покупець придбав нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: вулиця Шкільна, будинок 21, смт. Савинці, Балаклійський район, Харківська область.

Договір купівлі - продажу підписаний представниками його сторін, скріплений печатками цих суб`єктів господарювання, а також посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. та зареєстрований у реєстрі за № 43.

У п. 1.3. Договір купівлі - продажу визначено, що майно розташоване на земельних ділянках площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 га, які передані продавцю в оренду на підставі відповідних договорів.

Із матеріалів справи вбачається, що право власності позивача на вказане нерухоме майно у встановленому законом порядку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що у зв`язку з переходом до нього права користування земельною ділянкою площею 4,1388 га, що зазначена у Договорі оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача, позивач листом №73/07-2019 від 23.07.2019 на підставі ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про оренду землі" звернувся до Харківської обласної державної адміністрації (як органу, до повноважень якого на момент звернення позивача було віднесено передачу у власність чи користування земельних ділянок державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту) з пропозицією укласти Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року в частині заміни орендаря.

Наведене звернення, за твердженням позивача, зумовлено необхідністю документального оформлення заміни орендаря земельної ділянки (площею 4,1388 га, кадастровий номер: 6320255700:01:000:0316) у Договорі оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року та інформації про орендаря у Державному земельному кадастрі.

У той же час спірна угода між сторонами укладена не була, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Законом України "Про оренду землі" передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 27.02.2019 у справі №913/661/17.

Так, до позовної заяви позивачем додано проект спірної додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року щодо земельної ділянки, наданої для обслуговування комбікормового заводу з обладнанням, площею 4,1388 га, кадастровий номер: 6320255700:01:000:0316.

Відповідно до копії довідки Балаклійського районного відділу земельних ресурсів №3131 від 01.12.2005, відповідно до змісту якої площа земельної ділянки кадастровий номер 6320255700:01:000:0316 складає 4,1388 га.

З метою визначення дійсної площі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6320255700:01:000:0316 на час виникнення спірних правовідносин, а також встановлення її кількісних та якісних характеристик, ухвалами суду від 16.06.2020 року та 14.07.2020 року в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України у Відділу у Балаклійському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області витребувано належним чином посвідчену копію довідки № 3131 від 01.12.2005 про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки - кадастровий номер: 6320255700:01:000:0316 (площа 4,1388 га) та копії документів, на підставі яких було видано зазначену довідку.

Разом із тим, на виконання вимог вищенаведених ухвал суду 30.07.2020 року на електронну адресу господарського суду міста Києва Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області направлено лист №9-20-14,2-6092/0/19-20 від 29.07.2020, в якому останнє повідомило про відсутність можливості подати витребувані судом документи у зв`язку з їх знищенням як таких, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення.

Згідно із відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6320255700:01:000:0316 має площу 3,8131 га, а не 4,1388 га.

Зазначені обставини додатково підтверджуються відомостями про земельні ділянки, що містяться в Державному земельному кадастрі України, які є відкритими та опубліковані в мережі Інтернет за посиланням: https://map.land.gov.ua/?cc=4124260.27741526,6346839.66946588&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання права користування земельною ділянкою та визнання укладеною спірної додаткової угоди до Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" посилалося на те, що право користування цією земельною ділянкою виникло у позивача у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 43 від 30.01.2018, за яким він придбав нерухоме майно, що знаходиться на земельних ділянках площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 га, а отже, до нього на підставі статті 120 Земельного кодексу України та статі 7 Закону України "Про оренду землі" перейшло право користування та оренди на зазначені земельні ділянки.

Як убачається зі змісту договору купівлі-продажу нежитлових будівель №43 від 30.01.2018, сторонами не зазначено кадастрових номерів земельних ділянок, на яких розмішені нежитлові будівлі, а міститься лише адреса та перелік нежитлових будівель, які були предметом цієї угоди.

Оскільки, набуте позивачем у власність нерухоме майно знаходиться на земельних ділянках площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 га, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач міг набути право користування саме на земельні ділянки площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З урахуванням вище викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до позивача могло перейти право користування і оренди саме на земельні ділянки площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 га, проте не на земельну ділянку площею 4,1388 га, право користування якою позивач просив визнати за ним у поданій позовній заяві.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 року в справі №922/2427/18.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для визнання за ним права користування спірною земельною ділянкою та визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року, якою передбачено право користування позивачем земельною ділянкою площею 4,1388 га.

Як вже зазначалось вище, 28.12.2009 між Балаклійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Степовий елеватор" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки.

Договір оренди земельної ділянки підписано 28.12.2009 року та зареєстровано у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2010 року за № 041068300001.

За умовами цієї угоди останню укладено на 10 років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закінчення строку дії цього Договору 25.02.2020 року.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ТОВ "Воїнське ХПП" посилалося на те, що Договір оренди земельної ділянки від 28.12.2009 року був поновлений на той самий строк і на тих же умовах на підставі положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у зв`язку з відсутністю будь-яких заперечень відповідача щодо такої пролонгації.

На підтвердження наведених обставин позивач надав копію адресованого відповідачу листа № 23/04-2020 від 15.04.2020 року, в якому ТОВ "Воїнське ХПП" вказало на автоматичне поновлення цього Договору на той же строк та на тих самих умовах, а також просило відповідача підписати наданий йому проект відповідної угоди.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та направлення відповідачу проекту додаткової угоди до Договору щодо його поновлення на той же строк і на тих самих умовах) передбачено наступну підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц (провадження №14-65цс18), постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року (провадження №6-219цс14 та № 6-10цс15) та від 18 березня 2015 року (провадження №6-3цс15 і № 6-4цс15).

Такий висновок відповідає вимогам абзаців 6-8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", зі змісту яких вбачається, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, то необхідно у випадку поновлення договору оренди землі в обов`язковому порядку укласти протягом місяця додаткову угоду із уповноваженим керівником органу виконавчої влади без прийняття органом виконавчої влади рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної власності.

Тобто, за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 709/433/17.

При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №908/1569/17.

У даному випадку позивач пропустив місячний строк звернення за підписанням вищенаведеної додаткової угоди, і звернувся з такою пропозицією лише 15.04.2020 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції не встановлено факту укладення додаткової угоди про поновлення вищевказаного договору оренди, яка згідно з ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , яка має бути укладена в обов`язковому порядку у місячний строк.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних, у зв`язку з їх недоведеністю.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Виходячи зі змісту зазначених статей, предметом доказування у даній справі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, її площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач є власником нежитлових будівель, які розташовані на земельних ділянках площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 га, які передані продавцю в оренду на підставі відповідних договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі , меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Як зазначалось вище, відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6320255700:01:000:0316 має площу 3,8131 га, а не 4,1388 га.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що земельна ділянка на якій розміщене майно за договором купівлі - продажу нежитлових будівель від 31.01.2018 є саме тією земельною ділянкою, яка була предметом Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009.

Разом з тим, як вірно було зазначено місцевим господарським судом, сторонами у даній справі не було заявлено клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи з метою визначення відповідності фактичного землекористування, а також порушень меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та вимог нормативно-правових актів, а також з метою визначення відповідності фактичного розташування належних позивачу будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж спірної земельної ділянки правовстановлюючим документам та технічній документації із землеустрою та землекористування.

Також, у матеріалах справи відсутня й відповідна технічна документація спірної земельної ділянки.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволені позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/971/20, та, відповідно, апеляційна скарга ТОВ "Воїнське ХПП" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 124, 129-1 ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №910/971/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/971/20 повернути до Господарського суду міста Києва

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.01.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко